Тяжкий гріх Петра (за оповіданням Б. Грінченка «Без хліба»). Характеристика образу, українська література
Б. Грінченко — самобутній письменник, який відчував прояви людських почуттів, майстерно вмотивовував вчинки героїв.
Яскравим прикладом тонкого зображення психології простої людини є оповідання «Без хліба».
Письменник зображує бідну сім’ю селянина Петра, що жила в «хаті поганенькій», а на весну в них «зовсім не стало хліба». Важко було господарю дивитися, як бідують жінка й дитина, а він сам, працьовитий, не міг ніде найнятися на роботу.
Не давала йому спокою думка, що у громадській гамазеї є хліб.
Спочатку Петро просив старосту позичити хоч мішечок звідти, щоб прогодувати жінку й дитину. Але, отримавши відмову, він починає думати про крадіжку. Нелегко давалося йому це рішення, бо за народною мораллю взяти чуже — це великий гріх. А ще мучила думка, що втратить він повагу Горпини, яка сказала: «Гріх, Петре! А чужого не руш!»
Узявши хліб з гамазеї, Петро ніяк не міг заспокоїтися, «уся душа перемучилася», страшний для нього і осуд дружини. «І що більше він думав про це, то все дужче хотілося йому все розказати, крикнути: «Це я вкрав!»
Не витримуючи таких тяжких переживань, Петро все розповів односельцям. «І немов удруге на світ народився тоді».
Письменник показує нам благородство простого селянина і гуманність громади, що «якось серцем почула, як Петро міг дійти до такого діла». Навіть бідність та голод не змогли змусити Петра переступити через народну мораль.