Урок на тему: Література рідного краю. Докія Гуменна “Дар Евдотеї“. Українська література, 11 клас. Біографія, шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Докія Гуменна, шкільна програма

Урок на тему: Література рідного краю. Докія Гуменна “Дар Евдотеї“. Українська література, 11 клас. Біографія, шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Докія Гуменна, шкільна програма

Мета уроку: поглибити знання учнів про творчість Докії Гуменної; допомогти глибше засвоїти зміст твору “Дар Евдотеї“, удосконалювати їхні вміння характеризувати образи твору; розвивати логічність і самостійність суджень; виховувати любов до рідної мови, почуття патріотизму.

Обладнання: політична карта світу з позначенням розселення українців, вислів І. Багряного (девіз), вишиті рушники, портрет Д. Гуменної, грамзапис пісні “Чуєш, брате мій“, виставка літератури.

Ми є. Були. І будем ми!
Й Вітчизна наша з нами!
І. Багряний.

Хід уроку Література рідного краю. Докія Гуменна “Дар Евдотеї“. Українська література, 11 клас. Біографія, шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Докія Гуменна, шкільна програма

Учитель.
”Нашого цвіту — по всьому світу“. Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з дивовижними долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю.
Не знайдемо жодної країни в світі,яка б поза своїм материком мала так багато визначних представників літератури, як Україна. Письменники Радянської України в умовах тоталітарної системи, де панував пресловутий принцип “соціалістичного реалізму“, не могли повністю реалізувати свої таланти,знання: їх знищували або фізично, або морально.
Доля цієї жінки із незвичним і гордим ім’ям Докія — трагічно висока.
“Обпікшись у “всесвітній пожежі”, роздмуханій більшовицькими пройдисвітами нібито на “зло буржуям “, і здригаючись від споминів про перебуте ,вирішила,що ліпше виїхати,ніж наражатися на нові загрози. Поневірялася в таборах для переміщених осіб, шукала якогось осідку. Насамкінець знайшла прихисток, замешкала у Нью-Йорку.”
Німецький філософ Артур Шопенгауер писав: ” Жінка не створена для жорстких випробувань і для потужнього прояву сил, її життя має проходити спокійніше, м’якше, ніж життя чоловіка“. Та наша українська жінка не відповідає таким настановам .До них належить і наша землячка Докія Гуменна.
Довга і трудна дорога творчої спадщини славної української письменниці до отчого краю, в Україну. З-під пера совісної авторки мемуари — як щира сповідь. І скільки ж любові до рідного, незабутнього, вишневого й полинного. Який невимовний біль за долю стражденного народу, що його кровинкою до останнього подиху відчувала себе Докія Гуменна.

Учень.
Народилася письменниця на прекрасній Жашківській землі 6 березня 1904 року в родині одвічних рільників. Щоб утримувати сім’ю, батько брався за будь-яку справу. Кузьма утримував заїжджий двір, а при ньому — торгівля сяким-таким товаром.
З юних літ дівчинка відчувала небуденність свого призначення на білому світі.

Хиталися трави тонко,
Спиналася тінь тернова,
І день почався із сонця,
І світ почався зі слова.
Тетяна Нарчинська.

На жаль, доля не голубила її, не пестила. Про це вона пише в своїх творах. Письмо її щире, зрозуміле. Корінням Докія Кузьмівна проростає в рідну землю, в минуле свого краю.
ЇЇ перші оповідання перейняті органічним чуттям єдності з рідною землею, природою. Тут немає стороннього замилування, захоплення тимчасового відвідувача, погляду збоку. Просто органічне відчування себе часткою своєї землі.

Учитель:
Майже усі свої книжки Докія Гуменна написала у США . Та в 1995 році вперше в Україні вийшов роман-ессе ”Благослови, мати!“
Д. Гуменна писала: ”Після півстолітньої розлуки ми зустрічаємося знову, тепер уже на рідній землі“.
Рано чи пізно, але на Україні буде видано повну збірку творів Докії Гуменної. До неї , як мінімум,ввійдуть:
1. «Діти Чумацького шляху», роман, 4 томи.
2. «Хрещатий Яр», роман-хроніка.
3. «Дар Евдотеї», роман, 2 томи.
4. «Благослови, мати! «, роман — ессе.
5. «Скарга майбутньому! «, роман.
6. «Золотий плуг», роман.
7. «Епізод із життя Європи Крітської», феєрія.
8. «Вічні вогні Альберти», репортаж.
9. «Минуле пливе у прийдешнє».
10. «Небесний змій», повість.
11. «Велике Цабе», повість.
12. «Родинний альбом», есей.
13. «Внуки столітнього запорожця».
14. «Мана», повість.
15. «Багате небо», збірка нарисів.
16. «Прогулянка алеями тисячоліть», мікроновели.
17. «Серед хмаросягів», новели та оповідання.
18. «Чотири сонця», збірка оповідань.

Учень.
Уривок з поеми “Прокляті роки“ Юрія Клена:
Блажен, хто гордо кинув рідний край
І з посохом в руці пішов шукати
На чужині незнаній дальній рай,
Куди веде його весна крилата.
Та тричі той блажен, який за чай
І хліб теж не схотів себе продати,
Але , минаючи тропу розлук,
Зостався , щоб зазнати хресних мук…
“А з чим виїжджала? Які там коштовності? Які там цінності? Золото серця та паки списаних паперів — ото і все багатство“.

Учениця.
Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам’ять роду. Людина без памяті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду- як листок, відірваний від дерева. І саме про оте святе — родовідну пам’ять ми довідуємося, читаючи “Дар Евдотеї.”
Присвячує його Докія Гуменна своєму батькові Кузьмі Гуменному.
І це не випадково. Бо здавна в родині поважали батьків.
“Що перший цвіточок — то рідний батенько,
а другий цвіточок- то рідная ненька” —
співається в народній пісні.
“Дар Евдотеї “— твір — сповідь.
Боляче буває людині в чужому краї, коли немає змоги повернутись на батьківщину. Туга за рідним краєм робить життя на чужині нестерпним. Згадаємо Великого Кобзаря. Перебуваючи в Орській фортеці, переповнений тугою за рідним краєм, просив долю, щоб

…хоч крихітку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого…

Учень.
Батьківщина — це те місце, де людина народилася, де промовила перше слово, зробила перший крок. І куди б не закинула її доля, їй неодмінно світитиме далеким вогнем, сповитим щемним спогадом, отой найперший Берег Дитинства.
“Себе я пам’ятаю вже тоді, як ми жили в містечку Жашкові, у домі типу заїзду. Довгий коридор розділяє дім на дві половини. Задня — дві кімнати поряд і кухня…”
З перших сторінок книги дізнаємось, про те, що Жашків складався з двох “Дач” — Перша Дача і Друга Дача, оточений був ярмарковими площами, майданами й ятками. Потім Докія з великою шаною і любов’ю розповідає про свого батька: “усе життя йшла слідом з ним любов сестер, дудочки і навіть “метелиця“ (танець).
Він майстерно вигравав на сопілках свого ж таки виробу”.
“Із батькових спогадів пізнішого трохи часу вартий згадки ще такий: у попа був син, що вчився у Києві в семінарії. На свята він приходив додому. Приходив пішки, такі довгі ноги мав. 150 верстов він проходив за один день. Вдосвіта виходив із Києва, а ввечорі був у Жашкові “.
Батько Докії захоплювався музикою. Самотужки зробив скрипочку, дудочки. Збиралися в хаті хлопці, грали, реготали. Та тільки старий його не любив цього. Одного разу побив дорогоцінні інструменти. Та незабаром гармонія й скрипка з’явилися знову.
Жаль звучить в рядках, в яких дочка описує про жагу до навчання батька; а “його приневолювали до хазяйства, якого він не любив“.
Книжка і музика були невідступною пристрастю Кузьми.

Учениця.
Збереглися в пам’яті Докії оповідки мамині з хутірського побуту. Щонеділі дівчата ходили до церкви. Заздалегідь — змовлялися, як убратися на наступну неділю. “Змовлялися , щоб усе було однакове: коралі, стяжки, спідниці, керсетки… на голові кибалка, кісники… Але черевики були така велика цінність, що всі три версти мама йшла боса, аж під селом узувалася”.
Цікаво описує четвер у Жашкові. ”Вся величезна площа перед хатою заставлена возами, заповнена кіньми…“ Коней сюди привозили аж із Туреччини. Існувала така приказка: “ Не бери жінки в Києві, не купуй коня в Жашкові.“ Розумій: “Будеш обдурений.“
На базарі зустрічалися хазяї, давні приятелі, розповідали різні небилиці.
Докія — дитина природи. Дівчина любить хутір (Натанівка за Жашковом), простір, степове повітря. “Хутір стоїть самотньо, його видно здалека. Довга алея сріблястих височенних осокорів запрошує в садибу, що стоїть за гони від шляху. Ці осокори мене завжди чарували…“

Учень.
Гортаючи сторінки книги, дізнаємось і про створення Жашкова. Легенда розповідає, що нібито якийсь чоловік приліз сюди рачки і перший тут оселився. Спочатку звалося це селище Рачків , аж потім Жашків.
Під Жашковом за Хмельниччини була велика битва. “Там така була битва, що аж поле дрижало, тому й зветься Дрижиполем.“
Розповідаючи про життя містечка, автор наголошує, що воно завжди надихає своєю повнокровністю. В кожній деталі вміло поєднано мистецтво слова: дівчата вертаються з буряків надвечір — це ж ціла опера. Вони йдуть і співають “Чорноморець, матінко, чорноморець…“ або “Служила Настя в пана…“
З ніжністю та любов’ю згадує Докія підготовку і святкування Різдва та Великодня.
В родині часто говорили про лікаря й етнографа Порфирія Демуцького: статечного пана у кремовому чесучевому костюмі із звислими шевченківськими вусами. Лікував він безкоштовно селян. А ще він збирав і записував народні пісні. У селі він навибирав собі співочих дівчат та парубків і створив хор із репертуаром. Щороку він давав у Охматові концерти, що тривали тиждень, на свіжому повітрі. Всі хто тільки хотів, могли прийти й приїхати до Охматова у парк.

Учениця.
Все життя Гуменна цінувала книгу. Мабуть, це передалося по спадковості від батька. Адже світ у книжці цікавіший і реальніший, дійсніший, ніж те, що в навколишньому щоденному житті. ”Книжка — це щастя готове, повне , ніколи невичерпна криниця!» ”Касандра“, ”Оргія”, “У пущі” Лесі Українки полонили її душу.
Революція 1917 року. Докотилась вона і до Жашкова. Заскакували озброєні і скоро зникали. А коли прийшли німці — “тягнуть і грабують все, що бачать: лізуть у селянські подвір’я, хапають корови, кури, гуси, свиней…” Жорстоко розправилися з жидами…
Далі цікаві факти з біографії, коли навчалася в медшколі в Ставищах, Києві…

Учень.
Докія Гуменна проживала в Нью-Йорку в кварталі й будинку для бідних. Вікувала у невеликій однокімнатній квартирі. Більше бідувала, голодувала, щоденні витрати на харчування становили три долари. На схилі літ її нерозлучним супутником був щоденник, в якому вона линула до рідного жашківського степу, до квітучої матері України.

О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі :
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Хоч кухоль з рідною водою!.
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
О. Олесь “О принесіть як не надію”.

Учитель.
З Докією Гуменною завжди була Україна.
Ми живемо. День за днем , рік за роком… А чи замислюємося ми, для чого живемо, для чого живуть мільярди людей на землі?. У чому сенс людського життя, щастя?. Мабуть, у любові до рідної землі, у родинному затишку, у вірі в Бога і високій моралі.
Тож не збайдужійте, тримайтеся наших духовних берегів, з якими ви виростали і вийдете в широкий світ. Завжди повертайтеся до рідного вогнища. Бережімо рідну землю, високо несімо національну гідність… Бо немає кращої землі, ніж Україна, їй — наша найсвятіша і діяльна любов.

Любім Україну! Як пісню крилату,
Як сонце й зелені гаї,
І навіть покинувши батьківську хату,
Ніде не згубімо її.
Наталія Часовенко “Любім Україну”

Використана література.

1. І. Багряний. Людина біжить над прірвою. — К. Український письменник, 1992.
2. Докія Гуменна. Дар Евдотеї — К., Дніпро, 2004.
3. Слово про Слово. — Черкаси. Брама. — Україна, 2012.
4. Юрій Артеменко, Докія Гуменна повертається на Батьківщину — с. Вороне, 2006.
5. Баран Є. Українська поезія 20 ст. в іменах. — Івано-Франківськ, 2001.
6. О . Олесь. Твори в 2 т., — К., Дніпро, 1990.
7. Ю. Клен.Вибране. — К. Дніпро, 1991.

Урок на тему: Література рідного краю. Докія Гуменна “Дар Евдотеї“. Українська література, 11 клас. Біографія, шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Докія Гуменна, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Докія Гуменна

Вас можуть зацікавити:

1. Докія Гуменна. Життя та творчість

2. Рецепція творчості Докії Гуменної

3. Мистецтво і почуття (за повістю «Мана»)

4. Митець і влада (за романом-хронікою «Хрещатий яр»)

5. Урок на тему: Проза У. Самчука, т. Осьмачки, Д. Гуменної, Наталени королевої. Основні віхи життя й творчості І. Багряного. Українська література. 11 клас.

6. Урок на тему: Література рідного краю. Докія Гуменна “Дар Евдотеї“. Українська література, 11 клас

 

Комментарии закрыты.