Твір на тему:
    Символіка в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору.

    Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олесь Гончар, шкільна програма

    Твір на тему:  Символіка в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олесь Гончар, шкільна програма

    ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ.
    Суспільно-політичні;
    Народногосподарські;
    Ідеологічні та духовні, екологічні, етичні естетичні.

    СИСТЕМА ПОНЯТЬ:
    Національних, історичних, філософських;
    Про безкінечне життя;
    Про Вітчизну;
    Про духовні зв’язки.

    Символіка в романі «Собор»
    До найвиразніших символів у сюжеті належить епізоди, що пов’язані з собором.
    Собор в романі — це справжня діюча особа.
    Він — символ народної художньої культури.
    Собор — символ духовного багатства людей:
    — духовної спадкоємності поколінь, віків.
    — «формулою вічної краси», він пов’язаний з долею кожного персонажа роману.
    Студент Баглай любується собором, який для нього є взірцем архітектури, фантастичним творінням людських рук. Костя — танкіст незрячий, але високо піднявши голову, ніби дивиться на собор і бачить його.
    В. Лобода — внутрішній монолог цього кар’єриста, що все робив, щоб знищити собор — історичний пам’ятник трудящих;
    «Дивно: скільки бомбами на Зачиплянці було нарито, а жодна його не взяла. Наперекір усім бомбам досі стоїть мов якась антибомба, — вістрям угору, в небо, увись. Зуміли ж отак поставити, передчути ж час».

    Символ національної спадщини.
    Собор — символ єднання людей звернення їх до найсокровенніших істин Буття, очищення душі від усього суєтного й безплідного. Адже майбутнє проростає з минулого, і горе тому народові, хто намірився відректися своєї історії, мови, культури.
    Будь-яке відтинання глибинних коренів моральних в ім’я технократизму, прагматизму й подібних «ізлив» сповнена загрози непередбачуваних наслідків — розгулу бездуховності, падіння суспільства.
    «Собор» — глибокий, мов колодязь у таврійському степу. Історичний пам’ятник духовної і матеріальної культури нашого народу. Витвір нев’янучої краси мистецтва, горда поема степового козацького зодчества, незламний дух вольності, патріотизму славних рицарів Великого Лугу.
    «Собор « тут як джерело, звідки бере свій початок мудрість і любов Вітчизни, до рідного народу. Роман виховує почуття патріотизму.
    «Собор» — образ національної душі народу.
    «Собор» допомагає у боротьбі з лободизмом, «лободами», що гальмують рух до майбутнього
    «Собор» — храм краси і історії, храм зодчества козацького.
    «Собор» належить всім людям планети.
    «Собор» — дух, що єднає людство.
    «Собор» — пристрасть епох.
    «Собор» — формула вічної краси, храму святої краси.
    «Собор» — нев’януча душа степу, задушлива мрія духовності народу, його естетичних ідеалів.
    «Собор» — символ моральної чистоти, людяності, свободи, ідея духовності, мистецької довершеності і краси.
    «Собор»:
    — твір про боротьбу добра і зла.
    — роман-застереження, «роман — набат»
    Письменник пророчо розгледів небезпечні явища, котрі зароджувались у нашому суспільстві, але котрі потім спалахом плісняви і тліну покрили мертві води застою.
    Символом цього застою став герой «Собору» — Володька Лобода — цинік і негідник, «духовний браконьєр», здатний на будь-яке святотатство в ім’я нищої кар’єри. Від знищення соборів до аварії на Чорнобильській АЕС. — це шлях Лободи і його сподвижників, шлях підміни таких вічних понять як совість і вірність заповітам батьків іншими, фальшивими цінностями; бездумним виконанням найбрудніших наказів вищого начальства. Автор у творі показав тих, хто не дослухався до моральної думки, хто плодив показуху, дбаючи про кар’єру, прагнув стати перед народом.

    Саме таким постає перед нами образ «номенклатурного» Володьки Лободи. Історія цього духовного браконьєра печальна і водночас повчальна. Володьчин батько, усіма шановний металург, сам він теж починав сталеваром. Володьки думки іноді не позбавлені здорового глузду. Він може запропонувати і щось путнє, але все це спрямоване лиш на одне: аби його оцінили, помітили, висунули вище. Поняття сумлінності для нього не існує. Він не розрізняє, що добре, а що погано, що морально, а що аморально.
    У «Соборі» поставлені під захист ідеальні цінності — людяність і свобода. Зміст їх розкрито в образах Миколи Баглая, чистої душевної Єльки, совісного трудівника Ізота Лободи. Саме в поєднанні душевного чистого, інтелектуально- розвинутого й працелюбного — совісного, творчого письменного, можливе формування в людині людяності. Що таке свобода? Герої твору переглядають світ від первісних стійбищ до Геродота, від фольклору до гнівних вершин Шевченківських поезій, від патріотичних звитяг запорожців — до наших днів. Все це в межах Зачіплянки, де на кожному кроці десятки болючих питань:
    — під загрозою руйнування старовинний собор;
    — гине занедбане урочище Скарбне;
    — душать людей дими;
    — обливається сльозами зневажена, прописана Єлька;
    — спекулює на деструктивних ідеях держави комсомольський висуванець, батькопроданець В. Лобода.
    Аналізуючи минуле і сучасне, герої «Собору» переконуються: на шляху до свободи людина завжди стикалася з руйнівництвом, геростатством, анархізмом, які призводили до загибелі племен, нарадів, нищення найцінніших витворів людського розуму й натхнення. Але все ж таки найвищою на всі віки залишилась любов людська. Чи вона є вершиною свободи? Автор показує, що коли любові немає, то можна зневажити навіть найчистішу в своїх почуттях Єльку, а висуванець Лобода спустить з рук навіть рідного батька.
    Гуманістична концепція у романі будується на гідному людині прагненні удосконалювати свій дух увічнювати у праці. Цю думку висловлює у «Соборі» студент Микола Баглай у цікавій суперечці з «технократом» Геннадієм, усвідомлюючи, що людина була великою у праці.
    Творчість — найблагородніший і найутаємниченіший спосіб реалізації людиною своїх здібностей, духовних можливостей і прагнень виправдати своє буття на землі. Унікальний витвір національного генія — старовинний козацький собор не лише реальна серцевина своєрідного виру суперечок і поглядів на історію свого народу, на принципі подальшого буття нації в часі, загальнолюдському культурному розвитку, а й художній символ, ідеал духовності, гармонії мистецької довершеності і краси.
    «Невже ти не почуваєш, що в отому гроні соборних бань живе горда, нев’януча душа цього степу? — запитує Микола у Генадія.
    Живе його мрія, задума, дух народу, його естетичний ідеал».
    Творці цієї німої музики округлих, гармонійно поєднаних бань, динамічно наростаючих ярусів та ідеальних ліній увібрали колективну свідомість народу, його поривання до краси, розуміння, відчуття прекрасного і вже цим передали себе в майбутнє, сподіваючись, що в пам’яті прийдешніх поколінь ця естафета великої поезії не загубиться. Навпаки, буде прийнята з вдячністю, естетично осмислена і залишиться для майбутнього. Тільки так будуються собори в людських душах, тільки з думою про вічне необхідно творити сьогоднішній день. Із соборів людських душ виростає соборність націй.
    У романі є кілька образних явищ, що виростають до рівня символу: козацький собор, урочище Скарбне, монумент Титан, але найважливіше є лободизм.
    Він бив у саму точку існуючої диктатури, бо поєднував властиві йому службове висуванство, владолюбство, посягання на свободу людську.
    Небезпечний Лобода не тільки як суспільна істота, скільки небезпечна своїм батькопроданством, яке виражає людську його якість. Створене за аналогією христопроданства, це образне означення набуло в романі історичних глибин, змушувало згадувати часи, коли вузькокласові інтереси розводили по різні боки наприклад, батька і сина, брата з братом, рід з родом, тобто вело до руйнування основ життя.
    А резерви світової цивілізації немислимі без активної участі кожної нації, кожного народу. Вільно, розкуто творити соборність може тільки вільний народ. Тому автор «Собору» захищає ідеали національної духовності, національну гідність рідного народу, внутрішню свободу кожної людини як прагнення до життя.
    О. Гончар — поборник духовної діяльності, яка синтезує волю народу для збереження соборності душ, гуманістичної святості людських душ, гуманістичної святості і моральної чистоти національних ідеалів, гармонійно поєднаних з загальнолюдськими ідеалами. Та письменник усвідомлює, що досягнення синтетичного образу — уявлення діяльної духовності неможливе без аналізу складної, заснованої на політичній демагогії та ідеологічній спекуляції «правильними тезами» системи зла. Зло протиприродне, бо воно деструктивне, за ним нема культури, традицій, прагнення гармонії, удосконалення внутрішнього світу людини.
    Дві сили — дух руйнівний, який уособлює анархіст Махно і його «сини всесвітньої волі», і дух творящий, будівничий в особі охоронця дивовижного витвору козацьких архітекторів, історика — Яворницького — звів пам’ятник у полемічному двобої.
    За Махном реальна сила, і сила дика, руйнівна — «до ідеалу через трупи», до свободи як вічного абсолюту, за старим одиноким професором Яворницьким лише незламний нескоримий дух, непохитна віра в незнищенність найдорожчого скарбу людства — духовності. І цей скарб живе, пламеніє в народній пісні, в думі, в блиску дамаської сталі, в таїні пропорцій собору, в чародійстві сталеваріння, в сонній ажурності телевізійних веж, в каскадах нових будинків.
    Зійшлися, волею історії зіткнулися Руйнувач і Будівник та не хоче визнати зайнятий руйнуванням бездуховних, що прирікає себе на неминуче деградування, а творець не може в цьому переконати.
    Образ Яворницького, який розіп’яв себе на дверях собору, обороняючи, захищаючи його від сліпої стихії руйнацтва, уособлює духовну необхідність народу єднати віки творчістю.
    Головне — щоб було вигідно йому. Коли відзначалося 300-річчя воз’єднання України з Росією, а обдертий собор був як більмо в оці, Володька згнайшов вихід: поставити рештовання. Ти «геній» і відтоді він став «зачіплянським» генієм.
    В цього людця нема вдячності ні до батька, ні до інших людей.
    Зачіплянці затаврували його ганебним ім’ям «Батькопродавець».
    Байдужий до своєї землі, історії, на місці собору хоче збудувати базар, шашличну з малюнками козака Мамая. Це злий і мстивий, він нищитиме не тільки собори, але й тих, хто захищає скарби народні.

    Твір на тему:  Символіка в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Олесь Гончар, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутись на сторінку Олесь Гончар

    Вас можуть зацікавити:

    1. Роман Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    2. Символіка в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    3. Екологічні питання і проблеми в романі Олеся Гончара «Собор»

    4. Характеристика образу Володьки Лободи (за твором Олеся Гончара «Собор»)

    5. «Прапороносці» Олеся Гончара. Аналіз твору. Характеристика образів

    6. Життєві долі героїв Олеся Гончара («Собор»)

    7. Відповідальність митця перед майбутнім (за творчістю Олеся Гончара та Олександра Довженка)

    8. Аналіз творів Олеся Гончар «За мить щастя» та «Залізний острів» (із роману «Тронка»)

    9. Аналіз твору «Модри камень» Олеся Гончара: особливість оповіді

    10. Основна ідея новели О. Гончара «Модри камень». Аналіз твору

    11. Красиве й потворне в романі Олеся Гончара «Людина і зброя». Аналіз твору

    12. Роман «Людина і Зброя» Олеся Гончара: автобіографічність твору. Характеристика образів

    13. Краса почуттів людини у трилогії Олеся Гончара «Прапороносці»

    14. Будувати, а не руйнувати (спільне й відмінне в романах «Вершники» Ю. Яновського та «Тронка» О. Гончара)

    15. Краса вірності (за романом Олеся Гончара «Прапороносці»). Характеристика образів

    16. Людська праця й людина (за творами Олеся Гончара «Кресафт», «Соняшники», Юрія Мушкетика «Суд», Олександра Довженка «Щоденник», «Україна вогні»)

    17. Собори душ своїх бережіть, друзі… (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    18. Володька Лобода — людина-функція (за романом «Собор»). Характеристика образу

    19. Людина і природа у романі «Собор». Аналіз твору

    20. Ідея гуманізму в романі О. Гончара «Прапороносці». Аналіз твору

    21. Духовне багатство людини у романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    22. Моя душа — це храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    23. Заповіт сучасному поколінню в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    24. Собор як символ духовності людини (за романом «Собор» О. Гончара). Аналіз твору

    25. Незабутні сторінки роману Олеся Гончара «Прапороносці». Аналіз твору

    26. Моя душа — це храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара «Собор»)

    27. Собор як символ духовності людини (за романом Олеся Гончара «Собор»)

    28. Символ духовної краси людей в образі Собору (за романом Олеся Гончара «Собор»)

    29. Героїчний подвиг солдата у романi Олеся Гончара «Прапороносцi». Характеристика образу

    30. Краса духовного світу героїв Олеся Гончара. Характеристика образів

    31. Моє розуміння заклику: «Собори своїх душ бережіть, друзі… Собори душ!..» (за романом «Собор» Олеся Гончара). Аналіз твору

    32. Роки застою як час руйнації суспільстві (за творчістю О. Гончара)

    33. Роки застою як час руйнації моралі суспільства (за творчістю О. Гончара)

    34. Висвітлення проблем сучасності в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    35. Розкриття проблем сучасності в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    36. Філософія в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    37. Філософія буття в романі Олеся Гончара «Собор». Аналіз твору

    38. Собор як втілення народного духу (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    39. Роман величі людського духу (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    40. Втілення високого народного духу (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    41. Проблему долі духовного начала у житті суспільства (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    42. Велич подвигу і осуд війни в романі Олеся Гончара «Прапороносці». Аналіз твору

    43. Величі ратного подвигу і гнівний осуд війни (за романом Олеся Гончара «Прапороносці»). Аналіз твору

    44. Подвиг і осуд в романі Олеся Гончара «Прапороносці». Аналіз твору

    45. Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом Олеся Гончара «Людина і зброя»). Аналіз твору

    46. Людина і обставини (за романом О. Гончара «Людина і зброя»). Аналіз твору

    47. Звичайна людина і незвичні обставини (за романом Олеся Гончара «Людина і зброя»). Аналіз твору

    48. Місце і значення творчості Олеся Гончара в українській літературі. Аналіз творчості

    49. Значення творчості Олеся Гончара в сучасній українській літературі

    50. Війна як мірило (за романом «Людина і зброя» Олеся Гончара). Аналіз твору

    51. Харків і харків’яни у романі Гончара «Людина і зброя»

    52. Головна ідея новели Олеся Гончара «Модри Камень». Аналіз твору

    53. Рання новелістика Гончара і неоромантизм («Весна за Моравою», «Модри Камень «Ілонка», «Гори співають»). Аналіз творів

    54. Краса й сила людського почуття («За мить щастя» Олесь Гончар)

    55. Сили людських почуттів у трилогії Олеся Гончара «Прапороносці». Аналіз творів

    56. Історичне мислення Олеся Гончара. Аналіз творчості

    57. Собори душ своїх бережіть (за романом Олеся Гончара «Собор»). Аналіз твору

    58. Творчість Олеся Гончара в контексті світових літературних осягнень

    59. Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара. Аналіз твору

    60. Ідея духовного багатства людини в романі Олеся Гончара «Собор»

    61. «Моя душа — це храм чи купа цегли?» (за романом О. Гончара «Собор»). Аналіз твору

    62. Володька Лобода в наші дні. Характеристика образу

    63. Гуманістичні тенденції в новелах Олеся Гончара. Аналіз творчості

    64. Мої роздуми над творами Олеся Гончара

    65. Людина — головний герой Олеся Гончара. Аналіз творчості

    66. Урок на тему: Літературна композиція за фронтовими поезіями Олеся Гончара

    67. Урок на тему: Краса і сила кохання як матеріал художнього осмислення. Узагальнений образ миті життя, філософія миті щастя людини у творі Олеся Гончара «За мить щастя»

    68. Урок на тему: Хто він, цей Володька, живучий пристосуванець чи небезпечний руйнівник духовних храмів? (з участю літературних героїв за романом Олеся Гончара «Собор»)

    69. Урок на тему: Феномен Порфира Кульбаки за повістю Олеся Гончара « Бригантина»

    70. Урок на тему: Багатство внутрішнього світу і благородство душі людини — трудівника Романа Винника в оповіданні Олеся Гончара «Романові яблука» (уривок з роману «Твоя зоря»)

    71. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Гра «Перевір свою пам’ять»

    72. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Вікторина «Пізнай героя за портретом»

    73. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Що за звичай?

    74. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Афоризми з роману «Собор» (устами якого героя вини промовлялися?)

    75. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Прислів’я та приказки (Хто кому сказав?)

    76. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Криптограми

    77. Літературні ігри пізнавального характеру за творчістю О. Гончара. Бліц-опитування

    78. Тест за темою О. Гончар «Собор»

    79. Олесь Гончар. «Собор». Зміст роману. Літературний диктант

    80. Олесь Гончар. Новела «За мить щастя». Літературний диктант

    81. Олесь Гончар. Життя і творчість. Літературний диктант

    82. Олесь Гончар. Життя і творчість. «Собор». Літературний диктант

    83. Олесь Гончар. Життя і творчість. Літературний диктант

     

    Комментарии закрыты.