Особливості художнього часопростору роману Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», українська література

Хід уроку Особливості художнього часопростору роману Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», українська література

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Клас розподілено на Групи, і керівник кожної з груп отримав випереджальне завдання.

1-а група. Біографи

Завдання, поставлене перед учасниками групи:

• проаналізувати ті факти з життя Панаса Мирного, що допомагають розкрити формування світогляду письменника в умовах посилення визвольного руху в країні;

• дослідити життєву першооснову, покладену автором в основу твору;

• вивчити історію друку роману (видання в Женеві);

• простежити зв’язок трьох «зламних періодів» (історичний процес від закріпачення до «голодної волі», світоглядні позиції народу кінця XIX — початку XX сторіччя; актуальність роману сьогодні).

2-а група. Літературознавці

Завдання:

• проаналізувати композицію твору;

• пояснити зацікавлення автора процесом виникнення «пропащої сили»;

• зробити ідейно-тематичний аналіз роману;

• дослідити сюжетні лінії;

• визначити проблематику твору.

3-я група. Історики

Завдання:

• нагадати історичні етапи від закріпачення до реформи 1861 року;

• показати підвалини формування національного характеру бунтівника;

• показати, які історичні події вплинули на зміст роману.

4-а група. Психологи

Завдання:

• простежити, як дитяча психологічна травма впливає на психічну нестабільність людини в дорослому житті.

5-а група. Спеціалісти з технічного забезпечення

Завдання:

• допомогти кожній групі у створенні сторінки-презентації;

• шукати відео- та ілюстративні матеріали;

• забезпечити технічного оснащення і функціонування комп’ютерної та відеотехніки під час уроку;

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. УВЕДЕННЯ ДО ПРОБЛЕМАТИКИ РОМАНУ

Проведення вхідного голосування

Питання до голосування

1. Чіпка — жертва обставин, страдник, «пропаща сила» (зелена картка для голосування) чи людина, що не здатна контролювати емоції, морально нестійка, злочинець, вбивця, якому немає виправдання (червона картка)?

2. Твір Панаса Мирного — роман, що не втрачає своєї актуальності (зелена картка) чи роман, що лише відображає проблеми тогочасного життя і втрачає актуальність сьогодні (червона картка)?

Учитель. Про що ж прочитаний нами роман Панаса Мирного та Івана Білика? Про нищення історичної пам’яті, про важке ярмо на шиї українського народу, про несправедливість і жорстокість суспільства, яке нехтує всіма нормами моралі, породжує моральних калік — «пропащу силу». Роман спонукає нас до роздумів не тільки над питаннями, пов’язаними з нашою історією, а й над загальнолюдськими, вічними: гріх і спокута, зло і добро, жорстокість і милосердя. Чому Панас Мирний створив саме соціально-психологічний роман? Чому автор написав роман, де центральний образ — не герой, борець і взірець для наслідування? Хто ж такий Чіпка Варениченко? Чи можна його назвати бунтарем проти соціального ладу, протестантом?

Серед інших героїв української літератури Чіпка вирізняється тим, що максимально наближений до реального людського характеру з його суперечностями, неоднозначністю, психологічною мінливистю. Таке бачення героя дозволило Панасу Мирному створити справді живий образ, трагічний у беззахисності перед апокаліпсисом людського буття.

Учитель. Говорячи про творчість Панаса Мирного, неможливо не згадати про епоху, коли творив письменник. Сократ колись сказав: «Не дай нам Бог жить в епоху перемен».

Реформа 1861 року та її наслідки привернули особливу увагу Панаса Мирного. Тліюча атмосфера кріпацької дійсності спонукала письменника до викриття її антигуманної суті, виняткової жорстокості.

Найважливішим для себе Панас Мирний вважав відтворення в художній літературі пореформеної доби — «голодної волі» для селянства, коли нібито особисто всі вільні, але економічно — ні. Такі соціальні умови руйнують особистість, обертають чесних і непересічних людей на «пропащу силу». Сьогодні нам треба буде разом відповісти на питання, і як використав автор життєвий матеріал в своєму романі. Чи є роман сьогодні актуальним і чому?Чи існують зараз у суспільстві проблеми, які окреслював у своєму творі Панас Мирний?

IV. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Робота в групах. Презентація сторінок літературного журналу.

1-ша група. Біографи

Орієнтовний матеріал до роботи групи

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно були пов’язані з його громадською діяльністю. Ще замолоду він брав участь у революційному визвольному рухові, а з 1875 року — у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві. Підтримував Мирний і тісні зв’язки з багатьма діячами української культури — М. Лисенком, М. Старицьким, І. Карпенком- Карим, М. Кропивницьким, М. Коцюбинським, Лесею Українкою, М. Заньковецькою. Як член комісії міської думи він брав активну участь у спорудженні пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

Громадська діяльність Панаса Мирного особливо активізувалася напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, у яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співпрацює в журналі «Рідний край», що 1905 року почали видавати в Полтаві, низкою творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено влаштовувати заходи на вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царських урядовців. Не дивно, що в 1915 р. поліція починає розшукувати Панаса Мирного як «політично підозрілу особу».

У зв’язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційної влади була утаємниченою. Справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не про популярність своєї особи, а про діяльність на користь народові.

З ранньої юності і до останніх років життя довелося Панасові Рудченку тягнути лямку чиновницької служби. Розпочалася його праця в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. Невеселим було життя юнака в провінційних містечках тодішньої Полтавської губернії.

Одноманітна, нецікава праця, рабське плазування нижчих чиновників перед вищими, зневажання гідності простої людини чиновницькою «братією» — такою була «клята» дійсність, що оточувала майбутнього письменника. Від 1871 року і до самої смерті Рудченко живе й працює в Полтаві, обіймаючи різні посади в губернському скарбництві, а згодом у казенній палаті. Він дослужився до 2 рангу, був дійсним статським радником, що дорівнювало військовому званню генерала.

За родом своєї діяльності Панас Мирний па початку службової кар’єри багато подорожував, охоче спілкувався з простими людьми і завжди занотовував почуте. В основу роману «Хіба ревуть воли…» було покладено факти живої дійсності; почута письменником від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча» (навесні 1872 р.).

• Влітку 1872 р. Панас Мирний пише першу редакцію повісті «Чіпка». Прочитавши цей твір, Іван Рудченко (Білик), брат письменника, відомий літературний критик і публіцист, зробив ряд зауважень і подав змістовні поради щодо удосконалення тексту.

• 1873 р. — з-під пера письменника виходить друга редакція повісті.

• Згодом вийшло ще чотири редакції. Над 4-ю і 5-ю автор працював разом з І. Біликом.

• 1874 р. — написано 4-ту редакцію. Вона мала назву «Пропаща сила» і складалася з чотирьох частин.

• 1875 р. — твір було закінчено, його названо «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Отже, нарис поступово переріс у роман, проте чинні на той час Емський указ і Валуєвський циркуляр унеможливили його друкування в Україні. Тому твір уперше побачив світ 1880 року в Женеві. Він вийшов під двома прізвищами — Панас Мирний та Іван Білик.

2-га група. Літературознавці

Орієнтовний матеріал до роботи групи

Жанр, тема, ідея, проблематика роману. За жанром це соціально-психологічний роман.

• Роман — прозовий твір великого обсягу, у якому життя людей розкрито на тлі історичних або соціально вагомих обставин.

• Соціально-психологічний роман — це такий роман, у якому суспільно значущі події і соціальні процеси відтворено через зображення психології героїв, їхніх думок, прагнень і переживань.

• Нарис — невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, у якому автор зображує взяті з життя факти, події людей.

• Тема — зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 року.

• Ідея — викриття й заперечення філософії «розбишацької правди». Головна думка — розкриття всієї складності соціальних причин, що породили стихійного протестанта, визначили характер гнівного бунтаря і месника за кривди, які зазнає народ від зграї гнобителів. Звучить ідея нищення людей (кращих), які стають жертвами соціальної несправедливості — «пропащою силою» (друга назва роману). У романі викрито залишки кріпацтва, показано цілковиту безправність селянства й тяжке, безправне життя бідноти в місті.

• Композиція. Сюжет. Сюжет роману розгортається у двох площинах. Перший — зображення картин життя і боротьби головного героя — Чіпки. Другий — змалювання життя Максима, солдатчини, морального занепаду героя. Проблематика роману.

• Центральна проблема — проблема «пропащої сили».

1) Народна мораль.
2) Батьки і діти.
3) Добро і зло.
4) Земля і достаток.
5) Кріпацька неволя.
6) «Пропаща сила».
7) Становище жінки в сім’ї.
8)Любов і сімейне щастя.

Композиція твору

Роман складається з чотирьох частин (ЗО роз¬ділів), тематику яких можна окреслити таким чином:

1. Дитинство і юність Чіпки.
2. Сторічна історія села Піски.
3. Складна доля селянина-бунтаря.
4. Трагедія Чіпки.

Сюжетні лінії роману

У романі є основні та другорядні сюжетні лінії.

Основні сюжетні лінії

1. Рід та життя Чіпки.
2. Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.
3. Історія життя Грицька та Христі.
4. Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії

1. Мотря Жуківна (матір Чіпки).
2. Іван Вареник (батько Чіпки).
3. Явдошка.
4. Василь, Прохір.

3-тя група. Історики

Орієнтовний матеріал до роботи групи

Час появи роману «Хіба ревуть воли…» — це час великих змін у державі. Цей період ознаменовано реформою 1861 р., новою хвилею національно-визвольного руху в Наддніпрянській Україні в 60-90-х. рр. XIX ст., виникненням громад, діяльністю просвітницьких гуртків і виданням Валуєвського циркуляру (18 липня 1863 року), у якому йшлося про заборону друкування книг «малоросійською» мовою.

Підказаний життям образ головного героя, сільського протестанта, який виведений у романі під іменем Чіпки, привернув увагу письменника, напевно, тим, що давав змогу змалювати натуру сміливу, сильну, натуру, що від природи мала благородні задатки, але так і не змогла віднайти в житті простору для втілення своїх добрих поривань.

60-70-ті роки XIX століття — це час, коли селяни після оголошення скасування кріпацтва Ж офіційно ставали вільними. З огляду на це письменник і вирішує на прикладі героїв свого роману дослідити внутрішній світ селянина, що опинився в нових для нього умовах.

Дві передісторії сюжетної лінії життя Чіпки розгортаються через співіснування двох типів мислення — козацького й патріархального. Життя особистостей переплітаються з певними історичними фактами, які постають не тільки подієвим тлом, але є чинниками формування світобачення.

4-та група. Психологи

Орієнтовний матеріал до роботи групи

Замолоду Чіпка був гордою і незалежною людиною. Він ладен стати на оборону правди людської, здатен на безкорисливий вчинок. Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, чиї імена (як Олекси Довбуша чи Кармелюка) народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі, Чіпка чимось споріднений з ними. Проте, на відміну від них, він пішов іншим шляхом, не став народним героєм, захисником вольниці й прав людських. Чіпку Панас Мирний показує в іншому зламі його долі: понівечений, морально скалічений у нерівній боротьбі з системою гноблення й несправедливості, він, що подавав великі й світлі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає злодієм, кривавим убивцею, якого жахається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він «не пожалів» свого героя та у всій нещадності показав його деградацію.

З-поміж багатьох ґрунтовно виписаних характерів, що оточують Чіпку в романі, хотілося б виокремити психологію образів його найближчого оточення, що найжорстокіше караються через згубну натуру Чіпки. Це образ його матері — уособлення жінки-страдниці, баби Оришки — уособлення народної моралі, коханої дружини Галини. Створюючи ці образи, які не змогли пережити злочин Чіпки, письменник ніби наголошує на тій моральній першооснові, що притаманна трудовому народові. Чіпці, на совісті якого кров безневинних жертв, немає виправдання і місця ні серед односельців, ні серед рідних.

Письменник, щоразу повертаючись до сюжету твору, розширює рамки аналізу. Спочатку він шукає соціальне замовлення трагедії свого героя, потім занурюється в психологію, поступово роман стає історично-подієвим та психологічно насиченим. Усі його розділи, «будови й надбудови »(за Білецьким) насправді дуже логічні і вмотивовані.

Відомий факт, що в дитинстві закладається психологічні підвалини людини, проектується її майбуття. Простежмо етапи формування характеру двох дітей-сиріт з дитинства — Чіпки та Грицька.

1. Зневага й цькування малого Чіпки з боку односельців (байстрюк, заборона з боку дорослих своїм дітям спілкуватися з малим).

2. Чіпка і Грицько — вихідці з бідного селянства, сироти.

3. Формування характерів Чіпки і Грицька в дитячі та юнацькі роки: тяжкі умови життя обох; протиставлення ролі баби Оришки і завжди сварливої втомленої матері; наймитування хлопців у діда Уласа; сміливість і рішучість Чіпки — байдужість Грицька; допитливість Чіпки — обмеженість Грицька.

4. Чіпка — чесна, працьовита людина — внутрішнє убозтво Грицька.

5. Чіпка — захисник народних інтересів — байдужість Грицька до людського горя, дрібновласницький егоїзм.

6. Бунтарство Чіпки — «пропаща сила», Грицько — господар.

7. Злочини Чіпки — це бунт, помста, нездатність опиратися життєвим негараздам чи неспроможність і небажання це зробити?

Учитель. Зауважмо, роман «Хіба ревуть воли…» витримав шість редакцій! Якщо згадати, якими прискіпливими були до змісту й форми самі автори, то одразу починаєш сумніватися, що вони нехтували композиційною стрункістю твору. Можливо, критики просто не зрозуміли, у чому логіка подій у романі, або свідомо перекручували очевидне?

З’ясуймо місце і значення другої частини роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» у загальній композиції роману та розвиткові його сюжетних ліній. Саме в другій частині, свідомо чи несвідомо, брати Рудченки переконливо довели, що московська неволя стала руїною не лише для державності України, а й загалом руїною для моралі і психіки української нації. Саме тут розкрито, як нищили вільний козацький дух, як з українця-козака робили українця-раба, у душі якого жили не лише покора, а и протест — неусвідомлений і грізний, немов ревіння вола. Той протест часто був потворний і тому приречений.

Звернімося до тексту.

• Як реєстрові козаки і просто вільні хлібороби зустріли звістку про неволю?

• Кому було подаровано село Піски та за які заслуги?

• У яких епізодах показано зверхність до українського населення новоявлених господарів, приниження й знущання над селянами?

• Пропонується зачитати уривки роману, що свідчать про презирливе, зневажливе ставлення до українців і прокоментувати їх.

• Чому генеральша не хотіла видати меншої дочки заміж за сотниченка Саєнка?

Найстрашніші наслідки поневолення — руйнування моралі, етики, деформація психіки народу. З епізодів роману вибудовується такий логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин.

Рабська психологія породжує і перевертнів, «і панських холуїв. Пригадаймо прикажчика Карпа Дровиченка, «свого чоловіка», який підбив пана «на шостий день і поле назад одібрав».

З історичних джерел, з художньої літератури ми знаємо про різні способи русифікації. Тут, у другій частині, показано, як українців русифікували через військо. Чіпчин батько, втікач від пана, був то Хрущем, то Притикою, то Вареником — залежно від обставин. Але коли йому заголили лоба й забрали в рекрути, то записали Хрущовим. Штрих не випадковий. Сьогодні немає статистики, скільки тих «ових» за багато століть з’явилося в Україні.

А який вплив мала служба в царській армії на Максима Гудзя, жорстокого і неприкаяного козацького нащадка? Чи зробила вона цього «махамеда» кращим? Чого навчила?

Отже, друга частина, яка, на перший погляд, немов штучно приєднана до стрижневої лінії твору, виявляється дуже потрібною для усвідомлення головної ідеї — «українці в ярмі». Саме з тих, уярмлених, українців пішов у жорстоке, «воляче» життя майбутній розбійник Чіпка Варениченко. Зміст розглянутої частини знаходить своє логічне продовження у XXVII розділі під назвою «Новий вік» (четверта частина). Перший абзац його нагадує публіцистичний коментар подій: «Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні..»

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Питання до вихідного опитування учнів

1. Чіпка — жертва обставин, страдник, «пропаща сила» (зелена картка для голосування) чи людина, що не здатна контролювати емоції, і морально нестійка, злочинець, вбивця, якому немає виправдання (червона картка)?

2. Твір Панаса Мирного — роман, що не втрачає своєї актуальності (зелена картка), чи твір, що лише відображає проблеми тогочасного життя і втрачає актуальність сьогодні (червона картка)?

Підбиття підсумків роботи груп, підсумки опитування та вихідного голосування, проведення порівняльного аналізу вхідного та вихідного голосування

Слово вчителя

— Чіпка не був настільки обізнаним, а про освіту годі й казати, щоб розуміти вади суспільного ладу. У його душі жила злість на особистих кривдників, і саме вона рухала хлопцем. Навіть, коли він поміняв спосіб життя, то зробив це лише з однією метою — мстити дошкульніше. Його можна назвати протестантом, але протестантом стихійним, неусвідомленим. Радше за все, Чіпка — жахливо трагічна, морально роздвоєна особистість, яку обставини зробили стихійним бунтарем. Безперечно, відіграло свою роль і те, що Чіпка прийшов у світ з тавром неволі. У «Подорожі від Полтави до Гадячого» Панас Мирний, розкриваючи образ «злющого зарізяки» Гнидки (прототипа Чіпки), писав, що Гнидка — «безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побиту, пригніченого усяким панством».

Чого навчає гіркий досвід Чіпки Варсниченка? Він спонукає нас замислитись над моральними цінностями, над суттю людського буття, над історією свого народу.