Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»). Характеристика образу, українська література

Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»). Характеристика образу, українська література

Усе далі й далі відносить нас час від грізних і величних подій Другої світової війни, коли зійшлися у непримиренному, страшному двобої чорні сили фашизму із силами миру. Але не меркне слава героїв, які, не шкодуючи свого життя, відстояли мир, честь і незалежність Батьківщини.
Роки війни стали тяжкими випробуваннями для нашої країни, усіх її громадян. Крізь цю страшну світову бурю пройшов і відомий письменник О. Довженко, який разом із іншими бійцями ділив на фронті хліб і сіль на відпочинках, біль і горе втрат, радість перемог. Письменник відчував атмосферу війни, народного героя, бачив горе й сльози, сам пережив усе. «Обов’язок художника, — говорив О. Довженко, — віддати свої здібності оспівуванню безсмертного подвигу рідного народу».
Оповідання «Воля до життя» Олександр Петрович написав у 1942 році. Побудовано воно на реальному випадку з практики військового хірурга М. Дудки — чоловіка сестри О. Довженка. Твір переносить нас у суворі роки війни, коли у смертельному поєдинку з фашизмом у всій повноті проявився нескорений дух нашого народу.
Іван Карналюк — герой оповідання — був звичайним рядовим бійцем, яких було сотні тисяч на цій жорстокій, кривавій війні. Ніяких особливих геройств за ним не числилось, але воював він сміливо, хоробро. В одному з боїв його тяжко поранило. Перемагаючи жорстокий біль, інколи втрачаючи свідомість, він усе одно продовжував пробиватися до розташування своєї частини. Іван потрапляє у шпиталь. Після поранення у нього почалася газова гангрена. Ні ампутація руки, ні інші спроби лікарів урятувати хлопця не допомогли. І вони відступили перед всесильною смертю. Та не відступив Іван. Не вмерти, а помститися ворогам хотілося Карналюкові, жити. «Прокляті, о прокляті! Ні, понесу помсту на вашу голову хоч в одній руці… Понесу!» — каже він.
Життя — це найдорожчий для людини скарб. І за нього треба боротися, боротися всіма можливими засобами, а головне — вірити в перемогу над ворогом, над смертю, бо без віри, надії життя неможливе, перемагають лише сильні духом люди. Саме таким і був Іван Карналюк. «Ви виграли генеральну битву майже без усяких засобів до перемоги», — сказав йому хірург.

Чи можна назвати цей його вчинок подвигом? Звичайно, можна! Бо Іван Карналюк не тільки чесно виконував свій обов’язок солдата, сміливо й відважно воював, захищаючи Батьківщину, а й боровся до кінця, перемагаючи біль, смерть. Його сміливо можна віднести до когорти справжніх людей, людей-борців, бо без боротьби немає життя, немає прогресу. Люди, які борються й перемагають, завжди викликають у нас повагу й шану. Його з повною впевненістю можна віднести до героїв світової літератури, які до останньої хвилини боролися за життя і перемагати, таких, як герої Джека Лондона з «Волі до життя», Жуля Верна з «П’ятнадцятирічного капітана», Б. Полевого з «Повісті про справжню людину», В. Каверіна з «Двох капітанів» та інші. Велика сила духу, сила волі до життя, безперечно, викликають у нас симпатію до героя твору.
Оповідання О. Довженка «Воля до життя» стало ніби поетичним гімном героїзмові наших людей у роки Другої світової війни, утвердженням незламної стійкості людини в боротьбі за свою батьківщину.

Чи можна вважати вчинок Івана Карналюка подвигом? (за оповіданням О. Довженка «Воля до життя»). Характеристика образу, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Олександр Довженко

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *