Лічу в неволі дні і ночі… (Поезія Т. Шевченка періоду заслання), українська література
І загнаний у цю тюрму —
Він пророкує день крізь тьму
Своїй Вітчизні і народу.
С. Крижанівський
Хід уроку Лічу в неволі дні і ночі… (Поезія Т. Шевченка періоду заслання), українська література
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого
Нічого, якось жив і якось не вмирав.
— Діти, як ви вважаєте, про який період творчості Т. Шевченка йдеться у вірші Л. Костенко?
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ
Сьогодні ми перегорнемо ще одну сторінку творчості Великого Кобзаря. Тема нашого уроку: «Лічу в неволі дні і ночі…» (поезія Т. Шевченка періоду заслання)»… Учні записують у зошити.
Пояснення й запис епіграфа
— Про що ви сподіваєтеся дізнатися на уроці? Свої сподівання запишіть у зошити.
III. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Вступне слово
— З біографії Т. Шевченка ви знаєте, що після звільнення з кріпацтва життя митця ніби налагодилося: навчання в Академії мистецтв, твори друкують у журналах та альманахах, після тривалих блукань на чужині поет повернувся у рідний край. І раптом усе зруйнувалося… Переслідування, допит, ув’язнення, солдатчина…
У людини було відібрано все: родину, волю, друзів, право на творчість. Зроблено все, щоб убити живу душу. Твори поета конфісковані, ім’я заборонене. Десять років заслання. Десять років невимовно тяжкої солдатської муштри під постійним наглядом «недремного ока».
В пустельнім каспійськім степу,
В десятирічному засланні
Він, муштру терплячи тупу,
Лічив лихі літа в мовчанні.
Паперу й фарб нема. Слова
Як лава запеклися в серці,
Бо творчий дух живий, жива
Душа творця з неволі рветься.
— Діти, коли ж було заарештовано Т. Шевченка?
— Що послужило причиною арешту?
— Назвіть твори, спрямовані проти царизму.
Дорого заплатив співець за мужнє слово правди — на цілу вічність запакували його царські сатрапи з тяжким вироком: «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский отдельный корпус, поручив начальнику вести строжайшее наблюдение, дабы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных починений». Цареві Миколі цього видалось замало, і він власноруч приписав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать» .
Цей вирок було оголошено 30 травня 1847 року, а 9 червня Шевченко уже був у Оренбурзі. З Петербурга в Оренбург за вісім діб! Покрито 2250 верств. Ось наскільки був зацікавлений царизм якнайшвидше позбавитись поета. Незабаром на нього чекали в Орській фортеці.
А ось як Шевченко порівнював чужу місцевість із українськими степами.
І там стени, і тут степи,
Та тут не такії —
Руді, руді, аж червоні,
А там голубії,
Зеленії, мережані
Нивами, ланами,
Високими могилами,
Темними лугами.
А тут бур’ян, піски, тали…
І хоч би на сміх де могила
О давнім давні говорила,
Неначе люди не жили.
— Діти, а що ви знаєте про перебування Шевченка в Орській фортеці? Що він там робив! Скільки років був?
— Ось автопортрет цього періоду. Придивіться, як вигляд у Шевченка?
Одна із цікавих і водночас маловідомих сторінок біографії Тараса Григоровича — це участь у географічних експедиціях, зокрема Аральській у 1848-1849 рр. На початку 1848 року в Оренбург прибув лейтенант Бутаков для проведення опису Аральського моря. Невдовзі було підписано й наказ про зарахування рядового Шевченка у 4-й батальйон. Із наказу про завдання експедиції цей рядовий уже знав, що на нього покладено обов’язок замальовувати примітні види узбережжя та острови Аральського моря. Шевченко у листі до приятеля Андрія Лизогуба писав: «Я тепер веселий іду на оте море Аральське. Неї знаю, чи вернуся тільки! А йду, єй-богу, веселий»
Послухаймо розповідь про експедицію до Аральського моря, у якій брав участь і Т. Шевченко.
Отже, під час експедиції Бутакова, у складі якої був і Шевченко, було нанесено на карту береги Аральського моря, відкрито декілька островів, виміряно глибину, описано клімат, рослинний та тваринний світ, Шевченко ж змалював береги. Віднині Арал перестав бути білою плямою на атласі земної кулі. З Аральського моря Шевченко привіз безліч ескізів. Усе це він доопрацював, привів до завершеного вигляду. Альбом краєвидів наочно й широко доповнював матеріали експедиції, а це близько ста живописних полотен. Пропоную переглянути картини Шевченка цього періоду. Демонструємо картини.
— Що ви побачили на картинах? Яке враження справили?
Як свідчив Бутаков, хоча по-дружньому й співчутливо ставилися до Шевченка учасники походу, проте відчуття самотності й туги за рідним краєм гнітило душу поета. Свої роздуми, переживання він виливає у вірші. І варто сказати, що перші три роки перебування в Орському укріпленні були дуже плідними. Він не давав себе знищити як митця, не дозволив царським сатрапам задушити свій талант, спустошити душу. Нехтуючи забороною, поет складав вірші, «мережачи» ними »захалявні книжечки». До нас дійшло понад сто творів цього періоду, серед яких — дев’ять поем.
— Назвіть, які це твори.
— Про що ж писав поет? (Мотив суму, журби)
Читання та коментар поезій
«Лічу в неволі дні і ночі», «В неволі, в самоті немає…», «І небо невмите, і заспані хвилі».
1. Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю.
Господи, як то тяжко
Тії дні минають.
А літа пливуть меж ними,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
І добро, і лихо!
Забирають, не вертають
Ніколе нічого!
І не благай, бо пропаде
Молитва за Богом.
І четвертий рік минає
Тихенько, поволі,
І четверту начинаю
Книжечку в неволі
Мережати, — змережаю
Кров’ю та сльозами
Моє горе на чужині,
Бо горе словами
Не розкажеться нікому
Ніколе, ніколе,
Нігде на світі! Нема слов
В далекій неволі!
Нема слов, нема сльоз,
Немає нічого.
Нема навіть кругом тебе
Великого Бога!
Нема на що подивитись,
З ким поговорити.
Жить не хочеться на світі,
А сам мусиш жити…
2. В неволі, в самоті немає,
Нема з ким серце поєднать.
То сам собі оце шукаю
Когось-то, з ним щоб розмовлять,
Шукаю Бога, а находжу
Таке, що цур йому казать.
От що зробили з мене годи
Та безталання; та ще й те,
Що літечко моє святе
Минуло хмарно, що немає
Ніже єдиного случаю,
Щоб до ладу було згадать.
А душу треба розважать,
Бо їй так хочеться, так просить
Хоч слова тихого; не чуть…
• Яким є ліричний герой?
• Опишіть враження від прослуханих віршів.
3. І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п’яний очерет
Без вітру гнеться.
Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом?
Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.
• До якого виду лірики належить цей вірш?
• Які художні засоби використовує?
Учитель. Кажуть, біда іде й біду веде. Так повелося й Шевченкові. Рятуючи честь товариша, він став жертвою підлої помсти. Майже півроку після цієї події поневірявся поет по тюрмах, на допитах. Нарешті вирок: негайно відправити у найбільш пустельні закутки, позбавити зв’язків із світом і неухильно стежити за кожним кроком Шевченка. Так Тарас Григорович опинився в Новопетровському укріпленні, на північно-східному березі Каспійського моря. Сім довгих років він провів тут: на острові Мангишлак (тепер місто Форт Шевченка).
Учитель. Про те, що цей край надзвичайно пустельний, свідчать і рядки із листа Шевченка Петру Гулаку-Артемовському: «Тепер сиджу в Новопетровському укріпленні та чекаю, що далі буде; а це укріплення, відомо тобі буде, лежить на північно-східному березі Каспійського моря, у Киргизькій пустелі. Справжня пустеля! Пісок та камінь; хоч би травичка, хоча б одне деревце — нічого нема. Навіть гори порядної не побачиш — просто казна-що. Дивишся, дивишся, та такий сум тебе візьме…»
Учень
Нема числа —
Злічити дні в оцій пустині.
До берега виходить він.
Сидить.
Край моря жде погоди
І вітру дужого розгін
Чекає він.
Шумують води.
Позаду форт — його тюрма,
Десятилітні чорні муки,
До неба він здіймає руки.
Він оглядається назад:
Пустеля. Сум. Капрали п’яні.
Знущання й муштра.
І горять
Ці десять літ, як серця рани.
Ні фарб, ні друзів, ні листів,
Ні віршів. Пустка та чекання.
Учень
Мій Боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувати
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.
Учитель. Творів цього періоду було обмаль, а от картин залишилось більше. Ось перегляньте їх.
Демонстрація картин.
Є спогади, що по дорозі до Новопетровського укріплення Шевченко випадково знайшов вербову гілку, взяв її з собою, а потім посадив на солончаковому ґрунті. Густі віти старезної верби, напевно, й сьогодні шумлять у парку далекого форту Шевченкового як спомин про великого садівника.
Учень
Коли на чорний шлях ступав,
Ішов па вигнання в неволю,
Галузку вербову підняв,
Обтрусив і забрав з собою.
Поніс її і посадив за фортом,
У полі, на пустині,
Здалека воду приносив
І пильно підливав щоднини.
Прийнялася і навесні
Зелене листя розпустила.
Ой, як же, як була йому
Та деревина люба й мила.
Учитель. Перебуваючи на засланні, Шевченко змальовував і місцевих жителів-казахів.
Демонстрація картин.
Завдяки цим картинам європейська наука вперше побачила півострів Мангишлак і дізналася про його минуле. Казахський письменник Мустафін говорить: «У Тарасові Шевченку ми бачимо одного з перших писемних поетів землі казахської.
Яким мотивом об’єднані ці твори? Чи можна описати стан митця за цими рядками?
Він був і одним із перших художників нашого народу. Не тільки Україна та Росія, а й мій Казахстан виховав у ньому полум’яного борця за свободу. Недарма наш народ назвав його Ікин-Тарази — поетом справедливим».
Учитель. Подивіться на автопортрет останніх років. Ось як змінили поета ці десять тяжких років. Упродовж усього заслання Шевченко ніколи не складав зброї, ніколи не шукав примирення із самодержавством, не бажав царської ласки.
Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря.
А пісня наростала у засланні.
А пісня ґрати розбивала вщент.
Правдивій пісні передзвін кайданів —
То тільки звичний акомпанемент
Л. Костенко
IV. ПІДСУМКИ
Ось ми й перегорнули ще одну сторінку біографії великого Шевченка. Він належить до тих людей-світочів, що в пошані людства знаходять своє безсмертя.
Не малюйте Шевченка солдатом,
Не малюйте на зло клятій долі —
Наш Шевченко завжди був крилатим,
Наш Шевченко завжди був на волі.
Не малюйте поета в печалі,
Бо він — світоч і гордість народу,
Став пісок золотим в Кос-Аралі,
Де ступав він в хвилини негоди.
А тепер наш Тарас в кожній хаті
З нами словом живим розмовляє.
Є в Шевченка народження дата,
Дати ж смерті в Шевченка немає.
— Діти, чи ж справдилися ваші очікування? Що нового ви сьогодні дізнались? (Метод «Мікрофон»)
Лічу в неволі дні і ночі… (Поезія Т. Шевченка періоду заслання), українська література
Повернутися на сторінку Українська література