Тема уроку: Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Тема уроку: Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Мета. Ознайомити старшокласників з історією написання та ідейно-художнім змістом твору, його проблематикою, розглянути жанрову специфіку твору як кіноповісті; формувати вміння працювати з художнім текстом; розвивати пам’ять, мислення, усне мовлення учнів; виховувати почуття національної гордості, спільного роду, родини, любові до людей, до рідної землі.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань. Урок-пам’ять, урок-спогад.

Обладнання. Портрет О. Довженка, кіноповість «Україна в огні», застосування ІКТ, фото подій війни під супровід пісень«Вставай, страна огромная» (сл. В.Лебедєва-Кумача, муз. А.Александрова), «Журавли» (сл. Расула Гамзатова, переклад Наума Гребньова, муз.Яна Френкеля).

Епіграф.
Такий страшний був світ у бою.
Одна лише людина могла витерпіти бій…
О. Довженко

Хід уроку Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

І. Актуалізація опорних знань учнів.

СЛАЙД №1. Трагічні сторінки історії
(Фото страшних подій Другої світової війни під супровід пісні «Вставай страна огромная…»)

Історик.
22 червня 1941 року…
Цей день і рік вічно будуть жити в пам’яті людей України. Наш край у планах фашистів посідав дуже важливе місце: родючі чорноземи, хліб, цукор, вугілля та інші багатства.
На початку війни Червона армія зазнала в запеклих боях страхітливих жертв та поразок і змушена була відступити вглиб України. Населення не встигло евакуюватися й масово винищувалося загарбниками. Німецькі окупанти поводилися в Україні небачено жорстоко. Вони забирали хліб, змушували людей тяжко працювати. Більше двох мільйонів молодих українців були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Непокірних розстрілювали. З другої половини 1943 року німці почали відступати з України, а 1945 року війна закінчилася.
Страшні сліди залишила вона. Тільки на території України в руїни та згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами! 1418 днів і ночей ішли радянські воїни дорогами війни. Кожен день, як рік, як століття. Усе витримали й перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на щастя, на життя.

Учитель.
Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Сьогодні незвичайний урок. Це урок-пам’ять, урок-спогад про страшну трагедію українського народу в Другій світовій війні.
Активну участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками взяли поети, прозаїки, драматурги, художники, композитори, артисти. Багато митців воювали в діючій армії, партизанських загонах, чинили опір ворогу в антифашистському підпіллі, вони боролися з фашизмом не тільки зброєю, а й силою свого таланту, силою слова, яке згуртовувало людей, підносило бойовий дух бійців, уселяло впевненість у перемозі.
Таким був і Олександр Довженко.

Журналіст.
Добрий день, Олександре Петровичу. Відомо, що ви були на війні. Розкажіть, будь ласка, про цей період свого життя.

О. Довженко.
У 1941 році мені було 47 років. З початком війни разом з Київською кіностудією, якою тоді керував, потрапив до Уфи, невдовзі до Ашхабада. З 1942 року я був військовим кореспондентом на південно-західному фронті.

Журналіст.
Вам присвоїли звання полковника.

О. Довженко.
Так, я брав участь у визволенні Харкова й Києва, але остаточно зрозумів, що моє покликання — література.

Журналіст.
Ви в цей час написали багато оповідань: «Ніч перед боєм», «Воля до життя», «Мати», створили документальні фільми. Ви бачили все…

О. Довженко.
Так, бачив усе, але найстрашнішим під час відступу був плач жінок, невимовний плач усієї України.

Журналіст.
У роки війни ви створили кіноповість «Україна в огні».

О. Довженко.
Це правда, але я так і не побачив її надрукованою.

Журналіст.
Спасибі, Олександре Петровичу. На все добре.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

СЛАЙД №2
Тема. Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні.

СЛАЙД №3
Завдання уроку:
— ознайомитися з історією написання кіноповісті;
— визначити тему, основну думку та жанр твору;
— аналізувати кіноповість «Україна в огні»;
— висловлювати власні судження з приводу проблем, порушених у творі.

СЛАЙД №4
Ключові слова уроку (скласти сенкан)
Довженко Україна Війна
Видатний, талановитий Безмежна, мальовнича Світова, безжалісна
Любить, мріє, працює Захоплює, дивує, квітне Нищить, руйнує, убиває
Справжній майстер худ. слова Найкраща у світі земля Війна — трагедія усього народу
Митець Батьківщина Горе

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.

1. Несправедлива критика кіноповісті в часи «культу особи» й довгий шлях до читачів.

СЛАЙД №5

Літературознавець 1
31 березня 1942 року митець створює публіцистичний нарис «Україна в огні». Цей твір Довженко писав на матеріалі народного горя, хоча він добре знав про заборону Сталіна писати про відступ Радянської армії.
Кіноповість «Україна в огні» була розпочата влітку 1942 року, у часи відступу військ територією України. У 1943 році твір було закінчено, але вперше надрукований через 23 роки, у 1966 році, уже після смерті автора, а повне видання в 1995 році. Чому так сталося?
28 серпня 1943 року О. Довженко читав кіноповість у селі Померки під Харковом партійному лідерові Микиті Хрущову до другої години ночі. Той похвалив, порадив надрукувати окремою книжкою російською й українською мовами. У російських перекладах окремі епізоди з кіноповісті були надруковані в журналах «Литература и искусство», «Знамя». Хрущову настільки сподобалась кіноповість, що влітку 1943 року, коли в прифронтову смугу з виступами приїхали відомі письменники й актори, він запропонував Довженкові прочитати присутнім свій твір. Тоді ж рукописи викрали. Довженко був упевнений, що це зробили заздрісники й спалили рукописи, але твір використали як доказ компромату проти Довженка, і був піднесений самому Сталіну. Ще письменник з пам’яті відновлював рукопис, а вже ширилися чутки, що вождь прочитав твір і дуже невдоволений.

Довженко (записи із «Щоденника»)
«…Сьогодні ж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки… Тяжко на душі і тоскно… Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і замкнена правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно. Крім панегірика» (26.11.1943р.)
«Заборона «України в огні» сильно пригнобила мене. Ходжу засмучений і місця собі не знаходжу. І все ж таки думаю: хай вона забороняється, Бог із ним, вона все одно написана. Промову виголошено. Я знаю добре, наскільки похитнеться добре до мене ставлення зверху. Може, я ще й поплачуся за це… У цьому оповіданні я якось напівсвідомо, себто цілком органічно, заступився за народ свій, що несе тяжкі втрати на війні. Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею…» (28.11.1943р.)

Літературознавець 2
Далі відбулося «кремлівське розп’яття». 31 січня 1944 року в присутності членів Політбюро, українських письменників Сталін виголосив доповідь. Тон виступаючого й звинувачення на адресу митця не залишили сумніву, що Сталін виголошує смертний вирок Довженкові.
Режисер Чіаурелі після засідання Політбюро грізно кивав пальцем і повчав: «Ти вождю пожалів десять метрів плівочки. Ти жодного епізоду в картинах йому не зробив. Пожалів! Не хотів зобразити вождя! Гордість тебе заїла, от і загибай тепер…»
Довженко не став на коліна, не благав прощення в Сталіна. У своєму зверненні до вождя письменник говорив: «Товаришу Сталіне, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й треба тримати чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм … у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?»

Літературознавець 3
На кіноповість лягла печать ворожості, ім’я письменника було піддане нищівній критиці, його виключили з правлінь і президій різних комітетів і товариств. Відтоді перестали друкувати книжки Довженка, з усіх підручників його твори вилучалися.
Щоб дати йому можливість «виправдатися», «покаятися» — назавжди вислано з України. Для Довженка це було найжорстокішим покаранням. У «Щоденнику» розпачливий крик душі: «Я почуваю себе на грані катастрофи…так мені нестерпно тяжко на душі… Мене одцуралися всі. Уся Україна».
Увесь 1944 рік — суцільна кривава рана на серці митця.

2. Жанр твору (хвилина теорії).

СЛАЙД №6
В українській літературі О. Довженко започаткував новий жанр — кіноповість.

Кіноповість — повість, написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій до фільму. Це видозміна класичної повісті, у якій є сюжет, розкриття характерів, але вирішальним залишається кадр.

Утім, стосовно Довженка це визначення неточне. Він не писав свої прозові твори, щораз думаючи про те, як вони виглядали б на екрані. Засоби кіномистецтва були складовою індивідуального стилю письменника. Перу митця належать такі кіноповісті: «Арсенал», «Аероград», «Щорс», «Повість полум’яних літ», «Мічурін», «Земля», «Поема про море», «Зачарована Десна», «Україна в огні».

3. Тема кіноповісті.

СЛАЙД №7
Трагедія українського народу в Другій світовій війні:
— картини початку війни;
— безладний відступ військ та його причини;
— фашистська окупація;
— вивіз молоді в німецьке рабство;
— партизанська боротьба проти окупантів;
— панорамна батальна картина перелому в ході війни та звільнення Тополівки.

4. Особливості сюжету й композиції.

Сюжет кіноповісті
Експозиція: святкування 55-річчя від дня народження матері.

Повість починається ідилічною картиною, коли в садку біля рідної хати зібралися чотири покоління великого роду Запорожців: Лаврін — голова колгоспу, мати Тетяна, сини Роман (лейтенант прикордонних військ), Іван (воїн, артилерист з прикордону), Савка (чорноморець), Григорій (агроном), Трохим (щасливий батько 5 дітей), донька Олеся, дід Демид (чорноморець).
Зачин повісті звучить одночасно як українська народна дума і лірична пісня. Схвильовано звучать повчальні слова матері: «Пошли нам, Боже, щасливу долю та сили в руки, щоб виповнити свій довг перед миром, щоб возвеличити трудами красну землю нашу українську, аби цвіла вона багатством і згодою, а вам, мої діточки, і тобі, доню, і вам, синочки…»

Зав’язка: початок війни, старий Запорожець везе п’ятьох синів на війну.
— Наступна картина починається тими ж словами, але звучать вони в іншому, трагічному ключі: «… синочки мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой прощавайте, прощавайте, діти мої…»
— Як називається такий художній засіб? (Контраст)

Розвиток дії: евакуація населення, смерть Савки, вчинок Олесі, прихід німців у село (окупація), поліцаї, староста Лаврін, відступ радянських військ, знущання німців над населенням, смерть діда Демида, вивіз людей до Німеччини, доля Олесі й Христі, дії партизанського загону, двобій Лавріна й Заброди, смерть Ернеста фон Крауза.

Розв’язка: зустріч Олесі з Василем; зустріч усього роду; Олеся знову проводжає на війну весь свій рід.
У центрі твору — трагічна доля хліборобської родини Лавріна Запорожця; весь український народ, зганьблений, розтоптаний окупантами.
Сюжет побудовано на «окупаційному» матеріалі (О. Довженко чи не єдиний в українській літературі зобразив долю простої людини на війні і в тилу).
— Що поєднує всі сюжетні лінії? (Війна)

Композиція: події розгортаються надзвичайно динамічно, у внутрішньому взаємозв’язку; ліричні відступи, роздуми автора про історичну долю України, про український народ у цій страшній війні.

ІV. Усвідомлення нових знань у процесі практичної діяльності учнів.

1. Проблематика твору.
— Які проблеми піднімає О. Довженко у своїй кіноповісті?
(Людина і війна, патріотизм народних мас, любов до Батьківщини й ненависть до ворогів, причини зрадництва, історична пам’ять народу, питання єдності роду, кохання, морального вибору, безсмертя народу, трагічна доля жінки на війні).

СЛАЙД №8
Проблема «людина і війна»

— У чому полягала загарбницька політика Німеччини?

«Ви знаєте про незміряні багатства цієї країни. Ви можете повірити, що я витягну з цієї країни все, я витягну з неї останнє, щоб тільки забезпечити всіх вас і ваших рідних…»
(З промови Еріха Коха, новопризначеного чорного отамана України»)

«Він (Ернст фон Крауз) запропонував фюрерові модернізувати знищення населення завойованих провінцій шляхом побудови на сході заводів для планового спалювання людей, щоб добувати туки й спеціальні масла й жири».

— Які страшні картини війни зображує Довженко у своїй кіноповісті?

«Горять жита на многії кілометри, палають, топчуться людьми, підводами. І ярина толочиться множеством тисяч бездомних коней і корів. Бредуть корови, вівці, коні без числа і краю. Вершники біжать великими житами, оглядаючись назад, на чорне димне небо. Ревуть аероплани. Мечуть бомби. Розсипаються вершники по полю, мов птиці. Пролітають над Олесею ворожі літаки. Бомбардують шлях. Вершники шарахаються на всі боки. Крик, і плач, і височенний зойк поранених коней. Страшно Олесі».
«Величезне, значно більше, ніж може вмістити людська душа, горе впало на народ, придушило його, погнало».

— Які епізоди розкривають епіграф уроку?

«Яка була ріка!.. Вона стала невпізнанна. Вона була збезчещена, зґвалтована й спотворена ворогами. Вода текла в ній каламутна й кривава, з дохлою рибою, трупами й іншими останками страждань. Снаряди бовтались у воду і рвалися на дні, і з глибоких тихих ям і затонів виверталися жовто-білими черевами розірвані величезні соми, сазани, щуки та інший загублений риб’ячий рід.
Хиталися на кручах столітні тінисті дерева і падали в річку корінням угору.
Яка була річка! І грязь, і каламуть, і кров у річці, і смерть!
Це була вже не ріка, а стік нечистот».

«Літали зграї переляканих, знавіснілих птиць над боєм. У повітряних хвилях, як у тайфуні, їх кидало від вибухів з боку в бік, вперед — назад, вперед — назад! Вони падали від грізних ударів на землю, шукаючи захисту від чужих і старших людей. Лисиці дрижали в смердючих лисячих норах. Вовки в кущах, наївшись людського м’яса, припадали черевами до землі і волочились, гидячи її в відчайдушному проклятому вовчому переляку. Від жаху у них віднялися ноги і шлунки, і закарлючились хвости під животами. Вони валялися по кущах, як дохлі, і повзали, не сміючи навіть вити, і клацали зубами. Вовчиці плакали.
Такий страшний був світ у бою.Одна лише людина могла витерпіти бій.
Тут боролись безсмертя зі смертю».

Глибина народного горя в окупації.

Довелося й орати замість коней і волів, і віддавати цвіт нації в Німеччину на каторжні роботи, зазнавати принижень, гинути у вогні пожеж, під дулами фашистських автоматів, на шибеницях.

Смерть діда Демида. «Збиралися вішати старого пасічника Запорожця… Його бджоли на смерть закусали чотирьох солдат».

«Стояло село по горло в воді під млином», коли обирали старосту.

«У затінку били й катували людей. Чути було крики і стогін. Постріли, і падіння, і вдари об стіну. Когось виносили і вкидали в яму».

Помста фон Крауза за смерть сина. «Клали цілі родини додолу вряд і стріляли, підпалюючи хати. Вішали, регочучи од клінічної пристрасті, ганялися за жінками, однімали дітей у них і клали в огонь… Високе полум’я гуло у саме небо, тріщало… Повішені дивилися вгору з страшних своїх шибениць… Горіло все село. Все. Що не встигло втекти до лісу, в очерети, в потайні ями, — все загинуло. Не стало прекрасного села».

«Незліченними ешелонами вивозили в Німеччину українських людей. Горе розлилося по недобитих вокзалах і стогін розлук». «Шість матерів убогих упали на рейки, піднявши руки до неба. Поїзд не спинився. Та з півдесятка чоловіків тут же розстріляли, між іншим, для порядку».

Покарання Лавріна Запорожця за зраду. «Я сам виколю тобі очі, обрубаю руки і ноги і одріжу язик. Я не можу просто обійтися з тобою…», — говорив фон Крауз.

Ернст фон Крауз, переслідуваний партизанами, погано спав, а розплата за це була страшна. «Сотні нещасних людей, розстріляних, покалічених, з вирізаними на грудях і на лобі зірками, зоріли тієї ночі в селі, замкнуті в палаючих клунях і церквах. Розплатилися за німецький хворобливий сон тяжкими муками у вогні українські діти».

— Досить важко було в умовах німецької окупації залишитися просто людиною, зберегти цінність загальнолюдських ідеалів.

Проблема «історична пам’ять народу», «національна самосвідомість»

Евакуація та окупація населення.

Війна підняла на ноги всю Україну. Тисячі біженців, переважно жителі міст, їхали на схід. Селяни, «прив’язані тисячоліттями до землі», не могли всі виїхати, тому говорили: «А куди ж вони ото їдуть, бодай їм добра не було! Щоб вони бігли й не переставали! Та нащо ж їх везуть машинами? Може б, машини на щось інше пригодилися!»
Ті, що їхали в тил, питали один одного: «Слухайте, чому вони не тікають? Ви бачите? Вони не тікають? — Ну, ясно. Чого ж їм тікати? Вони ждуть німців».
Так розколювалася нація зсередини.
Державні діячі середньої руки, утікаючи самі, звинувачували інших у паніці, приховуючи правду.
Василь Кравчина, почувши розмову голови виконкому одного містечка
Н. Лимарчука з двома дівчатами про відступ, з гіркотою вигукнув їм: «Тікайте, сестри мої, тікайте. Бо прийдуть німці, понівечать вас, заразять хворобами, поженуть у неволю, а цей незгораємий шкаф, — показав Василь на голову, — що збирається тікати, повернеться потім та й судитиме вас за розпусту».

Так і сталося потім з героїнею твору Христею й сотнями інших дівчат, яким довелося пройти всі кола фашистського пекла, а потім ще й постати перед судом тих праведників.
Суд партизанів над Христею, яка стала дружиною фашистського капітана Пальми.
На питання Лимарчука, де її національна гордість і гідність, відповіла : «Я знаю, що мені не вийти звідси живою. Щось мені тут…каже, що прийшла моя смерть, що зробила я щось запретне, зле і незаконне, що нема в мені ні отієї, що ви казали, національної гордості, ні честі, ні гідності. Так скажіть мені хоч перед смертю, чому ж оцього в мені нема? А де ж воно, людоньки? Рід же наш чесний!»

— На що покладає надії у цій війні досвідчений загарбник фон Крауз?

Про ахіллесову п’яту українського народу знають навіть вороги. Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові Людвігу: «Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вчать історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників…»

— Що говорить у творі про причини зрадництва, трагічного початку війни сам письменник?

Одна з причин, на думку автора, та, що радянським воїнам «…ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли й близькі ріні герої революції, бо не шанували їх пам’ять у селі. Серед перших ударів долі загубили вони присягу свою, бо слово «священна» не дзвеніло в їх серцях урочистим дзвоном. Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі».

— Як проявив себе Довженко-романтик у змалюванні сцени двобою-полеміки біля колючого дроту Запорожця й Заброди? Що додало сил Запорожцеві перемогти?

Довженко з романтичним гіперболізмом показує, що героїчне минуле його народу додає сил Лаврінові Запорожцю. «І стрепенулася у Запорожця нелюдська жадоба до життя. З широких українських степів, з ярів і темних байраків повіяло на нього смалятиною історії, головешками, димом і кривавою парою», стрепенулася в ньому «нелюдська жадоба життя» і він не тільки здолав Заброду, а й став невразливим для ворогів месником.

Висновок. Україна — єдина у світі країна, де не вивчають як слід історію свого народу, де люди не знають і не шанують своїх героїв. То ж звідки взятися патріотизму, відданості, й мужності в людині-безбатченкові? Ось на чому наголошує письменник. Він вірить, що такі жорстокі уроки історії не пройдуть даремно.

2. Ідея, основна думка, назва твору, актуальність у контексті сучасності.

— Зверніть увагу, як починається й закінчується твір. Як називається такий художній прийом? (Обрамлення)
— Заключний акорд кіноповісті: у сплюндрованій ворогом рідній Тополівці знову зібралися Запорожці, незважаючи на всі трагічні обставини. Яка ж ідея й основна думка твору?

Ідея. «Козацькому роду нема переводу».

Основна думка. Утвердження непереможності й незнищенності українського народу; заклик любити свій рідний край, берегти його, робити все, щоб у ньому людям жилося краще.

— Чому твір О. Довженка має назву «Україна в огні»? (Це священний вогонь віри, любові до Батьківщини, який веде до перемоги)

— Які образи-символи використані у творі? (Прізвище Запорожці; п’ять синів; Тополівка; рід залишився жити — символ безсмертя українського народу)

— У чому полягає актуальність кіноповісті в контексті сучасності?

3. Елементи компаративного аналізу.

СЛАЙД №9
В 11 класі ми вчили твір, у якому теж звучить питання роду. Що це за твір? Порівняйте його героїв із Запорожцями.

О. Довженко «Україна в огні»: брати Запорожці не забули своє коріння, жоден із них не підняв руку на брата чи батька.

Ю. Яновський «Вершники»: брати Половці вбивали один одного.

V. Підсумок уроку.

СЛАЙД №10
1. Рефлексія (незакінчені речення).

— На сьогоднішньому уроці ми …
— Я зрозумів, що …
— Я замислилася над …
— Я б хотів ще попрацювати над …
— Я вважаю, що …
— Найбільше мене вразили …

VІ. Оцінювання учнів. Повідомлення домашнього завдання.

СЛАЙД №11
Підготуватися до усної характеристики образів, виписати по 5 цитат:
а) Лаврін Запорожець як символ нескореності українського народу;
б) Василь Кравчина — воїн-патріот;
в) незабутні жіночі образи у творі.

VІІ. Емоційне завершення уроку під супровід пісні «Журавли».

СЛАЙД №12

Учитель. От і завершується урок. Урок-пам’ять, урок-спогад. Ідуть у забуття люди, які дорогою ціною вибороли нам вільне життя. Війна — це трагедія не тільки українського народу, а й багатьох інших. Живе вона в людських спогадах, на сторінках книг.

Учень 1
Хай мирно сплять діти, хай ростуть дерева і квіти, хай цвітуть сади й колосяться поля пшениці, хай працюють люди на землі. Хай несуть вони в собі оту безмежну любов до людей, до природи, до України.

Учень 2
Мислитель-людинолюб, людина, яку Бог наділив красою й багатогранним талантом.

Учень 1
Дивись, Довженку, на нас усіх, зачарованих твоїм полум’яним словом.

Учень 2
Хоч провів ти останні свої дні далеко від рідного краю, але ти живеш у наших душах і серцях. Зачаровуєш, оберігаєш, любиш, застерігаєш: «Люди, будьте пильні й розумні. Не дозволяйте страхіттю війни колись повернутися».

Тема уроку: Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олександр Довженко, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Олександр Довженко

Вас можуть зацікавити:

1. Автобіографічний характер твору О. Довженка «Зачарована Десна»

2. Вплив давніх язичницьких вірувань на світогляд українського народу (за кіноповістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

3. О. Довженко — кіномитець

4. «Щоденник» О. Довженка — документ епохи

5. Трагічність долі митця (за творами О. Довженка «Автобіографія», «Щоденник»)

6. Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»). Характеристика образу

7. Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

8. Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

9. Краса людини і природи у кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка

10. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»

11. Олександр Довженко про причини й перебіг другої світової війни («Щоденник»)

12. Наодинці зі «Щоденником» Олександра Петровича Довженка

13. Засудження війни у кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні». Аналіз твору

14. Що з дівочою гідністю? (за творами О. Довженка «Україна в огні» О. Гончара «Собор», І. Багряного «Тигролови»)

15. Родинні традиції й виховання в сім’ї очима українських митців (О. Довженко, О. Коломієць, М. Рильський, І. Багряний та ін.)

16. Олександр Довженко: трагізм творчої долі

17. Моє ставлення до Олександра Довженка, людини і митця

18. Олександр Довженко — кінорежисер

19. Краса людини та природи у кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка

20. Чарівний світ дитинства у «Зачарованій Десні» О. Довженка

21. Сила народного духу в повісті О. Довженка «Україна в огні». Аналіз твору

22. О. Довженко — «творець мистецтва так сильно національного, що аж вселюдського»

23. «Україна в огні» О. Довженка — страшні сторінки історії. Аналіз твору

24. Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

25. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

26. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

27. Засудження війни у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

28. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

29. Аналіз кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

30. Моpальна кpаса і духовна велич людини в кіноповісті Олександpа Довженка «Зачаpована Десна»

31. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна». Аналіз твору

32. Тема війни у творчості Олександра Довженка

33. «Зачарована Десна» як сповідь душі Олександра Довженка

34. Психологія дитини у кіноповісті «Зачарована Десна»

35. Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

36. Зображення війни в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

37. Кіноповість О. Довженка «Україна в огні»: доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки

38. Доля народу у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

39. Твір О. Довженко «Зачарована Десна» — гімн красі й духовній насназі людини

40. «Зачарована Десна» О. Довженко — гімн красі й духовній насназі людини

41. Духовна краса українського народу в повісті О. Довженко «Зачарована Десна»

42. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна»

43. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна». Аналіз твору

44. Єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко «Зачарована Десна»

45. Образ оповідача в автобіографічній повісті «Зачарована Десна» О. Довженко

46. Образ оповідача в автобіографічній повісті «Зачарована Десна» О. Довженко. Характеристика образу

47. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу

48. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу. Аналіз твору

49. «Щоденник» О. Довженко — документ доби

50. «Щоденник» О. Довженко — документ доби. Аналіз твору

51. Світ уявлень і вражень малого Сашка (за фрагментами повісті Довженка «Зачарована Десна»)

52. «Україна в огні» О. Довженка і неприхована правда війни

53. Моральна краса і духовна велич людини у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

54. Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

55. Природа у кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

56. Засудження війни у кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

57. Моє ставлення до образу Олесі з кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». Характеристика образу

58. Трагедійний образ України в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

59. Художня майстерність кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

60. «Щоденник» О. Довженка — вражаючий документ трагічної доби

61. Образ автора у «Щоденнику»

62. Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»

63. Відповідальність митця перед майбутнім (за творчістю Олеся Гончара та Олександра Довженка)

64. Людська праця й людина (за творами Олеся Гончара «Кресафт», «Соняшники», Юрія Мушкетика «Суд», Олександра Довженка «Щоденник», «Україна вогні»)

65. Конспект уроку за уривками з кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» 6 клас

66. Світ дитинства у «Зачарованій Десні» О. Довженка. 6 клас

67. Філософське осмислення краси природи і людини в кінопоемі О. Довженка «Зачарована Десна»

68. Аспектний аналіз кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»

69. Елементи народознавства у творі О. Довженка «Зачарована Десна»

70. Правда про народ і його лихо

71. Олександр Довженко. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу в Другій світовій війні

72. «Україна в огні» — твір про трагедію українського народу

73. Олександр Довженко. Тестові завдання. І варіант

74. Олександр Довженко. Тестові завдання. ІІ варіант

75. О. Довженка. «Зачарована Десна». Тестові завдання

76. Олександр Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна». Літературний диктант

77. Олександр Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна». Дидактична гра «Блеф-клуб»

78. Тематичне оцінювання. 7 клас. Творчість О. Довженка, М. Стельмаха.

79. Тематичне оцінювання. Творчість О. Довженка

80. Тематичне оцінювання. О. Довженко. «Україна в огні». І варіант

81. Тематичне оцінювання. О. Довженко. «Україна в огні». ІІ варіант

82. Тематичне оцінювання. Олександр Довженко. «Зачарована Десна». «Україна в огні» (І варіант)

83. Тематичне оцінювання. Олександр Довженко. «Зачарована Десна». «Україна в огні» (ІІ варіант)

84. Літературний диктант за змістом кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка

85. Тестові завдання. О. Довженко. «Зачарована Десна»

 

Комментарии закрыты.