Твір на тему Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору, українська література

Твір на тему Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору, українська література

Історія кожного народу знає ім’я хоча б однієї жінки, яка творила історію. У Франції — це Жанна Д’Арк, в Росії — Євпраксія, в Україні — Роксолана.
Відомо, що Роксолана (Анастасія Лісовська) народилася 1505 року в місті Рогатин на Галичині в родині священика. 1520 року ще п’ятнадцятилітньою дівчина потрапила в полон до кримських татар і була продана в гарем султана Сулеймана II (прозваний Великим, Пишним, Справедливим). Спочатку Роксолана була служницею, потім доглядала сина султана Мустафу.
Роксолана не була якоюсь особливою красунею, але Сулейман, побачивши дівчину, закохався в неї до нестями. Він захоплювався її розумом, освіченістю, музичним талантом, тактовністю, чемністю, гідністю. Віддаливши першу дружину, кавказьку княжну, та її сина, Сулейман одружився з Роксоланою.
Роксолана прийняла магометанство, їй дали кілька імен — Хуррем, Хатун, Хасеке, Ель, що в перекладі означають «Велика Пані Веселощів і Радості». Ім’ям «Роксолана» турки називали полонених слов’янок.
Роксолана народила двох синів — Селіма й Баязеда та дочку Мирму. Мати мріяла посадити на престол свого сина Селіма, а для цього позбулася старшого сина султана Мустафи. Спадкоємцем було оголошено Селіма, але він мав слабку волю і виявився нездатним керувати великою державою.
Роксолана дала згоду молодшому синові чи й сама намовила Баязеда повстати проти батька. Султан придушив повстання, Баязед утік у Персію, де й загинув, а Роксолана не зазнала жодного покарання — так палко і віддано кохав її Сулейман.
Роксолана брала участь у військових походах. Вона була єдиною султаншею, яка приймала іноземних послів і не носила чадри.
В історії вона відома також як велика добродійниця: побудувала водоводи та велику мечеть у Медині, мечеть, притулок для вбогих, лікарню у Стамбулі.
Ось до цього образу реальної історичної особи Роксолани й звернувся Павло Загребельний в однойменному романі.
Настя ще дитиною залишилася без матері. Молоду жінку захопили татари, але в останню хвилину вона штовхнула дочку в хлів, і та сховалася від смерті поміж свійськими тваринами. Батька в цей час не було вдома. Коли він повернувся, то застав удома лиш перелякану Настю. Батько впав на коліна, плакав, молився, просив у Бога допомоги, проклинав татар. А за декілька років дзвін у селі знову загув на сполох: налетіли на Рогатин татари. Вони безжально вбивали малих і старих, а молодих дівчат, жінок, чоловіків забирали з собою і везли у Крим, у Кафу на невольничий ринок. І ні сльози, ні благання не могли пом’якшити жорстокі серця нападників.
Павло Загребельний тонко передає стан п’ятнадцятирічної дівчини, майже дитини, яка залишилася на всьому білому світі сама-самісінька і ще в невідомість на батьківському возі, а поряд ідуть сотні знайомих і незнайомих людей, яких стережуть тисячі вузькооких татар. Для Насті все залишилося позаду: щасливе дитинство, спокійна, ласкава посмішка матері, несамовитість батька, який сподівався чудес від дочки, а тому посилав її вчитися. Попереду на неї чекала невідомість, і дівчина не сподівалася нічого доброго від майбутнього. її надії вмерли в спаленому Рогатині, розвіялися на курному Волоському шляху. Але вона була ще дуже молода, щоб померти. Тому й сміялася, коли її продавали і раз, і вдруге, коли вона, наче жива забавка, переходила із рук у руки, аж поки подарунком потрапила в палац Сулеймана Пишного.

Вона страждала, горе за втраченим не відпускало дівчину, не забувалося, але вона співала, танцювала, щоб ніхто не посміявся з її горя, не використав його на догоду собі. Роксолана на все життя затисла своє серце в кулаці, і жодна людина в палаці султана не могла дізнатися про її внутрішній стан.
Роксолані довелося стати до нерівного бою і з життєвими обставинами, і з оточенням Сулеймана, їй довелося ввійти у світ придворних інтриг і вона виграла. Хуррем (так назвали Роксолану турки) стала єдиним коханням Сулеймана. Жодна жінка в гаремі більше не цікавила султана. Тільки з нею він міг порадитися у державних справах, тільки з нею міг поділитися своїми тривогами, тільки до її ніг поклав свою владу.
Павло Загребельний у романі «Роксолана» показав не лише реальні історичні події, а й розкрив перед читачем людську психологію, потаємні порухи душі» наблизив до нас віддалені часи, зробив їх зримими і зрозумілими.

Твір на тему Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *