Тема уроку: Поезії «Contra spem spero», «Стояла я і слухала весну…», «Все, все покинуть до тебе полинуть…», українська література, 10 клас

    Тема уроку: Поезії «Contra spem spero», «Стояла я і слухала весну…», «Все, все покинуть до тебе полинуть…», українська література, 10 клас

    Мета: Збагатити знання студентів про Лесю Українку, підвести їх до цілісного уявлення про неї як людину, митця, громадянина. Аналізувати ідейно-художні особливості визначених творів у зв’язку зі світоглядом Лесі Українки. Удосконалювати навички виразного читання і мовлення.

    ХІД УРОКУ Поезії «Contra spem spero», «Стояла я і слухала весну…», «Все, все покинуть до тебе полинуть…», українська література, 10 клас

    1. Організаційний момент

    2. Ознайомлення з темою та навчальними цілями заняття (план заняття).

    • Contra spem spero”. Світоглядна декларація сильної вольової особистості.
    • “І все-таки до тебе думка лине…” Глибина патріотичного почуття.
    • “To be or not to be?” (“Бути чи не бути?..”). Світоглядний вибір творчої особистості. Творчість – сенс життя митця.
    • “І ти колись боролась, мов Ізраїль…” – використання біблійних мотивів і образів у громадянській ліриці.
    • “Хвиля” – зразок пейзажної лірики Лесі Українки.

    3. Мотивація навчання

    Вказується значущість теми; відтворення пізнавального інтересу до теми, що вивчається.

    4. Актуалізація опорних знань

    Дати характеристику творчості Лесі Українки (30-літня боротьба за  життя)

    5. Формування вмінь і навичок

    Визначення віршового розміру та аналіз поезій

    СОNТRА SРЕМ SРЕRО!*
    * Без надії сподіваюсь! (Лат.)

    Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть — і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем’яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей —
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!
    [2 травня 1890 р.]

    І все-таки до тебе думка лине,
    Мій занапащений, нещасний краю,
    Як я тебе згадаю,
    У грудях серце з туги, з жалю гине.

    Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
    А тяжчого від твого не видали,
    Вони б над ним ридали,
    Та сором сліз, що ллються від безсилля.

    О, сліз таких вже вилито чимало, —
    Країна ціла може в них втопитись;
    Доволі вже їм литись, —
    Що сльози там, де навіть крові мало!
    1895

    6. Закріплення знань – повний аналіз поетичних творів.

    “To be or not to be?”
    (“Бути чи не бути?..”)

    Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
    Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
    Не бий крильми в порожньому просторі.
    Ти, музо винозора, не сліпи
    Мене вогнем твоїх очей безсмертних!
    Дай руку, притули мене до свого лона.
    Тобі я віддала усе, що мала.
    Подай мені великую пораду.
    Дивись: навколо нас великі перелоги.
    І дикі пущі, і високі кручі,
    І темні, тихі води. Подивись:
    Шляхів нема, а тільки де-не-де
    Поплутані стежинки йдуть на безвість.
    Он люди — мало їх — орють ті перелоги.
    Он з пущі ледве чутно стук сокири.
    З високих круч луна орлиний клекіт,
    Лиш тихі води все стоять мовчазно,
    І тільки часом камінь з круч зірветься,
    Впаде і кане в темних тихих водах,
    Розійдеться і зникне круг тремтячий.
    Скажи мені, пораднице надземна,
    Куди мені податись у просторі?
    Чи маю я здійняти срібло-злото
    З своєї ліри і скувати рало,
    А струнами сі крила прив’язати,
    Щоб тінь не падала на вузьку борозну,
    Зайняти постать поряд з тими людьми,
    Орати переліг і сіяти, а потім —
    А потім ждати жнив, та не для себе?
    Чи, може, кинутись туди, у пущу,
    І в диких нетрях пробивать дорогу
    З сокирою в руках і з тонкою пилою.
    Поки який гнилий, великий стовбур
    Впаде й задавить серед темних хащів?
    Чи, може, злинути орлицею високо,
    Геть понад кручі, у простор безмежний,
    Вхопити з хмари ясну блискавицю,
    Зірвати з зірки золотий вінець
    І запалати світлом опівночі?
    А що, коли те світло миттю згасне,
    Як метеор, і темрява чорніше,
    Страшніше здасться, ніж була раніш?
    А що, коли не стане в мене сили.
    Вогонь обпалить крила й я впаду,
    Неначе камінь, що зірвався з кручі,
    Туди, у темні води, в глибину,
    В холодну тишу, і недовго буде
    Тремтіти круг на площині води?
    Мовчиш ти, горда музо! тільки очі
    Спалахнули вогнем, барвисті крила
    Широким помахом угору здійнялись
    І сплеснули… О чарівнице, стій!
    Візьми мене з собою, линьмо разом!
    10/ІХ 1896

    Мій шлях
    На шлях я вийшла ранньою весною
    І тихий спів несмілий заспівала,
    А хто стрічався на шляху зо мною,
    Того я щирим серденьком вітала:
    “Самій недовго збитися з путі,
    Та трудно з неї збитись у гурті”.
    Я йду шляхом, пісні свої співаю;
    Та не шукайте в них пророчої науки,
    Ні, голосу я гучного не маю!
    Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,
    Скажу я: “Разом плачмо, брате мій!”
    З його плачем я спів з’єднаю свій,
    Бо не такі вже гіркі сльози — спільні.
    Коли ж на довгому шляху прийдеться
    Мені почути співи гучні, вільні, —
    В моїй душі для них луна знайдеться.
    Сховаю я тоді журбу свою
    І пісні вільної жалем не отрую.
    Коли я погляд свій на небо звожу, —
    Нових зірок на йому не шукаю,
    Я там братерство, рівність, волю гожу
    Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, —
    Тих три величні золоті зорі,
    Що людям сяють безліч літ вгорі…
    Чи тільки терни на шляху знайду,
    Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
    Чи до мети я певної дійду,
    Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?
    Бажаю так скінчити я свій шлях,
    Як починала: з співом на устах!
    22 травня 1890

    Хвиля
    Хвиля йде,
    вал гуде –
    білий, смілий, срібний, дрібний,
    нападе
    на сухеє баговиння,
    на розсипане каміння,
    білим пломенем метнеться,
    стрепенеться,
    скине з себе все, що ясне,
    й гасне…
    Хвиля смутна,
    каламутна,
    вже не ясна, вже не біла,
    відпливає посумніла,
    мов до гробу.
    Із плачем до себе горне
    баговиння тьмяне, чорне,
    мов жалобу.
    І зітхає,
    і втихає,
    рине в море величезне
    й чезне…
    Чи вона
    йде до дна?
    Може, буде там покірно,
    мов рабиня, тихо, вірно,
    колихать малі молюски,
    гаптувать прозорі луски,
    на коралі класти карби,
    вартувати морю скарби,
    і слугою
    під вагою
    там вона довіку стане
    й не повстане?
    Чи полине
    межи сестри, межи милі,
    вільні хвилі,
    розтечеться, розпливеться,
    знову сили набереться,
    потім зрине
    і гучна,
    і бучна,
    переможно валом сплесне
    і воскресне?
    [Євпаторія, 8.07.1908]

    7. Звіти про виконану роботу.

    8. Коментар виконання практичної (лабораторної) роботи.

    9. Підсумок заняття.

    1. Укажіть назву першої поезії Лесі Українки:
    А «До мого фортепіано»;
    Б «Красо України, Подолля»;
    В «Надія»;
    Г «Contra spem spero».

    2. Який підручник написала Леся Українка для своєї молодшої сестри у 1890 p.?
    А «Стародавня історія східних народів»;
    Б «Буквар»;
    В «Історія української літератури»;
    Г «Українська граматика».

    3. Визначте основний мотив поезії «Стояла я і слухала весну…» (збірка «Думи і мрії»):
    А пробудження природи і людських сподівань;
    Б смуток за роками, які минають, за молодістю;
    В краса природи;
    Г соціальні конфлікти, які передаються через зміну пір року;
    Д любов до рідного краю.

    4. Назвіть характерний для письма Лесі Українки творчий метод, що полягає в поєднанні гармонії ідеалу з життєвою правдою:
    А неокласицизм;
    Б неореалізм;
    В «новоромантизм»;
    Г експресіонізм;
    Д імпресіонізм.

    5. Укажіть назви циклів ліричної поезії Лесі Українки:

    1 «Подорож до моря»;
    2 «Сім струн»;
    3 «Невільничі пісні»;
    4 «З вершин і низин»;
    5 «Пролісок»;
    6 «Пісні про волю»;
    7 «Мелодії».

    6. Укажіть жанри, в яких працювала Леся Українка:

    1 психологічний роман;
    2 поезія;
    3 поезія в прозі;
    4 легенда;
    5 драматична поема;
    6 драма-феєрія;
    7 байка.

    7. Укажіть справжнє прізвище Лесі Українки.

    8. Укажіть прізвище українського поета, якому Леся Українка присвятила цикл «Сльози-перли».

    10. Домашнє завдання

    Вивчити напам’ять СОNТRА SРЕМ SРЕRО! Читати «Лісову пісню» Л.Українки

    Тема уроку: Поезії «Contra spem spero», «Стояла я і слухала весну…», «Все, все покинуть до тебе полинуть…», українська література, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Додаткові конспекти уроків з української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.