Арсен Звенигора — втілення національного характеру. Тема вірної любові (Златка) і щирої дружби (Мартин Спихальський, Роман, Грива) у творі Володимира Малика «Таємний посол», українська література

Арсен Звенигора — втілення національного характеру. Тема вірної любові (Златка) і щирої дружби (Мартин Спихальський, Роман, Грива) у творі Володимира Малика «Таємний посол», українська література

Перебіг заняття Арсен Звенигора — втілення національного характеру. Тема вірної любові (Златка) і щирої дружби (Мартин Спихальський, Роман, Грива) у творі Володимира Малика «Таємний посол», українська література

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Угорський кросворд

  1. Брат Златки.
  2. Дівчина, у яку був закоханий Роман.
  3. Прізвище Романа.
  4. Ім’я Ненка, коли він представляв турків.
  5. Дівчина, яку кохав Арсен.
  6. Автор твору «Таємний посол».

2. Бесіда

  • Які теми порушує Володимир Малик у творі «Таємний посол»?
  • Яка тема твору?
  • У чому ви вбачаєте основну думку?
  • Доведіть, що твір є історичним романом.
  • Які герої є історичними постатями, а які — вигаданими?
  • Пригадайте, яка історична подія стала поштовхом до написання тетралогії.
  • Як автор показує прагнення Арсена будь-що захищати рідну землю?
  • Чи можна вважати головного героя втіленням національного характеру?
  • Поміркуйте, як автор розкриває тему вірного кохання у творі.
  • Наведіть приклади з тексту, коли на перший план виходить поняття дружби. Кого можна вважати справжніми друзями?

3. Робота в міні-групах зі схемами

Група 1

Арсен Звенигора

Зовнішні рисиРиси вдачі
ХарактеристикаЦитата з текстуХарактеристикаЦитата з тексту

Група 2

Златка

Зовнішні рисиРиси вдачі
ХарактеристикаЦитата з текстуХарактеристикаЦитата з тексту

Група 3

Роман Воїнов

Зовнішні рисиРиси вдачі
ХарактеристикаЦитата з текстуХарактеристикаЦитата з тексту

4. Цитатний диктант

  1. Спихальський завмер, тільки з-під примруженої вії скотилася по щоці і зависла на вусі одинока сльоза. Незважаючи на зовнішню грубуватість і пащекуватість, … мав по-дитячому вразливе серце, чутливе до всього прекрасного. Пісня зворушила його, збурила душу, нагадала про нелегкі останні роки життя, про те, що і в нього зараз, як і в того козака, що заслаб у холодному засніженому степу, нікого не лишилося, крім друзів, з якими він ділив хліб і сіль. (Мартин Спихальський)
  2. Ні, це не простий козак, як вони думали спочатку, коли везли його на хутір! Велична зовнішність у ньому поєднувалась із глибоким і гострим розумом. Арсенові подумалося, що його новий знайомий дуже скидається на Сірка: така ж могутня статура з міцно посадженою на широкі плечі великою характерною головою, такий же владний погляд крицево-сірих очей, таке ж, як здалося йому, уболівання за долю батьківщини й народу. Лише риси обличчя у нього м’якші, добріші. Може, тому, що молодший років на двадцять п’ять чи й тридцять? (Роман Воїнов)
  3. Пан Мартин ще влітку, коли вперше завітав з Арсеном у Дубову Балку, накинув оком на цю напрочуд міцну і ставну молодицю, а тепер, побачивши її у новому гарному вбранні, з лискучо-чорними, злегка закучерявленими косами, свіжу від морозу та надміру сили й здоров’я, аж рота роззявив з подиву: пся крев, та це ж просто красуня! Такій би не в хлопській хаті поратися біля баняків, а в магнатському палаці витанцьовувати мазурку та краков’як! Він крутнув догори свого відстовбурченого вуса і чемно, навіть по-шляхетському галантно, вклонився, ліктем відчуваючи в тісноті тепло її пругкого тіла. (Зінька)
  4. В його грудях заклекотало глухе ридання. Він розумів, що від сьогодні його життя піде новим руслом і що на цій новій дорозі на нього чигають не тільки злигодні й поневіряння, а й кров та смерть. Він присягався в душі зробити все можливе й неможливе, щоб відомстити своїм кривдникам — Юрію Хмельницькому та Іванові Яненченку, а також тому, хто направляв їх на це чорне діло,— великому візирові Кара-Мустафі. Не відав, як він це зробить, де й коли зустріне своїх ворогів, але знав твердо, що або сам загине, або ж покарає їх! (Арсен Звенигора)
  5. Знали його розум, уміння битися на шаблях, відчайдушну сміливість, безкорисливість. Знали, що переяславці не раз хотіли обрати його курінним, але він відмовлявся, бо не був ні владолюбцем, ні честолюбцем, а більше всього на світі шанував і беріг власну волю і гідність, найдужче любив Січ, що була його домівкою, бо не мав ні кола ні двора, та товариство січове, яке було йому за сім’ю. Тому і його всі любили, за винятком хіба деяких дуків, над якими він частенько кепкував. (Метелиця)

Арсен Звенигора — втілення національного характеру. Тема вірної любові (Златка) і щирої дружби (Мартин Спихальський, Роман, Грива) у творі Володимира Малика «Таємний посол», українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *