Життя і творчість, морально-етичні ідеали філософа, просвітителя й поета Г. С. Сковороди, українська література
Хід заняття Життя і творчість, морально-етичні ідеали філософа, просвітителя й поета Г. С. Сковороди, українська література
I. Мотивація навчальної діяльності
Багата та земля, що народжує філософів і поетів. Саме такою є Полтавщина, яка дала стільки талантів! А один із найвизначніших серед них — Григорій Савич Сковорода.
Благословенні ви, сліди,
Не змиті вічності дощами,
Мандрівника Сковороди
З припорошілими саквами,
Що до цілющої води
Простує, занедбавши храми.
Так писав про видатного українського письменника М. Рильський. Якщо поглянути на карту мандрівок Г. Сковороди, то можна побачити, що вона охоплює пів-Європи! А його ідеї сягають такої глибини мудрості, до якої не дійшов ніхто інший!
Пройти стежками майстерної поетичної думки Григорія Савича Сковороди — такою буде мета сьогоднішнього уроку.
II. Оголошення теми й мети
«Хвилинка мудрості».
(Учні зачитують вислови з афоризмів Г. Сковороди.)
III. Актуалізація опорних знань
Клоуз-тести.
1) Перші українські драми називалися шкільними, тому що…
2) Грали в шкільних драмах…
3) Одним з авторів шкільної драми був…
4) Інтермедії, або інтерлюдії — це…
5) Нам відомі такі інтермедії: …
6) Більшість драматичних творів, які дійшли до нас, були анонімними, тому що…
7) Шкільні драми порушували теми…
8) Вертеп — це…
9) Вертепні вистави побутували переважно в…
10) Шкільна драма, інтермедії закладали основу для розвитку…
11) У драмі «Володимир» говориться про…
12) Із академії того часу велику роль у розвитку театрального мистецтва зіграла…
(Якщо учні виконують цю роботу письмово, вона перевіряється в парах під керівництвом учителя; кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.)
ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Міні-лекція з елементами евристичної бесіди.
Про Григорія Савича Сковороду існує безліч легенд і переказів, його мудрими висловами і дотепер захоплюється увесь світ. А почнемо ми з кінця. Помираючи, Сковорода заповідав написати на своїй могилі: «Мир ловил меня, но не поймал». Він точно передбачив день свого переходу в інше життя, і щоб не завдати нікому клопоту, сам вирив собі могилу, перевдягнувся і заснув вічним сном зі спокійним мудрим виразом на чолі.
Хто ж він, Григорій Савич Сковорода, чому світ його ловив, та не спіймав, чому й через 277 років для нас він залишається сучасником?
Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи, що на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака.
І заможні, й незаможні козаки того часу вважали питанням честі дати освіту своїм дітям. Ця традиція та виняткові здібності малого Григорія до навчання спонукали батьків віддати сина в науку до дяка, а від дяка — до церковнопарафіяльної школи.
У рідному селі Григорій жив до 16 років. Час, достатній, щоб закохатися в рідну природу, поетичний український народний побут, натхненну козацьку пісню та невмирущу душу, яку оспівували сліпі лірники й кобзарі. Григорій від природи мав чудовий голос і неабиякий музичний хист. Пізніше вільно грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. У школі був солістом церковного хору; це разом із винятковими здібностями до навчання відкривало йому дорогу до підготовчого класу Київської академії.
Київська академія була першим вищим навчальним закладом в Україні, багато хто мріяв вчитися в ній. Перед її брамою 1738 року зупинився зачудовано 16-літній Григорій Сковорода.
— Пригадайте з уроків історії, літератури, що ви ще знаєте про Київську академію.
У цьому закладі учились студенти з Петербурга і Москви, Білорусії і Польщі, Молдавії та Румунії, Болгарії, Сербії, Греції й Близького Сходу. Вихованці Київської академії роз’їзжджалися по всій імперії, працювали в школах і колегіумах, у російських посольствах майже всіх країн, вищих навчальних закладах інших країн, куди їх запрошували на посади професорів. У Московській слов’яно-греко-латинській академії в роки навчання там Ломоносова всі вчителі були з Києва.
Сковорода поринув у вир студентського життя, брав участь у диспутах, освоював латину, був солістом академічного хору.
— Згадайте, що ви знаєте про життя бурсаків, спудеїв, про їхній побут.
Студенти найчастіше бідували, жили в холоді та голоді, заробляли на прожиття співом великодніх та різдвяних віршів. Це не вважалося жебракуванням. Люди любили слухати їх, прилучалися таким чином до культури. У Гоголя в повісті «Вій» зображено ще одне заняття спудеїв — читання молитов над покійником.
Тут, в Академії, Григорій Сковорода пробуде з перервою 10 років. Перший рік учитиметься в підготовчому класі, або аналогії, потім закінчить три граматичні класи (інфиму, граматику, синтаксис) і, ставши після цього спудеєм, рік вивчатиме піїтику, ще рік — риторику, два роки — філософію і чотири — богослів’я.
Засвоївши академічні предмети, які включали не тільки граматично-філологічні й філософські дисципліни, а й стародавні та нові мови, математику, астрономію, географію, історію, літературу, поезію, музику, малювання, студенти ставали одними з найосвіченіших людей свого часу. Сковорода вчився «ревностно и беспорочно», був у науках «скоропостижен» та «преизряден». За царським указом 1742 року «Про набір співаків у двірську капелу» Сковорода потрапляє до Петербурга, та його не приваблює таке життя, хоча для спритних воно могло обернутися нагородами, багатством і славою. (Історія Андрія Розумовського.)
Через два роки (1744) цариця Єлизавета вирушає з усім двором у велику подорож, відвідала вона і Києв. Сковороді хитрощами вдалося залишитися в Академії.
Не став він і священиком, як йому пропонували (удав із себе нетямущого).
Незабаром до Угорщини виїхало російське посольство. Туди, як високоосвічену людину, запросили й Сковороду. І почалися його мандри Європою, пізнання світу — Німеччина, Словаччина, Польща, Північна Італія (і все це пішки). Він слухав лекції німецьких професорів, вивчав різні філософські системи, придивлявся до життя. І тільки туга за рідним краєм привела його знову на Батьківщину. На той час не стало його рідних, ніщо не тримало Григорія на одному місці. І Сковорода сміливо поринув у широкий світ, переконаний, що всюди знайде шматок хліба у людей, воду дасть йому земля без оплати, а все інше — зайве.
Першу зупинку Григорій Савич Сковорода зробив у Переяславі, де на запрошення єпископа став учителем піїтики в семінарії. Але він не запобігав перед начальством, не викладав по-старому схоластично, за це «изгнан из училища Переяславского не с честью».
Тоді його запросив домашнім учителем до свого сина поміщик Степан Томара. Сковорода навчав свого вихованця думати, намагався розвинути в ньому природні здібності. Навчання проводив переважно у формі розмов, увесь час спонукаючи учня висловлювати і власну думку. Одного разу панські прислужники донесли матері про нешанобливі слова Скороводи, тому і звідти довелося піти.
Опинився він у Троїце-Сергіївський лаврі під Москвою. На нього чекало місце, слава, гроші, але Сковороду знову потягло до рідних місць, і він повернувся в Переяслав, де мандрівника з нетерпінням чекав Степан Томара. Коли Сковорода спав, його відвезли до поміщика, а потім вибачилися, ледве умовивши його залишитися.
У цей переяславський період (1752-1758) Сковорода весь вільний час любив проводити в полях і гаях. На сон залишав не більше чотирьох годин, а з першими променями сонця був на ногах. У простому одязі, із сопілкою, торбою з книжками та ціпком ішов, куди хотів. Був суворим вегетаріанцем: їв тільки овочі, молоко, сир, та й то лише раз на день, по сході сонця. Але ніколи не втрачав доброго настрою, веселості й доброзичливості, за що його всі любили й шукали з ним товариства.
Улюблена книга Сковороди — Біблія. А «із зерен Священного писання» виріс і його «Сад божественних пісень» (1753-1785).
Збірка є своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, філософські роздуми, ліричний настрій їх автора.
З 1789 року Григорій Савич починає викладати піїтику в Харківський духовній колегії. Через рік єпископ захотів схилити Сковороду до чернецтва, що відкрило б йому дорогу до керівництва колегіумом. Але висока посада не приваблювала письменника, він прагнув зберегти свою моральну чистоту. Знову довелося піти. У Харкові Сковорода познайомився з учнем колегіуму — Михайлом Ковалинським, з яким щиро товаришував до кінця життя і який став його першим біографом.
Сковорода і Ковалинський разом ідуть до Києва. Сковороду запрошують стати «стовпом церкви і красою обителі», на що він відповідає: «…доволі і вас, стовпів неотесаних у храмі Божому…».
1766 року Сковороду знову запрошують викладати у Харківському колегіумі нововведений предмет — основи доброчинності. Викладач пише посібник «Вхідні двері до християнської доброчинності для молодшого шляхетства Харківської губернії». Через «вільнодумство» його знову звільняють.
Своєю діяльністю Г. С. Сковорода прискорив відкриття першого університету в Україні — Харківського. Серед меценатів — і його друзі, учні, знайомі, що сприйняли ці ідеї.
Останні 25 років життя Григорій Сковорода був мандрівним учителем, заживши слави народного мудреця, просвітителя.
За цей час він створив збірку «Байки Харківські», основні філософські твори: «Наркіс. Розмова про те: взнай себе», «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті», «Розмова, що зветься Алфавіт, або Буквар світу», «Діалог, ім’я йому потоп зміїний» і т. ін.
Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства.
Щодо мови творів Сковороди: на той час ще не існувало усталеної, добре виробленої української літературної мови, книжна ж була далекою від народної (та й ту царизм забороняв). Тому Сковорода писав «народним діалектом» або латиною (нею він писав філософські трактати).
— Ми заговорили про філософію. А що таке філософія, що вона вивчає? (Грецьке слово «філософія» означає любов до мудрості, ця наука шукає шляхи, як пізнати світ і людське буття, намагається встановити взаємозв’язок усіх речей, усього, що існує, щоб дати загальний погляд на світ.)
Саме філософію Сковорода вважав тією міфічною провідною ниткою Аріадни, що допомагає людині вийти з найскладнішого становища в житті.
— Ось ви незабаром закінчуєте школу. Перед вами, мабуть, уже зараз стоїть питання: ким бути, який шлях обрати в житті, як правильно визначити майбутню професію, щоб потім не жалкувати все життя.
І відповідь можна пошукати саме у творах Григорія Савича Сковороди. Звернімося до філософського трактату «Алфавіт, або Буквар світу», зокрема до «Байки про котів».
3. Коментоване читання «Байки про котів». Евристична бесіда.
— Яким, на вашу думку, є прихований зміст байки, що означає «робити те, що дано нам природою»? Чи згодні ви з цією думкою?
— Далі в трактаті Сковороди говориться: «багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і най-прибутковіше, але цим вони лише ошукують себе… Багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця». Якою є ваша думка щодо цього?
4. Коментар
Отже ідея «сродної праці», яку висунув більш ніж два століття тому Григорій Сковорода, здатна допомогти нам і сьогодні. І не тільки ця ідея, а й багато інших можуть стати своєрідним дороговказом — про щастя, чесність та добропорядність, самопізнання та самовдосконалення. Захоплюють поетичний світ художніх образів Сковороди, його мудрі життєві настанови, які стали афоризмами. І не піймав його світ брехнею, облудністю, зрадами, честолюбством та багатством, чого поет бажає і нам.
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Створення «асоціативного куща».
• За допомогою «асоціативного куща» створіть «психологічний портрет» Г. С. Сковороди.
С — скромний, серйозний
К — кмітливий
О — освічений
В — вільнолюбний, вчитель
О — обачний
Р — розумний
О — об’єктивний
Д — допитливий
А — активний, аскетичний
VI. Підбиття підсумків
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
• Продовжіть речення: «Г. С. Сковорода для мене постав як.» «Ідеї Сковороди здалися мені.» «Мене вразило (мені запам’яталося).»
VII. Домашнє завдання
Вивчити біографію Г. С. Сковороди, вміти розповідати про його християнські морально-етичні ідеали; підготувати інсценівку, «заочну екскурсію» шляхами Сковороди.
Життя і творчість, морально-етичні ідеали філософа, просвітителя й поета Г. С. Сковороди, українська література
Повернутися на сторінку Українська література