Твір на тему: Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма
Історичний роман Павла Загребельного «Диво» розпочинається зі слів Б. Брехта:
Хто звів семибранні Фіви?
В книгах стоять імена королів.
А хіба королі лупали скелі і тягали каміння?
Звичайно, ні! Не фараони будували піраміди, не імператори прокладали римські водопроводи і зводили будівлі дивовижної краси. Не Ярослав Мудрий збудував Софію Київську, яка простояла на Дніпровських пагорбах майже тисячу літ. Пам’ятники історії, архітектури, мистецтва живуть віками, а їх безіменні автори відходять у вічність, у забуття. Чи справедливо це? А можливо, вся краса і велич таланту, вся шана до творіння будівничого і полягають у тому, що людина, побачивши рукотворне диво, не втримається і вигукне: «Господи, яка краса! Чи могла іемна людина створити подібне диво?»
Не збереглося із історії ім’я будівничого і Софії Київської. Павлові Загребель — ному довелося вигадати ім’я майстра, історію його життя. Про те, наскільки це вдалося письменникові, свідчить той факт, що прочитавши книгу до останньої сторінки, раптом чітко усвідомлюєш: «Ось він який творець найбільшого храму України!» Іншу легенду про будівничого (нехай навіть достовірну!) ані серце, ані розум вже не приймуть.
Доля Сивоока — незвичайна. Невідомо звідки він прийшов у цей світ, яка його жінка народила. Таємниця його появи на світ до кінця роману залишилася нерозгаданою. Це — наче дитя Космосу, неначе сам Всевишній вдихнув у його серце великий талант.
Сивоока виховав дід Родим, який місив глину, клав на круг і створював глечики, посуд і язичницьких богів. Малий Сивоок добре їх знав, особливо подобався йому бог Ярило, схожий на його вихователя. Упродовж свого нетривалого життя Сивоок побуває у різних храмах — великих і малих, будуватиме християнські храми. Але його пам’ять назавжди збереже глиняні образи дідуся Родима. Чи не тому він бачив Софію Київську рожевою, як вранішня зоря, барвистою, як Роди — мові язичницькі ідоли?
«Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його» — писав П. Загребельний про головний храм Сивоока.
Диво лежить в основі змісту роману Загребельного, диво — і в композиційній побудові. Розповідь про Софію Київську ведеться у двох часових просторах з інтервалом майже в тисячу років. Такий розподіл у часі лише підсилює емоційне сприйняття читачем вікопомних подій, пов’язаних із київським храмом — його будівництвом і порятунком його шедеврів у роки Другої світової війни. І в першому, і в другому випадку це коштувало життя будівничому Сивооку і професорові історику Гордію Отаві.
Взагалі, доля Сивоока була сповнена драматизму, бо всі події відбувалися на тлі непростих історичних подій, коли християнська віра вогнем і кров’ю торувала собі шлях теренами Київської Русі. Сивоок не раз потрапляв у небезпечні ситуації, побував у рабстві у лихих людей, мало не був осліплений на велелюдній площі (і тільки смерть ката врятувала його від сліпоти). З нього зробили будівничого християнських храмів. Він не раз кохав жінок, але вони гинули… Можливо, тому в Оранти такі прекрасні очі, сповнені вселюдської печалі. Той погляд під самим куполом пронизує тебе наскрізь, де б ти не стояв у Київській Софії.
Перш ніж загинути в ім’я Любові, Сивоок встиг збудувати два храми: один — Софію Київську, другий — храм Духу.
Коли гортаєш останні сторінки книги, з прикрістю відзначаєш, що роман Загребельного добіг кінця. Однак у серці продовжує жити сонячна радість від думки, що насправді диво не закінчується, диво продовжує жити — у храмах, соборах, у витворах мистецтва, у наших душах…
Твір на тему: Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма
Повернутися на сторінку Українська література
Повернутись на сторінку Павло Загребельний
Вас можуть зацікавити: