Туга за рідним краєм у вірші П. Грабовського «Сон». Аналіз твору, українська література
Павло Арсенович Грабовський досить часто звертається до мотивів туги за рідним краєм, спогадів про його мальовничу природу тощо. Основою таких віршів найчастіше ставали враження від спілкування з товаришами по в’язницях і засланню.
Для людини, що присвятила своє життя служінню народові, дуже важко було жити в неволі. Мотив спогадів про природу рідного краю поета-засланця відчувається в поезії «Сон».
Зелений гай, пахуче поле
В тюрмі приснилися мені…
Загальновідомо, що українська природа відрізняється надзвичайною мальовничістю, отож, зрозуміло, що вона залишила слід у душі палкого чутливого поета. Однак у її зображенні домінують сумні ноти. Образ природи у поета не є ясним, світлим, а навпаки, лише підкреслює загальну песимістичну картину суспільства:
І луг широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.
Картини природи навіюють поетові образ рідної хати літом, коли навколо яскраві квіти, стиглі фрукти в садочку — незатьмарене нічим щастя:
Садок приснився коло хати,
Весела літяна пора…
Ми відчуваємо, що в душі поета поєднується гордість за красу рідної Батьківщини із сумом через становище її жителів.
У поезії «Сон» Грабовський з великим почуттям любові згадує рідну природу, за якою безкінечно сумує, перебуваючи за холодними ґратами.