Іван Багряний. Роман «Тигролови». Вольовий характер, непереборний оптимізм, віра в перемогу Григорія Многогрішного. Українська література, шкільна програма
«Шукайте мене в тому, що я пишу …»
А.Сент-Екзюпері
Хід заняття Іван Багряний. Роман «Тигролови». Вольовий характер, непереборний оптимізм, віра в перемогу Григорія Многогрішного. Українська література, шкільна програма
II. Мотивація навчальної діяльності
Справжній читач розгортає нову книгу з радістю і надією на зустріч з яскравими характерами, людьми, які самовіддано люблять свою землю і життя, з бажанням відчути насолоду від знайомства з іще одним гарним майстром пера. Я думаю такі почуття охопили вас після знайомства з бестселером І.Багряного «Тигролови».
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку
Проблемне питання
Чи творить життя митця і його літературна спадщина один єдиний текст?
ІV. Актуалізація опорних знань
Учитель. Визначіть жанр твору.
Учень 1. Відповідно до законів жанру у романі повинна бути велика кількість дійових осіб, кілька сюжетних ліній, життя героїв зображене протягом значного відрізку часу. В І.Багряного цього немає, і з цього погляду, «Тигролови» скоріше мали б бути повістю. Але масштаби проблем, їх широта й глибина ( Україна колишня — Дем’ян Многогрішний, перші поселенці — Україна 30-х років ХХ віку; Україна, задавлена сталінським терором, і Україна лісова, ідилічна «Сіркова держава» БАМЛАГ, заробітчани) дають підставу вважати твір романом.
Учень 2. Роман складається з 12 розділів і ряду підрозділів, схожих на новели. Назви кожного розділу — інтригуючі. «Тигролови» мають усі прикмети пригодницького роману:
а) персонажі чітко розмежовані на позитивні і негативні;
б) захоплюючий сюжет;
в) кохання з дівчиною, схожою на амазонку;
г) щасливий кінець.
Учень 3. Можна говорити і про автобіографічність роману. Втікач з БАМЛАГу, автор «Тигроловів» майже два роки жив із тайгою одним життям, глибоко пізнав і полюбив цей далекий і суворий край, його мешканців — людей і тварин. Сторінки цього твору передають його особисті знання і враження.
Учитель. Які тематичні пласти можна виділити у романі?
Учень. У творі можна виділити декілька тематичних пластів:
- Історична конкретика сталінської доби
- Відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини
- Людяний світ свободи
- Романтичне кохання Григорія і Наталки
Учитель. У якому році роман був уперше виданий і де?
Учень. Розповідь учня про історію написання твору.
І. Багряний належить до тих майстрів слова, які послідовно і протягом усього життя прагнули нести правду про суть сталінського режиму. Вся його творча біографія — це постійна сутичка з тоталітарною системою, яку він таврував за позбавлення людини людської гідності. Цьому підтвердженням є роман «Тигролови», який був написаний у 1944р. в Моршині впродовж 14 днів і в цьому ж році здобув першу премію на літературному конкурсі у Львові. Твір перекладали англійською, голландською, німецькою мовами. У Німеччині ця книга з ілюстраціями виходила тричі. Німці читали її з великим захопленням, купували на день народження або до першого причастя. В Україні твір вийшов окремою книгою тільки у 1991р.
В основі пригодницько-екзотичного, за визначенням самого автора, роману — безпосередні враження і переживання під час втечі з далекосхідного концтабору.
V. Бесіда за змістом твору.
Учитель. Скажіть, будь ласка, чим цей роман приваблює читачів, чому він вчить?
Учень. Цей роман є цікавим, динамічним, сповненим непередбачених пригод, через які доля веде головного героя, твір вчить підніматися над муками, жити в будь-яких умовах, виживати в екстремальних ситуаціях.
Учитель. Про який час йдеться у романі?
Учень — історик розповідає про болючу сторінку історії України, її народу 30-х років.
Учитель. У період масованих репресій досить було одного необережного слова чи вчинку, щоб бути знищеним. Але були ті, що ставали у двобій з долею і вигравали поєдинок:
Жить!
Відплатить!
Або вмерти!
Учитель. Кому належать ці слова?
Учні. Григорію Многогрішному.
Учитель. Як ви вважаєте чи випадково автор дає своєму героєві прізвище Многогрішний? Чи це закономірно?
Учень-історик надає історичну довідку про гетьмана Многогрішного.
Многогрішний Дем’ян Гнатович — гетьман Лівобережної України (1668—1672рр.), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Сам висловив великоруському гінцю Танєєву намір нізащо не віддавати Києва полякам і разом з Дорошенком воювати з Польщею. Перш ніж московський уряд вирішив, як вчинити з доносами на Многогрішного, проти останнього було організовано змову… 13 березня, вночі, змовники схопили Многогрішного і відправили до Москви, де гетьмана було катовано. Дем‘ян відкидав звинувачення у зраді, але зізнався, що в п‘яному стані говорив “несамовиті промови ”. Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата. Засуджених вивели на страту у Москві, однак цар виславгінця з повідомленням, що він змінює смертну кару засланням у Сибір.
Григорій Многогрішний — українець, його рід має славні традиції в особі першого каторжника Сибіру гетьмана Дем’яна Многогрішного.
Учитель. Хоча пройшли роки від часу заслання гетьмана до Сибіру. Його нащадки знову і знову стають вигнанцями з рідного краю. Ця історія повторюється з Григорієм Многогрішним.
Учитель. Отже, перед нами постає складна доля Г.Многогрішного. Щоб вам було легше працювати над характеристикою образу, давайте пригадаємо, за таблицею, засоби творення образу людини.
Теорія літератури
«Засоби творення образу людини»:
- Зовнішній вигляд(портрет);
- Психологічний аналіз — відтворення почуттів, думок, мрій, внутрішнього світу персонажа;
- Характер персонажа — розкривається в дії, в його вчинках, поведінці, ставленні до інших людей, в описах почуттів героя;
- Пряма авторська характеристика;
- Характеристика героя іншими персонажами;
- Зображення умов, в яких живе і діє персонаж;
- Зображення соціального оточення, суспільства;
- Художня деталь — опис предметів і явищ, що оточують героя;
- Наявність або відсутність прототипу
Учитель.У творі дві сюжетні лінії. Перша пригодницька — це лінія перебування Многогрішного в тайзі. Саме з цієї лінії починається твір. Які образи — символи створені у романі?
Учень. Перший розділ свого роману І. Багряний називає “Дракон”. “Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі, вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь з громохкого центру країни “чудес”, вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами…” — це символічна картина параллельного, майже незалежного існування в одній державі двох світів — світу пітьми, пекла і світу ілюзорного раю, ілюзорного вільного життя. І ці два світи уособлені в символічних образах двох експресів, котрі мислено летять у невідоме, у чорну сибірську ніч, на край світу.
Учитель. І от Григорій виривається з експресу смерті. Що зробило Г. Многогрішного символом? Символом чого?
Учень. З волі автора Г. Многогрішний здійснює неможливе — вистрибує майже у смерті із черева скаженого дракона і цим божевільним протестом підживлює в тисячах знеособлених в’язнів почуття людської гідності, надії, переконання, що серед них, приречених, є такі, що не здаються, воліють «ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи!». Для побратимів по нещастю Григорій стає «символом непокірної і гордої молодості, символом тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни».
Учитель. Хто ще їде цим же експресом?
Учень. Цим же експресом — тільки на інше полювання їде майор ОГПУ—НКВД Медвин «Його не зворушують ніякі екзотики, ніякі найексцентричніші історії, ба навіть тигри. Він не те бачив. Не те знає. І не те може. Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим…»
Підіймається учень, який грає роль майора НКВС:
— Впізнаєте мене? Так, я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати, полювати на людей, залякувати, катувати й принижувати непокірних. У моїй практиці зустрічалося небагато сміливців, але був один, який примусив мене задуматися, що знищити всіх неможливо. Він втік з ешелону, випав у безвість. Я назвав його подумки молодим тигром з України і вперше відчув страх.
Минуло два роки. Я отримав нове призначення і високу посаду. Ніколи не думав, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим. Що я з ним не робив! Мені уже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб він заскавчав і почав благати мене, як то роблять всі. Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткове слідство над цим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини. Брр… Ті очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною вічно… Після зустрічі з ним у мене відбувся психічний струс. Диявол, диявол. Я його знайду (б’є кулаком по столу) і знищу, ще нікому не вдавалося втекти від майора Медвина.
Учень у ролі Г.Многогрішного:
—Ти ніколи мене не знищиш, Медвин, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я — народ, якого чим нижче гнеш, тим у ньому більше спротиву. Ти думав, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, що видряпаєш із грудей серце? Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути хто я, вирвати з розумом любов до Батьківщини? Але я втік з божевільні. І тоді, Медвин, я поклявся іменем матері моєї відірвати тобі голову. Ти думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасливий край, ти похоронив мене? Ти був переконаний, що стрибок з ешелону — смерть, але помилився. Я знайшов у тайзі земляків, друзів і навіть кохання. Згодься, Медвин, що я переміг, не визнавши себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, як ти, а зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і вірити, що людина може і повинна
кинути виклик цілій системі, яку ти представляєш, і вистояти. І запам’ятай, ми неминуче зустрінемося з тобою в тайзі і я вб’ю тебе, як зло, яке ти породжуєш. Я присуд виконаю сам і розпишуся на снігу в цьому. А за що я тебе судитиму, ти, пес, знаєш сам.
Учитель. Так письменник розширює змістове навантаження назви твору підтекстом: в умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.
Коли людина переслідує іншу людину за любов до отчого краю, то це вже є свідченням патологічних процесів у суспільстві.
Тепер Григорій поряд із основною проблемою свого життя — не залишитись
нулем в історії, ставить ще одну — знищити Медвина як зло.
Як вирішує Григорій цю проблему?
(учні розповідають, як вирішує Григорій цю проблему)
Учитель. Чи можемо розцінювати перемогу Многогрішного як помсту?
Учень. Ні. Він своїм вчинком підтверджує, що рано чи пізно всяке зло має бути покараним.
Учитель. Другу сторінку трагічної долі українців (а це є другою сюжетною лінією) відкриває рід Сірків, до яких після втечі потрапляє Г. Многогрішний.
З розповіді Сірків стає відомо, що вони приїхали у 1889 році з Полтавщини. Тут вони знайшли другу Україну, та сум за рідним краєм ніколи не покидав їх. Але про це краще розповість нам сама Сірчиха.
Розповідає учениця, одягнена в український національний одяг.
Сірчиха. У сміливих щастя завжди є! От хоч би ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! І нудьга смертельна. І лихо скрізь навколо, і злидні, і смерть. Чужа чужина… А бач, оббулися! І дивись — зажили ж як потім! І пущі здолали, і край скорили. І звикли, полюбили. Спочатку ми поселилися в селі, тепер це містечко Києвом зветься. Хати білили, як на Україні. З нас тут за це сміялися, що от, мовляв, скільки лісу, а “хохли” хати з глини ліплять та білять. Колись до революції здорово жили тут наші люди. Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. А народ наш робочий. То й ми жили колись. А сім’я у нашого діда була велика. Понад 50 чоловік. Синів сім мав, женив, не відділяв. Дочок заміж віддавав — на сторону не відпускав, зятів у прийми брав. Сірків куток — то ціле село. Весело жилося. Трудилися щиро, то й мали. Це була наша друга Україна, Але щасливіша. І назви тут люди подавали свої, сумуючи за рідним краєм. Ну, а потім пішло все шкереберть. Нові часи, нові порядки. Вже немає Сіркові держави.
Учитель. А хто ж цей легендарний Сірко, якого знали майже всі в окрузі?
Учень у ролі Сірка:
Сірко. Походжу я зі старого козацького роду. Жили мої батьки на Полтавщині коло Переяслава. А діди — прадіди в Запорожжі козакували… та віри в щастя своє щербате і в силу свою двожильну не теряли. Так на цю дику землю і потрапили. Багато люду тут померло, аж поки не позвикали. Маю сина і дочку, вчу їх однаково суворо. Бо за українським звичаєм жінка поряд чоловіка і господарювала. І вправно володіла зброєю. Моя хата завжди відкрита, як колись у козаків було, для гарної людини.
Коли напівживого Григорія принесли ми додому, моя хата стала його хатою. Життя навчило мене бути мудрим і щиросердним. Втративши старшого сина, я безмежно зрадів Григорієві, назвав його сином, подарував коня, гвинтівку. Бо хто, як не батько, навчить сина виживати в будь-яких умовах, залишаючись при цьому людиною.
Учитель. У таких батьків поганими діти не будуть.
Учениця розповідає про Наталку.
Учитель. Чому так усе в цій родині Григорія радує, бентежить, дивує?
Учень. Бо на рідній землі звичаї і традиції, мова, український дух викорінюється знищується. А тут, в цій далекій тайзі, все своє, рідне, українське, збережене від посягань “совєтської власті”.
Учитель. Пригадайте, які традиції, звичаї, обряди збереглися?
Учитель. Чому у кінці твору автор зводить героїв у хаті Сірка?
Учень. Не випадково у кінці твору автор зводить усіх героїв у хаті Сірка. Бо це одне плем’я, яке вбачає свою силу в єдності роду. І щасливий кінець твору продиктований вимогами пригодницького роману, але ним письменник і підтверджує свою віру у світлу прийдешність України.
(зачитують кінцівку твору “… Шлях їм прослався уперед …”)
Учитель. Як ви розумієте символіку назви роману?
Учень. Назва роману «Тигролови» пов’язана з родом занять дружньої родини Сірків. Люди, що дали прихисток Многогрішному, мають незвичайну й небезпечну професію. Саме вона утримує їх «на плаву» в жорстокому, далекому від рідної землі Сибіру. Сірки не вбивають, а лише ловлять у тайзі тигрів. У двобої з гордими тваринами тигролови такі самі незалежні, як і сильні їхні супротивники.
Учитель. Яка основна думка твору?
Учень. Автор переконує і запевняє в тому, що за будь-яких обставин, людина може і повинна бути Людиною. І. Багряний усе життя «біг над прірвою» з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із чорної прірви зневіри, приниження в безсмертя.
Вчитель. Отже, якою буде ваша відповідь на проблемне питання «Чи творить життя митця і його літературна спадщина один єдиний текст?».
Відповіді учнів.
Учитель. Іван Багряний — Лицар Духу, щирий українець, Людина, яка ціною життя виграла двобій з демоном тоталітаризму. І герої творів письменника — це не жертви більшовицької системи, а представники нескореного народу, борці за національне визволення.
Тест «Ваші враження від уроку»
— інформація достатня
— мені вдалося висловитися
— я задоволений співпрацею з однокласниками
— мене зацікавила така форма роботи.
VII. Домашнє завдання: виконати індивідуальні завдання за романом «Тигролови», підготувати міні-проекти « У чому наша молодь вбачає щастя».