Побудова поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна». Аналіз твору, українська література
Про творчість Івана Драча можна говорити дуже багато, адже вона багато в чому збагатила українську літературу. Але якщо необхідно охарактеризувати її лаконічно, то тут можна сказати, що його творчість — це своєрідний спосіб мислення, це розкутість творчої думки, це нетрадиційність поетичної форми і стилю.
У 1988 році побачила світ поетична збірка Івана Драча «Храм сонця», в якій було опубліковано поему «Чорнобильська мадонна» та розділи «Книги скорботних пісень» вірменського поета X століття Григора Нарекаці. Поєднання в одній книзі оригінальної поезії і перекладної, сучасної і давньої служило ідейному задуму збірки: доповнити інтернаціональне глибоко національним, відгомін віків — сучасним, посилити звучання кожної частини їх трагедійною співзвучністю, адже поема «Чорнобильська мадонна» — це своєрідна «скорботна пісня». Таким чином, спосіб видання поеми був оригінальним. Але не менш оригінальною є і сама поема «Чорнобильська мадонна».
Жанр «Чорнобильської мадонни» визначив сам Іван Драч — поема. Але цей твір можна назвати і поемою-трагедією, і скорботною піснею, Та слід зауважити, що твір Драча не вкладається п жорсткі рамки ні епічної, ні ліро-епічної, ні драматичної поеми. Жанрові особливості поеми розмаїті, тому часто її визначають як поему-мозаїку. До речі, як стверджує Ю. Солод, «композиційно вона нагадує відому картину «Герніка» Пабло Пікассо — одного з улюблених художників поетової молодості».
Поема побудована з двадцяти п’яти окремих розділів, поєднаних тематично, але різних за своєю жанровою приналежністю. Більш того, тут читач зустрічається навіть з прозою («З канадської листівки «Мадонна атомного віку» Василя Курилика, 1971). У поемі є і лірика («Пролог»), і своєрідна балада («Хрещатицька мадонна»), і відроджений міф («Солдатська мадонна»), тут і епічна картина, приправлена «чорним гумором» («Баба в целофані»), навіть сатира («Бенкет в йору СНІДу», «Мати й христопродавці», «Ода молодості»). Поєднанням різних жанрів у межах одного твору автор досяг всеохватності матеріалу, відобразив вселенський характер подій, що торкнулися всього людства, всієї Землі. Емоційну напруженість думки підкреслює також наявність різного ритму окремих розділів, і навіть різні ритми в межах одного розділу, наприклад: «Бенкет в пору СНІДу», «Варіація на банальний київський сюжет…», або римована проза — «З доповіді скромного агента французької розвідки…». Така мозаїчна, багатошарова структура допомагає зрозуміти глибину трагедії.
Експериментуючи над формою, Іван Драч підпорядковує засоби художнього зображення ідеї і завданню свого твору — показати всесвітність Чорнобильської трагедії, нагадати зарозумілому людству про вічні цінності, про свій обов’язок перед природою і Землею.