Твір на тему:
«Супроти вітру довго не пробіжиш…»: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору
Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Володимир Дрозд, шкільна програма

Твір на тему:  «Супроти вітру довго не пробіжиш…»: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору . Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Володимир Дрозд, шкільна програма

Відмовитися від волі — це означає відмовитися від людської гідності, від прав людини, навіть від її обов’язків.
Ж.-Ж. Руссо

У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість «Ирій», романи «Катастрофа», «Самотній вовк», «Спектакль», «Листя землі» та інші; оповідання «Пігмаліон», притча «Сонце» тощо. У 1965 році з’явилося оповідання «Білий кінь Шептало». Тогочасні критики дали несхвальний відгук на нього, бо у творі письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві. Але, незважаючи на все ці «критичні зауваження», В. Дрозд написав продовження — оповідання «Кінь Шептало на молочарні», надруковане у 1967 році. Нині обидва твори добре відомі читачам і перекладені багатьма мовами.
Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе. Часом ця робота була нестерпно принизливою для білого красеня, предки якого «гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи». Найтепліші спогади коня пов’язані а дитинством, коли лошам-стригунцем весело бігав із матір’ю по квітучих лугах, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів. А потім з’явились люди…
Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати «покірного і роботящого» і що «розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки». Приспавши пильність людей, білий кінь потроху здобував «щось від самостійності, від волі»: то він рухався осторонь від інших — сірих, вороних, гнідих1 — коней, то сповільнював ходу і тягнувся до соковитої конюшини, коли табун покірно тримався укупі. Таємна думка постійно непокоїла Шептала: чому це він, білий, породистий, розумний і волелюбний, має коритися рабській долі, терпіти приниження, побої за жмутик сіна і короткий відпочинок у теплій стайні? Коня «повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай».
І ось одного разу, обурений брутальністю конюха і підпаска, Шептало «як ніколи досі, відчув свою неволю» і вирвався з чіпких рук хлопця. До пізньої ночі бігав кінь по лугах і яругах, насолоджуючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна». Ще ніколи не бігалось йому так легко. Стомившись, він упав на спину і качався по м’який траві, подався до річки — попив води і скупався. Стоячи у воді, він «побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах». Гірка правда відкрилася Шепталові. Це тепер, змивши із себе пил і бруд, він знову став білим красенем, а там, у стайні, був «бруднувато-сірим, попелястим» і звичайним, як усі. Тому, мабуть, конюх і дозволяв собі бити його батогом. Це відкриття змінило думки Шептала. Він починає виправдовувати своїх кривдників, навіть відчуває провину перед Степаном. Потроху кінь переконав себе, що із селом, конюхом і ненависним табуном його пов’язує міцний зв’язок, «довгі віжки, один кінець яких тримають сильні руки». Але розірвати цей зв’язок він не може і вже не хоче.

Повертаючись додому, білий кінь-красень викачався у багнюці, аби з часом повернулася колишня «сірість» і Степан не подумав, що він «хоче виділитися, показати норов». Від колишнього прагнення волі і шляхетної гордості майже нічого не залишилося. Дорогою кінь Шептало так міркує: «А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким… Недаремно ж білим коням дано розум. Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім».
Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі. Письменник хотів показати, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість втрачає індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення. Вона усе життя перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Це якнайкраще доводять останні рядки оповідання. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір’я, що для нього вже було зачинене, і тоді він «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав…»

Твір на тему:  «Супроти вітру довго не пробіжиш…»: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору.  Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Володимир Дрозд, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Володимир Дрозд

Вас можуть зацікавити:

1. Алегоричний образ коня Шептала в оповіданні В. Дрозда «Білий кінь Шептало». Характеристика образу

2. Алегоричні образи в оповіданні В. Дрозда Білий кінь Шептало. Характеристика образів

3. Мої враження від твору Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало»

4. Білі коні під чоботом історії. Аналіз творів

5. Поетика повісті В. Дрозда «Ирій». Аналіз твору

6. Ирій — казкова країна мрій (за повістю В. Дрозда»Ирій»). Аналіз творів

7. Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда. Характеристика образу

8. Зберегайте власну гідність (за оповіданням В. Дрозда «Кінь Шептало»). Аналіз твору

9. Образ коня Шептала з оповідання В. Дрозда: зміст прямий і прихований. Характеристика образу

10. Свобода і неволя у творі В. Дрозда «Білий кінь Шептало». Аналіз твору

11. Характеристика Михайлика за повістю В. Дрозда «Ирій»

12. Яскрава особистість чи сірий натовп? (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору

13. «Супроти вітру довго не пробіжиш…»: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору

14. Алегоричні образи в оповіданні В. Дрозда «Білий кінь Шептало». Аналіз твору

15. Як я розумію образ білого коня Шептала? (за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало»). Аналіз твору

16. Поетика повісті В. Дрозда «Ирій». Аналіз твору

17. Неповторний світ юності (за повістю В. Дрозда «Ирій»). Аналіз твору

18. Твір-роздум за темою «Життєвий вибір сучасної людини, її можливість зберегти індивідуальність (за твором «Білий кінь Шептало» Володимира Дрозда)»

19. Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда. Аналіз твору

20. Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеособлення

21. В. Дрозд. Оповідання «Білий кінь Шептало». Алегоричний зміст твору

22. В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Алегоричний образ коня Шептала

23. В. Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мрії

24. В. Дрозд. Оповідання «Білий кінь Шептало».

25. «Ирій». Аналіз твору В. Дрозда

26. Образ Михайло Решето — ирійський пакулець і сучасна людина. «Ирій». Аналіз твору В. Дрозда

27. В. Дрозд. «Ирій». Вічне і швидкоплинне у житті

28. Самостійна робота. Володимир Дрозд

29. Літературний диктант. В. Дрозд. «Ирій». І варіант

30. Літературний диктант. В. Дрозд. «Ирій». ІІ варіант

 

Комментарии закрыты.