«Як умру, то поховайте…» (Тарас Шевченко) — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, українська література

«Як умру, то поховайте…» (Тарас Шевченко) — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, українська література

Перебіг заняття «Як умру, то поховайте…» (Тарас Шевченко) — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, українська література

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Навчальна лекція

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині в поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте Мене…

Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань Україною. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

…вставайте, кайдани порвіте.

Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (лейпциг, 1859). В автографі вонане має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

2. Прослуховування аудіозапису пісні

3. Виразне читання поезії «Заповіт»

Бесіда за змістом прочитаного

  • Чому твір називають «Заповіт»? Навіщо люди складають заповіти?
  • Над чим спонукає замислитися поезія Т. Г. Шевченка?
  • У чому полягає відмінність між темою та ідеєю твору? Яка тема твору «Заповіт»? Яка його ідея?
  • Поміркуйте, чому в такому пафосному вірші, як «Заповіт», немає знаків оклику.
  • За яких умов написав Т. Г. Шевченко свій твір?
  • Чи можна сказати, що ця поезія справді є заповітом митця для всіх без винятку українців? Свої міркування доведіть.

4. Робота з таблицею

Художні засобиПриклади з тексту
Метафори
Персоніфікації
Епітети
Порівняння

5. Розгадування кросворда

По вертикалі:

  1. Прізвище щирого приятеля Шевченка, лікаря, який урятував його від хвороби в листопаді-грудні 1845 року. (Козачковський)
  2. Автор музики до «Заповіту», яка стала найбільш популярною. (Гладкий)
  3. Місто, у якому Т. Шевченко створив «Заповіт». (Переяслав)
  4. Прізвище відомого композитора, який першим поклав «Заповіт» на музику. (Лисенко)
  5. Село, у якому Т. Шевченко перебував під час хвороби, працюючи в Археологічній комісії. (В’юнище)
  6. Місто, у якому похований Кобзар. (Канів)
  7. Інша назва Чернечої гори. (Тарасова)

По горизонталі:

  1. Твір Т. Шевченка («Заповіт»)

«Як умру, то поховайте…» (Тарас Шевченко) — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *