Урок на тему: П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Урок на тему: П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Тема уроку: П.Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ.

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості, тему, проблематику роману; розвивати навички роботи з доковими джерелами, вміння висловлювати власну думку, розширювати кругозір учнів; виховувати почуття національної самосвідомості, поваги до історичної спадщини.

Тип уроку: нетрадиційний (прес-конференція).

Завдання уроку.
Дидактичні: формування інтелектуально-пізнавальних здібностей учнів; розвиток творчої активності кожного суб’єкта навчання; підвищення рівня навчальних досягнень; розвиток практично-дослідницьких навичок учнів.
Педагогічні: впровадження інтерактивного навчання; технології проектів; ігрових технологій; інформаційних технологій.

Обладнання: портрет письменника, виставка художніх творів, комп’ютерні слайди («Софія Київська», «Успенський собор у Миргороді»).

Міжпредметні зв’язки: історія України, художня культура, краєзнавство.

Хід уроку П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя (лекція, бесіда, діалог).
У кожної людини в житті є свій невидимий пам’ятник гідності. В буденності звичній мимоволі, непомітно зводить вона його сама собі власним серцем, власним розумом, власними руками. І коли ми всі, врівноважені природою, підемо в потойбічність життя, вготовану невмолимим часом, кожен залишить на Землі свій невидимий пам’ятник гідності.
Таким пам’ятником людського духу, людської гідності є велика Софія Київська — визначна пам’ятка нашої духовної історії, занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, яка незабаром святкуватиме своє перше тисячоліття.
Особливе місце у творчості українського письменника П.Загребельного посідає роман «Диво» — плід десятилітньої роботи автора, яким він мав наметі «показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, залишений нам історією, існує не самодостатньо.»
Сьогодні на уроці ми проведемо екскурсію сторінками нашої історії, культури подивимося на Софійський собор як на архітектурну пам’ятку, і як на символ незнищеності людського духу.

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.

Виступи учнів із попередньо підготованим матеріалом.

Історик.
Найбільшою прикрасою м. Києва був головний храм давньоруської держави — Софійський собор.
Мурований храм, який донині прикрашає місто, був зведений Ярославом Мудрим між 1037—1044 роками (за іншою версією, його заклали у 1017 р. на місці однойменної дерев’яної будівлі, поставленої Володимиром Святославовичем і пізніше спаленої печенігами). Освячений в ім’я Софії Премудрості Божої, головний собор київських князів безпосередньо апелював до однойменного імператорського храму в Константинополі. Софія Константинопольська, побудована в VІ, а реставрована у ІХ столітті, символізувала перемогу християнства і осяйну могутність візантійських володарів. Софія Київська — утверджувала нове віровчення на Русі і авторитет влади Ярослава Мудрого, спадкоємця Володимира — першохрестителя.
Розповідають, що в тридцяті роки ХХ ст., коли нищилося все, що пов’язане з релігією,Софійський собор мав бути зруйнований. Але французький письменник Ромен Роллан зустрівся зі Сталіним у Москві і захистив храм, заявивши, що його не можна руйнувати хоча б тому, що збудований він Ярославом Мудрим — батьком французької королеви Анни.
Комуністичний уряд забороняв богослужіння у соборі. Усе майно собору, що було з дорогоцінного металу, забрано. Невдалою виявилася спроба замінувати і підірвати Софію Київську у вересні 1941 року перед вступом фашистських військ до Києва. За роки окупації столиці було вивезено фашистами до Німеччини дорогі ікони та фотоархіви Софіївського архітектурно-історичного музею.
Але Софія вистояла. Під час реставраційних робіт у після воєнні роки в соборі були виявлені фрески ХІ ст. та відновленні фрески ХVІІІ ст.
1990 року Софія Київська була занесена до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Зодчий (Демонстрація слайдів).
Я-зодчий. Іншими словами-архітектор. Я проектую храми, і тому хочу розповісти про Софійський собор, як визначну пам’ятку архітектурного і монументального живопису першої половини ХІ ст.
Збудовано як головний митрополичий храм Русі, Софійський собор був у давнину громадсько-політичним і культурним центром Київської держави. Розміри собору: довжина — 37 м, ширина — 55 м, висота від підлоги до зеніту центрального купола — 29 м. Імена його будівничих невідомі. Первісні форми Софійського собору зберігалися до ХVІІ ст., про що свідчать малюнки голландського художника А. ван Вестерфельда 1651 року. Це була прямокутна споруда з півночі, заходу та півдня оточена двома рядами відкритих аркових галерей. Завершували собор 13 бань, вкритих листовим свинцем. Фасади храму не тинкувалися, і були оздоблені декоративними нішами, орнаментом, живописом.
Софійський собор прикрашено мозаїками (спочатку їх було 640 м2, збереглося 260 м2). Центром композиції є зображення Христа Вседержителя в головному куполі (діаметр 4,1 м). Найкраще збереглися мозаїки в центральному абсиді — богоматір Оранта (висота 5,45м), під нею багатофігурна композиція «Євхаристія» та зображення «отців церкви». Мозаїки гармонійно поєднуються з фресковим живописом (збереглося близько 3000 м2 тематичного та орнаментального живопису). Особливу цінність серед фресок собору становлять композиції у центральному під купольному просторі, а також груповий портрет сім’ї Ярослава Мудрого. Він є унікальною пам’яткою давньоруського портретного монументального живопису.
Після навали орд Батия 1240 р. собор був поруйнований. В ХVІ ст. Софійським собором оволоділи уніати. В ХVІІ ст. Київський митрополит Петро Могила реставрував його. До реставраційних робіт був залучений італійський архітектор О. Манчіні. У 1685 — 1707 р.р. цю архітектурну пам’ятку було відбудовано у формах українського бароко.
Софія Київська у всі епохи зачаровувала людей.
(Демонстрація слайд-шоу «Софія Київська»).

Краєзнавець (Демонстрація слайдів).
Сучасні політики намагаються бути європейцями, а потрібно залишатися українцями і берегти те, що вже дано тобі на цій землі. Берегти ту часточку великої Батьківщини, яка поряд з тобою, у твоєму серці.
Тому я хочу розповісти про маленьку частину великої історії України — Успенський собор, що знаходиться у нашому рідному місті Миргороді.
Він має найдавнішу історію серед усіх церков міста. Певно, найперша церква на місці нинішнього собору з’явилася ще з першими поселенцями. На берегах Хоролу на місці сьогоднішнього собору навесні 1648 р. за наказом полковника війська Запорозького Матвія Гладкого миргородці заходилися будувати православну церкву на честь визволення з ярма польсько-литовських феодалів. Через рік у листі до російського царя Олексія Михайловича полковник Миргородський писав, що «тут, в Миргороде, новую церковь коштом великим заложивши и за помочью Христа, избавителя нашого, в скором часе докончат». Російський цар дозволив закупити для церкви Миргородської утвар і оздобу. А незабаром будівництво завершили, церкву освятили й назвали, як ту, стару, що згоріла, Соборною Успенською, тобто головною церквою полкового міста.
Понад двісті літ служив храм людям за цей час звелися у Миргороді ще чотири церкви Воскресінська, Троїцька, Всесвятська, Івана Богослова. Собор залишався собором.
Але всевладний час не тільки творить, а й руйнує. Настала сталінська епоха — полетіли хрести та дзвони з Миргородських церковець і собору. Потім була війна. А після війни ХХ з’їзд партії.
І прийшла відлига з надіями та сподіваннями на мир та добро.
Та згодом… У 1959 році собор був закритий. А на початку 60-х добротно оновлений і переобладнаний під кювет курорту «Миргород».
У 1992 році Успенський собор був реставрований, а у 1997 році на святого Михайла задзвонили дзвони.

Літературознавець
Роман Павла Загребельного «Диво» — це твір про вершину давньоруського зодчества — Софійський собор у м. Києві.., про його долю в нашій духовній історії.
Софія Київська — один із головних героїв роману. Цей мистецький витвір змальовано як незвичайне диво, що «ніколи не кінчається й не переводиться.»
На сторінках роману ми знайомимося із творцем Софії Київської — Сивооком. Приступаючи до спорудження собору в Києві, він задумує щось велике й незвичайне, бо малість не може дивувати світ. В його уяві образ собору стояв як образ його землі,який народився з давніх спогадів і нової зустрічі з Дніпром і пущами, це був «образ пролітаючий, мов зітхання вітру в осінньому листі…» Цю величну церкву як символ краси рідної Вітчизни, а не пристанище Бога, митець вимріював усе життя.
«Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для Бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу за домовився дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі…Диво!»
П. Загребельний у своєму романі зумів показати історію України, об’єднавши три її шари: давнину, другу світову війну й сьогодення. А головний об’єднуючий центр — це образ Софії Київської, незвичайного дива з див «во всем полунощи земном».
Створений майстром образ Софії Київської проступає крізь імлу століть і втілює невмирущість духу українського народу. За довгу історію свого існування різні завойовники намагалися знищити це диво, та знову і знову поставав собор.
«…Може, збудовано цей собор у сльозах, прокляттях і крові, може, з урочистим співом і радістю, — хоч як було, піднявся він у тій землі, яка не знала кам’яних споруд, у землі, яку називали землею багатьох городів, та були то городи дерев’яні, горіли вони так часто, що не встигала потемніти ще й стружка на нових будівлях; і от над цими дерев’яними городами, над звичною нетривалістю й тимчасовістю вознеслося рожеве кам’яне диво: небаченої величі й краси храм, який за розмірами не поступався не лише константинопольській Софії,а за своїм зовнішнім і внутрішнім убранством, за своєю пишністю і барвистістю не мав рівних у цілому світі.»

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Мозаїка — зображення на стіні чи підлозі, складене з різнобарвних камінчиків Ю(смальти), скла, дерева, емалі.

Фреска — техніка живопису фарбами (на чистій чи вапняній воді) по світлій, сирій штукатурці, яка під час висихання утворює тонку прозору плівку карбонату кальцію, що закріплює фарби і робить фреску довговічною.

Смальта — виготовлялася зі скла, забарвленого в різні кольори. При цьому додавалися солі і окиси металів.

Запитання і відповіді до гри.
— Назвати основну тему роману «Диво».
(Основна тема роману — показ суперечностей між суспільним і культурним життям Київської Русі, незнищенності і безсмертя мистецтва в житті людини і народу)
— Які проблеми прагне художньо розв’язати П. Загребельний?
(Народ і історія; проблема вибору; проблема честі й гідності і сумісність цих понять із владою; народ і мистецтво; любов і зрада; проблема людської пам’яті).
— Який часовий проміжок охоплює сюжет роману «Диво»?
(Час Київської Русі, період другої світової війни,1965—1966 роки ХХ ст.)
— З якою метою автор у своєму романі охопив значний проміжок часу?
(П.Загребельний відповів на це питання так: «Хотілося показати нерозривність часів, показати, як великий культурний спадок, полишений нам історією, існує не самодостатньо, а входить в наше життя щоденне, впливає на наші смаки і почування, формує в нас відчуття краси і величі, ми ж платимо своїм предкам тим що ставимось до їхнього спадку з належною шанобою, оберігаємо і захищаємо його.»)
— Символом чого виступає в романі «Диво» образ Софії Київської?
(Образ Софії Київської виступає в романі символом духовності народу, вічності, краси, досконалості, таланту, нерозривного зв’язку поколінь).

V. Підведення підсумків уроку.
Дати відповіді на питання:
— Чим особисто для мене, свідомого громадянина, патріота держави України, є образ Софійського собору?
— Чим запам’ятався мені сьогоднішній урок?

VІ. Домашнє завдання.
Підготувати міні-твір «Духовні символи моєї України — в моєму серці.»

Урок на тему: П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Вас можуть зацікавити:

1. Роксолана — моя улюблена героїня. Характеристика образу (за романом П. Загребельного «Роксолана»)

2. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу. Аналіз твору (за романом П. Загребельного «Диво»)

3. Композиційна різноманітність роману Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

4. Історична правда й художній вимисел у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

5. Історія людської душі в історичний романістиці П. Загребельного. Аналіз творів

6. Світ героїні роману Павла Загребельного «Роксолана». Характеристика образу

7. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю П. Загребельного). Аналіз творів

8. Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

9. Моя улюблена книга (роман П. А. Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

10. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу у романі Павла Загребельного «Диво»

11. Зв’язок релігії та естетики в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

12. Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі

13. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

14. Під небом чужим, безжальним і блідим… (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Аналіз твору

15. Найкращі риси українського народу в образі Роксолани (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Характеристика образу

16. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю Павла Загребельного). Аналіз творів

17. Історія на сторінках романів Павла Загребельного. Аналіз творів

18. Історична основа роману Павла Загребельного «Роксолана». Аналіз твору

19. Роздуми над долею Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

20. Мої роздуми над долею Роксолани Павла Загребельного (за романом «Роксолана»). Характеристика образу

21. Символ духовного надбання українського народу в образі Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

22. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

23. Особливості художнього конфлікту в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

24. Поетичний образ Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

25. Роксолана — донька України (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

26. Роксолана — султанша-українка (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

27. Роман «Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного. Аналіз твору

28. Романи Павла Загребельного: про жінок, про розлуку з рідною землею. Аналіз творів

29. Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного. Аналіз творів

30. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

31. Конфлікт влади й мистецтва у творі «Диво». Аналіз твору

32. Характеристика образу Ярослава Мудрого у творі «Диво» Павла Загребельного. Подання проблеми влади й людини через образ Ярослава Мудрого

33. Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу

34. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

35. Символ духовності нації у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

36. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

37. Храм для прийдешніх поколінь (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

38. Мої враження від роману «Диво» Павла Загребельного

39. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

40. Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

41. Образ Софiï Киïвськоï — символ духовного надбання украïнського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

42. Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока .

43. Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

44. Характеристика образу Роксолани Павла Загребельного

45. Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

46. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

47. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)

48. Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

49. Образ князя Ярослава Мудрого (за романом Павла Загребельного «Диво»). Характеристика образу. Аналіз твору

50. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу

51. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного «Диво»

52. Тестові завдання. П. Загребельний. «Роксолана»

53. Діалог-вікторина. Павло Загребельний. «Роксолана». (розділ «Рогатин»)

54. Питання та відповіді до твору «Диво» Павла Загребельного

55. Павло Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ

56. П. Загребельний. Загальний огляд творчості

57. Павло Загребельний. Історичний роман «Диво»

58. Історична основа й художній вимисел у романі «Диво» Павла Загребельного. Аналіз образів

59. Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа

60. П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел

61. Один з давнього роду Загребельних або людина одержима працею. Диво від Загребельного (за романом «Диво»)

62. Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати»

63. Літературний диктант для 11 класу. «Диво» П. Загребельний

64. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 1 варіант

65. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 2 варіант

66. Тестові завдання «Так — ні». Павло Загребельний. Життя і творчість.

67. Концепція особистості в романі П. Загребельного «Я, Богдан»

Комментарии закрыты.