Твір на тему:
Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)
Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Твір на тему: Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Свята Софія Київська… Головний собор Київської держави. Донині сяє він золотом своїх бань, чарує людей своєю величчю і красою. Храм ніби розповідає про джерела нашої духовності: хто ми такі і звідки, якими були наші пращури — творці його.
Образ Софії Київської постає перед нами у всій своїй величі з сторінок історичного роману Павла Загребельного «Диво» Прекрасний храм святої Софії. Це диво з див, велична пам’ятка талановитості нашого народу.
Письменник відобразив у романі три переломні епохи в історії України: ХI століття, коли Київська держава досягла найбільшої могутності, Другу світову війну і шістдесяті роки XX століття. Об’єднуючим центром цих періодів виступає образ Софійського собору.
Більша частина роману присвячена сивій давнині. Тут розповідається про побудову храму і його творця — народного художника і будівничого Сивоока. Це він задумав і побудував цю видатну споруду, вклав у неї свою душу, своє серце, все своє життя. І хоч образ Сивоока створений авторською уявою, саме таким обдарованим від природи митцем, мислителем, вічним шукачем істини повинен бути творець Софії.
Сивоок вийшов з народних низів, з глибин пущі, і дитячі враження від навколишнього світу, здатність захоплюватись всім прекрасним, передані йому дідом Родимом, стали витоками його мистецького світосприйняття. Первісні барви чудернацьких слов’янських богів глибоко запали в його душу, і коли хлопець вперше побачив в Києві церкву Богородиці, то відчув, що розуміє дивний світ барв, який він носив у собі. Те ж саме захоплення від краси оволодіває Сивооком у язичницькому храмі древлянського міста Радогость. Познайомившись з тіткою Звениславою, він навчається у неї пізнавати душу барв, бо барви, як і люди, бувають різні. Вони можуть передавати найтонші відтінки людських почувань, створювати настрій.
Тридцять років шукав Сивоок істину і майстерність, був у Болгарії, Константинополі, на острові Пелагос, вчився у свого народу і чужих мистецтва зодчества і малювання. Вернувшись до рідного краю, Сивоок задумав спорудити такий храм, який би обезсмертив землю руську, відкрив світові високу духовність її народу. Це мало бути щось велике і незвичайне, бо в уяві митця собор мислився як образ рідної землі. Добре знаючи візантійські канони будівництва, Сивоок творив своє мистецтво, включаючи в нього животворні народні уявлення про прекрасне, народні мотиви і барви. Митець не сто творив, а споруджував пам’ятник своєму народові, своїй землі. І люди уміли великого майстра, віддавали все для прекрасної споруди тяжко роблені гривні, і десяток яєць, і свою працю.

Виростало диво — храм небаченої величі та краси, мистецький витвір людської фантазії і людських рук. «Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його», — пише Загребельний. Собор не нагадував візантійські церкви, бо не було в ньому простоти й суворості, а було «щось буйне-рожеве, приховано-поганське», як в тих дерев’яних язичницьких святинях, що палили і знищували по всій Русі. Цей храм став пам’яткою того часу, коли Київська Русь і народ руський явив світові не лише велич своєї сили, але й велич духу.
Образ Софії Київської — це символ духовного надбання українського народу, зразок прекрасного давнього мистецтва русичів, що включало в себе тисячолітню історію наших предків. Автор роману образом обдарованого художника Сивоока переконливо доводить, що не тільки з християнством була пов’язана культура Київської Русі, але й з давніми язичницькими слов’янськими віруваннями. Язичницька релігія, мистецтво, храми, обряди нищились, але не можна було знищити вікові народні уявлення про світ, природу, людей. І ця частина народного світогляду входила в нові духовні і матеріальні скарби Русі. Загребельний дотримується погляду, що така могутня держава, як Київська Русь, спиралась на місцеві сили й традиції: «За поганством стоять століття нашої первісної культури, і відкидати їх не можна. Видно, то були не гірші століття, коли Київська Русь уже у десятому й на початку одинадцятого століття, тобто ще фактично не ввійшовши цілком у русло панівного тоді християнства, дивувала світ своєю культурою, своєю силою, своєю талановитістю». Вогнем і мечем винищувались давні боги, та нічого не можна знищити в душі народу. Рідна земля породжувала великі таланти, які продовжували традиції батьків. Сивоок, будуючи Софійський собор, втілив у ньому свої дитячі враження від світу, оте розмаїття барв, властиве язичницькій культурі.
Софія Київська — це невмируща пам’ять історичного минулого нашого народу, його духовного багатства, розкутості і краси. Цей архітектурний шедевр є свідком складних і трагічних часів в історії України. Під час монголо-татарської навали Київ був знищений з лиця землі ордою Батия, і тільки Софія, сплюндрована, обдерта, стояла над руїнами і пожарищами як символ нескореності нашої землі, незламності творчого духу народного. Ворожі СИЛИ завжди прагнули знищити духовні скарби, мистецтво народу, щоб позбавити його історичної пам’яті, щоб забув, хто він є.
Новітні орди XX століття — гітлерівці надумали висадити в повітря красу і гордість України, попередньо вирізавши з Софії найцінніші фрески і забравши їх у Німеччину. Професор Гордій Отава ціною власного життя обороняє національну святиню нашого народу.
Софійський собор — це вияв народного духу, талановитості народу-будівника, що створив його своїм розумом, серцем, руками. Наші предки увічнили себе у неповторній красі цього храму, який зачаровував у всі віки і чарує зараз кожного, хто його бачить.

Твір на тему: Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Вас можуть зацікавити:

1. Роксолана — моя улюблена героїня. Характеристика образу (за романом П. Загребельного «Роксолана»)

2. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу. Аналіз твору (за романом П. Загребельного «Диво»)

3. Композиційна різноманітність роману Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

4. Історична правда й художній вимисел у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

5. Історія людської душі в історичний романістиці П. Загребельного. Аналіз творів

6. Світ героїні роману Павла Загребельного «Роксолана». Характеристика образу

7. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю П. Загребельного). Аналіз творів

8. Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

9. Моя улюблена книга (роман П. А. Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

10. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу у романі Павла Загребельного «Диво»

11. Зв’язок релігії та естетики в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

12. Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі

13. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

14. Під небом чужим, безжальним і блідим… (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Аналіз твору

15. Найкращі риси українського народу в образі Роксолани (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Характеристика образу

16. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю Павла Загребельного). Аналіз творів

17. Історія на сторінках романів Павла Загребельного. Аналіз творів

18. Історична основа роману Павла Загребельного «Роксолана». Аналіз твору

19. Роздуми над долею Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

20. Мої роздуми над долею Роксолани Павла Загребельного (за романом «Роксолана»). Характеристика образу

21. Символ духовного надбання українського народу в образі Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

22. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

23. Особливості художнього конфлікту в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

24. Поетичний образ Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

25. Роксолана — донька України (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

26. Роксолана — султанша-українка (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

27. Роман «Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного. Аналіз твору

28. Романи Павла Загребельного: про жінок, про розлуку з рідною землею. Аналіз творів

29. Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного. Аналіз творів

30. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

31. Конфлікт влади й мистецтва у творі «Диво». Аналіз твору

32. Характеристика образу Ярослава Мудрого у творі «Диво» Павла Загребельного. Подання проблеми влади й людини через образ Ярослава Мудрого

33. Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу

34. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

35. Символ духовності нації у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

36. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

37. Храм для прийдешніх поколінь (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

38. Мої враження від роману «Диво» Павла Загребельного

39. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

40. Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

41. Образ Софiï Киïвськоï — символ духовного надбання украïнського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

42. Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока .

43. Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

44. Характеристика образу Роксолани Павла Загребельного

45. Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

46. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

47. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)

48. Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

49. Образ князя Ярослава Мудрого (за романом Павла Загребельного «Диво»). Характеристика образу. Аналіз твору

50. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу

51. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного «Диво»

52. Тестові завдання. П. Загребельний. «Роксолана»

53. Діалог-вікторина. Павло Загребельний. «Роксолана». (розділ «Рогатин»)

54. Питання та відповіді до твору «Диво» Павла Загребельного

55. Павло Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ

56. П. Загребельний. Загальний огляд творчості

57. Павло Загребельний. Історичний роман «Диво»

58. Історична основа й художній вимисел у романі «Диво» Павла Загребельного. Аналіз образів

59. Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа

60. П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел

61. Один з давнього роду Загребельних або людина одержима працею. Диво від Загребельного (за романом «Диво»)

62. Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати»

63. Літературний диктант для 11 класу. «Диво» П. Загребельний

64. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 1 варіант

65. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 2 варіант

66. Тестові завдання «Так — ні». Павло Загребельний. Життя і творчість.

67. Концепція особистості в романі П. Загребельного «Я, Богдан»

Комментарии закрыты.