Твір на тему:
    Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору (ІІ варіант).

    Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    Твір на тему: Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору (ІІ варіант). Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії творчості та поетичних злетів.
    На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до «новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції». Був він неповторним, постійно різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я, А головне — він перебував у постійному пошуку, бо мав на меті вивести українську літературу з провінційного кола на європейський рівень.
    М. Вороний вважав, що справжнє мистецтво повинно єднатися з боротьбою за щастя людини. Поет не може стояти осторонь жорстокої дійсності.
    Поезія Вороного глибоко патріотична. Саме такою і є його поема «Євшан-зілля». Цей твір був написаний у 1899 році, але зовсім недавно дійшов до нас.
    Червоною ниткою через весь твір проходить ідея любові до рідного народу, до батьківщини. Моя земля, мій край, моя кохана сторона, — мовить кожна людина про свою Вітчизну, Материзну. Певно, так само виспівує прудкокрилий птах, коли повертається навесні до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду-прароду, до місця, де ти пустив своє коріння в рідну землю. Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька.
    З болем у голосі звертається Микола Вороний до таких людей. Свої думки і сподівання вкладає він в уста «гудця», якого половецький хан посилає на Руську землю. Музикант має на меті повернути сина з чужини до рідного батька, якому «тяжко віку доживати під вагою самотини» Але хлопець, якого князь Володимир оточив пошаною і багатством, не пам’ятає вже свою родину, чужими йому стали й пісні половецькі:

    Але спів цей ніжний, любий.
    Ані перший, сильний, дужий,
    Не вразив юнацьке серце,—
    Він сидить німий, байдужий.

    І не може здригнутися серце людини від цих слів, «бо хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають».
    Але мудрий співак все-таки знаходить спосіб зворушити душу юнака. Він дає йому понюхати євшан-зілля. І відбувається диво: подих рідної землі відродив картини дитинства, і хлопець ніби прокинувся від довгого сну:

    Краще в ріднім краї милім
    Полягти кістьми, сконати,
    Ніж в землі чужій, ворожій
    В славі й шані пробувати!

    Можна було б сказати, що все це схоже на казку, але не має в цій поемі, як у казці, щасливого кінця. Поет наголошує на тому, що багато і українців блукає по світу у пошуках щастя. І вони не розуміють, що щастя можна знайти тільки на рідній землі:

    Де ж того євшану взяти,
    Того зілля-привороту,
    Що на певний шлях направить,—
    Шлях у край свій повороту?!

    Можна сказати, що поема «Євшан-зілля» орієнтована і на сучасного читача. Проблема, піднята в ній, залишається актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.

    Він народився одного року з Лесею Українкою — в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й не визнавалося. На душу українця — горду й вільнолюбиву — було накладено кайдани усвідомлення своєї «вторинності», меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами.

    Душа бажає скинуть пута,
    Що в їх здавен вона закута,
    Бажає ширшого простору —
    Схопитись і злетіти вгору…

    Дух новаторства, непокори, підхоплення нових художніх віянь, наближення української літератури до сприйняття й визнання її Європою — це все Микола Вороний. Поетичне світобачення, тонке розуміння прекрасного, заглиблення в загальнолюдські проблеми і звеличення вічних життєвих цінностей — ось ті чинники, що зробили митця славетним, принесли йому любов розумного інтелігентного читача.
    Поет шукає нові теми й шляхи їх реалізації, піднімає в поетичних творах важливі морально-етичні та соціальні проблеми. Своїм художнім словом закликає кожного підносити духовність, не бути байдужими, «млявими та недужими» у вирішенні актуальних проблем. Митець переконаний у тому, що мотиви лірики, пов’язані з духовністю, «тягар життя скидають і душу раєм надихають», бо така творчість відчувається серцем.
    Для митця у всі часи головною була проблема свободи творчості. Тільки ті поетичні рядки, які викликані власними багатими емоціями, хвилюють читача. Вірші, написані на замовлення, — це поетова ганьба.
    Захоплення Модернізмом аж ніяк не завадило Вороному писати твори, пройняті щирою любов’ю до народу, його традицій, пошаною до його лицарів.
    Недаремно академік О. Білецький назвав творчість Миколи Вороного «явищем високої художньої цінності». Поет був твердо переконаний, що ніхто «поезію-царицю» не посміє «кинуть у в’язницю», бо не можна «свобідний творчий дух скувати».
    Глибоким патріотизмом пойнятий вірш «На свято відкриття пам’ятника Іванові Котляревському», в якому автора «Енеїди» піднесено на високий п’єдестал пошани, бо його служіння рідному слову — го справжній громадянський подвиг, який поклав початок відродженню національної ідеї.
    У добу революційних піднесень лірика Вороного не ідеалізувала нові перетворення, а щиро закликала берегти, охороняти здобуту свободу боротися за «нації права» не словом, а мечем.
    У розв’язанні морально-етичних проблем засобами поезії М Вороний стоїть на позиціях народних уявлень про честь, совість, порядність, справедливість, милосердя. У вірші «Легенда», опрацювавши-старовинний міфічно-фольклорний сюжет про материнську любов. Микола Вороний подає нам схильовану й повчальну розповідь про серце матері, в якому любов до своєї дитини і почуття всепрощення живуть вічно. Це вірш-застереження, вірш-вирок тим дітям, які цю істину забули або не розуміють.
    Любов до матері й любов до Вітчизни — ось два найсильніших почуття, що роблять людину непереможною. У поемі «Євшан-зілля» ця думка звучить з особливою силою.
    Які б випробування не зустрілися на шляху людини, вона завжди має пам’ятати, чиєї землі вона дитина. Син половецького хана, взятий у полон ще підлітком, на якийсь час забуває рідний край, та пам’ять серця оживає, коли юнак почув запах степової трави — євшану Уже ніщо не змогло зупинити сина половецьких степів на шляху до рідної домівки.
    «Де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, — шлях у край свій повороту?» — схвильовано запитує поет, звертаючись до тих українців, які розійшлися по всіх усюдах, забувши про свою Батьківщину.
    Висока культура вірша, прагнення поєднати в своїй творчості кращі традиції європейської лірики з новаторськими пошуками, досягти художньої досконалості, збагатити українську лірику ідейно й тематично ставлять Вороного на високий п’єдестал авторитету національної культури.

    Твір на тему: Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору (ІІ варіант). Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Микола Вороний, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутися на сторінку Микола Вороний

    Вас можуть зацікавити:

    1. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля»

    2. Проблема історичної пам’яті народу за поемою М. Вороного «Евшан-зілля»

    3. М. Вороний — декларатор ідей і форм українського символізму

    4. Якого роду ми діти? (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    5. Євшан-зілля — символ рідного краю (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    6. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    7. Вірність Батьківщині (за поемою Миколи Вороного «Євшан-зілля»). Аналіз твору

    8. Літописна основа сюжету поеми М. Вороного «Евшан-зілля». Аналіз твору

    9. «Слово, що живить надію й певну віру в ідеали» (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»)

    10. «Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну) (М. Вороний). Аналіз творчості

    11. «Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край». Аналіз творчості Миколи Вороного

    12. Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    13. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору (ІІ варіант)

    14. Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля» (ІІІ варіант)

    15. І безпечне, і вигідне… Життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного «Євшан-зілля»)

    16. Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного «Євшан-зілля»)

    17. Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі М. Вороного «Євшан-зілля». Аналіз твору

    18. Мої роздуми над поемою М. Вороного «Євшан-зілля»

    19. Контрольна робота з теми «Пісні літературного походження. М. Вороний. Т. Шевченко». І варіант

    20. Контрольна робота з теми «Пісні літературного походження. М. Вороний. Т. Шевченко». ІІ варіант

    21. Тестова контрольна робота з української літератури “Загадково прекрасна і славна давнина України: Микола Вороний, Тарас Шевченко” (6 клас)

    22. Розробка уроку: Микола Вороний. Ліро-епічна поема “Євшан-зілля”.

    23. Тема уроку: Микола Вороний. «Євшан-зілля» — поема про необхідність повернення людині історичної пам’яті, усвідомлення своєї національної приналежності.

    24. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. І варіант

    25. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІІ варіант

    26. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІІІ варіант

    27. Творчість М. Вороного, Олександра Олеся. Контрольна робота. 10 клас. ІV варіант

    28. Микола Вороний. Літературний диктант

    29. Тестові завдання. Микола Вороний. Поема «Євшан-зілля»

    30. Микола Вороний.Поема «Євшан-зілля». Дидактична гра «Блеф-клуб»

     

    Комментарии закрыты.