Тренінг емпатії за “малою” прозою Євгена Гуцала, українська література
Чи сприймуть, і як саме, сучасні діти дещо романтичні твори Євгена Гуцала? Вони реалісти. Сильними емоціями їх не шокуєш. Дешеве телевізійне меню пропонує жорстокість та цинізм. Вулиця теж навчає “справжнього” життя. Чи здатні діти, перенасичені враженнями та інформацією, проявляти емпатію? Чи залишається в них добре єство? Які відчуття викликає чужа біда? Чи властиве їм співчуття, чи переймаються чужим болем? Адже насправді саме це вимагається від читача. Дана розробка — спроба розвитку емпатії у підлітків засобами художнього слова на основі творчості Євгена Гуцала.
З “малою” прозою Євгена Гуцала учні знайомляться у п’ятому та восьмому класах: це оповідання “Лось” та “Хто ти”. Схожою за мотивами і проблемами є збірка оповідань “Діти Чорнобиля”. Тема чорнобильського дитинства і досі пульсуюча, а збірка дидактично виразна, тож не зайве було б п’ятикласникам познайомитись із нею ближче на уроках позакласного читання. Програма подає лише оповідання “Лось”, проте проблематика цього оповідання більш глибоко усвідомлюється у контексті цілої збірки. Лейтмотив пошуку гармонії з природою, звинувачувальний вирок дорослому світу за порушення цієї гармонії, оголена експресія почуттів притаманні цілій збірці. Незайманість природи ґвалтовно знищена дорослою людиною, але ще незайманою, незіпсованою, як ми звикли говорити, залишається дитяча душа. Вона не хоче, просто не може пристосуватись до скажених постулатів техносвіту. Дитяча любов: до тварин, до родини, до природи і, нарешті, перше віддане почуття до хворої дівчинки сприймається загострено, дещо гіперболізовано на тлі загальної трагедії.
Події збірки відбуваються після Чорнобильської катастрофи. Свідомість людей ще не перебудувалась настільки, щоб жити в післяатомний період. Загальний хаос: переселення, хвороби, смерті. Діти тонко відчувають це, не розуміючи і страждаючи.
Завдання вчителя на уроці обговорення збірки, відповідно до сказаного вище, — достукатися до закапелків учнівських душ, де живе співчуття і чуйність, примусити відчути відповідальність за все, що діється у світі, у ході диспуту формулювати власну думку, аргументувати і захищати її. Урок розвиватиме естетичне розуміння краси, як зовнішньої, так і внутрішньої, яка вдало передається автором у вчинках, думках героїв, в описах та портретах. Діти ознайомлюватимуться з поняттям підтексту, вчитимуться читати поміж рядками. Особливої уваги учнів заслуговує містка, колоритна художня деталь Євгена Гуцала, що часто несе у собі усе змістове навантаження образу.
Символіку уроку та музичне оформлення вчитель і учні обирають на свій розсуд. Оскільки найбільш експресивним є оповідання “Чорнобильська дівчина Калина”, то символом уроку може бути букет із кетягів калини чи малюнок . Можна доручити учневі намалювати дівчину-калину у намисті. Для створення емоційного фону підійде класична чи сучасна музика, що спонукає до роздумів.
І. У короткому вступному слові вчитель накреслює тему та проблематику уроку: гармонія дитини і природи, любов до тварин та виховання чуйної людини в оточенні природи (у збірці оповідань Євгена Гуцала “Діти Чорнобиля”). Вчитель і учні діляться загальними враженнями від прочитаного. Чи цікавою є книжка? Чи можна сказати, що книжка про любов? Чому? Кого люблять герої? (Грицько — Пальму, Любомир — Калину, Миколка — бабу Оришку, Мар’яна — брата Василя, що загинув у Чорнобилі, Савка-Савка — собаку Вовка). На які надзвичайні вчинки зважуються герої заради тих, кого люблять? (Миколка імітує зозулю, Савка-Савка іде на Рудню шукати собаку, Мар’яна планує народити хлопчика, подібного на брата).
ІІ. На початку уроку вчитель проводить коротку бліц-вікторину за текстом. Така вікторина налаштує на робочий лад, дозволить позбутися довгого “розкачування”, дещо увиразнити вузлові моменти тексту. Про це слід попередити учнів заздалегідь, наголосити, щоб уважно читали оповідання. (Крім того, це зацікавить п’ятикласників до прочитання книжки). В кінці змагання потрібно обов’язково нагородити переможців. Змагання проводиться у швидкому темпі, запитання короткі і лаконічні.
1. Які рани замазували на березах Грицько і Пальма? (Дюромахи).
2. Якого птаха Грицько зустрів у лісі? (Сову).
3. На кого був схожий дід Кирило? (На жабу).
4. Який кущ ріс на подвір’ї у Любомира? (Калина).
5. Як називала Любомирова мати сусідську дівчинку? (Невісточкою).
6. Що подарувала Любомирова мати Калині? (Голубу косинку).
7. Що попросив Грицько у рибалки? (Сірники).
8. Кого хотів показати на плесі Любомир Калині? (Лебедів).
9. Яку пісню сича плутають з дитячим плачем? (Весільну).
10. Кого зустрів Савка-Савка по дорозі на Рудню? (Ворону).
11. На що було схоже волосся у Савки-Савки? (На віниччя).
12. Кому намагався допомогти Савка-Савка? (Зайцеві).
13. Що Миколчині батьки доручили бабі Оришці приготувати на обід? (Вареники).
14. Яким словом образила Миколку сільська дівчина? (Переселенець).
15. Чим частувала Мар’яна свою невістку? (Варениками).
16. Ким за професією була Ганна Михайлівна? (Вчителькою фізики).
17. Куди повела Катрю тітка Онися? (У село).
18. Кого чекала в гості Катря? (Лося).
19. З ким жила Катря? (З дідом Ільком).
ІІІ. Євген Гуцало — майстер красномовного опису. Вчитель пропонує вихованцям гру „Вгадай героя”, зачитує описи персонажів, не називаючи їх. Учні вгадують, кого описано, та намагаються пояснити, чому подані описи красномовні? (Бо повідомляють читачеві не лише про зовнішність, а й про характер персонажа)
Опис Пальми (“Скажений чорнобильський собака”)
“Руда, патлата, весь час відхиляє веселу, з роззявленою пащею морду вбік, аби краще дивитися вперед здоровим правим оком, хвіст запобігливо-покірно опущено до землі. А що накульгує на задню лапу, то посувається підстрибом, хребет прогинається донизу .”.
Не зважаючи на натуралістичний опис каліцтва Пальми (Пальма насправді виглядає жалюгідно), ми відчуваємо приязнь до собаки.
— Діти, заплющіть очі, уявіть персонаж твору і скажіть, Пальма гарна собака? Здорова? (Ні, вона каліка .).
— Але ви відчуваєте огиду до Пальми? Чому не відчуваєте? Яке слово у описі Пальми вам найбільше подобається? Чи дізнаємося ми з опису про характер Пальми? (Так, вона весела).
Вчитель допомагає учням відшукати слово “веселу”, розтлумачує, що саме з цього словечка видно життєрадісний характер Пальми.
— А ще скажіть, коли собака “запобігливо-покірно” опускає хвіст? (Учні згадують вуличних собак з опущеними хвостами, бо вони чекають удару, і своїх домашніх вихованців, які безпечно підходять до людини. Отже, життя Пальму не шкодувало).
Опис зозулі (“Зозуля”)
“Горло у пташки та груди — сірі. На темно-бурих крилах видніють білі плями. На білому череві поперечні смуги .”
— Учні, ви впізнали зозулю, молодці. А чи впізнаєте ви її в лісі? Миколка відразу її впізнав. То він добре знає ліс? (Вчитель демонструє учням малюнок зозулі і пропонує порівняти з описом).
— Чи є на малюнку білі плями, поперечні смуги?
Учні з допомогою вчителя роблять висновок, що опис зозулі дуже точний, відповідає її справжньому зображенню.
Опис ворони (“Рудня”)
“…й не думає злітати, крила в неї важко обвисли . затягнуті сірою паволокою очі, в розтуленому дзьобі посмикується язик . Що з (вороною)? Чому не годна злетіти? Чому не боїться людини?”
— Діти, то що ж з вороною? Чому вона така? Від чого ворона хвора?
З допомогою вчителя діти намагаються зрозуміти різницю між описами двох птахів і роблять висновок. Що опис зозулі емоційно нейтральний, а опис ворони емоційно забарвлений: тривожний, сумний.
Опис лося (“Лось”)
“…звівся, тепер його постать чітко вималювалася у досвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя”.
— На що схожі роги в лося? Давайте уявимо собі, що в лісі побачили такий чудовий “кущ”. Чи справді роги в лося схожі на кущ? (Вчитель демонструє два малюнки куща і лося. Учні шукають схожість .)
— Діти, а які в лося будуть очі: добрі спокійні, злякані, сумні? Чому?
Портрети людей теж чіткі і виразні.
Вчитель запитує портрети діда Кирила (“Скажений чорнобильський собака”) і Савки-Савки (“Рудня”).
“…схожий на побурілого корча, який довго пролежав у драговинні, й руки та ноги діда — мов корчумаки, й лице жаб’яче, з жаб’ячими очима та жаб’ячим ротом.”
Портрет діда відверто негативний. Щоб звернути увагу учнів на влучну художню деталь, вчитель знову ставить кілька навідних запитань.
— Чому автор порівнює діда з жабою? З побурілим корчем? Чи можете ви сказати, як саме автор ставиться до діда? На що схожі дідові руки? ( На корчумаки) Чи, на вашу думку, демонструє автор з допомогою портрета ставлення Грицька до діда? А своє ставлення?
— А що таке корчумака? ( Діти відповідають, як хто уявляє це слово.) А хто хоче намалювати корчумаку? Один учень іде до дошки і малює суху гілляку. Потім іншому вчитель пропонує домалювати малюнок так, щоб вийшла рука, або на іншій частині дошки намалювати руку старого чоловіка. Учні зауважують, що суха гілляка дійсно схожа на руку.
— Діти, як ви думаєте, якби дід був добрим (якби подобався хлопчикові), чи порівнював би автор його руки з корчумаками? А з чим? Доберіть синоніми до словосполучення ”покручене гілля”, простежте, котрий синонім емоційно забарвлений, а котрий ні.
Щоб уявити собі Савку-Савку (“Рудня”), треба знати, як росте віниччя.
“…ніс кирпатий, лице у веснянках, вуха стирчать, а чубата голова скидається на пишне зелене віниччя, під яким горять живим вогнем кмітливі, в руду цяточку очі”.
Чи охайний хлопчик Савка-Савка? З чого це видно? Звичайно, не дуже. Волосся як віниччя. Отже, воно світло-русе (руде), „стрепіхате”, неслухняне, стирчить у різні боки і розвівається на вітрі. Але автору не потрібні усі ці слова, достатньо лише порівняння “як пишне зелене віниччя”.
Учні, знайдіть речення, яке вказує на непосидючість хлопчика. (“ . горять живим вогнем кмітливі . очі”). Чи насправді очі у Савки-Савки горять? Звичайно, ні. Учні пояснюють, що Савчині очі випромінюють постійну готовність у кожну мить щось вигадати.
Діти роблять висновок, що краще уявити зовнішній вигляд персонажа допомагають порівняння: кущ — роги, корч — фігура діда, корчумаки — руки, віниччя — волосся . Таким чином учні вчаться вловлювати, відстежувати авторські асоціативні зв’язки, оцінювати їх оригінальність, щоб у перспективі самим метафоризувати власне мовлення, творити власні мистецькі смисли. Такі ігрові вправляння поглиблюють асоціативну уяву дитини, поки що збіднену наївним реалізмом. Подібного плану ігри досконало розроблені Є. Заїкою у статті „Комплекс ігор для розвитку уяви” (Заика Е. В. Комплекс игр для развития воображения // Вопросы психологи. — 1993. — №2. — С. 54-62.), їх використання на уроках української літератури у середніх класах слугуватиме тренінгом навичок вербального образотворення.
Важливими у такій роботі є прийоми інтегрування із зображувальними можливостями живопису, оскільки зорове підкріплення дозволяє молодшому підлітку краще зафіксувати асоціативну ланку ( малюнки куща, покрученого корча .).
Дослідження описів вчитель пропонує учням продовжити вдома. За табличкою необхідно визначити, які саме функції виконує кожен опис, що розглядався у класі.
1. Зображення зовнішності персонажа
2. Натяк автора на характер героя
3. Демонстрація автором свого ставлення до персонажа
4. Демонстрація автором ставлення одного персонажа до іншого
ІV. Двом учням вчитель пропонує індивідуальні завдання на 10 хвилин: скласти розповідь за планом.
Краса образу Грицька (за оповіданням “Скажений чорнобильський собака”)
1. Сільський хлопчик Грицько і його собака.
2. Пальма у небезпеці.
3. Втеча до лісу.
4. Грицько — лісовий лікар.
5. Грицько і Пальма — справжні друзі.
Краса образу Миколки (за оповіданням “Зозуля”)
1. Хто такий Миколка? Що ми знаємо про його сім’ю?
2. Що трапилося з Миколчиною бабою Оришкою?
3. Що робить Миколка для своєї бабусі? Нащо бабусі зозуля?
4. Для чого Миколка імітує зозулю?
5. Чи любить Миколка бабу Оришку?
Вчитель рекомендує учням робити нотатки. Через деякий час весь клас заслуховує розповіді учнів і дає їм оцінку.
V. Проблематика збірки не зовсім дитяча, проте під силу нашим учням. Це:
— проблема украденого Чорнобилем дитинства;
— проблема незахищеності дітей і тварин перед жорстокістю законів виживання;
— екологічна проблема;
— проблема післячорнобильського генофонду (у оповіданнях “Плач у мороку ночі”, “Дитя від стронцію”).
Чорнобильські діти умить стали дорослими. Їх дитинство обірвалося з вибухом на АЕС. Недитячі хвороби, недитячі думки. Калина турбується, чи “винувата” вона у чомусь, сприймаючи, очевидно, хворобу як кару за якусь провину. Мар’яна переносить свою любов до загиблого брата на його майбутнього сина. Персонажі збірки — Катря, Калина, Савка-Савка, Пальма, ворона, заєць, кінь — слабкі й беззахисні у світі, де йде боротьба за виживання.
Обговорення цих проблем проходить у формі диспуту. Вчитель пропонує ряд суперечливих запитань. Коли диспут згасає, вчитель підтримує то одного, то іншого опонента, наводить контраргументи, але не робить власних висновків, не проголошує істину, надаючи можливість учням самим дати свій присуд.
В імовірний перелік проблемних питань доцільно внести приблизно такі:
1. Чи варто любити покалічену, криву, однооку та ще й чорнобильську собаку, як це робить Грицько? Чи не може собака заразити хлопчика?
2. Чи має дід Кирило моральне право топити Пальминих цуценят? Чи краще вони ходитимуть по вулицях, голодні і бездомні?
3. Чи має право дядько Шпичак стріляти у лося після того, як той щасливо урятувався? Чи здогадувався дядько, що лось із заповідника?
4. Чи вдасться Грицькові захистити Пальму та її цуценят? Хто годуватиме їх, коли вони народяться?
5. Чому Калина лише сидить удома, не цікавиться лебедями на плесі, каштаном, який зацвів?
6. У чому “винувата” Калина? Що спричинило її хворобу?
7. Чи проживе Миколчина бабуся довше, якщо зозуля куватиме? Хто чи що винне у хворобі баби Оришки?
8. Чи подумав Савка-Савка про можливу небезпеку, про хвилювання своїх батьків, коли ішов на Рудню?
9. Чому Любомир не дозволяє матері обірвати кущ калини? Чи справді любить він Калину?
10. Чи повинен був Савка-Савка сам іти на Рудню?
11. Чи приносив Савка-Савка і раніше прикрощі батькам?
12. Хто винен у тому, що діється на Рудні? Чому загинула риба на Рудні?
13. Чому Катря готує собі одяг на смерть?
14. Чи такими повинні бути думки у маленької дівчинки?
VІ. З особливою ніжністю виписана “Чорнобильська дівчина Калина”. Оповідання не потребує зайвих коментарів. Вчитель зачитує уривки або заздалегідь готує з двома учнями сценку про Любомира і Калину. Для цього доцільно вибрати найбільш гострі моменти оповідання та перетворити епічний твір у драматичний. Проте більш глибокого проникнення у художнє полотно учні досягнуть, самі складаючи сценарій. До прикладу, на початку уроку створюється добровільна творча бригада (3 — 4 учні), якій пропонується текст оповідання. До кінця уроку необхідно скомпонувати короткий діалог і „здійснити постановку”. Вчитель наголошує „акторам”, що важливо грати щиро, а не точно дотримуватись тексту.
Калина сидить на стільчику з вишиванням, на ній голуба косинка.
Підбігає Любомир.
Любомир (здалека, поспішливо і захоплено). Калино! Гайда, побігли!
Калина. Куди?
Любомир. Кидай своє вишивання, ще вишиєш. Бо полетять!
Калина. Хто полетить? Куди полетить?
Любомир. Та хутчій, хутчій! . Я прибіг до річки, а там гуси й качки, а отако віддалік, на плесі, двоє лебедів! То побігли дивитися на лебедів, ти ж іще ніколи не бачила.
Калина. То й що з того, що лебеді?
Любомир. Подивишся, дуже славні, я сам ще не бачив.
Калина. Може вони вже полетіли, я тільки марно подамся до річки.
Любомир. Але ж це лл-ле-беді! Чогось вони залетіли до нас, ходімо.
Калина (вперто). Вони вже полетіли.
Любомир. Ех ти! (Махнув рукою, побіг, повертається через декілька секунд).
Любомир. Гроза!
(Калина мовчить).
Любомир. Гроза! Послухай-но, як гримить грім (гримить).
(Калина стискає плечима).
Любомир. Чуєш грім? То колісниця гуркоче в небі!
Калина (піднімає очі, здивовано). Яка колісниця?
Любомир. Пророк Ілля їде на колісниці, чуєш? І так гримить, бо сердиться.
Калина. На кого сердиться? За віщо? (пауза) ти звідки знаєш?
Любомир. Мені розказувала моя баба Фросина . Пророк Ілля сердиться на всіх людей, що вони отакі от .
Калина. Які?
Любомир. Ну, погані . Злі, брешуть одне одному . І на землі так роблять, що земля не родить .Пророк Ілля на всіх сердиться, бо завинили.
Калина. І на мене сердиться? (Швидко).
Любомир (розгублено). Не знаю .
Калина. А що я таке зробила, що пророк Ілля сердиться на мене?
Любомир. Я не знаю (нітиться). Мабуть, ти не винувата ні в чому.
Калина. Не винувата?
Любомир. Ага. (задумується, гримить грім). Побігли! То пророк Ілля їде на колісниці. Моя баба Фросина каже, що до нього можна підсісти и колісницю (загадково).
Капина. Як? Де?
Любомир. Там, де небо сходиться з землею.
Калина. Пророк Ілля може всіх узяти?
Любомир. Ні , не всіх . тільки дітей, тільки невинуватих . Ти ж невинувата, побігли!
Калина. Аж у поле? Де небо сходиться з землею?
Любомир. На обрії, на пружку.
Калина. І ти побіжиш доганяти колісницю?
Любомир (нетерпляче). Побіжу! З тобою.
Калина (задумується, потім різко). То біжи! (знервовано). Чого ж ти не біжиш?
Любомир. А ти. Не хочеш.
Калина. Не хочу . Не можу .
Дуже багато залежатиме від того, як учні зіграють свої ролі. Вчитель повинен розтлумачити “акторам”, яка прірва між дитячим, життєрадісним та безпосереднім Любомиром і Калиною-підранком. Репліки Любомира промовляються швидко, поспішливо, Калини — тихо, апатично. Якою б не була ця перша режисерська спроба, виконавців необхідно похвалити і нагородити.
Після перегляду сценки вчитель допомагає учням розгадати підтекст, що криється у словах Калини. Пророк Ілля сердиться, бо всі люди роблять зле. А що зробила Калина? Ніби нічого. Адже її покарано, вона тяжко хвора. Чому ж вона покарана, якщо “невинувата”?
Учні вчаться читати поміж рядками. Калина говорить: “Вони [лебеді] вже полетіли” . Чому вона це сказала? Дівчинка ж не бачила, чи справді лебеді полетіли. А що вона насправді хотіла сказати? “Я втомлена і нікуди не хочу йти”. Так, Калина хвора і втомлена, і не цікавиться навіть лебедями. Калина питає: “І на мене [пророк Ілля] сердиться?”. А насправді думає: “То моя хвороба — це покарання?”. І останнє: “А що я таке зробила, що пророк Ілля сердиться на мене?” — звучить як, — “Чому хвора я? За що мене покарано?”. Перефразуймо ці слова, вирвані з контексту, і вони прозвучать як докір усьому дорослому світу. “А що я таке зробила, що я хвора? Що тато і мама у світах на заробітках?”. Любомир, якого особисто обминула Чорнобильська чума, з безпосередністю дитинства сприймає легенду про пророка на колісниці, в Калини ж поруйноване дитяче світосприйняття, підірване не тільки фізичне здоров’я, а й знищена „казка дитинства”.
VІІ. Важливо показати учням, що хворіє не лише організм людини, більшого болю завдають душевні недуги і рани. Чи є в оповіданнях Євгена Гуцала герої з душевними ранами?
Не дуже комфортно почувається вдалині від рідного села у переселенському будинку чорнобильський хлопчик Миколка (“Зозуля”), втрачає інтерес до життя хвороблива Калина, маленька дівчинка Катря готує собі на смерть найкращий одяг, так як робила покійна баба Маруся.
Це настільки безглуздо і шокуюче, що фізично здорова, на відміну від Калини, дівчинка Катря готується до смерті! Чому?
У звичній ситуації кожна дитина живе своїм повноцінним життям, ніби й не помічаючи дорослих родичів, і нам здається, що ми їй і не потрібні. Проте це не так, вона, як кіт біля людини, завжди тримається десь поруч мами; все добре, якщо „свої” поруч, на горизонті. Якщо ж раптом звичний уклад руйнується, наступає паніка. В надзвичайних ситуаціях завжди психологічно найбільше страждають діти. Стрес руйнує відчуття захищеності, необхідне, як повітря, кожній дитині. Психологічні злами, принесенні надзвичайними ситуаціями, назавжди залишають шрам у психіці дитини. У цивілізованому світі в таких випадках з дітьми працює спеціальна психологічна служба. Проте в будь-якому випадку рецепт лікування один — відігріти душевним теплом.
Вчитель пропонує учням стати душевними цілителями для Катрі, юними психологами.
— Як вилікувати душу Катрі? Чи боляче вам, коли зачіпають свіжу рану? Чи є така рана у Катрі? Чи нагадували б ви Катрі про її батьків? Чим цікавиться Катря? Про що б ви розмовляли з Катрею? Про те, що цікавить вас, чи про те, що цікавить її? Уявіть ситуацію. Ви опиняєтеся поруч з Катрею на Різдвяних святах. Всім весело, а дівчинку ніщо не може розвеселити. Які б слова ви підібрали для Катрі, яку розмову розпочали б як справжній юний психолог?
Один учень грає роль Катрі, другий пробує розрадити, полікувати теплом; діалог розпочинається словами: “Привіт, мене звати .”. Така рольова спроба розвиватиме чуйність і обережність у поводженні з чужим горем. Домашнім завданням для учнів може бути твір-мініатюра “Лист до Катрі”.
Технологічна особливість уроку обговорення збірки Євгена Гуцала „Діти Чорнобиля” — поєднання традиційних прийомів вивчення художнього слова з ігровими елементами, „одягання” навчальних завдань у ігрове обрамлення. В умовній ігровій реальності діти мають можливість через асоціативну ідентифікацію стати на місце іншої людини, пройнятися її болем, думками, проблемами, а отже подібного плану уроки з ігровими вкрапленнями сприятимуть розвитку в них конгруентної емпатії. Використані у розробці ігрові прийоми надають можливість інтенсифікувати урок літератури, урізноманітнити дидактичний процес, привчають молодших підлітків до перетворювальної інтелектуальної діяльності.