Сава Чалий. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Сава Чалий. Міфи, легенди та перекази українців. Стислий виклад твору

Про Саву єсть пісня, тільки її гаразд не складу, а покійний дід, було, часто співає і розказує про його. Колись, каже, жив в Січі старий козак Чалий, зроду не жонатий. Раз їхав він і найшов хлоп’я; воно блудило по степу. Оце і буде той самий Сава. Чалий взяв його за сина. Другий раз, саме в жнива, Чалий знайшов другого хлопчика, голого, як мати народила; звали його Гнатком. Сава, кажуть, був задерикуватий, а Гнатко смирний і покірний. Як повиростали хлопці, то стали обидва козакувать в Запорожжі. От Савка чи довго козакував, чи ні, а тільки взяв і передався ляхам. Там він оженився і зробив собі хату в таких пущах, що мало хто і знав. Набрав він собі шайку ляхів і давай їздить в Запорожжя грабувать церкви. З запорожцями вони теж обходились негаразд: оце піймають стільки там козаків і давай з живих шкури здирать. Кошовий тоді кликнув Гнатка Голого (це його в Січі прозвали) і каже: «Ну, Голенький, знаєш ти норови Сави; піймай його, розсякого-такого сина, та привези в Січ». — «Чи піймать, то й піймать, єретичного сина, а тільки дай мені, тату, характерників», — одвіча Голий кошовому.
Той дав. До схід сонця понасипали вони своєї землі в чоботи, повтикали за сідла терну і поїхали.
Ой був Сава в Немирові, в ляха на обіді,
Та не знав він і не відав об своїй гіркій біді.
Приїхав додому, а у його була молода жінка Машка і баба-ворожка на прозвище Наталочка-Куховарочка. Сава до ворожки і каже: «Ану, кинь на карти, щось мені сни погані сняться». Та кинула і каже: «Сподівайся гайдамаків». — «А де ж вони тепер?» — «Ще в своїй землі». — «Нічого, — каже, — не боюся я їх». Кинувся листи писать в Немирів, щоб збиралось військо, а Наталочка-Куховарочка сіла колисать дитину і співа:
Ой ну, люлі, ой ну, люлі, ой ну, люлі, спати, Бо наїдуть гайдамаки до нашої хати;
Ой ну, люлі, ой ну, люлі, засни, малий блазне, Через тебе, малий блазне, вся худоба брязне.
«Що ти, бабусю, кажеш?!» — пита Сава. «Та це, — каже, — приспівую, щоб спало». Він уп’ять: «Кинь, бабусю, ще на карти, бо мені наче сумно». Кинула вона вдруге: «Біжать, — каже, — гайдамаки ще й досі в своїй землі та лісами». Тільки що це сказала, аж ось Гнатко з козаками в двері.

— Здоров, здоров, пане Саво, здоров тобі в хату! Здалека ти гостей маєш — чим будеш вітати?
— А чим же вас, милі братці, буду я вітати,
— Ой дав мені господь сина, буду в куми брати.
— Та було б тобі, пане Саво, тоді в куми брати,
А як ходив ти до Гарду церкви руйнувати.
Як підняли пана Саву на три списи вгору
Та вдарили об поміст — облився він кров’ю.
Прив’язали тоді пана Саву коневі на спину і повезли до кошового.

Сава Чалий, міфи, легенди та перекази українців, стислий виклад твору Сава Чалий, Сава Чалий скорочено, українська література, шкільна програма, твори з української літератури скорочено, стислий виклад творів з української літератури, міфи легенди перекази Сава Чалий

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…

Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *