Твір на тему Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська література

Твір на тему Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська література

Заглиблююсь у тисячолітню історію… а переді мною лежить художній літопис часів Османської імперії — історичний роман П. Загребельного «Роксолана», який дає можливість познайомитися з особистістю, що увійшла в українську і турецьку історію незабутнім своїм яскравим життям.
Настя Лісовська мала в своїй крові «батькову несамовитість і материн легкий норов». У дитинстві батькова улюблениця отримала ґрунтовні знання. Величаючи доньку «королівною», батько намагався забезпечити її усім найкращим, не жаліючи грошей;
Зоставшись без матері під час татарської навали, вона відчула, що щось наче обірвалося в душі: «темнощі поселилися у Настасиній душі від того дня, і хоч сміх знову пробивався назовні згодом, але вже був не такий безжурний і безтурботний». Але життя продовжувалося, загартована долею Настя знов поринула у зелений, великий, прекрасний світ. Зло відступало, треба було жити й кохати.

Пройшов деякий час, і не встигла вона озирнутися, як потрапила до рук нападників — татар, які жорстоко розправилися з її батьками. Як то кажуть, від долі не втечеш. І молода дівчина потрапила на невольничий ринок у Кафі. Маючи велику витримку і силу волі, Настя не втрачає здорового глузду, думає про майбутнє. Іскра життя і віри на краще у цьому невольничому вже житті знов запалала вогнем життєлюбства. Вона усвідомлювала, що потрапила у світ приниження людського, але в найглибших глибинах душі відчувала, що живе, що треба зараз жити, що житиме й далі. І лише дзвінкий сміх підтримував її у цьому важкому стані, надихав на продовження життя.
Сумувала Настя за Батьківщиною, але все переносила гідно, лише пісні і сміх лунали замість скарг і нарікань. І за це її прозвали Хуррем (розвеселена). З дитинства пережила вона особисту трагедію — втрату батьків, а тепер, залишившись сама-самісінька серед чужинців, змогла зібратися із силами й досягти успіхів — стала султаншею. Не було такого за історію Османської імперії, щоб керувала жінка, яка нещодавно була бранкою. Своїм розумом, мужністю й обдарованістю душі вразила в саме серце Сулеймана. Врода української дівчини затьмарювала всіх навкруги, перед нею схиляли чоло вельможі й посли. Навіть досягнувши таких висот, Роксолану (так Настю прозвали в імперії) ніколи не залишали думки про Україну, про милий її серцю Рогатин. Дізнавшись про те, що тепер Рогатин лежить у руїнах, замислилася султанша над своїм теперішнім життям: чи варте воно чогось зараз, коли її рідний край знищено, коли нема того, про що можна було згадати…
Туга і відчай охопили Роксолану. Вона розуміє, що має зараз безмежну владу і багатство. Думка, мов блискавка, промайнула у цій прекрасній жіночій голові: саме те, що має, може використати на благо Батьківщини…
І вже відбудовувалися рогатинські церкви… Світової слави набула ця дівчина з Рогатину. Мудра і гарна жінка на ім’я Роксолана залишила по собі добру пам’ять.

Твір на тему Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *