Володимир Малик «Таємний посол», українська література
Перебіг заняття Володимир Малик «Таємний посол», українська література
IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
1. Художній переказ
- Стисло перекажіть першу частину тетралогії від імені Сафар-бея.
- Перекажіть першу частину тетралогії від імені Златки.
- Перекажіть першу частину твору від імені Анки.
- Стисло перекажіть першу частину тетралогії від імені Гаміда.
2. Гра «так чи ні»
- Арсен потрапив на каторгу. (Так)
- Арсен знову видав себе за турка- купця, який випадково потрапив у неволю. (Так)
- Арсен запропонував перетерти ланцюг. (Так)
- Із Кам’янці надійшли гроші для викупу Арсена з галери. (Ні)
- Корабель називався «Великий дракон». (Ні)
- Сафар-бей хотів піти в похід на Україну. (Так)
- Ненко з радістю пішов провідати матір. (Ні)
- Про фірман султана вперше у творі згадує Гамід, розмовляючи про нього із Сафар-беєм. (Так)
- У фірмані йшлося про майбутній наступ турків на русинів. (Так)
3. Цитатний диктант «Про кого йдеться»
- Він бігав по помосту, вивергаючи цілий потік прокльонів і лайок, нещадно б’ючи кожного, хто хоч на мить зменшував зусилля або озивався до сусіда словом. Спочатку основним його знаряддям був гарапник. Та він вирішив, що цього не досить, і обзавівся таволгою й терном. (Абдурахман)
- Ще зовсім молодий! Йому не більше двадцяти двох років. Побачивши вперше, ніколи б не сказав, що його, як вогню, бояться болгари: нічого страшного немає в його зовнішності. Середній на зріст. Тонке красиве обличчя, на якому чорніють опушені довгими віями гарні очі. Рука, що лежить на ефесі шаблі, біла і тонка, мов у дівчини… Невже ця рука шмагала нагайкою не тільки чоловіків, а й жінок і дівчат? Невже це вона, як кажуть, випікає розпеченим прутом очі втікачам-невільникам і посилає на шибениці повстанців-гайдуків. (Сафар-бей)
- На відміну від гостей, він був одягнутий по-домашньому: в чорний шовковий халат, підперезаний тонким шовковим поясом з барвистими китицями на кінцях. Його сиві кострубаті брови від подиву поповзли вгору: він не сподівався, що якийсь там купчик з далекої, варварської країни зуміє так тонко улестити йому. А лестощі у вищих колах Османської імперії вважалися ознакою хорошого тону і ні в кого не викликали осуду й огиди. (Паша Каладжі-бей)
- Йому здавалося, що за все своє життя, сповнене тривог, смертей і незгод, він ніколи не переживав тяжчої хвилини, ніж ця. Важко йому було дивитися на цих людей, в сім’ю яких він увіходив, на їхні муки й страждання. Його огрубіле в боях і неволі серце мимоволі щеміло від болю, а очі зволожувалися слізьми. (Арсен Звенигора)
- Вона підійшла до вікна, намагаючись крізь давно не миті, запорошені шибки виглянути на майдан або ж удаючи таке намагання. Арсен милувався її невеликою стрункою постаттю, ніжним овалом обличчя, тонким чорним кучериком, що зрадливо вибився з-під аскерської шапки.
- Часто показували козакам хребет, навіть не вступивши в бій, а лише дізнавшись, що перед ними Урус-шайтан, тобто руський чорт, як прозвали його татари й турки… Земляки ж називали його Ганнібалом і грозою кримчаків-людоловів. (Іван Сірко)
- Тепер від його допитливого погляду не втекло замішання, що оволоділо дівчиною, і краска, що ще густіше виступила на щоках. А-а, так он воно що! Якоїсь години було досить, щоб дівчина запримітила і розкішний пшеничний чуб Романів, і його стрункий стан, і всю його спокійну голубооку красу! (Стеха)
- Був виснажений, худий і майже зовсім сивий, зараз він виглядав значно краще, ніж у дорозі через Волощину. А темні очі, коли зайшла мова про боротьбу з османами, заіскрилися молодечим запалом і невгасимою силою. Звенигора мимоволі замилувався старим воєводою, його високим відкритим чолом, сріблястою чуприною, що її легко, одним порухом голови, відкидав назад, усім його мужнім і гордим виглядом. (Младен)
- Ти був зовні незграбний і трохи дивакуватий, але мав добре і по-дитячому ніжне серце. Ти був шляхтич, але з тієї шляхти, яку в народі звуть голопузою і яка нічого, крім гонору, не має. Тому ти не цурався простого народу і стояв ближче до нього, ніж до шляхетних магнатів, які гордували тобою і використовували, як хлопчика-козачка, на побігеньках. (Мартин Спихальський)
4. Бесіда за змістом прочитаного
- Що допомогло невільникам втекти з «Чорного дракона»?
- Чому Сафар-бей відмовлявся йти до матері, яка помирала?
- За яких обставин Арсен та Младлен дізналися про фірман султана?
- Як ви гадаєте, чому турок Якуб допомагає повстанцям?
- Через що Роман потрапив до темниці?
- Для чого до козаків приїхав Гамід? Яку відповідь дали козаки султанові?
- Що сталося з Мартином Спихальським?
- Як яничарам удалося проникнути на Січ?
5. Літературна гра «Виправ нісенітниці»
Якуб легко вмовив Сафар-бея піти й провідати Анку, а потім вилікував жінку. Пізніше Якуб домовився із Сафар-беєм, що той мусить доправити фірман султана Іванові Сірку. Арсен застрелив Гаміда, хоча Златка й була проти цього, адже Гамід виховував її, наче рідну доньку. Слуги Гаміда затримали Арсена й хотіли його повісити, однак хлопця врятував Яцько. Переслідувачі поранили Арсена в живіт. Один Арсен повернувся до рідного села, де дізнався про те, що його сестру Стеху полонили татари. На жаль, Звенигорі не вдалося визволити дівчину, проте він намагається заручитися допомогою запорозьких козаків і задля цього їде на Січ. Після того, як яничари проникли на Січ, Арсенові довелося вбити Сафар-бея, хоч хлопцю й було шкода брата Златки.
6. Складіть орієнтовний план до другої книги та стисло перекажіть зміст твору
Володимир Малик «Таємний посол», українська література
Повернутися на сторінку Українська література