Остап Вишня. Усмішки. Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні, українська література
Хід заняття Остап Вишня. Усмішки. Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні, українська література
I. Мотивація навчальної діяльності
У 1949 році Остап Вишня, не приховуючи іронії, написав своїм недоброзичливим критикам: «Спасибі вам усім, мої дорогі рецензенти, за вашу думку про мою роботу! Пишіть, що хочете, говоріть, як знаєте!
Мою роботу рецензував народ!
…Чи зрозумієте ви; рецензенти мої, що взявшись за літературну роботу, я ніколи не думав про гонорар, про свою славу і всяке таке. Я почав робити те, що, на мою думку, могло дати користь народові.
…Найвищого «гонорару», як веселий блиск в очах народу,— нема».
Хоч деякі твори Остапа Вишні, як кажуть, віджили своє, його мисливські усмішки і донині чарують нас сміхом, дотепністю, легкою іронією та ліризмом, українознавчі гуморески примушують замислитися «про себе й про нас». Сьогодні на уроці ми розширимо своє уявлення про ідейно-художнє багатство кращих творів Остапа Вишні.
II. Формування вмінь та навичок
Гумор! Це щит душі людини від розпачу і меч до всього ворожого. Не навчившись правильно сприймати й розуміти гумор, не станеш справжньою людиною — життєрадісною і самокритичною.
Почуття гумору — одна з провідних рис характеру українців. Гумористична, сатиристично-викривальна традиція дуже потужні і в українському фольклорі, і в українській літературі (твори С. Руданського, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, В. Самійленка та ін.).
«Елемент гумористично-сатиричний дуже багатий у нашого народу,— підкреслював, наприклад, Іван Франко.— Його гострий дотеп, його сльозами поблискуючий сміх послужив за основу безсмертнім твором Миколи Гоголя, сплодив знамениті Квітчині повісті «Салдацький патрет», «Конотопська відьма» та ін.».
Гумор має велику силу. В одному з листів до Віктора Гюґо Оноре де Бальзак зауважив, що сміхом виправляють вдачу.
А М. Гоголь твердив: людського сміху боїться кожний, навіть той, хто вже нічого не боїться. Сміх, на його думку, потрібен для життя не менше, ніж дощ квітам, повітря — людині.
Робота зі словником літературознавчих термінів.
Повторення понять: «комічне», «гумор», «сатира», «іронія», «сарказм», «гротеск», «засоби творення комічного».
Слово вчителя.
Остап Вишня майстерно володів усіма засобами комічного. Універсальним принципом своєї творчості вважав гумористичне або ж сатиричне змалювання контрастів. «Спостерігайте контрасти, і буде сміх»,— говорив він.
Зі змістом гуморески Остапа Вишні «Моя автобіографія» ми вже познайомилися. Подивимося, якими засобами творення комічного користується в ній автор.
Спостереження над текстом, виділення засобів комічного.
1. Використання військових, наукових, політичних термінів для зображення побутових подій чи щоденної роботи.
«Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист».
2. Змішування стилів — поєднання художнього й ділового.
«У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині».
3. Використання або розуміння фразеологізмів у прямому значенні.
«Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне — тоді ото ямки колупаєш, то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобці драти або на верби по галенята».
4. Уживання іронії, прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть захопленому тоні, а на увазі мається зовсім протилежне.
«Школа була не проста, а «Міністерства народного просвещенія». «Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті,— це «Катехізис» Філарета… .Ще якби так — прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то — напам’ять». «Взагалі, любив я книжки з м’якими палітурками. Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить».
5. Використання парадоксів — сполучення несумісних понять, що виключають чи протирічать одне одному.
«Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на моє літературне майбутнє, твердо врізалась в пам’ять одна? Упав я дуже з коня. …Тижнів зо три після того хворів. І тоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: Мабуть, я для літератури потрібний».
6. Використання народної етимології, лайливих висловів. «— Отаке стерво було, як і ти оце!..»
«— Яка то лиха година картоплю підриває?»
7. Уживання жартівливих народних прислів’їв та приказок, порівнянь.
«Куди дірка дівається, як бублик їдять», «як мокра миша», «душа аж у п’ятах».
8. Зображення комічних ситуацій, подій, деталей.
«Писатиме,— сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування».
Слово вчителя.
Остап Вишня був великим шанувальником полювання, завзятим мисливцем, але займався цим з однією метою — побути на природі, зустріти світанок, послухати мисливських оповідей та побрехеньок чи анекдотів. Результатом переосмислення почутого й побаченого стали його знамениті «Мисливські усмішки», в яких поєдналися «секрети» полювання, зворушливі ліричні картини природи та сатира на губителів природи. І все це, звичайно, приправлене іскристим гумором.
Обмін враженнями щодо прочитаного.
(Гуморески «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)
Слово вчителя.
«Мисливські усмішки» є найбільш поетичними творами Остапа Вишні, нагадують «поезію в прозі» й можуть розглядатися поряд із «Записками мисливця» І. Тургенєва, мисливськими етюдами та оповіданнями М. Лєскова, М. Пришвіна та ін.
Після війни Остап Вишня найчастіше вирушав на полювання з М. Рильським, якого називав Максимом Черешнею. Переважно вони поверталися без здобичі, бо не за нею ходили, але задоволені й щасливі.
Герої «Мисливських усмішок» — благородні, розумні, кмітливі й дотепні люди. Вони веселі оповідачі, знавці безліч мисливських вигадок і побрехеньок. Разом із тим — щирі любителі й охоронці природи.
Саме такими є й персонажі гуморесок, що їх ми аналізуватимемо.
Робота над характеристикою героя.
Схарактеризуйте оповідача гуморески «Сом».
Орієнтовна відповідь.
Проста людина, дотепний оповідач, уміє посміятися і над собою, і над іншими, наприклад, паном; любить природу, захоплюється її красою; милується качаточками-чиряточками; не позбавлений фантазії.
Евристична бесіда.
(Гумореска «Як варити і їсти суп із дикої качки».)
— Яка роль експозиції твору? (Інтригує, зацікавлює читача, налаштовує на гумористичне сприйняття.)
— У чому виявляється невідповідність між твердженням і суттю явища? (Автор-оповідач серйозно говорить про мисливське приладдя, серед якого обов’язково має бути стопка. Для чого? «.Щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече».)
— У чому комізм розв’язки гуморески? (Домашні виявляють, що замість дикої качки мисливець приніс домашню курку.)
— Яка роль авторських відступів у творі? (Вони підсилюють емоційну наснагу.)
— Яка тональність пейзажів у гуморесці? (Посилено-лірична: «.сонце вже сквознулося з вечірнього круга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спати…»)
ІІІ. Закріплення знань, умінь та навичок
Заключне слово вчителя.
Про індивідуальний стиль Остапа Вишні та його особливості добре сказав літературознавець І. Дузь: «Остап Вишня — майстер динамічного діалогу та ліричної оповіді, барвистого пейзажу і точної портретної деталі, тонкого психологічного аналізу і скульптурного образу». У своїх творах письменник широко використовував гіперболу й гротеск, контраст між вигаданим та справжнім, поєднання реального та фантастичного, ліричного й сатиричного. Крім усього іншого, «Мисливські усмішки» мають ще й пізнавальний, анімалістичний характер.
Пісні, прислів’я, приказки, казкові зачини надають усім творам Остапа Вишні чарівної задушевності та ліричності.
V. Домашнє завдання
Підготуватися до уроку розвитку зв’язного мовлення. Прочитати українознавчі гуморески Остапа Вишні «Чукрен», «Чухраїнці», «Дещо з українознавства», підготуватися до диспуту (див. наступний урок).
Остап Вишня. Усмішки. Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні, українська література
Повернутися на сторінку Українська література