Павло Грабовський. Співець мужності і боротьби

Павло Грабовський. Співець мужності і боротьби. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Грабовський, шкільна програма

На його обличчі — печать зажури і мужності, мудрості і самозречення. Високе чоло, задумливий погляд сірих очей, ясних, аж прозорих, глибоких, як тінь вечорова. Такі очі одних гріють вогнем, а інших обдають крижаним холодом. Хоч більшу частину свого життя письменник провів у тю­ремних казематах і на холодній півночі, хоч замість людей бачив грати та фортечні стіни, все ж ні на хвилину не зга­сав у ньому вогонь любові до скривдженої людини.
Тяжкі умови життя прирекли поета на передчасну фі­зичну смерть, але ніщо не могло вбити його титанічного духу, погасити вогонь його вільнолюбства.
Грабовський полум’янів, а не тлів, і рано згорів. На скромному надгробку поета стоять дати: 1864—1902. Тридцять вісім років життя. Життя — подвигу.
Його великий попередник, Т. Г. Шевченко, звертаю­чись до долі, говорив:

Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собовд,

Ці слова з повним правом міг би повторити й Грабовський. Певно ж, сила його голосу поступається перед мо­гутнім Шевченкопим покликом, але він, так як і Кобзар, не тільки словом, а й особистим життям ствердив несхит­ну вірність революційним ідеалам.
Поет-революціонер, борець і мученик. Українець із села Пушкарного. Охтирського повіту. Харківської губернії (тепер Грабовське. Краснопільського району. Сумської об­ласті). Українець, що став другом і братом росіянинові й полякові, італійцеві й фінну. Бурсак, вигнаний семінарист, чорнопереділець, солдат. В’язень харківської, ізюмської, Бутирської, іркутської тюрем. Засланець найвіддаленіших місць Сибіру — Балаганської округи, Вілюйська, Якутська, Тобольська. Автор кількох збірок нев’янучої поезії, бли­скучий публіцист, талановитий перекладач. Народник, що йшов до марксизму. Такий життєвий шлях цієї людини. «Як подивлюсь я на своє життя від початку, так не було в йому нічогісінько майже світлого, крім важкої праці, злиднів, хвороб та пропадання серед жорстоких, запеклих людей, серед нелюдських та катівських громадських обста­вин,— скаржився поет на власну долю у своїй «Автобіо­графії».—Горем та злиднями почалося моє життя, горем та злиднями й скінчиться. Але не треба мені світових заман та ласощів, аби тільки дали спромогу працювати для рідного краю, присвятити йому ті слабі сили, які ще ос­тались в моїм покаліченім та понівеченім тілі. Не дають і не дадуть…»
З 38 років життя 20 неволі, тяжкої хвороби і смерть на чужині!
Яку ж треба було мати в серці любов до знедоленого краю, як треба було вірити в прийдешнє щастя, щоб в ос­танні дні свого життя проспівати гімн боротьбі за люд­ську справедливість:

За вікном у мене
Хуга прошуміла,
Почуття шалене
В серці зворушила.
Хочеться всі пута
Одразу порвати,
Як та хуга люта,
Знятись-погуляти.

А як же все це починалося? Звідкіля бралися сили? Він народився через три роки після «голодної волі», селянської реформи 1861 року, коли капіталізм змів остан­ню перепону і заполонив Росію.
Вихователем вразливої його душі було саме життя.

Син бідного паламаря, сирота з 8 років, майбутній поет уже змалку настроювався на героїку. До цього ж кликали народні пісні та казки, почуті від матері і бабусі.
На десятому році мати віддає Папла до Охтирської бурси, в науку до попа. Піп не знав жодного українського слова, глузував з українців і всіх бурсаків поділяв на кохан­ців і нелюбих. Серед останніх був і Павло.
«Крім мертвої науки,— пригадує в своїй «Автобіографії» П. Грабовський. — бурса нічого мені не дала; мені дуже припала до серця латинська мова, але не бурса за­цікавила мене тією мовою; мені любо було перекладати оповідання про славетні вчинки стародавніх героїв, через те й латина сподобалась».
У 1879 році П. Грабовський вступає до Харківської семінарії. Тут він і переймається народницькими ідеями, які тоді панували серед передових людей Росії. Цьому сприяло читання книжок і розповіді та поради професора словесності. Грабовський помер дуже рано. Франко говорив: «Доконали людоїди ще одну молоду силу, понівечили гарний талант, що міг би був зробити чимало доброго се­ред своєї рідної „суспільності».— З болем у серці писав промученицьке життя поета.
Боляче озвалася смерть Грабовського у серці кожного, хто знав поета і поділяв його революційне завзяття.
Могилу славного сина українського народу любовно доглядають вихованці то­больського дитячого будинку — громадяни нової епохи. На ній завжди лежать живі квіти або свіжі ялинові гілки. Во­ни нагадують про «живе життя», за яке боровся, страждав і передчасно поліг поет.
Поезія Грабовського живе серед нас. На нашій літера­турній ниві вона горить полум’яною маківкою. У ЇЇ барві — колір крові, священний колір нашого червоного революцій­ного прапора.

Павло Грабовський. Співець мужності і боротьби. Шкільні твори, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Грабовський, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутися на сторінку Павло Грабовський

Вас можуть зацікавити:

1. Життєвий подвиг поета Павла Грабовського

2. Ідейна спільність громадянської лірики П. Грабовського та І. Франка

3. Образи борців за волю в поезіях П. Грабовського. Аналіз творів

4. Поетичний образ України у творах П. Грабовського. Аналіз творів

5. Павло Грабовський — співець трудового народу. Аналіз творчості

6. Життя Грабовського — це подвиг. «Неволя живої душі не уб’є…» (П. Грабовський)

7. Поетичне вираження прагнення українського народу до волі (за віршами П. Грабовського). Аналіз творів

8. Поетичне вираження прагнення українського народу до волі в поезії Грабовського

9. Поетичний подвиг Грабовського. Аналіз творчості

10. Образ України в поезіях П. Грабовського. Аналіз творів

11. «Перед долею важкою голови не похилю» (П. Грабовський). Життя і творчість

12. Зображення борців за волю народу в поезії П. Грабовського. Аналіз творів

13. Поетичні ідеали Павла Грабовського. Аналіз творчості

14. Зображення народної боротьби за волю в поезії Павла Грабовського. Аналіз творів

15. Довічного прагнення українського народу до волі в поезії Павла Грабовського. Аналіз творів

16. Життєвий шлях Павла Грабовського

17. Спонукання до боротьби за волю в поезії Павла Грабовського. Аналіз творів

18. Образ України в поезії П. Грабовського. Аналіз творів

19. «Боровся я за щастя для людини…» (П. Грабовський). Значення творчості П. А. Грабовського

20. Значення творчості П. А. Грабовського в українській літературі

21. Віра в світле майбутнє українського народу в поезії П. Грабовського. Аналіз творів

22. Україна у творчості Павла Грабовського. Аналіз творів

23. Образи борців за волю народу в поезії П. Грабовського. Аналіз творів

24. Зображення життя знедоленого українського народу (за творами П. Грабовського). Аналіз творів

25. Жертовна любов до знедоленого народу у поезії П. Грабовського. Аналіз творів

26. Зображення народних борців за волю у творчості П. Грабовського. Аналіз творів

27. Сум за матір’ю та сестрою у творчості П. Грабовського. Аналіз творів

28. Образи матері та сестри у творчості П. Грабовського. Аналіз творів

29. Зворушливий образ рідної мати в поезії П. Грабовського «До матері». Аналіз твору

30. Туга за рідним краєм у вірші П. Грабовського «Сон». Аналіз твору

31. Зображення природи рідного краю у вірші П. Грабовського «Сон». Аналіз твору

32. Гіркий біль поета-засланця в поезії П. Грабовського «Сон». Аналіз твору

33. Образ простої жінки-трудівниці в поезії П. Грабовського «Швачка». Аналіз твору

34. Тяжка доля жінки-трудівниці в поезії П. Грабовського «Швачка». Аналіз твору

35. Тематичне оцінювання. Творчість Павла Грабовського, Адріана Кащенка. Українська література. 7 клас

36. Тематична контрольна робота. Творчість І. Франка, П. Грабовського. Українська література. 10 клас

37. Поетична творчість Павла Арсеновича Грабовського ( підсумковий урок). Значення творчості в українській літературі

 

Комментарии закрыты.