Твір на тему Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська література

Твір на тему Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська літератураа

Роксолана — легендарна дочка українського народу. П’ятнадцятирічною сиротою потрапила вона до Туреччини і там зуміла зробити те, що не вдавалося жодній жінці. Вона стала улюбленою дружиною султана Сулеймана, який прислухався до її порад навіть у політичних питаннях, і 40 років полегшувала долю України, оберігаючи її від турецьких нападів. Тому автор багатьох історичних романів П. Загребельний просто не міг не звернути увагу на постать цієї дивовижної жінки.
У романі образ Роксолани надзвичайно привабливий. Вона з дитинства глибоко любила Україну, рідне містечко Рогатин і пронесла цю любов через усе життя. Про це свідчать її спогади, в яких постають яскраві образи батьків і земляків Роксолани. Навіть досягти висот влади, ця жінка не забуває рідну землю, цікавиться її долею і виділяє кошти на відбудову Рогатина. Більше того, все життя вона стримувала султана від походів на землі України. Вже тільки за це Роксолана гідна пошани й поваги. А скільки ще було в неї чеснот!
Настя Лісовська була не просто веселою, гарною, привітною жінкою, яка в найтяжчих умовах не втрачала своєї безжурності, за що її прозвали Хуррем (розвеселена). Вона вміла не тільки співати й танцювати, а ще й мислити, і мислити глибоко. Автор характеризує цю жінку так: «Звичайна нібито лицем, з дитячим, ледь задертим носиком, така зграбна вся…, але мужня, зухвала, повна незбагненної чарівності й неймовірного розуму». Цей розум Роксолани і став чи не головною причиною її успіху, надзвичайної влади над султаном. З дитинства вона вчилася, ще вдома отримала непогану освіту. У султанському гаремі Настя постійно вдосконалювала свої знання, вивчила кілька мов, стала однією з найосвіченіших жінок свого часу, порадницею султана. Тому сам Сулейман цінив у Роксолані «істоту мислячу, людину, яка дорівнювала йому гостротою розуму й жадобою знань, а волею й характером, мужністю й обдарованістю душі значно перевершувала». Тому всі іноземці, які бували в Османській імперії, дивувалися мудрості султанші й розносили про неї славу по всьому світу.
І не дивно. Адже Роксолана до того ж знала всі тонкощі етикету, вміла поводитись із будь-якими державними особами, була стриманою і сильною. Як би тяжко вона не страждала, ця жінка вміла не виявляти свої переживання, залишаючись завжди величною і привітною водночас. Прекрасний приклад цього її вміння — опис прийому польського посла, який розповів Роксолані про загибель її рідного містечка: «Роксолана сиділа впродовж усього прийому на троні Османа поруч із Сулейманом мовчки, з сухими очима, сановно всміхалася панові Яну, котрий вдоволено стовбурчив свої котячі вуса, а в самої в душі лунали такі ридання, що від них міг би здригнутися цілий світ».

Дивовижна витримка, особливо якщо згадати, що П. Загребельний говорить про характер Насті: «Мала в своїй крові батькову несамовитість і материн легкий норов. Кублилося усе те в її душі в такому безладді, що навіть суворий її учитель Єронім Скароський… не зміг навести в тій душі бодай найменшого ладу…» Це ж яку силу волі треба було мати Роксолані, щоб стримувати таку свою буйну натуру! Яка мудрість і жадоба життя були їй притаманні, якщо вона змогла не впасти у відчай, зберегти свою особистість у рабстві, щасливо оминути в гаремі інтриги численних ворогів і стати улюбленою дружиною султана! Так, це була справді непересічна особистість. Тому й не диво, що заради неї змінювалися навіть звичаї Османської імперії. Наприклад, Роксолана першою всупереч усім правилам стала приймати іноземних послів із султаном і навіть сама. Але ж хіба не всупереч правилам сміялась вона рабинею, коли її продавали на ринку? І хіба не всупереч правилам, ставши султаншею, Роксолана не стала мститися всім за своє приниження, а побудувала на місці цього самого ринку мечеть, притулок для вбогих і лікарню?
Тож образ Роксолани в однойменному романі П. Загребельного і справді дивовижний. До того ж, автор при написанні твору користувався тільки історичними документами, тому образ Роксолани ще й історично правдивий, що додає йому привабливості. Тому можна з усією впевненістю стверджувати, що пам’ять про цю надзвичайну, мудру, розумну, добру, далекоглядну і прекрасну дочку України житиме в віках.

Твір на тему Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *