Вправляння у написанні замітки до газети, листів (коментованих або індивідуальних), українська мова

Вправляння у написанні замітки до газети, листів (коментованих або індивідуальних), українська мова

Хід заняття Вправляння у написанні замітки до газети, листів (коментованих або індивідуальних), українська мова

II. Перевірка домашнього завдання.

Вправа «Крісло автора».
Учні зачитують твори за опорними словами і власними спостереженнями.

III. Актуалізація опорних знань учнів.

І. Складання асоціативного куща до слова газета.

2. Мозковий штурм.

Навіщо людині газети?

3. Словникова робота.

Газета, часопис — періодичне, переважно щоденне (щоденник, тижневик, місячник, квартальний друковане на великих аркушах паперу видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного та економічного життя.

Газета для людини, що вікно для хатини (українське прислів’я).

IV. Повідомлення теми і завдань

Сьогодні на уроці ми будемо вчитись писати замітку до газети.

1. Каліграфічна хвилинка.

Дд до oп пис допис

2. Словникова робота.

Дописом ще називають замітку до газети.

V. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Ознайомлення із заміткою до газети

Прочитайте замітку до газети і з’ясуйте значення невідомих слів.
Зверніть увагу! Замітка має заголовок, наприкінці вказаний її автор.
Яку інформацію несе цей текст?

Проблемне запитання.

Чи хотілось би вам побувати дописувачем до газети, а в майбутньому, можливо, й журналістом? Спробуйте це зараз.

2. Вправа «Проба пера»

Ця робота носить навчальний характер, але варто виконувати її на окремих аркушах паперу, які вчитель збере після уроку, творчо опрацює і як результат — видасть шкільну газету з окремими замітками учнів.

Пам’ятка написання замітки до газети

Обери тему, добери влучний заголовок.
Обдумай зміст замітки.
Дотримуйся послідовного викладення думок (запиши послідовність подій спочатку на чернетці).
Нову думку починай писати з абзацу.
Уникай повторів, використовуй художні засоби.
Не забувай вказати автора (підпиши замітку).
Перевір написане.

3. Рубрика «Слово про слово».

Журналіст — літературний працівник газет, журналів, радіо чи телебачення.

Чернетка — чорновий, невідредагований текст, рукопис.

Дописувач (кореспондент) — співробітник газети, журналу, що надсилає статті чи повідомлення про що-небудь з місця подій.

4. Хвилинка спілкування на тему «Спілкування в інтернеті».

5. Колективне виконання вправи

а) Словникова робота з використанням таблиці «Словничок».

Прочитайте.

Вчора (учора)

На які питання відповідають ці слова? (Коли?)
Ми ще не вивчали частини мови, яка відповідає на питання коли?, отже, запишемо їх у четверту колонку таблиці.

б) Вправа «Пригадаймо».

Пригадайте схему будови листа.

Будова листа

Початок	звертання до того, кому адресований лист
Основна частина	зміст листа (викладення інформації, подій)
Кінцівка Дата, підпис	слова ввічливості (прощання, побажання)

в) Вправа «Відверта розмова».

Хто з вас уже писав листи? Кому вони були адресовані?
Як ви надсилали свого листа?
Чи всім можна надіслати електронного листа?
Чи знаєте ви людей, які надсилають листи в конвертах?
Якому листові від рідної дитини надає перевагу мама — звичайному чи електронному? А бабуся? Чому?

г) Самостійне складання листа з використанням чернетки

VI. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

1. Вправа «Поміркуй і обери»

Які асоціації викликає у вас ілюстрація?
Чи знаєте ви правила користування комп’ютером для школярів?
Чи ретельно їх виконуєте?
У якій частині тексту використаєте запропоноване речення (завдання 2)?

2. Вправи дія самостійної роботи (робочий зошит).

VII. Підсумок

Діти, сьогодні ми завершили вивчати велику тему «Текст». То що таке текст?
Які найголовніші ознаки тексту?
Які бувають тексти?
З яких частин складається текст?
Як уникнути у тексті одних і тих самих слів?

Діти, впродовж усієї теми «Текст» кожен урок рідної мови завершувався грою-казочкою «А що ж далі?». Сьогодні ця гра-казочка завершується. Отже, слухайте!

…Тільки-но вляглися хвилі, що їх розгойдав Кит, Вовк повитягав з моря обидві драбини і підійшов до Мавпочки.
— Дякую тобі. Мавпочко, — сказав він і простягнув їй перлину.
Мавпочка з радістю тричі підстрибнула, спробувала перлину на зуб, потерла лапкою між вушками, а тоді вискочила на пальму і зірвала для вовчиків дві найбільші в’язки бананів.
А коли сонце почало ховатися за край неба. Вовченятко з Вовком востаннє підійшли до моря.
— Море, прощай! — сумно мовило Вовченя і кинуло у воду копієчку. — Ми незабаром повернемось!
— До зустрічі, море! — пробасував Вовк і теж кинув монетку.
Адже якщо на прощання кинути в море монетку, то якогось дня ти обов’язково повернешся до нього знову. Навіть коли воно тобі тільки наснилося.
М. Луговик, І. Малкович. «Вовченятко, яке запливло далеко в море»

— Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!

Ця книга народилась з казочки шестирічної дівчинки Марійки Луговик. Марійчин тато розповів казочку письменнику-видавцеві Івану Малковичу,який трішки дописав цю казочку, запропонував художникові зробити фантастичні ілюстрації — і вийшла така чудова книжечка.

Діти, чи сподобалась вам казочка про пустотливе Вовченятко?

— А читала я вам цю історію, щоб ви зрозуміли, що навіть мала дитина може складати цікаві історії. А ви вже багато знаєте про текст, його будову, що таке діалог. І якщо відчуваєте в собі сили і маєте бажання, пробуйте писати казочки. А я точно знаю, що ніяка праця в ліс не йде, а винагороджує людину. Успіхів вам!