Ірина Жиленко. Поетичні роздуми про дружбу, красу, про людське щастя, українська література
Людина створена для щастя, як птах до польоту.
В. Короленко
Всякий свого щастя коваль.
Хто дрімає, той щастя не має.
Українська народна творчість
Хід заняття Ірина Жиленко. Поетичні роздуми про дружбу, красу, про людське щастя, українська література
I. Оргхвилинка. Позитивна установка на роботу.
Спіймайте, діти, у долоньки промінчик сонечка. Відчуйте, як він зігріває вас своїм теплом. Подаруйте його сусідові. Нехай тепло, доброта, щедрість вашої душі зігріває всіх, хто поруч.
II. Мотивація навчальної діяльності.
Я думаю, що кожен з нас хоча б зрідка вірить казковим історіям, як справжнім. Кому ж не хочеться, щоб у реальному світі було так, як у казках, і щоб все закінчувалося щасливо. Іноді людина прагне повірити в добрі і красиві чудеса, в існування загадкових істот — Домовиків, Гномів. Діда Мороза. Мабуть, не треба остерігатися таких бажань. Життя від цього стане тільки цікавішим і радіснішим. Казкові історії можна уявити або придумати,як це зробила Ірина Жиленко.
IV. Очікування.
Цікаво, а що ви, діти, очікуєте від уроку? Запишіть до зошитів, використавши слова:
Я навчуся… я зрозумію… я відкрию…
(Учні зачитують очікування)
V. Мета уроку (учитель доповнює шестикласників) та пропонує епіграф.
VI. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Хто ж вона, Ірина Жиленко? Послухаємо повідомлення. (Див. додаток 1.)
2. Рольова гра « Інтерв’ю з поетесою».
Діти, нам пощастило, тому що Ірина Володимирівна у нас у гостях, вона погодилася відповісти на запитання нашого спеціального кореспондента. (Див. додаток 2.)
3. Опрацювання програмових творів
«Жар-птиця»
Поетеса Ірина Жиленко не мислить свого життя без польоту мрій. Вона знає, що діти часто літають на кульках, зміях, чарівних килимах, тому вирішила випустити в повітря і свою чарівну жар-птицю.Історію про цю пташку досліджувала 1 група. Їй слово. (На дошку проектується ілюстрація до вірша).
План аналізу вірша
1. Легенда про жар-птицю.
2. 2. Виразне читання поезії.
3. Тема, ідея, головна думка твору.
4. Як розгортається сюжет.
5. Яка вона — жар-птиця.
6. Образ ґави. Що вона уособлює?
7. Художні засоби.
8. Що означає вислів «піймати жар-птицю»? Чому, на вашу думку, люди не байдужі до того, що трапилося з Жар-птицею?
«Підкова»
Незмінним новорічним гостем дітвори, та мабуть, і дорослих є Дід Мороз. Він став персонажем вірша І. Жиленко « Підкова». Чи доводилося вам бачити підкову? (Звертається увага на підкови, зроблені руками дітей та ілюстрацію до твору).
Слово доповідачам та читцям 2 групи.
План аналізу вірша
1. Виразне читання твору.
2. Тема, ідея, головна думка.
3. Як розгортається сюжет?
4. Яка вона — лірична героїня твору?
5. Художні засоби.
6. Що означає вислів « підкова щастя»? Чи можна щастя подарувати або знайти разом з підковою?
«Мозковий штурм». Щастя — це…
«Гном у буфеті»
Атмосфера щастя продовжує панувати і у вірші « Гном у буфеті». Хто такі гноми?
Слово 3 групі.
План аналізу вірша
1. Виразне читання поезії.
2. Словникова робота.
3. Тема, ідея, головна думка.
4. Розповідь про гнома (вік, риси зовнішності, друзі).
5. Художні засоби.
6. Що уособлює буфетний гном?
Давайте пофантазуємо : чи хотіли б ви, щоб у вашому будинку жив гном? Чому?
4. «Наш вернісаж»
На малюнках, представлених до творів І. Жиленко, видно, який герой вам сподобався найбільше. Тож давайте розглянемо їх. (Музичний супровід з кінофільму « Пригоди Буратіно»)
V. Підсумки.
Діти, Ірина Жиленко дала нам можливість поринути у святкову казку, подивитися на світ, осяяний чарівним світлом краси і радості. Уявіть, що ц ваших руках опинилася чарівна паличка. Загадайте одне-єдине бажання.
VI. Домашнє завдання.
1. Прочитати матеріал підручника про творчість І.Калинця
2. Виразно читати вірш «Писанки»
3. Індивідуально. Підготувати повідомлення про українське писанкарство
VII. Очікування.
Наш урок — урок-зустріч з героями творів Ірини Жиленко майже завершується. І мені хотілося б дізнатися, чи справдилися віші очікування.(Відповіді дітей).
Додатки
1. Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві. Дитячі роки припали на страшний воєнний і тяжкий повоєнний час. Довелося вчитися і працювати водночас. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, вступила на філологічний факультет Київського університету Тараса Шевченка. Працювала вихователькою в дитячому садку, згодом у редакціях газет і журналів.
Ірина Жиленко охоче пише для дітей, розкриваючи у своїй поезії та прозі красу навколишнього світу, зігрітого людською сердечністю. Це книжки віршів «Вуличка мого дитинства», « Казки буфетного гнома», повісті « Двічі по два дорівнює кульбабці» та « Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером».
Невисока на зріст, з очима, веселими й сумними водночас, здивована дівчинка і мудра жінка, із школярською стружечкою, в якій проблискує сивина, — поетеса живе поряд із нами, дихає разом із нами одним і тим же повітрям часу, сподівається на кращу прийдешню долю нашого народу та її майбутнє — дітей.
2. « Інтерв’ю з поетесою». Кореспондент:
— Добрий день, Ірино Володимирівно! Ми раді, що ви завітали до нас у гості.
Ірина Жиленко:
— Добрий день, я теж чекала на зустріч з вами. Кореспондент:
— Ви пишете для дітей.Чому? Ірина Жиленко:
— Писати для дітей — велика честь і велика відповідальність. Бо світ дитинства — це святкова казка, а маленька людина — це справжнє чудо, яке треба оберігати від негараздів і багато в чому вчитися у неї, щоб не зачерствіла душа, щоб не закрадалися в серце зневіра та байдужість.
Кореспондент:
— Що Вам найцікавіше у людині? Ірина Жиленко: Ірина Жиленко:
— Її соло, тобто індивідуальне внутрішнє наповнення, той світ емоції, думок, почуттів, життєвих принципів, який керує її поведінкою, вчинками, робить неповторною серед інших.
Кореспондент:
— Що таке щастя, на Вашу думку? Ірина Жиленко:
— Щастя — це життя, а життя — це щастя… щастя — синонім радості буття і тільки. Воно невловне. Його не купиш, не вибореш, не вкрадеш. Воно просто
приходить і все. Треба тільки помітити його прихід і порадіти його присутності.
Кореспондент:
— Якби ви знайшли чарівну паличку, то що б забажали? Ірина Жиленко:
— Я попросила б у неї миру і благополуччя для своєї землі і своїх рідних. А вже потому попросила би ще років з 20 життя для себе й свого чоловіка.. .Що ще? Мабуть, більш нічого. Багатою бути не хочу. Аби вистачило на скромне життя. Вже спостерігала, що за великими грішми іде не щастя, а лихо, і щодня зазирає в очі.
Кореспондент:
— Щиро дякуємо Вам за відверту розмову. З.Презентація уроку на диску.