Твір на тему:
    Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу
    Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    Твір на тему: Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    Схарактеризуйте образ Сивоока. Як через образ автор розкриває проблему творчого начала в людині, свободолюбства, людської гідності?
    Хто звів собор — це диво з див? Не Ярослав же, як то твердить літописець. Князю належав задум, ідея, воля. А хтось же втілював задум і, вивершуючи його, збагачував рідними мотивами й барвами. Не могли це робити ортодоксальні майстри з Візантії. Мав бути серед них і митець-русич, який піднявся до розуміння поступовості розвитку мистецтва в часі, прагнув зберегти животворні народні уявлення, вітчизняну спадщину. Не в підмайстрах він ходив — таке могло вдатися лише творцю. Спираючись на логіку історичної науки, на психологічні припущення, щедра фантазія П. Загребельного спородила могутній характер Сивоока — народного митця й мислителя, талановитого художника, архітектора. Це справжній творець дива: «Як же так? — думав Сивок.— Адже це існує поза всім! Ні з чого з’являється раптом цілий світ. Хіба тут досить простого проведення пензлем? Вкладати треба ціле своє суще, все своє життя, та ще й додавати дещо поза тим — ось справжнє мистецтво!». Усе життя Сивоок є рабом, бунтівником проти свого злиденного становища як соціального, так і професійного.
    Понад тридцять років він ішов гірким шляхом пізнання істини й майстерності. Вони для Сивоока нерозривні, і незадовго до загибелі він відкриє для себе найголовніше: «Бо що є мистецтво? Це могутній голос народу, що лунає з уст вибраних умільців. Я — сопілка в устах мого народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені».
    До цього відкриття митець ішов стихійно, але неухильно. Спочатку він не знав, що в ньому після смерті діда, який не прийняв хреста, оживе буйнодивний світ кольорів. Коли вперше побачив Київ, золоті хрести на церковних банях здалися йому чорними, бо перед цим він дивився на сонце. Воно, земне, символ радості, чорні хрести — смутку, жалоби за дідом-язичником. Хрести Сивоок ненавидів до загину, але як талановитий художник, що задивлявся на гру барв, не міг не захопитися красою церкви Богородиці: «була рожево-сіра, розлога й струнка, летючо-легка, мов засвічена сонцем хмара, із сизо-вишневим мороком і золотими проморгами свічок усередині».
    У язичницькій Радогості, захованій «в глибини зеленого дивосвіту», його вразила летюча барвна каплиця, а її хранителька Звенислава розкрила хлопцеві душу барв, які, мов люди, залежно від випадку, бувають веселі, чисті, лагідні, довірливі, невинні, сумні, нудьгуючі, крикливі, жалібні, холодні, теплі… Ось чому пізніше, у Константинополі, уже спробувавши в Радогості та болгарському монастирі «випаровувати з небуття новий світ», Сивоок шукав у барві не бога, а людину. У своєму зухвальстві він поділяв крамольні думки із заборонених у ті часи книг, що художник вищий за бога: після створення світу він створює новий світ!
    Сивоок ніколи й нікому не корився. У поєднанні з талантом непокірність набула в ньому величі й певності. І майстру Агапіту, і князю Ярославу він гордо заявляє, що художник — не раб. Він служить не церкві, не князю, не темним, мов вода-нетеч, боярам, а людям, які своєю працею прикрашають рідну землю. Поставивши перед храмом дві вежі, щоб оздобити їх не богами та їхніми прислужниками, а звичайними людьми, Сивоок хотів кинути виклик закостенілому у своїй зневазі до всього живого християнству: «Ми є! Ми живі!».

    Приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумує щось велике и незвичайне, бо малість не може здивувати світ. У його уяві собор стояв як образ землі, який народився з давніх спогадів і нової зустрічі з Дніпром і пущами, це був «…образ пролітаючий, мов зітхання вітру в осінньому листі…». Цю летючу церкву як символ краси рідної Вітчизни, а не пристанище бога, митець вимріював усе життя. І він, перемігши посередність Міщила й обережність Мудрого, «заганяє» всього себе в собор. В Оранті передає тихе зітхання матері й сполохані очі Ісси, її болісно-нерозмірену постать, що летить у загибель. У процесі творення він наче самознищувався — і цей стан виокремлено автором самобутньою пластикою метафор і порівнянь: «Тепер зродилося в ньому щось ніби рослинне; мов рослини — квітками і листями, він тепер жив і промовляв до людей тільки барвами, і все для нього вкладалося в мову барви, він знову почав своє вмирання у творенні, спливав крізь кінці пальців на свої мозаїки, небаченими кольорами, він хотів би упіймати в барві й показати людям усе на світі: дівочий спів, пташинии політ, блимання зірок з чистого неба і сонце, сонце». Увібрати розмаїття світу, щоб потім спливти ним у фарбах,— це і є та формула таїни художника, яку відкрив П. Загребельний у своєму Сивоокові.
    Спостерігаючи за тим, як творець із сум’яття вичаровує гармонійність, Ярослав Мудрий згодом зробить відкриття: Сивоок схожий на свою землю. Порівняння несподіване, широке, але за ним — безмежжя глибинних зв’язків: хлопчик із пущі став речником народу й рідної природи.

    Твір на тему: Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутись на сторінку Павло Загребельний

    Вас можуть зацікавити:

    1. Роксолана — моя улюблена героїня. Характеристика образу (за романом П. Загребельного «Роксолана»)

    2. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу. Аналіз твору (за романом П. Загребельного «Диво»)

    3. Композиційна різноманітність роману Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    4. Історична правда й художній вимисел у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    5. Історія людської душі в історичний романістиці П. Загребельного. Аналіз творів

    6. Світ героїні роману Павла Загребельного «Роксолана». Характеристика образу

    7. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю П. Загребельного). Аналіз творів

    8. Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

    9. Моя улюблена книга (роман П. А. Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

    10. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу у романі Павла Загребельного «Диво»

    11. Зв’язок релігії та естетики в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    12. Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі

    13. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    14. Під небом чужим, безжальним і блідим… (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Аналіз твору

    15. Найкращі риси українського народу в образі Роксолани (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Характеристика образу

    16. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю Павла Загребельного). Аналіз творів

    17. Історія на сторінках романів Павла Загребельного. Аналіз творів

    18. Історична основа роману Павла Загребельного «Роксолана». Аналіз твору

    19. Роздуми над долею Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    20. Мої роздуми над долею Роксолани Павла Загребельного (за романом «Роксолана»). Характеристика образу

    21. Символ духовного надбання українського народу в образі Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    22. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    23. Особливості художнього конфлікту в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    24. Поетичний образ Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    25. Роксолана — донька України (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    26. Роксолана — султанша-українка (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    27. Роман «Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного. Аналіз твору

    28. Романи Павла Загребельного: про жінок, про розлуку з рідною землею. Аналіз творів

    29. Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного. Аналіз творів

    30. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

    31. Конфлікт влади й мистецтва у творі «Диво». Аналіз твору

    32. Характеристика образу Ярослава Мудрого у творі «Диво» Павла Загребельного. Подання проблеми влади й людини через образ Ярослава Мудрого

    33. Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу

    34. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

    35. Символ духовності нації у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    36. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    37. Храм для прийдешніх поколінь (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    38. Мої враження від роману «Диво» Павла Загребельного

    39. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

    40. Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

    41. Образ Софiï Киïвськоï — символ духовного надбання украïнського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    42. Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока .

    43. Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    44. Характеристика образу Роксолани Павла Загребельного

    45. Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

    46. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

    47. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)

    48. Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

    49. Образ князя Ярослава Мудрого (за романом Павла Загребельного «Диво»). Характеристика образу. Аналіз твору

    50. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу

    51. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного «Диво»

    52. Тестові завдання. П. Загребельний. «Роксолана»

    53. Діалог-вікторина. Павло Загребельний. «Роксолана». (розділ «Рогатин»)

    54. Питання та відповіді до твору «Диво» Павла Загребельного

    55. Павло Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ

    56. П. Загребельний. Загальний огляд творчості

    57. Павло Загребельний. Історичний роман «Диво»

    58. Історична основа й художній вимисел у романі «Диво» Павла Загребельного. Аналіз образів

    59. Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа

    60. П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел

    61. Один з давнього роду Загребельних або людина одержима працею. Диво від Загребельного (за романом «Диво»)

    62. Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати»

    63. Літературний диктант для 11 класу. «Диво» П. Загребельний

    64. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 1 варіант

    65. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 2 варіант

    66. Тестові завдання «Так — ні». Павло Загребельний. Життя і творчість.

    67. Концепція особистості в романі П. Загребельного «Я, Богдан»

     

    Комментарии закрыты.