Повість «Перехресні стежки». Проблема вибору життєвої позиції. Обов’язок і відповідальність Євгена Рафаловича. Роль інтелігенції в житті нації, українська література
Хід уроку Повість «Перехресні стежки». Проблема вибору життєвої позиції. Обов’язок і відповідальність Євгена Рафаловича. Роль інтелігенції в житті нації, українська література
2. Ознайомлення з темою та навчальними цілями заняття.
- Повість „Перехресні стежки”
- Проблема вибору життєвої позиції
- Обов’язок і відповідальність Євгена Рафаловича
- Роль інтелігенції в житті нації.
- Робота з тестом твору.
3. Мотивація навчання: навчання наводяться дані, спрямовані на формування позитивної мотивації, пізнавального інтересу до теми, що вивчається
Очікувані результати заняття
Після вивчення цієї теми учні зможуть:
- Дати глибокий аналіз образу Євгена Рафаловича як одного з представників української інтелігенції.
- Виявити і розкрити його визначальні риси.
- Навчитися проникати у внутрішній світ людини; виявляти болісні суперечності у людській душі.
- Удосконалювати вміння виділяти головне, встановлювати логічні зв’язки між основними думками.
- Дати відповідь на запитання: який він, герой свого часу? Виховувати в собі громадянські й патріотичні почуття.
4. Актуалізація опорних знань:
- Чому Франко назвав свою повість „Перехресні стежки”? Як розумієте назву твору?
- Якими двома лініями розгортаються події у повісті? Представте це схематично.
- Назвіть основні конфлікти твору.
- Чому літературознавець М.Гуняк розрізняє поняття центрального і головного героя? (Центральним, на його думку, є Євген Рафалович, а головним – народні маси).
- Хто реальний прототип героя твору?
- Вороги й спільники Рафаловича. Хто вони?
- Визначте тему, проблему й ідею повісті.
- Як ви розумієте поняття долі?
- Кому належить вислів „герой нашого часу”? Якого значення набули ці слова в наш час?
Словничок
Раціональний – розумовий, доцільний.
Колізія – зіткнення протилежних сил, гострі суперечності.
Афект – короткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова радість).
Феномен – виняткове, незвичайне явище.
Флер – покрив таємничості.
Рефрен – те, що багаторазово повторюється.
Аналітизм – глибокий аналіз, розчленування цілого на складові частини.
Галюцинації – неправдиві сприймання, обмани чуттів.
Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів.
Об’єкт – матеріальний предмет пізнання і практичного впливу з боку людини.
Суб’єкт – особа, що має певні права.
Експозиція – частина твору, де розкриваються умови формування персонажів і ті риси характеру, що склалися до конфлікту.
Зав’язка – перше зіткнення протидіючих сил.
Розвиток дії – ті зміни у відносинах між персонажами та в їхньому житті, які наступають унаслідок розвитку конфлікту після зав’язки твору.
Кульмінація – момент найвищого піднесення.
Розв’язка – показ наслідків, до яких привело розв’язання покладених в основу твору конфліктів.
Епілог – розповідь про долю основних персонажів.
5. Формування професійних вмінь і навичок
Робота з текстом.
Все, що мав у житті він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї…
І. Я. Франко
Лінія духу перекреслює лінію плоті
Євгенія Угринчук
Деколи потрібно платити дорого, щоб іти своїм шляхом…
Яцек Вейрох
Вступне слово викладача
Шлях до себе – це шлях до національного, громадського. Через перехрестя зовнішні та внутрішні… У цьому істинний вибір індивідуального буття. Подолавши ці перехрестя, людина доходить до своєї ідентичності, до врівноважених зв’язків зі світом і з самим собою. Навіть кинувши виклик світові й собі ж…
- Дитинство і юність героя. Кохання.
- Зовнішність та риси характеру Євгена Рафаловича.
- Світосприйняття Рафаловича. Професійні здібності.
- Євген Рафалович. Громадські обов’язки. Власне “Я ”.
Загальне завдання для всіх груп: Скласти вступну частину літературної статті до твору “Перехресні стежки”, використовуючи зразки літературно-критичних статей, поданих учителем.
Осмилення й аналіз інформації (бесіда)
- Яка життєва мета Євгенія Рафаловича? Хто і що заважає здійснити її?
- Як у повісті показано зародження почуття Євгенія до Регіни?
- Чи намагається Рафалович воскресити свою любов?
- Чому історія любові у „Перехресних стежках” завершується трагічно? Чи можна сказати, що герої твору відмовляються від „краденого щастя”?
- Внутрішні конфлікти героя твору. Чим вони зумовлені?
- Які громадські цілі адвоката Рафаловича? У чому сенс його життя і боротьби?
- Якої думки ви про людину, яка керується принципом: “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі…”?
- Хто ж він, Євген Рафалович? Чи досягає своєї мети?
6. Закріплення знань:
Проблемне питання: Євген Рафалович – герой свого часу?
7. Звіти про виконану роботу.
- Метод «Мікрофон»
- Чи справдилися ваші очікування?
- Який з епіграфів вам найбільше сподобався? Прокоментуйте.
- Чи можна назвати Євгена Рафаловича героєм свого часу?
- А який він, герой нашого часу?
Опорна схема
„Перехресні стежки” – соціально-психологічна повість
1. Жанр
Соціально-психологічна повість (проблеми суспільного життя зображені через психологію, думки, вчинки, прагнення персонажів)
2. Центральне питання
Хто вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?
3. Проблематика
Безправність, темнота селянства. Недосконалість суду. Проблема обов’язку інтелігенції перед народом. Людина і суспільство.
Проблема морального вибору, добра і зла, людяності й жорстокості. Проблема кохання
Ідея: Людина завжди має вибір – прийняти лицемірну мораль чи боротися з несправедливістю, вибрати тихе, спокійне життя з коханою жінкою чи допомагати безправному народові…
Євген Рафалович як «сонце» роману. Франко добре знав той різновид європейського роману, в центрі якого був герой. Його ознаки сформулював Оноре де Бальзак: « сучасний роман має згрупувати багато образів згідно з їх значенням, підкорити їх сонцю своєї системи, герою чи інтризі». Таким «сонцем роману» є образ інтелігента Євгенія Рафаловича, прототипом якого був знайомий автора Євген Олесницький — адвокат із Стрия. Художньо повнокровний образ національно свідомого інтелігента був новаторським в українській літературі. Митець використовує різноманітні засоби творення характеру: змалювання дитинства і юності героя, портрет, самохарактеристику і взаємохарактеристику іншими героями, відтворення психологічних передчуттів персонажа, його спогадів, внутрішнього мовлення. У житті Євгеній дотримується правила: зберігати рівновагу духу, стоїчно переносити випробування долі. З цією метою розповідач переплітає особистісне і громадянське в життєвій драмі Євгенія. Письменник віднайшов влучний прийом: піддати героя етичній перевірці, випробуванню небезпекою. У цих вимірах кристалізується характер народного інтелігента як духовного провідника нації.
Франко вважав сімейне щастя не винятком, а нормою людського життя. Щасливим є закохане подружжя, вільне від обману, хтивості та інших себелюбних бажань. Десять років тому Євгеній і Реґіна були щасливими, проте доля жорстоко розлучила їх. У душі Рафаловича це кохання було світлим променем, що зігрівав його у життєвих негараздах. Євген, дізнавшись про гірке заміжжя Реґіни, мав намір покинути громадську працю задля коханої, але, вчинивши так, все одно б не знайшов щастя. Воно приходить тільки через духовну єдність з народом — носієм високої моралі. Герой міркує про працю задля блага простолюду як про найсвятіший обов’язок: «Вихований, вигодуваний хлібом, працею і потом свого народу, він повинен своєю працею відплатити йому».
Франко змальовує Рафаловича в його суспільних зв’язках. Адвокат перейнятий духовним відродженням народу, дбаючи водночас про свідому економічну й політичну діяльність, в якій убачав шлях до здобуття Україною незалежності. Розповідач милується мужністю, незламним духом і стійкістю героя. Він наділяє його високою принциповістю (відмовляється від можливості придбати маєток, бо дорожить своєю честю перед селянами), оптимізмом, життєлюбством, « святою вірою в народ, у непропащу силу рідної нації і кращу будущину».
Образ Реґіни. У системі жіночих образів романіста Реґіна завершує тип « фатальної жінки», доля до якої немилосердна. У цьому образі прозвучала тема зневаженої, скривдженої, горем посіченої людської душі. З цією метою романіст використав такі способи зображення героїні: психологічний портрет, характеристика оповідача і взаємохарактеристики персонажів, застосування внутрішнього мовлення як засобу психологічного аналізу багатого внутрішнього світу, відтворення логіки вчинків і помислів жінки, здатної на самопожертву в ім’я пробудження народу, глибока релігійність і шляхетність душі, поєднання в характері пасивності й активності.
Міжпредметні паралелі. Образ Реґіни вписується в галерею? персонажів європейського роману, в якому змальовано пригноби-огидне явище антигуманного світу: «Життя» Гі де Мопассана, «Анна Кареніна» Льва Толстого. У річищі традицій Оноре де Бальзака український прозаїк зображує «сцени приватного життя». У «Шлюбному контракті» Бальзака шлюб у буржуазному суспільстві змальовується як укладання угоди, комерційна операція. Історія шлюбу Стальського і Твардовської — український варіант цієї теми.
Франко відтворив мораль і систему поглядів галицького суспільства, зокрема й на жінку. В романі антилюдяний шлюб героїні найнещасливіший. Конфлікт між чоловіком і жінкою непримиренний, вирішити його неможливо: рід не може продовжитись. Це грубе панування чоловічого права, заснованого на насильстві до дружини, повністю залежної від чоловіка-деспота.
Майстерно відтворено внутрішній світ Реґіни, досліджено психіку особи в найпотаємніших порухах, її боротьбу з самою собою і жорстоким світом. Всезнаючий розповідач немовби поселяється в душу персонажа, дивиться очима героїні на світ, і немов проступає приховане підсвідоме людини.
Так психологічно правдиво змальовується образ Реґіни, для якої кохання до Рафаловича було єдиним світлом у житті. Дівчина — однолюб і здатна на велике взаємне почуття. Проте племінницю-сироту Анеля Армашевська видала заміж за нелюба. Тоді Реґіна виявила безхарактерність, не змагалася за своє щастя. Пасивною вона була упродовж десяти років заміжжя, терпляче зносячи знущання, поки знову доля не звела її з Рафаловичем. Під час святкування ювілею сімейного життя Реґіна вперше протестує проти свого становища: вона одягла « залежану шлюбну сукню», заявивши Євгенові, що це — символ її «найбільшого нещастя». У душі жінки від зустрічі з Євгеном народився протест, ожила мрія про справжні світлі й добрі людські стосунки.
Франко одухотворяє образ Реґіни. Молячись, вона благає Божу Матір допомогти, щоб образ Реґіни став для Євгена « найвищим, найкращим, чим тілько може бути жінка для мужа! Щоб я вела його до всього, що високе і чесне!» Жінка уподібнюється біблійному образові Магдалини, що повірила Месії, який врятував її душу. Реґіна готова на самопожертву в ім’я коханого і його праці, тому пропонує Рафаловичу свої коштовності для народної справи. В образі Реґіни Франко відбив свій ідеал жінки — сподвижниці, ідейного однодумця, подруги, сестри в боротьбі за народне щастя. Та в романі оборонець пригноблених не зміг врятувати жінку: на очах у читачів розігрується не міф, а жорстока реальність, де діє своя логіка.
У галереї образів євреїв нетрадиційною є постать найспритнішого лихваря Вагмана. Усе власницьке у Вагмана — глибоко типове і соціально зумовлене, проте персонаж наділений індивідуальними рисами і світорозумінням. Він роздумує над роллю євреїв у Галичині. За Вагманом, вони «звичайно асимілюються не з тими, хто ближче, а з тими, хто дужчий». Вагман проголошує програму співпраці євреїв не з панівною (польською), а з поневоленою нацією. Він бачить історичну потребу « будувати міст і до руського берега», вважаючи, що українська нація побудує свою державу. А тому й закликає співвітчизників допомогти пригнобленим українцям уже тепер.
Отже, у романі «Перехресні стежки» постає герой-мислитель, який аналізує й осягає світ зовнішній і внутрішній, вирішує серйозні соціально-національні, етичні, філософські проблеми буття. Євген Рафалович — національно свідомий герой. Його інтелектуальний потенціал розкривається в дії і роздумах. Митець поетизує вольові риси характеру, моральну стійкість людини в її щоденному єдиноборстві з загальною відсталістю. Оскільки «Перехресні стежки» вирізняються інтелектуальним змістом, це визначає жанрову своєрідність твору як філософсько-психологічного роману.
8. Коментар виконання практичної роботи.
1. Я глибоко зрозумів (ла) твір
2. Я вмію визначати потрібну інформацію, робити логічні висновки
3. Я вмію підбирати аргументи і чітко висловлювати їх
4. Я активно працював (ла) у групі
9. Підсумок заняття.
Поміркуйте.
1. Чому Франка можна назвати Бальзаком галицького життя?
2. Які феміністичні питання порушено в романі «Перехресні стежки»?
3. В чому виявляється психологічна майстерність Франка у показі образу Реґіни? Який ідеал жінки втілено в образі Реґіни?
4. З’ясуйте символічну назву роману «Перехресні стежки». З якою метою прозаїк застосував прийом зустрічі на перехресних стежках людей різних соціальних станів, національностей, життєвих інтересів?
5. За допомогою яких художніх засобів змальовуються чиновники і представники влади в повіті?
6. У чому полягає національна проблематика твору?
7. Як згруповано в романі персонажів?
8. З’ясуйте своєрідність сюжету і композиції роману.
9. Хто був прототипом головного героя? Як розуміє свій обов’язок Рафалович? Яку мету в житті обрав Євгеній? Як моделюється багатогранний образ Рафаловича?
Хочу завершити це заняття словами Євгенії Угринчук: “Найбільше щастя – мислити і творити, любити і жертвувати…” (творче завдання)
Узагальнюємо вивчене.
Порівняльна таблиця ознак реалізму та натуралізму
| Реалізм | Натуралізм | |
| Картина світу | Зображення типового характеру, що діє в типових обставинах. Значущість життєвого матеріалу. Па-норамність у змалюванні дійсності. Дотримання принципу історизму. | Зображення виняткового, одиничного, фактографічна точність у відтворенні світу. Віддзеркалення «шматка життя» у світлі досвіду і знання. Змалювання внутрішнього стану людини через зовнішні ознаки. |
| Художні завдання | Критика суспільного зла. Оцінка зображених людей і подій, узагальнення істотних рис побуту, моралі, історичної доби, співчуття особі. Психологізм, розкриття «діалектики душі». Наявність розповідача-усезнавця. | Змалювання по-науковому об’єктивної і правдивої картини світу. Повна об’єктивність митця, відсутність оцінок навіть при зображенні низьких сторін людської природи. Розповідач виступає спостерігачем. |
| Концепція людини | Соціальна зумовленість характеру, відтворення особи в розвитку, зображення влади обставин над людиною. Багатогранність особи. Гуманістичний пафос. | Відсутність ідеалізації людини, змалювання усіх сфер її життя і стихійних виявів. Перебільшений акцент на біологічній природі людини. Домінування середовища над характером. |
Повість «Перехресні стежки». Проблема вибору життєвої позиції. Обов’язок і відповідальність Євгена Рафаловича. Роль інтелігенції в житті нації, українська література
Повернутися на сторінку Українська література