І. Франко. «Легенда про вічне життя». Виразне читання поезій митця напам’ять, українська література
Хід заняття І. Франко. «Легенда про вічне життя». Виразне читання поезій митця напам’ять, українська література
I. Мотивація навчальної діяльності
Так уже влаштоване наше життя, що ми не можемо без інших людей, без спілкування, співпраці з ними, їхньої допомоги й підтримки. Мабуть, і найбільший егоїст не буде почуватися щасливим, маючи все для задоволення своїх потреб, але залишений сам-один. Тому цілком природною є потреба людини любити, бути любимою, мати сенс життя. Над цим у свої філософській ліриці роздумує письменник І. Франко, над цим поміркуємо й ми на сьогоднішньому уроці.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс виразного читання.
1) Повторення віршів напам’ять, теорії виразного читання (у парах).
2) Розповідь напам’ять віршів І. Франка.
(Можна провести як конкурс із журі та відзначенням переможців.)
2. Обґрунтування учнями свого вибору.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Наступною після «Зів’ялого листя» була збірка поезій І. Франка «Мій Ізмарагд», яка вийшла 1898 року. Вивчаючи пам’ятки давньоукраїнської та світової літератури, де було «чимало коштовних перлин правдивої поезії, котрі так і просяться, щоб їх для новішої публіки передати в новій поетичній формі», і переосмислюючи їх теми, образи та мотиви, Франко створив цілком оригінальні поетичні твори філософського та громадянського змісту.
У передмові письменник так пояснює назву збірки: «Ізмараг-дом звався в старій Русі збірник статей та притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила неначе повний курс практичної християнської моралі».
Збірка «Мій Ізмарагд» складається із шести циклів: «Поклони», «Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії».
«Легенда про вічне життя», з якою ми ознайомимося, продовжує тему любові й висуває тезу про взаємне кохання як критерій щастя, автор розмірковує про безсмертя людини, драматизм і дуже часту непередбачуваність людських стосунків.
2. Виразне читання «Легенди про вічне життя» і. Франка.
3. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
4. Евристична бесіда.
— Як аскет заслужив у богині чудодійний горіх? (Молитвою і постом.)
— Чому аскет передав горіх цареві? (Злякався вічної боротьби, що панує у світі; хотів, щоб цар вічно жив для добра мільйонів.)
— Рабом чого відчував себе великий Олександер? (Кохання до дівчини.)
— Чому цар передав горіх коханій? (Бо дуже її любив і не хотів без неї жити вічно.)
— Кому і для чого віддала горіх Роксана? (Генералу Птоломею, щоб заслужити його любов.)
— Як чудодійний горіх знову потрапив до царя? (Його принесла куртизанка, якій його дав генерал Птоломей.)
— Чому цар не скористався шансом? (Розчарувався в коханні; зрозумів, що любов не можна купити.)
5. Складання схеми.
• Накресліть схему-коло, яка відображає шлях чудодійного горіха.
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Аналіз поезій.
• Прокоментуйте строфи І. Франка зі збірки «Мій Ізмарагд» і зробіть висновки.
2
Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.
3
Обрубане дерево знов зеленіє,
I місяць із серпа знов повний стає;
Се бачучи, чесні, не тратьте надії,
Хоч доля гнівная вас гонить і б’є.
5
Добру науку приймай,
Хоч її і від простого чуєш;
Злої ж на ум не бери,
Хоч би й святий говорив.
6
Хто має мудрість, а з неї
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
8
Дурний, хто помилок лякаючись,
Не сміє братися до діла,—
Так, як би я не їв, лякаючись,
Щоб кришка в голосницю не влетіла.
9
Не впливе супроти вітру
Запах цвітів і кадила,—
Але йде по всіх усюдах
Добра слава, добрі діла.
10
Навіть той, хто в призначення вірить,
Все ж трудитися мусить постійно:
Адже ж бачиш і сам, що без труду
Не горить і сухеє поліно.
18
Скупий — не пан своїх засіків повних,
А сторож, і приставник, і невольник.
19
Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
23
Мухи сідають на ранах,
Пчоли на квітках пахучих;
Добрий все бачить лиш добре,
Підлий лиш підле у других.
26
На двоє сотворено богом вино:
Розумним на радість, на згубу дурному;
Багатство — на двоє теж дане воно:
На добро милосердним, на згубу скупому.
27
Як від лютого татарина,
Що шаблюкою маха,
Всі тікають безоружнії,
Так тікай ти від гріха.
28
Хто з всіми добрий хоче буть,
Той швидко втратить добрий путь.
Не може при добрі той жить,
Хто хоче злу і добру служить,
Бо хтівши догодить обом,
Він швидко стане зла рабом.
36
Наче віз без коліс
Не покотиться до суду,
Так своєї судьби
Не дійдеш без праці й труду.
38
Ти сто людей побив в бою
І тим пишаєшся, герою?
Ось сей лиш власну пристрасть поборов,
І над тобою він горою.
VII. Домашнє завдання
За однією зі строф скласти усний твір-роздум.
І. Франко. «Легенда про вічне життя». Виразне читання поезій митця напам’ять, українська література
Повернутися на сторінку Українська література