Платон Микитович Воронько. «Люблю я ліс». Протиставлення лиху війни щастя й краси мирного часу, українська література

Усі слова — співучі струни, коли під майстровим смичком.
М. Рильський

Хід уроку Платон Микитович Воронько. «Люблю я ліс». Протиставлення лиху війни щастя й краси мирного часу, українська література

II. Актуалізація опорних знань

1. Поетична хвилинка
Під музичний супровід учитель читає вірш М. Рильського:

З народного напившись джерела,
Як із Дніпра бере веселка воду,
О рідна пісне, знову ти прийшла
До матері й до батька — до народу.
О пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла лише йому служити,
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій правдою повитий!

2. Бесіда
• Діти, чи здогадались ви, що за пісня прозвучала на нашому уроці? Хто її написав?
• Пригадайте з уроків, що ви знаєте про Миколу Єроху.

III. Повідомлення теми й завдань
• Як ви розумієте вислів «батьківська земля»?
• Як упливають на ваші почуття українські пісні?
• Як ви ставитеся до своєї Батьківщини?
• Яке місце мали пісні, природа та Батьківщина в житті П. Воронька, ми сьогодні дізнаємося на уроці.

Знати: поезію П. Воронька «Люблю я ліс».
Уміти: виразно читати вірш, аналізувати прочитане, порівнювати, зіставляти з іншими видами мистецтва.
• Діти, як ви гадаєте, чому епіграфом сьогоднішнього уроку є саме ці слова М. Рильського?
• А зараз давайте познайомимось із планом нашого уроку.

План
1. П. Воронько і пісні.
2. Вірш «Люблю я ліс», його ідейно-художня характеристика.
3. Поезія й живопис.
4. Спостереження над художніми засобами.

III. Сприйняття матеріалу

1. Слово вчителя
Ви вже знаєте, що під час війни в наших лісах відбулася зустріч загонів С. А. Ковпака. Саме в одному з таких загонів і служив П. Воронько. (Учитель указує на портрет С. А. Ковпака.)
Діти, подивіться уважно на подані ілюстрації, що вам на них знайоме? (Діти впізнають пам’ятник на місці зустрічі Ковпаківських загонів, який знаходиться біля села Старикове, партизанську землянку, яка знаходиться в Соснівському лісі, пам’ятник партизанам Глухівщини в місті Глухові.)
Дуже багато письменників описали події партизанського руху в наших краях. Цікаво буде вам прочитати книги О. Федорова «У подорож по Сумщині», «Спадщанський ліс», С. А. Ковпака «Від Путивля до Карпат», які є на нашій виставці.
Отже, в одному з таких загонів і служив командиром підривників-мінерів П. Воронько. Одного разу, темної серпневої ночі 1943 року під час рейду по глибоких тилах фашистських військ один із загонів С. А. Ковпака спустився з Карпат у долину Пруту. Броду через цю дуже бурхливу річку партизани не знали, а провідника не було. Раптом у темряві замаячила людська постать.
Діти інсценізують зустріч П. Воронька з хлопчиком.
— До партизанів підійшов юнак:
— Місцеве населення щоночі виставляє людей, які проводять ков-паківців через брід, сьогодні чергую я. Мене звуть — Михайло. А ви ковпаківці ж?
Командир мінерів-підривників Платон Воронько сказав:
— Ні, ми з ними нічого спільного не маємо. (Сміється.)
— Еге ж, не маєте. Тут ваші вже йшли — аж земля гула. Наші навіть пісню про них склали.
— Цікаво! А ви її знаєте?
— Ай! Рушаймо до броду, я вам заспіваю.

Учень (співає пісню)
Із Путивля до схід сонця, до схід сонця рано
Виїжджали козаченки — славні партизани.
Дід Ковпак стояв на возі: «Прощавайте, друзі!
Як загинемо в дорозі, не ридайте в тузі… »

— Чи не знаєш ти, хто склав цю пісню?
— Народ. У нас її всі співають.

Учитель. Пісня лилася далі, а бійці були вкрай здивовані: та це ж їхня «Похідна», складена поетом-партизаном П. Вороньком. Так несподівано зустрівся поет зі своїм твором, який став уже народною піснею.
Діти, а як ви думаєте, чому народ її співав? (Тому, що дуже припала до серця людям ця пісня)

2. Повідомлення
1) За роки війни Платон Микитович створив багато віршів та пісень. Їх видавали й на окупованих землях у друкарнях (вказує на ілюстрації) і розповсюджували серед партизанів та населення. Деякі з цих творів тоді ж стали народними піснями.
2) Одшуміли бої, настало мирне життя. Платон Микитович писав і для дорослого читача, і для дітей-школярів та дошкільнят. Учитель. Пригадайте його збірочки з молодших класів. («Читаноч-
ка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель»)
Сучасні українські композитори поклали на музику понад 50 віршів і пісень П. Воронька. А понад усе П. Воронько любив природу, із якої черпав натхнення, цілющий нектар поетичного слова. Так пісня й природа сплелися воєдино, дві музи поєдналися, до них прийшов ще брат живопис. Як наслідок — картини заговорили звуками, звуки утворили полотно, слова засяяли барвами.

IV. Осмислення матеріалу

1. Робота з підручником
1) Виразне читання вірша «Люблю я ліс» кращим учнем напам’ять.
2) Аналіз поезії за опорою-пам’яткою «Аналіз ліричного твору».

2. Бесіда
• Знайдіть у вірші повтори. Чому поет вдався до цього засобу?
• Перечитайте вірш мовчки. Виділіть рядки, де описано ліс. Поясніть, які художні засоби мови та як саме допомагають авторові змалювати яскравий образ величного пралісу?
• Уявіть, що ви разом із автором зайшли в ліс: що ви почули, побачили, пережили? (Музичний супровід.)
• Зверніть увагу на те, що перше речення вірша — окличне. Наступне — розповідне. Прочитайте їх з належною інтонацією.
• Як ви розумієте рядки:

І не один звитяжний вчинок
Я по степам його проніс
За нашу рідну Батьківщину!

• Розкажіть, які спогади навіяв поетові прадавній ліс?
• Передостаннє речення поділене на дуже короткі рядки. Чому? Читаючи ці рядки, виділіть голосом слова з логічним наголосом, дотримуючись належної інтонації й темпу.
• Чому мирні роки поет називає «віком найвищої краси»?
• Розкажіть, яким ви уявляєте автора (його ставлення до Батьківщини, людей, природи, праці). Свої міркування підтверджуйте посиланням на текст.

3. Словникова робота
Як ви розумієте вислів «пафосність вірша»?
Пафос (від гр.) — почуття, присутність натхнення.
Синекдоха (від гр.) — заміна частини цілого одним предметом.

4. Узагальнення
• Яка тема вірша?
• Як можна співставити поезію з живописом, як вони поєднуються? (Розгляд картини М. Г. Трубчаніна «Дрімотний ліс».)
• Що єднає вірш «Люблю я ліс» і цю картину? (Джерело, зміст. Малюючи картину, художник добирає фарби різних кольорів, тонів, щоб правильно, чітко вималювати кожну деталь, відтворити правдиво, яскраво якусь подію, зовнішність людини або пейзаж. Так і письменник добирає наймилозвучніші слова, художні засоби, щоб створити словесну картину життя)

V. Закріплення матеріалу

1. Самостійно робота за рівнями

IV — «Усне малювання»
Описати, що побачили, почули, які картини уявили. (Музичний супровід.)

III — Спостереження над художніми засобами. Виписати тропи
Епітети могутність величаву, тихий верболіз, темне гілля зображують окремі деталі пейзажу. Завдяки цьому перед нами виразно постає картина прадавнього лісу, яка чарує своєю красою, викликає почуття радості, насолоди.
Анафора, риторичний оклик — «Люблю я ліс!». Поет виражає глибоку вдячність лісу, пошану до нього.
Епітети звитяжний вчинок, рідна батьківщина, довгі роки незламні допомагають П. Вороньку, пригадуючи своє партизанське минуле, передати його зворушення, гордість за подвиги народних месників і викликають у нас ті ж думки.
У рядках:

…тричі щедро напоїв
Коріння буків і дубів
Своєю кров’ю молодою —

епітет «щедро» виражений прислівником. Це для того, щоб більш точно, виразніше, поетичніше зобразити цю дію. Також епітет «молодою». Крім епітетів тут же вжито й уособлення «напоїв». У майбутньому поет хоче бачити мир між народами, який називає «віком найвищої краси».
Учитель. Чому автор уживає одночасно кілька художніх засобів? (Тому що вони доповнюють один одного, дають можливість правдиво, виразно, поетично змалювати події, людей, явища, предмети)

II — Поділ поезії на структурні частини

План
1) Значення лісу для партизан.
2) Шана й любов до лісу.
3) Навіяні думи.
4) Наше майбутнє.

Учитель. А чи можна зобразити предмети чи явища, не вдаючись до художніх засобів? (Можна, наприклад у Т. Шевченка:

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
А матері вечерять ждуть)

Нема жодного художнього засобу, але образ літнього вечора в українському селі виразний, яскравий, поетичний, пройнятий теплим почуттям поетового серця.

VI. Підсумок.
Поезія П. Воронька — найрідніша сестра музики й живопису. Його вірші набули такої яскравості, музикальності через те, що в душі Воронько і поет-музикант, і поет-художник.