Ірина Жиленко. Розповідь про поетесу. Світ крізь призму жіночої душі . «І світла алея», українська література
Хід уроку Ірина Жиленко. Розповідь про поетесу. Світ крізь призму жіночої душі . «І світла алея», українська література
І. Засвоєння навчального матеріалу.
1. Знайомство із життям і творчістю І. Жиленко.
Ірина Володимирівна Жиленко народилась 28 квітня 1941 року в Кисні. Дитинство провела па Черкащині. Закінчила філологічний факультет Київського університету. Працювала в редакціях газет «Молодь України» та «Літературна Україна». Поетичним дебютом стала збірка «Соло на сольфі» (1965) викликала жваве обговорення. Її критикували за небажання відгукуватись на актуальні питання радянської дійсності, Жиленко — авторка близько двадцяти книг: «Автопортрет у червоному» (1971), «Вікно у сад» (1978). «Концерт для скрипки. дощу і цвіркуна» (1979), «Дім під каштаном (1982), «Останній вуличний шарманщик» (19Н5) та ін, Жиленко з 1998 року видає спогади на основі власних щоденників.
2. Особливості стилю поетеси.
Свій творчий шлях Ірина Жиленко розпочала в період «шістдесятництва», коли свіжий ковток свободи дав змогу розкритися багатьом творчим особистостям. Митці на повний голос заявили про себе у творах, де поняття честі, гідності людини постали самодостатніми, як даність від природи й народної моралі, а не від вказівки ідеологічного керівництва. «Розроблювана Іриною Жиленко поезія «приватного життя» не мала нічого спільного із офіціозними уявленнями пру родину як «державну одиницю» або «осередок суспільства’’. Для. її ліричної героїні дім був маленьким острівцем серед моря офіційної брехні, територією, де діють закони взаєморозуміння. У ті роки створювався своєрідний артистично-інтелігентський образ дому, формувалося нове уявлення про життєве середовище, нове мистецтво інтер’єру. Тут усе мали говорити про прагнення забути про реальне життя за стінами дому. Переважали химерні атрибути: екзотичні мушлі, старі, часом биті вази, дивовижні анти і вар ні меблі, репродукції давніх картин, плакати й реклама з малозрозумілими написами. Все це ставало символом незалежності від існуючої реальності , демонстрацією зречення сірих «радянських буднів»«.
Творчість Жиленко вирізняється вишуканістю строфіки, витонченістю підбору образних засобів. Уже в одному з перших своїх віршів («Радість») поетеса висловила своєрідні пріоритети свого життя — любити довколишній світ: землю, людей, працю, природу. Проте її творчий шлях був непростим, бо вже після появи першої книги поезій «Соло на сольфі» (початок шістдесятих) поетесу почали повчати зі шпальт газет, як вона мусить писати і про що вона не повинна навіть згадувати. Та це аж ніяк не вплинуло ні на її вибір тем, ні на вибір художніх прийомів на догоду номенклатурним критикам.
Ірина Жиленко належить до поетів, які пишуть про сучасне життя, тому провідними темами її творчості стали: життя сучасного міста та міської родини, зображене на широкому соціальному тлі; пошуки щастя та естетичної гармонії в праці, любові, материнстві. Поетесі притаманна щирість, довіра до читача, розкутість у поєднанні з музичною виразністю, роздумами щодо своєї поетичної місії. Проте є одна риса, що виділяє її серед багатьох інших, — це сповідування людської доброти як найбільшої цінності, збереження свого «я» від будь-чиїх зазіхань. І ця тема наскрізна в її творах.
3. Виразне читання та аналіз поезії «І світла алея»
Вірш «І світла алея…» — це своєрідний гімн натхненню митця. Воно прийшло до ліричної героїні в південній місцевості з мальовничими краєвидами після теплої літньої зливи, коли все довкола осяяне сонцем: «світла алея», «засипаний квітом будиночка сонячний дах», «сонячний радісний звір», «засвітились акацій стрункі ліхтарі», «пломеніючий сад» — усі ці образи створені натхненням поетеси. У душі ліричної героїні (напевно, і самої авторки) вічне світло поєдналося з магією «сліпучої води» — це правічні дві стихії, що творять світ. І саме вони спричинили «спрагу почать спочатку», спонукали «найперший свій вірш написать», одним словом, приєднатися до творення світу через натхненні рядки, в яких любов до всього сущого й живого. Загалом же — це «світлий» вірш, бо в ньому стільки «світлих» і «сонячних» епітетів, і від цього сам вірш набуває виразного світлого й доброго звучання, що луною відгукується в читачеві.
ІІ. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу.
1. Складання психологічного портрету поетеси Ірини Жиленко.
2. Творче завдання.
Скласти сенкан «Ірина Жиленко»
Орієнтовний зразок виконання роботи
Поетеса.
Відверта, мрійлива.
Бореться, сумує, радіє.
Засвічує світ у слові.
Творець.
ІІІ. Домашнє завдання
Вивчити напамять «І світла алея…», підготувати
- Розповідь про знакові події життя І. Жиленко;
2. Довідку про митців-шістдесятників.