Володимир Винниченко. «Федько-халамидник». Українська література
Хід уроку Володимир Винниченко. «Федько-халамидник». Українська література
І. Повідомлення теми та мети.
Слово вчителя.
Серед когорти українських митців яскравою зіркою світить творчість Володимира Винниченка — письменника, художника, драматурга, відомого політика та патріота.
ІІ. Розповідь про письменника.
1. Слово вчителя.
Повідомлення біографічних відомостей, цікавих моментів з життя письменника. (Книга для вчителя. Українська література 6 клас — З. Я. Воєвода, Г. О. Скоб’як — 2006 р., с. 125-129).
2. Бесіда за картинами.
Розгляньте уважно пейзажі В. Винниченка.
— Які слова матері письменника, на вашу думку, можна використати як підпис до цих картин? (Надзвичайно любив волю, повітря і рух.)
ІІІ. Оповідання «Федько-халамидник».
1.Слово вчителя.
Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 р., коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винниченкові було тоді тридцять два роки, і мешкав він далеко від України — у Франції. Отож як літературний персонаж Федько-Халамидник має французьку «прописку».
Свій перший літературний твір В. Винниченко написав у 14 років. Була то поема про Запорозьку Січ, за яку автор, як він сам згадував, «дістав перше політичне ув’язнення в гімназії (тиждень темного карцеру)».
В оповіданнях Винниченка душевне очищення часто відбувається через трагедію. Очищення ж передбачає спів страждання, готовність прийняти чужий біль як власний. І, звичайно, розуміння іншого, навіть якщо цей інший — зовсім на такий, як усі.
І Федько-халамидник теж на такий, як усі. Він заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризиковані розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком!
В оповіданні «Федько-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психо-логічний сюжет. Кульмінацією є сцена, у якій після пригоди на річці, коли Федько врятував від загибелі хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Слабкодухий, боягузливий Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий великодушність.»Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він під-няв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його…»
Федько пожалів Толю, а поплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настраханого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!
Він гордий тією гордістю, що здатна змусити людину діяти наперекір обставинам, а то й усупереч загальноприйнятим уявленням. В основі тут — виняткова вразливість душі, яка означає стихійне відчуття самоцінності власного Я і готовність будь-що захищати його.
В. Винниченко любив показувати своїх персонажів у ризикованих ситуаціях, доводячи кульмінацію до тієї точки, коли починається балансування між життям і смертю. Йому близькі маленькі «зухи» (відчайдухи, «халамидники», дитячі ватаги — «чудні», «кумедні», незрозумілі для свого оточення).
2. Читання твору учнями.
3. Словникова робота.
а) Тлумачення невідомих слів.
Халамидник — бешкетник, пустун, урвитель.
Незабрукована — вулиця, не вимощена камінням.
Розсотувати — розмочувати, розкручувати.
Набакир — набік.
Проскура — церковний хлібець.
Ринва — труба або жолоб для стікання води.
Пацати — ляскати по воді.
Випещені— доглянуті.
Шворка — тонкий мотузок.
б) Добір синонімів.
Кортіти — бажати, хотіти; кортить — муляє, шпигає, пече.
Ловкий — спритний, зграбний, меткий, вправний, моторний, в’юнкий.
4. Робота за текстом.
а) Цитатна характеристика образів.
| Федько | Толя |
| Це був чистий розбишака-халамидник. Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові. Спокій був його ворогом. …перший по силі на всю вулицю. Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. …він раптом вертається і віддає змія. Федько брехати не любить. Не любить також Федько товаришів видавати. — Нещастячко ти моє! — І за що мене Бог покарав таким сибірякою. …а Федька кладуть на стілець і луплять. — А давай об заклад, що перейду на той бік. А Федько справді щось надзвичайне виробляв на річці. — Ловкий хлопчак, що й говорити. — Ну й шибеник! — зітхав хто-небудь. Оце молодець, так молодець. — Толю, Толю! — кричав Федько. — Подай мені палицю свою… Я вилізу. Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: — Повів. | Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив на двір трошки боязно… соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. …бідненький Толя приходив додому задрипа-ний, подраний, з розбитим носом. Мати про Толю: «То дитина благородна, ніжна, а ти (про Федька) мужичня, «мурло ти репане». Толя тихенько хреститься й блідне. Толі холодно й страшно. Він сходить з ґанку і обережно йде до хлопців. Ніжні випещені ніжки його спотикаються… Увечері Толя хворий, гарячий лежить у постелі… Толя був увесь закутаний в шарфики… Оченята йому були якісь чудні, не то винуваті, не то злякані. Толя розтерявся… Толі зробилося страшно… ноги ослабли, сковза-лись по льоду. Але крижину в цей час підбило до берега і Толя, як стріла, вилетів з неї. — Папочко!.. Мамочко!.. Я не винен!.. Йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника. Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком. |
| Федько | Толя |
| Добро | Зло |
| Правда | Брехня |
| Сміливість | Боягузтво |
| Чесність | Підлість |
| Білий | Чорний |
| Активний | Пасивний |
| Альтруїст | Егоїст |
| Давав | Брав |
| Чесний | Підлий |
| Веселий | Понурий |
| Відвертий | Скритий |
| Гарний | Поганий |
| Грубий | Делікатний |
| Достойний | Негідний |
| Жвавий | Повільний |
| Зовнішній | Внутрішній |
| Людяність | Бездушний |
| Духовний | Матеріальний |
| Позитивний | Негативний |
| Невинний | Винний |
| Сила | Кволість |
| Світло | Темрява |
| Симпатія | Антипатія |
| Явний | Таємний |
| Життя | Смерть |
Висновок: Федько і Толя — дві різні людини.
— Що говорять про Федька? (Розбишака-халамидник, босявка, сибіряка, пробий голова, шибеник, ірод, ловкий хлопчик, молодець.)
— Що говорять про Толю? (Дитина ніжна, делікатна, смирна.)
— Що побачили за масками?
б) Мовна розминка.
Випишіть у дві колонки слова-антоніми, які характеризують героїв твору.
Отже, за маскою ми побачили, як ховається зло і яке беззахисне добро. Потрібно добрий пуд солі з’їсти, щоб розібратися, де є добро, а де зло.
Тому думайте, а тоді робіть.
IV. Підсумки уроку, оцінювання результатів роботи учнів.
1. Бесіда.
- Що з твору найбільше запам’яталося? Чому?
- Які емоційні моменти тяжко було сприймати?
- Як би ви вчинили, щоб не допустити такої біди?
2. Продовжити речення.
Дружба — це… (На дошці або плакаті зображене коло зі словом «Дружба» в центрі, а від нього відходять промінці. Напроти кожного учні записують слова, які характеризують це поняття.)
V. Домашнє завдання.
Прочитати біографічну статтю про письменника, дочитати оповідання. Підготувати усну розповідь за темою: «Моє ставлення до Федька і Толі» (з використанням синонімів та антонімів до слів хоробрість, благородство, чесність, кмітливість, сміливість, спритність, порядність). Намалювати ілюстрації до твору.