Соціально-побутові пісні, їх види. Народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть», українська література
Хід заняття Соціально-побутові пісні, їх види. Народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть», українська література
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка домашнього завдання
Зачитування учнями творів-мініатюр (із захистом або взаєморецензуванням).
2. Завдання
— Пригадайте, що таке народна пісня (ліричний віршований твір, що співається); які види пісень вивчені (календарно-обрядові, колискові, стрілецькі, літературного походження).
III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя
«Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?
Виринають із сивини століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, Богдан і славний Морозенко, козаки Швачка і Голота — всі вони кличуть до бою за батьківщину.
Який трудівник — ой у лузі та ще й при березі, чи у полі на роздоллі, чи серед степу широкого, чи на морі глибокому, чи у шахті під землею, чи на заводі за верстатом — не почував легкості і бадьорості від її геніального ритму?
Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх?
Яка дівоча весна не приносила кохання на їхніх крилах?
Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. Це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна, народу, що століттями бився, як лев, за свою свободу, що століттями витрачав усю свою силу, свою кров, своє життя, як казав великий Шевченко, «без золота, без каменю, без хитрої мови», на виковування в боротьбі свободи, права на повноцінне життя, на виявлення в житті всіх своїх здібностей!» — так писав про українську пісню геніальний український письменник, кінорежисер Олександр Довженко.
«З усіх видів української культури пісня завоювала найбільшу популярність у народів світу і є найвагомішим внеском нашої нації у міжнародну духовну скарбницю, що одностайно ствердила зарубіжна громадськість…
…Про високий мистецький рівень української пісні, її глибоку поетичність і красу вперше заговорили не самі українці і не збирачі чи дослідники вітчизняного фольклору. Народ був далекий від того, щоб хвалитися багатством своєї мистецької діяльності… Народне мистецтво було рідним, природним, звичайним, ніхто і не задумувався над тим, яке місце посідає чарівна українська пісня у великому багатомовному світі. Тільки тоді, коли в Україні бували сусіди — гості, мандрівники, друзі чи недруги, які з подивом вслуховувалися у красу і поетичність пісенної мелодії, почало з’ясовуватись, що у ній сховані безцінні народні надбання. Запримітили їх наші сусіди і перші висловили про це свій щирий подив і захоплення…» — пише відомий дослідник українського фольклору Г. Нудьга.
Можна навести ще багато інших висловлювань відомих людей про багатство, красу, поетичність українських народних пісень, які чи не найповніше характеризують нашу ментальність, показують душу народу.
Народні пісні нерозривно пов’язані з непростою історією України, тому часто мають трагічний та героїчний пафос.
Пафос — емоційне піднесення, яке надає емоційної забарвленості твору і визначає авторську позицію.
(Запис до літературознавчого словничка.)
Пафос надає творові динамізму, художньої переконливості та є передумовою емоційного впливу на читача.
Пісні, у яких передаються почуття, переживання з приводу соціальних побутових явищ і подій, називаються соціально-побутовими.
Соціально-побутові пісні дуже різноманітні за жанрами та тематикою. Це і козацькі, і чумацькі, і кріпацькі, і солдатські, і бурлацькі, і заробітчанські й інші пісні.
Незважаючи на своє складне, часто трагічне становище, українці, окрім того, склали багато жартівливих пісень.
2. Виразне читання, прослуховування аудіозапису пісні «Ой на горі та й женці жнуть».
3. Обмін враженнями про пісню.
4. Аналіз поетичного твору за питаннями.
— До якої тематичної групи можна віднести цю пісню? (До козацьких пісень.)
— Про які часи йдеться? (Часи Запорозької Січі.)
— Які звичаї запорожців оспівуються? (Мати за найбільше багатство коня, тютюн та люльку.)
— Які риси козацького характеру вимальовуються з пісні? (Перевага громадського над особистим, військова доблесть, почуття гумору.)
— Назвіть характерні ознаки народної пісні. (Повтори, вигуки, анафора, зменшено-пестливі слова, окличні речення, діалог.)
— Знайдіть у пісні рими (жнуть — йдуть, горою — зеленою — долиною — широкою).
— Яка головна думка твору? (Уславити хоробрих козаків, для яких військова честь, захист своєї батьківщини, мирних женців — перш за все.)
IV. Закріплення знань, умінь та навичок
1) Які військові звання названі у пісні? (Козаки, пан хорунжий.)
2) Назвіть прізвища полководців, що є в пісні. (Дорошенко, Сагайдачний.)
3) Які предмети козацького побуту та спорядження згадуються? (Кінь, люлька, тютюн.)
4) Про які елементи ландшафту йдеться в пісні? (Гора, долина, дорога, ліс.)
5) Який за мастю кінь у пана хорунжого? (Вороненький.)
6) Яким епітетом характеризується Сагайдачний? («Необачний».)
7) Який вираз свідчить про оптимістичний настрій козаків? («Не журися!»)
8) Додайте епітети з пісні.
Гора — (зелена);
долина — (широка);
кониченько — (сильне-дужий).
9) Що й на що проміняв Сагайдачний? (Жінку на тютюн та люльку.)
10) Які рядки свідчать про товариськість козаків?
(Гей, хто в лісі, отзовися! Та викрешем огню, Та потягнем люльки, Не журися!)
11) Як Дорошенко веде своє військо? («Хорошенько».)
12) Про що свідчить рядок з пісні «мені з жінкою не возиться»? (Що на Запорожжі не повинно було бути жінок.)
VI. Домашнє завдання
Підібрати вислови, прислів’я про народну пісню; навчитися виразно читати пісню «Ой на горі та й женці жнуть», записати враження своїх рідних від неї; висловити свої міркування з приводу того, чому ця пісня й досі співається на сучасних народних застіллях.
Соціально-побутові пісні, їх види. Народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть», українська література
Повернутися на сторінку Українська література