Урок на тему: Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Урок на тему: Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Мета. Розкрити глибину відображення у творі духовних джерел митця, краси рідної природи. Через народознавчий аспект твору донести до учнів багатство культури української нації, її традицій. Формувати навички дослідження основ філософського осмислення краси природи і людини в єдності та основних чинників формування Довженка як особистості і як митця. Розвивати творчі здібності учнів; формувати вміння висловлювати власні думки про твір. Виховувати вміння творити добро, любов до рідного народу, його культури та традицій.

Тип уроку. Формування вмінь і навичок. Урок-дослідження.

Обладнання. Портрет О. Довженка, пейзажні малюнки, фото Довженкової хати, таблиця «Знайди помилку», книги з текстом «Зачарованої Десни».

Хід уроку Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

У всьому людському я хочу шукати красу.
О. Довженко

Коли ти дивишся — це ще не зачить, що ти бачиш.
О. Довженко

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.
Олександр Довженко… Кому не відоме це славне ім’я сьогодні?! Всесвітнє визнання його таланту незаперечне, бо ще майже 40 років тому на спеціальному конкурсі у Брюсселі серед 12-ти найкращих фільмів усіх часів і народів названо було і Довженкову «Землю». Відтоді твори митця (і літературні, і кіношедеври) гордо крокують усіма широтами планети.
Давайте звернемося до краплин Довженкової мислі. «Я народився і жив для добра і любові». «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро.» «Стаю таким добрим, що вже птиці можуть сідати на мою білу голову». Діти, на вашу думку, в чому Олександр Петрович вбачав своє життєве кредо?
(Діти відповідають)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Моральна краса і духовна велич — це найважливіші якості, які хоче бачити в людині кіноповістяр. Саме це він спромігся втілити у «Зачарованій Десні», яка глибоко врізається у свідомість, проникає до серця, зачіпає найтонші, найуразливіші струни душі читача.
Про красу і духовну велич як людини, так і природи піде мова на нашому сьогоднішньому уроці. Діти, відкриваємо зошити, записуємо число, «класна робота». Тема уроку: «Філософське осмислення краси природи і людини у кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна». Урок у нас сьогодні незвичайний — урок-дослідження.

Сьогодні ми з вами повинні:
— дослідити основи філософського осмислення краси природи і людини в єдності та основних чинників формування Довженка як особистості і як митця;
— розкрити глибину відображення у кіноповісті духовних джерел митця, краси рідної природи;
— мені дуже хочеться донести до вас саме через народознавчий аспект твору багатство культури української нації, її традиції;
— ми будемо розвивати ваші творчі здібності (а я впевнена, що кожен з вас — творча особистість);
— формувати вміння висловлювати свої власні думки про твір;
— вчитися у самого митця і у його героїв творити добро.

ІV. Формування вмінь і навичок

Учитель.
Великі художники йдуть до людства як повпреди свого народу, як речники їхніх дум і устремлінь. Устами художника народ виповідає світові себе, своє найзаповітніше. Саме таким був Олександр Петрович. Придивіться до його портрета. Якою ви уявляєте собі цю людину?
(Діти відповідають)

Учень.
Мені випадково до рук потрапили спогади Остапа Вишні. Ось що він писав: «Ви Олександра Петровича ніколи не бачили? Шкода. Його тяжко описати… Він — стрункий, він — сухорлявий. У нього високий хороший лоб і прямий ніс. У нього густе, тверде й непокірне волосся… Отакий він непокірний, отакий непосидючий, якийсь такий прудкий. Що не ходить повагом». Саме таким, до всього причетним, непокірним, готовим кожному допомогти і був, на мою думку, Олександр Довженко.

Учитель.
Так, справді, Олександр Петрович був дуже енергійною людиною. А як же народжувався він як людина і як митець?
Давайте уявно перенесемося на кінець ХІХ ст., у старовинне містечко Сосниця на мальовничій Чернігівщині… Тут. На околиці, що звалася В’юнище, в малесенькій селянській хаті (фото), якій було вже понад ста років, народився майбутній митець. А ось і сам Сашко… (Заходить Сашко)

Сашко.
Низький уклін чернігівській землі!
І Сосниці над тихою Десною,
Я тут з душею мрійною, ясною
Вродивсь і ріс у цім простім селі.
Тут я ходив на зорі світанкові,
Вдихав життя, духмяний запах трав.
Тут щирим серцем, сповненим любові,
Я чари мови рідної вбирав.
Так, я народився на цій святій землі. У метричній книзі Соборно-Троїцької церкви, де мене хрестили, за 1894 рік записано:

Рождение — 29 августа
Крещение — 30 августа
Звание, имя и фамилия родителей и какого вероисповедания — Сосницкий казак Петр Семенович Довженко и законная жена его Дария Ермолаевна, оба православного вероисповедания.
Имена родившихся — Александр.

Учитель.
Так народилася людина. А як же народився митець?

Учень.
«У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на землі…» — так писав О. Довженко в автобіографії 1940 —го року. А за рік до смерті, ніби лаштуючись у далеку дорогу, Олександр Петрович склав величну оду рідній річці, що розкриває нам секрет його творчої сили, народження його як митця.

Сашко.
«Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя… Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі. Що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Учитель.
Бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах… Як ви розумієте цей вислів? Які люди можуть це бачити?
(Діти відповідають)

Учитель.
Так, малий Сашко — головний герой кінопоеми «Зачарована Десна» — то дитя природи. Картини його дитинства — то сама природа, то світ малої дитини, яка ще не встигла спізнатися з цим світом.
Діти, а чи згодні ви зі мною?

Учень.
Так, я повністю з Вами згоден. Якщо звернутися до тексту, то сам автор пише: «Любив пташиний щебіт у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі». Або ось: «Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки». «І ще приємно. І дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми».

Учень.
Природа була для Довженка живою істотою, таємничою і прекрасною. Красою її він захоплювався все життя й сам усе життя творив прекрасне. Він писав: «Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем».

Учитель.
Як ви думаєте, чому Десна для Сашка — зачарована? (Діти відповідають). А чи завжди вона була зачарованою? (Відповіді). Як до цього ставився Сашко? (Відповіді).

Учитель.
Та творила митця не лише зачарована Десна. Не тільки природа обдарувала його тонким відчуттям прекрасного. Широчінню думок, мрійливістю, уявою. Головними «скульпторами» майбутнього письменника були прості косарі, рибалки, хлібороби, весь його могутній, славний козацький рід — гордий, талановитий, співучий, непокірний.
Я хочу, щоб зараз ви пригадали українську міфологію і подумали: кого можуть нагадувати члени могутнього роду Довженків?

Учень.
Старійшина роду — прадід Тарас Можливо, це не випадково, але прадід мені нагадує дерево. За давніми українськими переказами тіло людини створилося з дерева, а її душа — з вогню.. «Голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння волохаті руки були такі ніжні…». на мою думку, прадід — яскраво виражена прадавня натура.

Учитель.
Як ви думаєте, чому руки прадіда нагадують саме коріння? (Відповіді).

Учень.
Особисто мені родина героїв нагадує мені сім’ю давніх богів. Прабаба Марусина — Фурія і Гарпія в одній особі. Така собі богиня кари і помсти. «Вона була малесенька і така прудка і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись від неї не могло ніщо в світі… Без прокльонів вона не могла прожити і дня… Вони лились з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета… у неї тоді блищали очі і червоніли щоки. Це була творчість її палкої темної престарілої душі». Це були її «молитви». Але образ прабаби Марусини має й наліт християнства: вона ходить до церкви і її прокльони-молитви пересипані іменами святих.

Учитель.
На вашу думку, як Сашко ставився до баби Марусини? З чого це видно? (Відповіді). Який засіб використав Довженко, описуючи свою прабабу? (іронія) (Відповіді). А що ви можете сказати про діда Семена?

Учень.
Дід Семен за багатьма ознаками нагадує бога Громовика. Грім постає в народній уяві завжди поряд із сонцем, яке він виручає, розганяючи хмари. Сашків дід також «більш за все на світі любив… сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок». А що, як не грім, нагадує дідів кашель, по якому старі люди «вгадували навіть погоду»? Ось послухайте: «Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині. Кашель клекотів у нього в грудях, як лава у вулкані, довго і грізно, у дуже не скоро після найвищих нот, коли дід був уже синій, як квітка крученого панича, вулкан починав діяти, і тоді ми тікали хто куди, а вслід нам довго ще неслися дідові громи і блаженне кректання». А крім того, громовик уявлявся нашому народові то воїном, то пастухом. То хліборобом, то ловчим. Дід Семен також знав усі ці ремесла. Людина. Що господарювала увесь свій вік у селі, не могла не бути хліборобом та пастухом.

Учень.
Мені теж дід Семен уявляється в образі Громовика, але Громовика-воїна. Згадаймо той момент, коли мирний сінокіс перетворився на поле бою: дід «був здатний до такого шаленого гніву, що йому міг позаздрити найбільший у світі артист чи генерал. Під час бою він весь палав. Його високі груди ходили тоді ходором. Дудочки свистіли куди попало, хрипіли й кукурікали з його грудей, але їх перекривав його одчайдушний бойовий клич: «Сибір нашого царя!».
Що можна додати до цього портрета? Тільки підпис — «Громовик — воїн».

Учень.
А мені дід Семен нагадує лісовика. Адже дід був «… добрий дух лугу, риби. Гриби і ягоди збирав він у лісі кращу за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею, і дубом… Най кращою рибою дід вважав линину. Він не ловив линів у озерах ні волоком, ні топчійкою, а якось неначе брав їх з води прямо руками…».

Сашко.
А от я бачив діда Семена зовсім по-іншому. «Коли я молився богу, я завжди бачив на покуті портрет діда в срібнофольгових латах… Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо коли дід часом підстригав бороду і випивав перед обідом чарку горілки з перцем, і мати не лаялася… А… Бог схожий на діда… тримав в одній пучці круглу сільничку, а трьома пучками другої неначе збирався взяти зубок часнику».

Учитель.
Ці рядки нагадують наївний живопис, що змальовує все дещо спрощено і в той же час дуже поетично. Вони свідчать про те, як глибоко укорінилася віра в народному серці, ставши частиною традиції. Ось і в образі діда досить мирно переплилися християнські та давні міфологічні мотиви: дід Громовик, чи Лісовик читає Псалтир.
Не така вдача в дідового сина Петра.

Сашко.
Батько… «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку… З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів — він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку».

Учитель.
Діти, а що ви можете сказати про Петра Довженка?

Учень.
Батько Сашка нагадує мені зачарованого богатиря, приреченого на печаль. Хто міг покарати його? Боги? Згадаймо, вони навіть коней його позбавили крил, залишивши лиш тугу та спогади. А за що? Можливо, за бунтарську та горду вдачу, за роздвоєність батькової натури.

Учень.
Так. Я погоджуюсь із таким визначенням, але хоче додати, що дух цього чоловіка нескоримий. Чого тільки не випало на його долю, але він залишився особистістю «з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів», навіть перебуваючи в тяжких кайданах «неписемності і несвободи», і тільки в очах його «завжди було повно смутку».

Учитель.
Так, Петро Довженко — богатир із сумними очима. Інколи душевний біль батька ставав нестерпним, як у той день, коли від невідомої хвороби померло одразу четверо його синів-соловейків. Відчувши себе безсилим, батько гірко заплакав і більше не називав своїх дітей соловейками. А чи завжди батька супроводжував тільки сум?

Учень.
Були в батька і веселі перемоги. Як тоді, коли через якісь прорахунки небесної канцелярії село замість «Христос воскрес», гукало в розпачі «рятуйте», спасаючись від повені на стріхах. Поки служителі церкви підтримували «морально-релігійний рівень парафії», Петро-богатир рятував людей і худобу: «Ми гребли з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів на кормі веселий і дужий. Він почував себе спасителем утопаючих, героєм мореплаватилем… І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська». І хоча поруч знаходився отець Кирило, який не любив батька «за красу і нешанобливу вдачу», батько відчував себе неймовірно щасливим.

Учитель.
Так уже повелося, що принцес перевіряють горошиною, а богатирів, мабуть, починаючи з Геракла — левами. Тому не міг батько не зустрітися з цим звіром. І хоч не роздер тварюці пащі, проте з честю вийшов з пікантної ситуації, а отже, пройшов випробування. На жаль, деякі інші життєві вузли батька розпутує не так вдало. Згадаймо хоч би його стосунки з дружиною.

Сашко.
Як зараз бачу: …коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий…

Учитель.
А погодьтесь, образ Сашкової матері співзвучний батьковому.

Учень.
Як і батько, вона мала невгамовні працьовиті руки: «… Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.
Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість, — любила проказувати вона». Народжена для добра, вона все життя проплакала.

Учень.
Так, їй також властива роздвоєність. З одного боку матір порівнюють із зозулею, що кує розлуку. Їй уже не подобається стародавня хата, що «виросла… сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю». Можливо, тому ображений домовик душив її щоночі.
Але «сама мати божилася, що буде в раю між святими, бо як боляща великомучениця, що годує ворогів своїх — діда й бабу — та догоджає їм. Мати молилася святому Юрію Побідоносцеві, що топтав змія лошаком, і отак благала прототипи її ворогів — батька, діда й бабу, що занапастили їй життя.»

Учень
Мені важко визначити конкретно, на кого схожа мати, але точно можу сказати, що в ній поєдналися два начала — християнське і прадавнє. Про це говорить те, що вона спалила Псалтир, але ще й не просто так, а «по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб часом не вибухнув і не розніс печі». А до чого призвела її розмова зі святим Юрієм? Мати «об’явила себе ворожкою». Проте її духовна краса була справжньою.

Учитель.
Для кожного із своїх домашніх оповідач знаходить відповідний портрет у дії. Причому дії найхарактернішій, яка вичерпно розкриває суть людини: мати саджає городину, дід зі смаком викашлюється, баба клене, а батько рятує людей від води. Але «основна риса характеру нашої сім’ї, — згадував Довженко, — насміхатися над усім і в першу чергу один над одним і над самим собою. Ми любили сміятися, дражнити один одного, сміялись у добрі і в горі… Своєрідність гумору була нашою родинною і національною ознакою». Як бачимо, і ця риса його творчості проростає також з дитинства. Саме з гумором та теплою іронією згадує Олександр Петрович свою першу спробу вступити до школи. Давайте й ми пригадаємо, як це відбувалося.
(Інсценізація)

Учитель.
Мати і батько прожили своє життя недаремно. Вони народили і виростили сина Сашка, що ввібрав у себе поетичну казковість старовини, і праведність християнства. Уже в цьому можна побачити їх вічність і земну красу . Саме тому пізніше Сашко розповість про життя своїх предків так, що можна порівняти його з віщим Бояном, який умів думкою своєю літати, як сизий орел, і рискати, як сірий вовк.

V. ПІДСУМОК УРОКУ.

«ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»

ПерсонажОпис
прадід Тарас…Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою, нікчемною постаттю і що нібито мав чин нижче за генерала.
дід Семен…Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі.
прабаба Марусина…Заводив нас у такі казкові нетрі старовини, що ми переставали дихати і бити комарів на жижках і на шиї, ї тоді вже комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись…
батько— Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість…
мати…Брав мене на руки і розповідав мені про Десну, про трави, про таємничі озера — Дзюбне, Церковне, Тихе, про Сейм. А голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, волохаті руки були такі ніжні, що, напевно, нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти і добро.

Учитель.
Єдність людини з природою, із світлом при народженні — основне, що визначає світогляд цієї людини в майбутньому, саме це стверджує письменник образом Сашка у кіноповісті «Зачаровна Десна». Всі рідні, з якими нас знайомить головний герой, — то єдиний образ народу, складовою частиною якого є і сам Довженко.
«Зачарована Десна»… Велика дяка їй і її авторові, Людині з великої літери, що застерігає нас від втрати духовності закликає повертатися до своїх коренів, не забувати про своїх рідних, не хапати зірок з неба, а нахилитися і побачити зірку в калюжі.

VІ. Домашнє завдання.

Домашній твір на тему: «Філософське осмислення краси природи і людини у кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна».

Урок на тему: Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна». Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Олександр Довженко

Вас можуть зацікавити:

1. Автобіографічний характер твору О. Довженка «Зачарована Десна»

2. Вплив давніх язичницьких вірувань на світогляд українського народу (за кіноповістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

3. О. Довженко — кіномитець

4. «Щоденник» О. Довженка — документ епохи

5. Трагічність долі митця (за творами О. Довженка «Автобіографія», «Щоденник»)

6. Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»). Характеристика образу

7. Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

8. Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

9. Краса людини і природи у кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка

10. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»

11. Олександр Довженко про причини й перебіг другої світової війни («Щоденник»)

12. Наодинці зі «Щоденником» Олександра Петровича Довженка

13. Засудження війни у кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні». Аналіз твору

14. Що з дівочою гідністю? (за творами О. Довженка «Україна в огні» О. Гончара «Собор», І. Багряного «Тигролови»)

15. Родинні традиції й виховання в сім’ї очима українських митців (О. Довженко, О. Коломієць, М. Рильський, І. Багряний та ін.)

16. Олександр Довженко: трагізм творчої долі

17. Моє ставлення до Олександра Довженка, людини і митця

18. Олександр Довженко — кінорежисер

19. Краса людини та природи у кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка

20. Чарівний світ дитинства у «Зачарованій Десні» О. Довженка

21. Сила народного духу в повісті О. Довженка «Україна в огні». Аналіз твору

22. О. Довженко — «творець мистецтва так сильно національного, що аж вселюдського»

23. «Україна в огні» О. Довженка — страшні сторінки історії. Аналіз твору

24. Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

25. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

26. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

27. Засудження війни у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

28. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

29. Аналіз кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

30. Моpальна кpаса і духовна велич людини в кіноповісті Олександpа Довженка «Зачаpована Десна»

31. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

32. Тема війни у творчості Олександра Довженка

33. «Зачарована Десна» як сповідь душі Олександра Довженка

34. Психологія дитини у кіноповісті «Зачарована Десна»

35. Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

36. Зображення війни в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

37. Кіноповість О. Довженка «Україна в огні»: доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки

38. Доля народу у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

39. Твір О. Довженко «Зачарована Десна» — гімн красі й духовній насназі людини

40. «Зачарована Десна» О. Довженко — гімн красі й духовній насназі людини

41. Духовна краса українського народу в повісті О. Довженко «Зачарована Десна»

42. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна»

43. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна». Аналіз твору

44. Єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна»

45. Образ оповідача в автобіографічній повісті «Зачарована Десна» О. Довженко

46. Образ оповідача в автобіографічній повісті «Зачарована Десна» О. Довженко. Характеристика образу

47. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу

48. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу. Аналіз твору

49. «Щоденник» О. Довженко — документ доби

50. «Щоденник» О. Довженко — документ доби. Аналіз твору

51. Світ уявлень і вражень малого Сашка (за фрагментами повісті Довженка «Зачарована Десна»)

52. «Україна в огні» О. Довженка і неприхована правда війни

53. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

54. Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

55. Природа у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

56. Засудження війни у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

57. Моє ставлення до образу Олесі з кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». Характеристика образу

58. Трагедійний образ України в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

59. Художня майстерність кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

60. «Щоденник» О. Довженка — вражаючий документ трагічної доби

61. Образ автора у «Щоденнику»

62. Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

63. Відповідальність митця перед майбутнім (за творчістю Олеся Гончара та Олександра Довженка)

64. Людська праця й людина (за творами Олеся Гончара «Кресафт», «Соняшники», Юрія Мушкетика «Суд», Олександра Довженка «Щоденник», «Україна вогні»)

65. Конспект уроку за уривками з кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» 6 клас

66. Світ дитинства у «Зачарованій Десні» О. Довженка. 6 клас

67. Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна»

68. Аспектний аналіз кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

69. Елементи народознавства у творі О. Довженка «Зачарована Десна»

70. Правда про народ і його лихо

71. Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні

72. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу

73. Олександр Довженко. Тестові завдання. І варіант

74. Олександр Довженко. Тестові завдання. ІІ варіант

75. О. Довженка. «Зачарована Десна». Тестові завдання

76. Олександр Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна». Літературний диктант

77. Олександр Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна». Дидактична гра «Блеф-клуб»

78. Тематичне оцінювання. 7 клас. Творчість О. Довженка, М. Стельмаха.

79. Тематичне оцінювання. Творчість О. Довженка

80. Тематичне оцінювання. О. Довженко. «Україна в огні». І варіант

81. Тематичне оцінювання. О. Довженко. «Україна в огні». ІІ варіант

82. Тематичне оцінювання. Олександр Довженко. «Зачарована Десна». «Україна в огні» (І варіант)

83. Тематичне оцінювання. Олександр Довженко. «Зачарована Десна». «Україна в огні» (ІІ варіант)

84. Літературний диктант за змістом кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка

85. Тестові завдання. О. Довженко. «Зачарована Десна»

 

Комментарии закрыты.