Л. Глібов. «Журба», українська література
Хід заняття Л. Глібов. «Журба», українська література
III. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
1) Виразне читання акровіршів Л. Глібова.
2) Огляд ілюстрацій.
3) Читання власних творів.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Леонід Іванович Глібов — автор не тільки дотепних байок, цікавих загадок та акровіршів. Його перу належить також багато ліричних віршів. Деякі з них так полюбилися читачам, що стали народними піснями. Серед них і поезія «Журба».
2. Виразне читання поезії Л. Глібова «Журба», прослуховування аудіозапису.
3. Обмін враженнями щодо прочитаного, словникова робота
4. Аналіз твору.
Запитання та завдання
1) Про що ця поезія — про природу чи більше про людину, людські почуття? (Явища природи відтворюються паралельно з людським життям.)
2) Хто такий «я» у вірші? (Ліричний герой, який відображає почуття й настрої автора.)
3) Яка головна думка поезії? (Природа вічна, а людське життя, молодість скороминущі, тому треба їх цінувати.)
4) Як ви гадаєте, ліричний герой цього твору — песиміст чи оптиміст (сумна чи радісна людина)? (Є риси й того, й іншого.)
5) Доведіть, що автор дуже любить природу, черпає в ній сили, натхнення. (Він вживає багато зменьшувально-пест-ливих слів; із замилуванням змальовує картини рідної природи.)
6) Поміркуйте, чому, на вашу думку, цей вірш Л. Глібо-ва став популярною народною піснею? (І слова, і думки прості, доступні, мелодійні, разом із тим глибокі; це те, над чим замислюється кожна людина.)
5. Слово вчителя.
Часто в поетичних творах явища природи зіставляються з явищами людського життя, зображуються паралельно. Цей літературний прийом називається паралелізмом. Саме він і використаний у поезії Л. Глібова «Журба».
6. Читання інших поезій Л. Глібова.
Можна використати інтерактивну вправу «Карусель». Клас ділиться на дві групи. Кожен учень отримує поезію Глібова для читання й аналізу. Стільці ставляться колом, усередині якого — ще одне коло. Учні стають лицем один до одного. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухоме. Учень зовнішнього кола, розповівши партнерові про опрацьований ним твір і отримавши інформацію для себе від нього, пересідає на один стілець вправо. Так само роблять й інші, поки не обійдуть усе коло. Потім учні діляться враженнями про те, чия розповідь їм запам’яталася найбільше і чому саме.
7. Інтерактивна вправа (складання характеристики поета).
(Застосовується метод «Мозкова атака».)
Завдання: пригадавши всі прочитані твори Л. Глібова, дати йому характеристику як письменникові і як людині; свою думку обґрунтувати.
Орієнтовні відповіді
— Людина різностороннього обдарування (писав байки, вірші, акростихи, загадки).
— Чесна, порядна людина, борець за справедливість (осміював у байках негативні явища в суспільстві та вади людського характеру).
— Любив природу (із замилуванням її описував, вживаючи зменшувально-пестливі слова).
— Був мрійливим, лагідним, добрим (про це свідчать його ліричні вірші, твори для дітей).
— Розумний, допитливий, кмітливий, спостережливий, із почуттям гумору (складав загадки, вірші-жарти).
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Гра «Розшифруй ім’я».
Олесь Кмітливець зашифрував те ім’я, яким Л. Глібов підписував свої твори для дітей. Прочитайте його.
1) Байка Л. Глібова, мораллю якої є прислів’я «Що посіяв, те й пожнеш». («Вовк і Кіт».)
2) Байка Л. Глібова, яка починається з двох висновків: «У товаристві лад — усяк тому радіє» та «Дурне безладдя лихо діє». («Лебідь, Щука і Рак».)
3) Те, що Вовк із байки Л. Глібова «Вовк і Кіт» украв у Степана? (Баран.)
4) Який акровірш Л. Глібова має відгадку — «муха»? («Що за птиця?».)
5) Який ліричний вірш Л. Глібова став улюбленою народною піснею? («Журба».)
Відповідь: Кенир.
VI. Домашнє завдання
Навчитися виразно читати, аналізувати поезію Л. Глібова «Журба»; зробити ілюстрації. За бажанням скласти усний твір-роздум «А молодість. не вернеться — не вернеться вона!..»
Додаток
Зіронька
Як тільки ясний день погасне,
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи згасне,
І стихне людський поговір,—
Я йду до берега крутого
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу з-за густого
Зіходить зіронька моя.
Багато зірочок блискучих
Скрізь по долинах та лугах,—
Розсипано по небесах,
Неначе квіточок пахучих
Скрізь по долинах та лугах,—
Одна вона усіх ясніше,
І краще всіх, і ближче всіх;
Її вітрець не поколише
У тихих небесах святих.
Горить, як свічечка убога,
Не відає й не чує, як
Отут, край берега крутого,
Сумує іноді козак.
Була у мене молодого,
Ще ясна зіронька одна,
Та вже од вітру од лихого
Погасла, ясная, вона.
При їй жилося веселіше
І нічого було тужить,
Без неї стало і темніше,
І важче на сім світі жить.
Ой зіронько, моя ти любко!
Ще ж на світі зосталась ти:
Світи ж мені, моя голубко,
Серед мирської темноти!
Як тільки ясний день погасне,
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір,—
Ти із-за лісу з-за густого
Зіходь на небо погулять,
Тебе край берега крутого
Щодня я буду виглядать.
На тебе, ясную, дивиться,
З тобою тихо розмовлять,
З тобою плакать і журиться,
Щасливу долю викликать.
Моя веснянка
І знов прийшла весна-красна,
І знов зазеленіло поле,
І розвилась верба рясна.
Чом ти не розцвітаєш доле?
Чого така ж, як і торік,
Ідеш похила, невесела,
Мов подорожній чоловік
Через чужі долини й села?
От скоро вже і журавлі
Поприлітають в степ широкий;
Забовваніє у брилі
Вівчар в степу серед толоки;
От незабаром і садки
Зеленії розпустять віти
І розцвітуть квітки-маки,
Співатимуть веснянку діти.
Коли ж з тобою, доле, ми
Повеселішаєм, як діти?
А, бачся, й можна б: між людьми
Чому б і нам не порадіти?
Погляньмо: всюди красота;
Холодну землю сонце гріє;
Цвіте мир Божий — процвіта;
У полі жито половіє…
Ні, не співать нам, доле, ні!
Нам тільки слухать, як радіє
Усяка пташка навесні,
І ждать — коли-то хліб поспіє.
(Л. Глібов.)
Л. Глібов. «Журба», українська література
Повернутися на сторінку Українська література