Календарно-обрядові пісні весняного циклу. Веснянка «Весняночка-паняночка», українська література
Хід заняття Календарно-обрядові пісні весняного циклу. Веснянка «Весняночка-паняночка», українська література
II. Мотивація навчальної діяльності
Художню літературу називають підручником життя. І це не даремно. Адже, читаючи книжки, ми знайомимося з різними землями і народами, мандруємо подумки в минуле і в майбутнє, глибше розуміємо сучасне. Ми разом із героями переживаємо їхні пригоди, вболіваємо за них, радіємо й сумуємо разом із ними, висловлюємо справедливий осуд негативних явищ. За допомогою художніх творів ми не лише пізнаємо світ і себе в ньому, а й виховуємо в собі кращі риси характеру, вчимося добру й справедливості.
Сьогодні ми розпочинаємо вивчення одного з найцікавіших предметів — українську літературу.
III. Організаційні питання
Інструктаж щодо роботи в зошитах, з довідковими виданнями тощо.
Учитель розповідає учням про вимоги до ведення зошитів, роботу з літературознавчим словничком.
У цей словничок будуть записуватися основні відомості з теорії літератури (це можуть бути дві перші або останні сторінки в зошиті, загорнуті навпіл досередини чи окремий зошит, записник).
До кожної теми бажаючі можуть зробити ілюстрації, які теж оцінюватимуться.
При підготовці до уроків з української літератури часто буде необхідна довідкова література, виникатиме потреба користуватися інформацією інших джерел (Інтернету тощо).
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Кожна художня література починалася з фольклору — усної народної творчості. З давніх-давен люди відображали красу навколишнього світу, різні явища людського життя, свої мрії та сподівання у міфах, легендах, переказах, казках, прислів’ях, загадках, піснях.
Український народ вважається дуже поетичним, співочим. Навіть існує легенда — «Про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею». (Див. Додаток 1 до уроку 1.)
Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.
(Учні роблять запис до літературознавчого словничка.)
Особливості народних пісень:
— вираження почуттів, переживань, настроїв, роздумів;
— стисле повідомлення про обставини, які їх викликали, елементи описів;
— висока поетичність мови;
— відповідність мелодії словесному тексту;
— віршована форма;
— малий обсяг;
— одночасне виникнення слів і мелодії;
— усне поширення;
— варіативність тексту і мелодії.
Записано понад 300 тисяч українських народних пісень — чи не найбільше в світі. Українські народні пісні в давнину виконувалися лірниками, кобзарями, бандуристами. (Учитель демонструє відповідний ілюстративний матеріал.)
Народні пісні бувають різних видів:
Сучасні композитори, виконавці охоче звертаються до народних пісень, обробляють їх, пристосовуючи до нових музичних інструментів. І звучать прекрасні мелодії, слова з глибоким поетичним змістом, чаруючи душі і серця слухачів.
2. Прослуховування аудіозаписів сучасних обробок народних пісень та літературних пісень, що стали народними.
3. Слово вчителя.
На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про найдавніший вид українських народних пісень — календарно-обрядові.
Календарно-обрядові пісні — це пісні, що виконуються під час обрядів, пов’язаних із сезонними подіями хліборобського календаря.
(Учні роблять запис до літературознавчого словничка.)
Усе життя українського народу було пов’язане з хліборобською працею. Від урожаю залежав добробут і навіть доля селян. Наші предки вірили в магічну силу слова й ритуальних дій, тому й намагалися обрядами й піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого існування. «Чим далі у старовину, тим звичніша і міцніша віра у здатність слова однією своєю появою творити те, що ним означено»,— писав видатний учений-мовознавець О. Потебня. Особливо прикметною рисою найдавніших зразків календарно-обрядової поезії є імітування трудових процесів (оранки, сіяння, жнив, догляду за худобою відповідно до календаря природи), злитність слова і рухів.
Тому календарно-обрядові пісні поділяють на цикли — весняний, літньо-осінній та зимовий, які у свою чергу мають такі види:
Люди завжди з нетерпінням очікували весни, пробудження природи, адже в цей час розквітають квіти, виростають трави, худоба йде на випас, можна знайти щось їстівне і для людини. Цієї пори закладаються основи майбутнього врожаю. Вважалося, що весну приносять з вирію на крилах птахи. Якщо зима затягувалася, то її закликали веснянками. Діти бігали по селу з печивом у вигляді жайворонків, кличучи весну, дівчата виходили в гай, на луки, водили хороводи й теж закликали весну.
4. Виразне читання веснянки «Весняночка-паняночка».
5. Евристична бесіда та виконання завдань.
1) В якому образі постає перед нами весна, чому саме в такому?
2) Який процес праці відтворюється у пісні? Знайдіть і випишіть відповідні дієслова.
3) Поясніть значення слів «оснують», «витчуть», «побілять».
(Якщо учні стикаються з труднощами, це робить учитель.)
4) Про яких птахів йдеться? Чому саме про них?
5) Яких лугових пташок ви знаєте?
6) Про що свідчать такі форми слів, як «весняночка-паня-ночка», «садочку», «пеньочку»?
7) Що за художній засіб ужитий у пісні — «білії (лебеді)»? Яка його роль у творі?
6. Визначення головної думки.
(Застосовується метод «Мозкова атака».)
Учні доходять висновку, що весна, як і люди, взимку не відпочивала, а працювала — готувала одяг. І всі навкруги теж трудяться — ворони, сороки, лебеді, лугові пташки.
7. Виразне читання інших веснянок.
Учитель або учні виразно читають веснянки «Ой весна, весна — днем красна», «Ой виходьте, дівчата», «Скочила коза з воза», «Дівчаточка-вороб’ята» та ін. (Див. Додаток 2 до уроку 1.)
8. Обмін враженнями щодо прочитаного, пояснення незнайомих слів.
V. Закріплення знань, умінь та навичок
1. Слово вчителя.
Як і в минулому році, з нами разом працюватимуть Олесь Кмітливець та козак Мамай. Вони перевірятимуть, чи уважними були ви на уроці, наскільки добре засвоїли навчальний матеріал.
Виконуючи їхні цікаві, незвичайні завдання, ви доведете свою кмітливість та розумність.
2. Гра «Знайди правильну відповідь».
Олесь Кмітливець і козак Мамай роздивлялися по класові — як ви підросли, подорослішали, хто новенький з’явився — і неуважно слухали, про що розповідалося на уроці. Тепер сперечаються між собою. Допоможіть їм розв’язати суперечку.
(Учні можуть давати відповіді у письмовій формі, тоді кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал; можна зробити взаємоперевірку або залучити учнів-асистентів, котрі під керівництвом учителя оцінять роботи.)
1) Художню літературу називають підручником життя чи підручником народознавства? (Підручником життя.)
2) Художня література потрібна тільки для розваги чи й для серйозних речей — пізнання світу, виховання? (Для серйозних речей.)
3) Фольклор — це легенди, казки, пісні чи романи, повісті, вірші? (Легенди, казки, пісні.)
4) Дівчина-Україна з легенди плакала тому, що спізнилася на роздачу талантів, чи тому, що страждала її рідна земля? (Бо страждала її рідна земля.)
5) Народні пісні за видами бувають історичними, календарно-обрядовими та родинно-побутовими чи історичними, календарно-побутовими та родинно-обрядовими? (Історичними, календарно-обрядовими та родинно-побутовими.)
6) Тексти народних пісень збереглися лише в давніх книгах і тепер не використовуються? (Вони використовуються сучасними співаками в обробці.)
7) Календарно-обрядовими називаються пісні, що вміщені в календарях? (Ні, вони пов’язані з хліборобським календарем.)
8) Календарно-обрядові пісні поділяються на чотири цикли? (Ні, вони поділяються на три цикли.)
9) Давні предки вірили в силу слова чи в силу праці? (В силу слова.)
10) У творі «Весняночка-паняночка» весна зимувала в дуплі старої верби чи в садочку на пеньочку? (У садочку на пеньочку.)
11) Весна у творі «Весняночка-паняночка» — вередлива ледарювата дівчина чи володарка зоопарку, любителька птахів, а може, працьовита господиня? (Працьовита господиня.)
12) Головна думка твору «Весняночка-паняночка» — уславлення весни, її працьовитості чи заклик берегти природу? (Уславлення весни, її працьовитості.)
VI. Домашнє завдання.
Вивчити напам’ять веснянку «Весняночка-паняночка»; підготувати інсценівки й ілюстрації до вивченої теми.
Додаток
Народна легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики… Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
— Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Додаток
Ой весна, весна — днем красна
Ой весна, весна — днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
Весна красна,
Що ж ти нам принесла?
— Коробочку з веретенцями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку,
Малим дітям по яблучку,
А хлопчатам по батожку.
Ой весна, весна — днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
— Принесла я вам літечко
Ще й запашне зіллячко,
А вам, дівчата, по вінку
З хрещатого барвінку,
А вам, парубки, по кийку —
Гоніте товар на гірку,
А вам, бабусі по ціпку —
Попід хатами ходити,
Малих діточок глядіти.
Ой весна, весна, ти красна,
Що ти, весно красна, нам принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Ще й зеленую травицю,
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко
Ще й маленькеє телятко.
Ой виходьте, дівчата
Ой виходьте, дівчата,
Та в сей вечір на вулицю
Весну красну стрічати,
Весну красну вітати.
Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
Скочила коза з воза
Скочила коза з воза,
Крикнула до сторожа:
— Стороже, стороженьку,
Подай ми сокироньку,
Полоночку рубати,
Гагівки добувати.
Як гагівки добудем,
Радуватися будем.
Дівчаточка-вороб’ята
Дівчаточка-вороб’ята,
Радьмося
Та виходім на травицю —
Граймося!
Та виходім на травицю —
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас!
Весняночко-паняночко
— Весняночко-паняночко,
Де ти зимувала?
— У садочку на пеньочку
Пряла на сорочку.
А ворони оснують,
А сороки витчуть,
А білії лебеді
Ще побілять на воді,
А лугові пташки
Пошиють рубашки.
Орел поле виорав
Орел поле виорав, (2)
Пшеницю засіяв, (2)
Крилечками зволочив, (2)
Дрібний дощик примочив. (2)
На пшеницю урожай, (2)
А дівонькам коровай, (2)
Молодицям на крохмаль. (2)
Орел поле виорав (2)
Ще й вівсиком засіяв, (2)
Крилечками зволочив, (2)
Дрібний дощик примочив. (2)
На вівсисько урожай, (2)
А парубкам коровай, (2)
Старим бабам на крохмаль. (2)
Віл бушує
Віл бушує,
Весну чує,
Не бушуй, воле,
Бо поїдемо в поле,
Поля орати,
Хліба пахати.
А вже весна,
А вже красна
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле. (3)
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне. (3)
Помандрував козаченько
З Лубен у Прилуки, (3)
За ним іде дівчинонька,
Здіймаючи руки. (3)
Помандрував козаченько
У чистеє поле, (3)
За ним іде дівчинонька:
— Вернися, соколе. (3)
— Не вернуся, забарюся,
Гордуєш ти мною, (3)
Буде твоє гордування
Все перед тобою… (3)
Календарно-обрядові пісні весняного циклу. Веснянка «Весняночка-паняночка», українська література
Повернутися на сторінку Українська література