Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока, українська література

Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока, українська література

Аналіз образу Сивоока:
· Сивоок — вигаданий персонаж.
· Процес формування таланту Сивоока.
· Як через цей образ письменник розкрив свою віру в неминучість і вічність мистецтва, переконання, що людина — творець краси?
· Розмаїття засобів зображення Сивоока (зовнішній портрет у монологах героя, взаємини з іншими персонажами твору, ставлення до навколишнього середовища)
· Ким є Сивоок — своєрідним дзеркалом, у якому відбилися мудрість і знання, вміння і навички його попередників, чи самобутнім митцем?

Сивоок — це повністю вигаданий образ, якого Павло Загребельний увів в роман, щоб через нього показати ту тяжку долю простого народу, але в той же час з незламним духом і силою волі. Процес формування таланту Сивоока пройшов багато випроб, але ж в кінці відтворився у найвідоміший архітектурний пам’ятник за часів Київської Русі і правління Ярослава Мудрого, якому не було рівних. Сивоок постає перед нами , повністю вигаданою людиною але водночас живою, тобто реальною , відображаючи в собі типову людину тієї епохи зі своїми проблемами, надіями, пошуками і насамперед стражданнями ,які йому і кожному із нас приготувало життя. Трохи прочитавши можна відчути і зрозуміти, що в цей образ автор можливо вклав свої ідеї та роздуми щодо мистецтва, культури та буденного життя , кожної люди і народу в цілому. Тим самим знову і знову стверджуючи про незламність народного духу й нетлінність таланту.
Чому ж автор дає таке незвичне ім’я — Сивоок, яке викликає відчуття таємничості і загадковості і долі майбутнього митця і генія.
Ще у дитинстві хлопчик осиротів, коли на його очах було вбито дід Родима, запеклого язичника, вже тоді в характері хлопця почали формуватися риси сильної людини,незламної яка ніколи не буду рабом і матиме свою думку,своє слово.
Його нелегка доля — це шлях від юного і неосвіченого хлопчика до геніального майстра. Він блукав по Русі , був ченцем у болгарському монастирі, потім у ролі полоненого потрапив до Візантії де набирався досвіду і розвивав свій талант, і нарешті повернувся на рідну землю, до Києва.
Де йому було написано долею, збудувати храм уособлював в собі , як християнські звичаї, які тільки прийшли на цю землю, так і язичницькі манери фарбування і роботи з малюнками. І знову храм постає центральним образом у романі, об’єднуючи всіх героїв і показуючи величність і силу народного духу. Сивоок намагався збудувати храм не схожий на Візантійський, а свій, своєї Батьківщини. Але маючи такий талант від Бога, він не забуває, що є вихідцем з простого люду.

З дитинства усвідомив , що підкорятися чомусь і бути рабом це значить зрадити самому собі. Він говорив , що митець — це вільна людина, яка має право творити і не служить ні церкві, ні князю, а прикрашає Землю. На будівництво він запрошував простих людей з вулиці, який в процесі будівництва навчав роботи з фарбами, і за допомогою який в кінці нарешті закінчив будівництво храму.
І як завжди великого митця спіткала невдача, яка за собою потягла важкий ланцюг проблем, і на вершині свого досягнення, його вбивають. А той, який допомагав йому в будівництві, зрадив його і наказав назавжди знищити згадку про Сивоока, а замість цього написати що він,Ярослав Мудрий, збудував храм Софії Київської.
На мою думку в образі Сивоока , як в дзеркалі відбилося все те краще , що за багато віків здобував руський народ, простий народ. Той талант, ті вміння — передалися через століття і відбилися в обдарованій людині, якій було призначено показати всю велич сильного і вільного народу.

Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока, українська література

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *