Психологія дитини у кіноповісті «Зачарована Десна», українська література
О. Довженко увійшов в історію світової художньої думки як самобутній поет екрана і слова. Поєднавши у собі талант режисера і письменника, своєю творчістю він збагатив і зблизив ці два види мистецтва — словесного і візуального, відкрив нові досі не знані можливості в пізнанні і відображенні динаміки нашого життя.
Перші спогади про незвичайну ріку дитинства виникли у Довженка ще під час війни. Вже тоді митець відчув потребу в лірико-автобіографічному творі осягнути, осмислити своє життя у невіддільності від долі народної. Про що цей твір, це диво — «Зачарована Десна»?
О. Довженко прекраснознав духовний світ людини, праці, народний побут, звичаї, селянську психологію. Можемо сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя кінця ХІХ початку ХХ столітть на Україні. Оригінальну композицію для повісті обрав О. Довженко. У центрі всіх подій — образ малого Сашка. Але сприймає світ, який його оточує складний і суперечливий процес формування особистостей у двох вимірах — через психологію героя — допитливого сільського хлопчика і з позиції зрілого художника-мислителя. Картини дитинства героя, сповненні злиднів, трагедії і гумору, болючих питань («А які ми, тату? Хто ми? «).
З дитинства Сашко прилучився до праці і пісні. Любив усе живе — тварин, цвіт яблунь, трави, переселявся в світ казкових героїв, яких нерідко створювала його нестримна дитяча фантазія. На все життя запам»яталися запашні сіножаті на придеснянських луках («найкрасивіше місце на всій землі»), рибалки з батьком на світанні, а ще любив Сашко слухати різні бувальщині — розповіді дідів, які в молоді літа їздили волами на заробітки або до Криму по сіно. Серед них був його дід Семен — «чесний і незлобний» колишній чумак. Особливо, зворушливо постає образ матері. Він передається через дитяче сприйняття Сашка, нічого в світі вона так не любила, як «садити щонебудь у землю, щоб проізростало». А як сприймає Сашко батька, якому притаманна велика культура думок і почуттів. Він для Сашка — все з нього «можна було б писпти лицарів, богів». Таким батько проходить через всю повість. Є багато і інших незабутніх образів — сварливої прабабки Марусини, дядька Самійла, який умів орудувати «косою, як добрий маляр пензлем».
Епізод колядування, на якому позначилось казкове мислення Сашка, а потім, підслухавши розмову селянських коней, про їхню сумну долю («Від того часу я ні разу не вдарив коня»), Поява лева на березі ріки, — це романтичний дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, святлі дешечки».
Сашко через своє дитяче сприйняття світу показав «насамперед життя прекрасне», світлі образи, щоправда Сашка не оминають страждання від нестатків, прабабкіних прокльонів і бійок, світ для нього прекрасний, дивний, зачарований, світ гіркоти, прикрощів, але світ дива, і поряд з прекрасним Сашко забуває все лихе, болюче.
І бачимо у творі «Зачарована Десна» заклик художника показувати світові поетичні картини народного життя, світлі образи, все, що облагороджує душу людини.