М. Хвильовий. «Я (Романтика)» — новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком, українська література
Хід заняття М. Хвильовий. «Я (Романтика)» — новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком, українська література
I. Мотивація навчальної діяльності
19 лютого 1925 року газета «Культура і побут» опублікувала результати анкетування тридцяти харківських літераторів. На запитання «Хто ваш улюблений письменник?» 28 митців відповіли: «Микола Хвильовий».
Твори М. Хвильового не прості, не однозначні, над ними міркують і донині не лише звичайні читачі, а й фахівці. Чи не вперше в українській літературі душа людини постає такою нещадно оголеною, такою роздвоєною, роздертою протиріччями, засліпленою фактичною вірою в щастя «загірної комуни». Що відгукнулося в нашій душі при читанні новели «Я (Романтика)», й чому це сталося — поміркуємо на уроці.
II. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
Розповідь про життєвий і творчий шлях М. Хвильового.
Опрацювання таблиці.
Тематичне й стильове розмаїття прози М. Хвильового
| Твори | Теми | Стилі |
| «Солонський Яр», «Кіт у чоботях», «Свиня», «Заулок», «Іван Іванович», «Я (Романтика)», «Мати» та ін. | Героїка революції, психологія міщанина-обивателя, переродження комуністів, невідповідності життя мріям та ін. | Неоромантизм, імпресіонізм та ін. |
Завдання
Прокоментуйте таке висловлювання М. Хвильового про себе:
«Я, знаєте, належу до того художнього напрямку, який сьогодні не в моді. Я… — романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе. Я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки… — все те, чим так пахне сумно-веселий край нашого строкатого життя. Я до безумства люблю ніжних женщин з добрими, розумними очима, і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитися таким шикарним, як леопард. Іще люблю до безумства наші українські степи, де промчалась синя буря громадянської баталії. Я вірю в «загірну комуну» і вірю так божевільно, що можна вмерти! Я — мрійник. Хай живе життя! Хай живе безсмертне слово!»
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. Формування вмінь та навичок
Слово вчителя з елементами бесіди.
Грудень 1923 року. Київський театр ім. Т. Г. Шевченка. У холодному нетопленому залі зібралася кількатисячна аудиторія. Сьогодні читатиме свої твори Микола Хвильовий. Він вийшов на сцену й глухо прочитав: «Я (Романтика)». «Квітові яблуні». У залі ніби запахло весною, обличчя посвітлішали, полагіднішали. Та коли автор дочитав останні рядки, запала свинцева тиша. А потім — грім оплесків, які довго не вщухали. Тогочасна преса писала про «Глибоке враження на кілька-тисячну аудиторію» твору М. Хвильового.
— А яке враження цей твір справив на вас?
Евристична бесіда.
- Як можна пояснити таку досить дивну назву твору М. Хвильового «Я (Романтика)»?
- Який твір, який письменник згадується при читанні присвяти твору? (М. Коцюбинський, новела «Цвіт яблуні».)
- Чому, на вашу думку, розповідь у новелі ведеться від першої особи? (Так краще можна розкрити «alter ego», порухи й стан душі героя.)
- Як починається новела, які враження та почуття виникають при цьому? Як вони змінюються далі? (Новела має ліричний зачин, з якого постає образ далекої «загірної комуни» та образ Марії (Божої Матері), потім реальної матері. Виникає мінорний настрій, «тиха жура», «добрість безмежна»; «за вікном ішли росяні ранки і падали перламутри». Та поступово наростає тривога, насувається гроза: «Там, за дорогами сизого бору, спалахують блискавиці і накипають, і піняться гори». Цей тривожний ліричний початок допомагає відчути всю повноту трагедії, коли зіткнуться в одній душі гуманізм і фанатизм, людяність і сліпа відданість абстрактній ідеї.)
- Хто є героями новели «Я (Романтика)»? (Головний герой «Я», мати, доктор Тагабат, Андрюша, дегенерат; є символічні образи «загірної комуни», біблійної Марії та ін.)
Коментар
Існує багато пояснень цієї дивної назви. Наприклад, літературознавець А. Колісниченко говорить: «…У творчому набутку М. Хвильового найбільш разючий приклад кентавризму (кентавристика — поєднання непоєднуваного, або «конфронтація» в одному суб’єкті чи об’єкті двох і більше антинонімічних суб’єктів), .бо як би свідомо не двоїв-троїв душу свою головний герой цього твору, він — суть і сіль, «мертве, страшне поєднання вершника-революціонера і коня — кривавої стихії революції. …Назва новели «Я (Романтика)» є своєрідним структурно-семантичним кентавром, де сплавлено в «одне» конкретне «я» і «загірне», невизначено-абстрактне поняття «романтика»».
Літературознавець Ф. Кислий пише: «М. Хвильовий — письменник-новатор, письменник самобутній і своєрідний. Це не значить, що він зійшов до нас із небуття, звалився невідь звідки. Коріння його творчості — в нашій класичній літературі, в нашому багатющому фольклорі, в живій дійсності. Пригадаймо слова М. Рильського: «Шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського». А. Колісниченко говорить: «Вельми зримо, що структура новели М. Хвильового «Я (Романтика)» функціонує як творчий розвиток модерністичних принципів Михайла Коцюбинського в «Цвіті яблуні» та «Intermezzo», і тому цілком справедливо зазначав Микола Зеров, що Хвильовий «.шукає психологічної манери, спираючись у своїх шуканнях на трохи мелодраматичний психологізм Коцюбинського («Цвіт яблуні» — «Я»)».
Слово вчителя.
У душі головного героя, революціонера, чекіста боряться добро і зло, гуманізм і фанатизм. Що візьме гору й чому, поміркуємо, схарактеризувавши його за ключовими словами та цитатами: «бандит»; «інсургент» (повстанець); «чекіст, але… і людина»; «м’ятежний син»; «Я справжній комунар. Будуть сотні розстрілів»; «Я смакував: всіх їх через 2 години не буде!»; «Схопили нарешті і другий кінець моєї душі»; «Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололося моє власне Я»; «Так, це були неможливі хвилини. Це була мука. Але я вже знав, як я зроблю… Я мушу бути послідовним!»; «Воістину: це була дійсність, як зграя голодних вовків. Але це була й єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної комуни» та ін.
Групова робота.
Рухатися до заповітної мети голові НК допомагають троє: доктор Тагабат,
Андрюша, дегенерат. Це теж різні кінці душі головного героя. Схарактеризуємо їх, об’єднавшись у групи.
І група
Доктор Тагабат. Використати цитати: «сторож моєї душі», «вірний пес революції», «зла воля», «хазяїн», «перед ним погляд скрадається», «Так якого ви чорта не робите месію з ЧК?», «Зумій розправитись і з «мамою», як зумів розправитись з іншими», «Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії» та ін.
II група
Дегенерат. Використати цитати: «трохи безумні очі», «низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс», «нагадує каторжника», «незмінимий вартовий», «Ми часто ухилялися доглядати розстріли. Але він дегенерат, завше був солдатом революції і тільки тоді йшов із поля, коли танули димки й закопували розстріляних» та ін.
III група
Андрюша. Використати цитати: «Андрюшу, мого бідного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в чека, проти його кволої волі. І Андрюша, цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатися під темною постановою — «розстрілять», завше мнеться», «ставить… незрозумілий, зовсім химерний, як хетейський ієрогліф, хвостик», «нервово переходить з місця на місце і все поривається щось сказати. …Хоче сказати, що так не чесно, що так комунари не роблять, що це — вакханалія…», «наївно-печально каже: …Одпусти мене!.. на фронт. Я більше не можу!», «Він мені віддає «своє право» купатися в калюжах крові?» та ін.
IV група
Мати (Це ще «один кінець душі» головного героя, його «я», якого він немилосердно позбувається.) Використати цитати: «Воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха зажура і добрість безмежна…»; «її м’ятежний син у безкінечних походах-битвах», «зовсім замучив себе», «в її очах стоять дві хрустальні росинки», «її милу голову з нальотом сріблястої сивини», «прекрасним печальним образом» та ін.
Повідомлення про результати роботи в групах.
Завдання
З’ясуйте роль пейзажу та інтер’єру у творі.
Орієнтовна відповідь
Пейзаж і співзвучний стану душі героя — гроза, темна ніч, «місяць ллє зелений світ» — і контрастує з ним, із жахливою дійсністю («перламутрові ранки»), хоча й перегукується з недосяжною мрією «загірної комуни»; інтер’єр «фантастичного» палацу — будинку розстріляного шляхтича, де засідає «чорний трибунал комуни» є ніби ще однією дійовою особою: «Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княжна надменна, княжата в темряві столітніх дубів»; «з кожного закутка дивиться справжня й воістину жахна смерть», а «обиватель» стверджує, що «тут засідає садизм»; «Тоді лакей приносить на підносі старі вина» тощо.)
IV. Закріплення знань, умінь та навичок
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».
— Які моральні уроки новели М. Хвильового «Я (Романтика)»?
Орієнтовні відповіді
— Жахливі й нічого не варті ті ідеї та ідеали, заради яких проливається кров, втрачається совість, здійснюється вбивство матері.
— Людина повинна бути чесною не лише з іншими, а й сама із собою.
— Треба вміти протистояти грубій силі, вміти відстоювати свою життєву позицію.
— Фанатизм — не гідне людини явище.
— Жодна благородна мета не може виправдати антигуманних засобів її здійснення.
VI. Домашнє завдання
Знати зміст новели «Я (Романтика)», вміти аналізувати твір, висловлювати власну думку про нього; підготувати повідомлення.
М. Хвильовий. «Я (Романтика)» — новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком, українська література
Повернутися на сторінку Українська література