Покотигорошко, народні казки українців. Стислий виклад твору

Покотигорошко, народні казки українців. Стислий виклад твору

Був собі чоловік та жінка, а у них було два сини і дочка. От батько посилає синів орать, вони кажуть:
— А хто нам обідать принесе? Батько каже:
— Дівка.
А дівка каже:
— Я дороги не знаю.
От брати кажуть:
— Як зійдеш на гору, так буде три дороги: на котрій дорозі стружки будуть лежать, то ти по тій і йди.
Змій бачить, що два брати їдуть і все по дорозі стружки стружать; він узяв стружки позбирав та й кида по тій дорозі, що до йо¬го нори.
Мати наварила обідать і дала дочці нести. Вона вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по котрій стружки лежать; дійшла до нори, а змій узяв її та в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду та й випрягли воли; воли пустили пасти, а самі пішли додому та й питають матері:
— Де ж ваш, мамо, обід? Мати каже:
— Я ж давно вам з дівкою послала.
От вони до самого вечора її ждали; уранці встали — її нема! Брати кажуть:
— Мабуть, її той проклятущий змій узяв!
Вони одяглись та й пішли сестри шукати. Ідуть та ідуть — коли чередник череду пасе. Вони поздоровались. Чередник питає:
— Куди ви ідете? Вони кажуть:
— До змія — сестри одіймати.
— Як хочете ви од змія одняти сестру, то з’їжте у мене самого більшого вола.
Вони не захотіли та й пішли. Ідуть та ідуть — коли пастух пасе овечки. Вони із ним поздоровались. Він їх питає:
— Куди ви ідете?
— До змія — сестри одіймать.
— Коли хочете її однять, то з’їжте у мене самого більшого барана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть — коли свинар пасе свині. Вони поздоровались.
Він їх питає:
— Куди ви ідете?
— До змія — сестри одіймать.
— Коли хочете її однять, то з’їжте у мене самого більшого кабана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть — аж змій стоїть коло свого дому.
Змій каже:
— Здрастуйте! Чого вас сюди занесло?
— До тебе за сестрою.
— Коли хочете свою сестру узять, так з’їжте дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Вони по малесенькому шматочку з’їли та й більше не захотіли. Він їх взяв та під камінь і підвернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра та й пішла по воду до колодязя; набрала води та й іде — коли горошина котиться по дорозі та й ускочила у відро, а вона і не бачила. Прийшла додому, виливає воду — коли дивиться: горошина у відрі; вона взяла та й з’їла, і од тієї горошини уродився син.
Дали йому ім’я Покотигорошко; він росте не по годинах, а по хвилинах. Посідали вечеряти.
Покотигорошко й питає:
— Чи у вас, мамо, були іще діти?
— Було у мене двоє синів і одна дочка.
— А де ж вони?
— Змій украв дочку, так сини пішли її шукать; та нема ні синів, ні дочки.
Він повечеряв, обувся й одягнувся.
— Піду ж і я тепер за ними. Просить коваля:
— Зроби мені велику булаву.
Коваль зробив йому булаву; Покотигорошко узяв булаву, заплатив та й пішов.
Іде та іде — коли пасе чередник череду.
Він із ним поздоровався; чередник його питає:
— Куди ти ідеш?
— Іду до змія — сестри одіймать.
— З’їж у мене самого більшого вола, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним поздоровався; пастух його питає:
— Куди ти ідеш? Він каже:
— До змія — сестри одіймать.
— З’їж у мене самого більшого барана, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним поздоровався; свинар його питає:
— Куди ти ідеш?
— До змія — сестри одіймать.
— З’їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш! Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — аж стоїть дім зміїв і сестра бере коло колодязя воду.
— Здрастуй, сестро! — каже Покотигорошко. Вона йому:
— Який ти мені брат? Він каже:
— Побачиш, який я тобі брат! От виходить змій.
— А, здрастуй! — каже.
— Здрастуй! Змій його питає:
— Чого ти прийшов?

— За сестрою та за братами,
— З’їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Він узяв, усі поїв.
Змій каже:
— Молодець! Ну, тепер чи будем биться, чи мириться?
— Будем биться! Я з тобою не хочу мириться.
— Дми на тік, — каже змій.
— Дми ти, — каже Покотигорошко,- бо ти в своїм добрі хазяїн, а не я.
От змій як дунув — тік у нього став чавунний; а Покотигорошко як дунув — тік у нього став мідний.
От Покотигорошко як дав змію булавою, так змій став по коліна в землі; ударив другий раз — і убив змія. Тоді взяв змія, посік-порубав, на попіл перевіяв, братів з-під каменя ізвернув, забрав їх і сестру та й пішов додому.
Батько і мати були раді! Усі веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.

Покотигорошко, народні казки українців, стислий виклад твору Покотигорошко, Покотигорошко скорочено, українська література, шкільна програма, твори з української літератури скорочено, стислий виклад творів з української літератури, народна казка Покотигорошко

Повернутися на сторінку Українська література, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільна програма

Повернутися на сторінку Усна народна творчість, шкільні твори, твір на тему…

Повернутися на сторінку Твори з української літератури скорочено, шкільна програма