Літопис життя і творчості Івана Багряного. Українська література, шкільна програма
Ми є. Були. І будем ми.
Й Вітчизна наша з нами.
І.Багряний
Хід заняття Літопис життя і творчості Івана Багряного. Українська література, шкільна програма
II. Мотивація навчальної діяльності
До світової історії деякі епохи увійшли як символ жорстокості, деспотизму і тиранії: період правління римського імператора Нерона, часи володарювання Калігули, криваві дні Торквемади. Роки тоталітарного режиму затьмарили попередні і кількістю жертв, і формою знущань. Основного удару було завдано інтелігенції: письменникам, музикантам, художникам, вченим, політикам.
Ситуація, що склалася в Україні впродовж десятиліть після жовтневого перевороту, була надзвичайно складною, адже кожен письменник ставав перед вибором. На одних чекало заслання чи то на Колиму, чи то до Казахстану, що нерідко закінчувалося смертельним вироком. Якщо З.Тулуб опинилася вдома через 14 років, а Б.Антоненко-Давидович й О.Ковінька — через 21, то М.Куліш, Лесь Курбас, В.Підмогильний, М.Зеров, М.Драй-Хмара, О.Влизько, Д.Фальківський не повернулися. Інші самі натискали курок або ж затягували на шиї мотузку (М.Хвильовий, І.Микитенко, А.Казка). Деякі зрікалися свого таланту, закопавши назавжди в землю дар Божий (Я.Кальницький, Г.Касьяненко); або писали на два фронти: для всіх, тобто на замовлення, та для себе, тобто в
шухляду, і завдяки цьому подарували світові самобутні зразки мистецтва (П.Тичина, В.Сосюра, О.Довженко); декотрі, сліпо повіривши в комуністичні ідеали, ставали солістами в «народному хорі» і завзято оспівували селянський рай та пролетарську свідомість, інтернаціоналізм та світле майбутнє (О.Корнійчук, М.Шеремет, А.Клоччя). Були й такі, які, зберігаючи вірність своїй музі та ідеалам, покидали країну, хоча думками і серцем назавжди залишалися з нею (В.Винниченко, О.Олесь, Є.Маланюк, В.Барка, У.Самчук, О.Ольжич, О.Теліга). До них належить і Іван Багряний, якого цілком справедливо називають одним із найталановитіших із когорти письменників-емігрантів.
Народ — герой героїв появляє,
Шануючи, він їх вінцем вінчає:
Високий дух високість признає.
А раб — народ, як є герой у його, —
Він на борця величного свойого
грязь кидає, його камінням б’є!
Б. Грінченко
Як ви вважаєте, яке відношення має дана поезія до теми сьогоднішнього уроку?
III. Оголошення теми, мети та епіграфа уроку.
Словник літературознавчих термінів
Літопис життя і творчості письменника — науково-джерелознавчий жанр біографічного літературознавства, який описує в хронологічному порядку на основі документальних свідчень факти життя і діяльності письменника від народження до смерті, особливої уваги надаючи тим, які так чи інакше позначилися на його творчості.
IV. Основний виклад матеріалу.
1. «Життєвими стежками І. Багряного»
Родина
Майбутній письменник народився 19 вересня (2 жовтня за новим стилем) 1906 року в місті Охтирка, нині Сумської області, в сім’ї муляра Павла Петровича Лозов’яги. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин. У сім’ї, крім Івана, виховувалися також син і дочка Єлизавета.
Навчання
Шестирічним хлоп’ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу
1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо- керамічного профілю, яку закінчив 1922 року.
Трудова діяльність та активне громадсько-політичне життя
З 1922 року Іван Багряний то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних сиріт.
1925 рік — вийшов з комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями», побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.
Працює у Кам’янці-Подільському ілюстратором у газеті » Червоний кордон «.
«Політично неблагонадійний»
1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту, який через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва, закінчити не вдалося.
Вступає до опозиційного літературного об’єднання МАРС, де зближується з В.Підмогильним, Є.Плужником, Г.Косинкою, Т.Осьмачкою.
Активно працює і друкується в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя і революція», «Червоний шлях».
В ув’язненні та на засланні
16 квітня 1932 року І.Багряного заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контреволюційної агітації».
Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув’язнення у внутрішній тюрмі ГПУ (пережите письменник описав у романі «Сад Гетсиманський»).
А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу (цей період біографії малодосліджений).
Життя серед українців Зеленого Клину (роман «Тигролови»)
Втеча на Україну і арешт у дорозі. Новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМЛАГу.
1938 рік — повторно заарештований, відсидів у Харківській в’язниці УГБ-НКВС на Холодній Горі 2 роки й сім місяців.
З відбитими легенями і нирками був звільнений восени 1940 року. Знесилений, але нескорений письменник повертається в Охтирку.
Під час війни
Війна застала письменника в Охтирці.
І.Багряний одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини.
Пише статті, листівки, бойові пісні і марші, малює агітаційні плакати. Але згодом розходиться у поглядах із керівництвом УПА і емігрує до Словаччини, потім переїжджає до Німеччини.
В еміграції
З 1946 року переходить на легальне становище, живе у таборі для переміщених осіб, а далі наймає приватне житло у м. Новий Ульм. Веде активне творче і політичне життя: заснував газету «Українські вісті», організував МУР (Мистецький Український Рух), став лідером Української революційно-демократичної партії.
З 1948 року часто хворів, але прикутий до ліжка, написав свої кращі твори, зокрема роман «Сад Гетсиманський».
Помер І. Багряний 25 серпня 1963, в лікарні за роботою над черговим рукописом.
2. Іван Багряний як особистість
Учень демонструє матеріали про творчу спадщину, використовуючи Програмно-методичний комплекс навчального призначення «Українська література, 11 клас». Конструктор уроків з теми «Іван Багряний». «Вивчення творчості».
На дошці — хронологія творів, які написав Іван Багряний.
Учень. До вашої уваги хронологія творів І.Багряного.
· поетична збірка «До меж заказаних» (Київ, 1927)
· поема «Монголія» (1927)
· поема «Ave, Марія» (Харків, 1928)
· п’єса «Бузок»
· віршований роман «Скелька» (Харків, 1929)
· оповідання «Крокви над табором» (Харків, 1930)
· Гуляй Поле
· Рідна мова
· «Звіролови» (Львів-Краків, 1944)
· «Тигролови» (Новий Ульм, 1946)
· збірка поезій «Золотий бумеранг» (1946)
· сатирична поема «Антон Біда, герой труда» (Новий Ульм, 1947)
· п’єса «Генерал» (1947)
· п’єса «Морітурі» (1947)
· п’єса «Розгром» (1948)
· роман «Сад Гетсиманський» (Новий Ульм, 1950)
· «Огнене коло» (Новий Ульм, 1953)
· «Маруся Богуславка» — перша книга роману «Буйний вітер» (Мюнхен, 1957)
· «Людина біжить над прірвою» (посмертно, Новий Ульм — Нью-Йорк, 1965).
Учень. Прокоментую деякі з них.
— поема «Монголія» — про жалюгідне становище далекої східної країни у контрасті з її величним минулим;
— роман у віршах «Скелька» — історичне минуле України;
— роман «Сад Гетсиманський» — один з перших творів про безпідставні арешти, ув’язнення та розстріли української інтелігенції в умовах тоталітарного режиму;
— роман «Маруся Богуславка» — про життя українського села після голодомору;
— повість «Людина біжить над прірвою» — про трагедію українців, що опинились в роки війни по різні сторони окопів;
— п’єси «Розгром» та «Генерал» — про життя народу в роки фашистської окупації;
— п’єса «Морітурі» — доля в’язнів, приречених на постійні етапи і на заслання;
— книга поезій «Золотий бумеранг», поема «Гуляй-поле» — апокаліптична картина у вирі воєн, революцій та голодоморів.
Учень. Розв’яжемо кросворд, який допоможе нам краще запам’ятати відомості з життя та творчості І.Багряного
1. Не Луцьк і не Рівне,
Не Острог і не Канів.
Став близьким містом
Відомий … (Здолбунів).
2. Вона прекрасна і чарівна,
Мов лісова прекрасна Мавка.
У неї закохавсь герой,
А звалась дівчина … (Наталка).
3. Григорій вчився полювати,
Ходив з сім’єю він на лови.
Прекрасний є у нас герой
В романі гарнім … («Тигролови»).
4. Андрія били у тюрмі.
Це не були нові акорди.
Цей новий слідчий — добрий кат,
Хоч мав прекрасний псевдо — … (Гордий).
5. Він любив свою Вітчизну
За красу, роздолля гін
А Багряний — це псевдонім,
Він насправді — … (Лозов`ягін).
6.У Багряного дочка
Мала ім’я, в світі знане.
Була дочка прехороша,
Називалась … (Роксолана).
7. Двоє діток мав Багряний,
Гарною була дружина.
Справжнім другом йому стала,
Називалася … (Галина).
8. Книги є прекрасні в нього,
Про кохання, війни чад.
Найвідоміша із творів
Книга … («Гетсиманський сад»).
V. Узагальнення знань.
1. Спілкування « Питання — відповідь»
- Що найбільше цінував І.Багряний?
- Якими були його пріоритети в житті та творчості?
- Яка риса І. Багряного сподобалась вам найбільше?
- Чому йому довелося «бігти над прірвою»?
- Про що б ви запитали І.Багряного, якби мали таку можливість?
- Чи легко було протистояти системі?
3. Імітаційна вправа: гра «Час пік».
(учні задають питання за біографією письменника, а один з них відповідає на ці питання, граючи роль митця).
— Який дитячий спогад запам’ятався вам найбільше?
— На жаль, цей спогад трагічний, це кривавий кошмар дитинства, коли на моїх очах більшовицький винищувальний загін замордував мого 92-річного діда-пасічника тільки за те, що був заможним українським селянином (мав 40 десятин землі) й був проти «комуни».
— Чому ви не отримали вищої освіти?
— Ще під час навчання в Київському художньому інституті я покинув спілку
«Плуг» і вступив до літературної організації «МАРС» (Майстерня літературного слова), там я познайомився з Борисом Антоненко-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Валер’яном Підмогильним та іншими письменниками (яких пізніше було репресовано). Мене та моїх друзів було піддано нищівній критиці і всіляко переслідувано. Тому керівництво КХІ оголошує мене «політично неблагонадійним» і виключає з вузу.
— Як ви потрапили у Зелений Клин? Що вас там найбільше вразило?
— 16 квітня 1932 року в Харкові мене заарештовують, у камері одиночного ув’язнення у внутрішній тюрмі ГПУ я пробув 11 місяців. Потім на три роки відправляють до спецпоселень Далекого Сходу. Але терміну не добув — утік 1936 року. Блукаючи у тайзі, потрапив до людей, що виявилися переселенцями з України, а місцевість свою вони назвали Зеленим Клином. Мені дуже добре жилося там, я ніби потрапив у вільну Україну, мене вразило, що мої земляки не забули мову, віру, традиції, а ще мене здивувала екзотика тих диких країв (про цей край ви дізнаєтеся з мого роману «Тигролови»).
А потім… Ось які подальші випробування чекали на мене (запис зроблено моїм другом, літератором Григорієм Костюком): «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво. Але згодом охопила страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВД. Арешт, суд і вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув’язнення в таборі. Так я потрапив у Баклаг (Байкало-Амурський лагер). Відгаратав три роки. Звільнившись, офіційно поїхав до Охтирки».
— А як вам жилося в еміграції?
— З 1945 року я проживав у Німеччині. Активно займався політичною діяльністю, але й тут свободи не відчував, це була «страшна людська пустеля», в якій мене підтримували друзі та моя сім’я . Не завжди я сходився у поглядах з іншими українцями-емігрантами. Але мені вдалося випустити ряд творів у Німеччині, розповісти всьому світові правду про жахливий катівський механізм влади у Радянському Союзі.
— Іване Павловичу! А щоб ви побажали своїм землякам, молоді?
— Мені довелося багато пережити та мене не зламало сповнене небезпек і пригод життя. Я вірю в перемогу добра над силами зла. А юному поколінню хочу побажати, незважаючи ні на що оптимістичного ставлення до життя, мати почуття людської та національної гідності, за будь-яких обставин залишатися Людиною.
VIII. Домашнє завдання.
Прочитати статтю-памфлет «Чому я не хочу повертатися до СРСР».