«Послання до єпископів» І. Вишенського — осуд злодіянь проти народу. Аналіз твору. Українська література
Іван Вишенський — чернець, у грудях якого билося серце палкого, демократично настроєного патріота. І хоча жив він далеко від Батьківщини — у Греції, але це не означало відмови Вишенського від боротьби проти поневолювачів українського народу. У своїх творах письменник викривав вище духовенство і панів, які уявлялися йому ненаситними вовками, що потопають у розкоші за рахунок обдирання простих людей-трударів.
«Послання до єпископів» — найвидатніший твір Вишенського. Він став гострою критикою не лише панів, а й усього кріпосницького ладу. Письменник різко протиставив у ньому гнобителів і їхніх бідних підданих — селян: «Тії хлопи з однієї мисочки поливку або борщик хлепчуть, а ми по кілька десят полумисків, різними смаками уфарбованих, пожираємо!»
Змальовані Вишенським картини життя єпископів — художнє узагальнення життя панства. Ошукування і хабарництво, несправедливість і кривда, наклеп і лицемірство, розпуста й огидний бруд — цей неповний перелік неподобств створює картину морального розкладу панівної верхівки.
Засуджуючи погорду, з якою духовні владики ставляться до простого люду, письменник гнівно запитує у перших: «Питаю тоді тебе, чим ти ліпший од хлопа?.. Або не тая матерія, глина і персть? Або не теє ж тіло і кров?» Пристрасне слово Вишенського палає гнівом проти гнобителів і сповнене співчуття до гноблених.
Викриваючи у своєму творі єпископів-злодіїв, Іван Вишенський сміливо засуджує їх: «…сидите на місцях єпископських, але не сидите на гідності й чесності; пануєте над селами, але над вашими душами диявол панує; пастирями себе зовете, але єсте вовки»…
«Послання до єпископів» І. Вишенського — гнівний осуд злодіянь проти народу, критика католицької церкви й панів, а також усього тогочасного суспільного ладу, де панує зло і мріють про звільнення від цього зла українські люди.