Павло Архипович Загребельний. Характеристика творчості. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма
Народився Павло Загребельний 25 серпня 1924 р. в придністрянському селі Солошиному на Полтавщині. Змалку ріс без матері. Навчається майбутній письменник в Солошинській середній школі.
У червні 1941 р. Загребельний закінчив десятирічку. Збирався вчитися далі, але почалася Велика Вітчизняна…
У неповних сімнадцять років пішов добровольцем в Радянську Армію. Брав участь в обороні Києва. Навчався у військовому училищі. У серпні 1941 р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, і знову фронт, і тяжке поранення влітку у 1942 р.
Повернувшись у 1946 р. на Батьківщину Павло Загребельний працює в колгоспі рідного села, а з вересня почав навчатися на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.
Спершу Павло Загребельний працював у обласній дніпропетровській газеті, потім переїжджає до Києва — обіймає посаду завідувача відділом прози в редакції журналу «Вітчизна», в 1961—1963 роках редагує газету «Літературна Україна».
З 1964 р. Павло Загребельний — відповідальний секретар правління Спілки письменників України, у 1979—1986 роках очолює республіканську Спілку.
Характеристика творчості
«Марево». Служба на радянсько-іранському кордоні, вивчення історії, філософії, поезії, мистецтва і культури народів Сходу — таке підгрунтя одного з перших великих прозових творів Загребельного — повісті «Марево».
Окремим своїми сторінками «Марево» нагадує фрагменти художньої енциклопедії. Так докладно і в міру, із професійним знанням, вільно й просто, розповідає Павло Загребельний про багату й суперечливу історію Ірану, про його примхливу природу, про калейдоскопічно-барвисті базари Сходу, про працелюбний талановитий народ цієї країни та про його звичаї.
На республіканському конкурсі в 1955 році за кращий науково-фантастичний та пригодницький твір для дітей та юнацтва повість «Марево» відзначена другою премією.
«Дума про невмирущого». Це — пристрасна сповідь солдата-фронтовика про безсмертя свого покоління, яке грудьми зустріло фашистську навалу. Це мужній гімн радянській людини. це героїчна дума про нескореність і самовідданість наших юнаків-воїнів.
Дилогія «Європа 45», «Європа. Захід». В романі хроніці «Європа 45» відображено події кінця другої світової війни на Європейському континенті, боротьбу радянських патріотів проти гітлеризму — на фронті, у ворожому тилу, в таборах смерті. Боротьба європейських народів з фашизмом — така провідна тема й роману-хроніки «Європа. Захід».
Романи привертають увагу не тільки масштабністю вперше залучених і художньо осмислених історичних матеріалів періоду другої світової війни, а й гостротою конфліктів: несподівані пригоди, ризиковані ситуації. Подвійне зображення часу зумовлює неповторну побудову дилогії. Час виступає дійовою особою.
Події у «Європі 45» розгортаються в Західній Німеччині, Голландії, Франції, Італії, Париж, Рим, прирейнські міста і католицькі монастирі — ось ті пункти, де відбувається дія другої книги дилогії «Європа. Захід» — логічне ідейно-композиційне завершення «Європи 45». Прокляття війни. Загребельний-гуманіст підносить голос на захист миру, дружби між народами.
«Добрий диявол». З «Європейський циклом як найчастіше пов’язується й воєнно-патріотичний роман Загребельного «Добрий диявол». Він сприймається як новітня притча. Письменником схоплена, власне, одна апогей на в житті людини мить — нечуваної сили шторм у відкритому морі. Прозаїк і тут іде від життя: під час шторму на Азовському морі радянським прикордонним було врятоване грецьке торговельне судно…
«День для прийдешнього». Над цим романом автор працював протягом 1961—1963 років. Твір складається з трьох частин: «Ранок», «День», «Вечір». Основу фабули становить засідання архітектурного журі.
Згодом Загребельний так розкриває ідейний зміст цього роману. «День для прийдешнього» — дияволізм ХХ століття: посередність, нездарність, недовченість. На зіткненні таланту й посередності, власне, будується ця книжка.
«Первоміст» — це розповідь про долю одної з найперших великих, висловлюючись по-сучасному, інженерних споруд, про її вплив на тогочасне мислення, про ставлення до неї тогочасного люду, який вбичав у такій величезній споруд, як перший міст через Дніпро, мовби уособлення всієї землі й держави. Ідейний зміст «Первомосту» історично не продукоментований, за винятком одного лише речення: «Літописець записав коротко: «Того ж літа (6625) устрої мост через Дніпро Володимир». Цебто: у 1115 році. Ц все. Далі — творчий домисел, уява.
«Євпраксія». Павло Загребельний відтворює історичні події останнього десятиріччя дванадцятого століття. На тлі цих подій і розкривається трагічна доля онуки Ярослава Мудрого княжни Євпраксії — дружини німецького імператора Генріха ІV. Дружину всемогутнього імператора, повелителя більшої частини тогочасної західної Європи, вразили деякі оргії, дрімуча забобонність.
Коли Євпраксії не вдалося умовити імператора-жорсткосерця, вона бунтує — «Генріх садовить її до в’язниці». Мужня жінка втікає з-під охорони, вони виступає на соборі, викриваючи Генріха перед цілим католицьким світом, її слухають чотири тисячі церковних сановників і тридцять тисяч простого люду.
Так Європа чи не вперше познайомилась з жінкою-політиком, з жінкою-борцем. І ця жінка була руська!»
Першим на сучасну тему був роман «Спека». Про металургів «Придніпров’я». Не «виробничий», а «людинознавчий».
Життя нового покоління робітників та інженерів в епоху науково-технічної революції Загребельний відтворює в романах «З погляду вічності» та «Переходимо до любові». В них — «гарячий зріз» сучасності.
У центрі роману «З погляду вічності» — показ спадковості поколінь. Загребельний засуджує кар’єризм, зрозумілість, бюрократизм, формалізм, куцо-споживацькі прагнення.
«Розгін». Своє завдання автор вбичав у тому, щоб «сказати про роль науки в у сучасному світі, про місце вченого, який здатен перетворити і покращити цей світ…
Чи не найяскравіше вдалося Загребельному змалювати багатогранний характер академіка-кібернетика Петра карна ля. Через його образ романіст розкрив подвиг нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Проте і центрі — тема сучасна, люди науки і виробництва.
«Південний комфорт». В цьому романі Загребельний-сатирик гостро висмією шанувальників незаконного «комфорту».
«Безслідний Лукас». У підзаголовку автор уточнює: «Роман з чотирьох повідомлень» і не без фантастики». На останній сторінці головний герой зникає: «Лукаса не було. Не було слідів. Нічого». Крім елементів фантастики, твір має гострий політично-філософський характер.
Використовуючи останні досягнення науково-технічного прогресу, молодий американський учений Лукас прагне удосконалити людський розум. Щоб реалізувати свою зухвалу ідею, юнак подорожує по планеті. Передусім відвідує ті країни, де колись зароджувалась цивілізація. Отже, «Безслідний Лукас» — це й своєрідна художня енциклопедія історії, мистецтва.
«Диво». «Диво» — чи не найскладніший за композиційною організацією роман у нашій літературі. Павло Загребельний переконаний, що «народ диве саме завдяки міцному зв’язку часів, безперервності традицій, великій своїй історії, тому хотілося мені показати не просто щоденний побут моїх героїв, а їхнє історичне тривання, їхню ходу крізь століття і тисячоліття, з минулого в майбутнє, так виникла зухвала думка поєднати далеку минувшину з днем нинішнім у романі «Диво», так, власне, поєднується має замилування героями часів віддалених з найгострішим інтересом до пекучих проблем двадцятого віку».
Рік 992 — початковий відлік «романного часу», звершуються ж розгортатися події у 1966 році. Отже, в полі зору Загребельного —художника тисячолітня історія нашої материзни.
Сива давнини — композиційний епіцентр «Дива». Ядро глобального конфлікту. Час дії, як уже зазначалося, кінець десятого — перша половина одинадцятого століть. Про той період Загребельний-історик пише: «За поганством стать століття нашої первісної культури, і відкидати їх не можна. Видно, то були не гірші століття, коли Київська Русь уже в десятому й на початку одинадцятого століття, тобто ще фактично не ввійшовши цілком у русло панівного тоді християнства, дивувала світ своєю культурою, своєю силою, своєю талановитістю». Місце — древлянські землі, Київ, Новгород, Болгарія, Візантія.
Романіст не просто белетризує старожитні документи. Він полемізує з очевидцями тих далеких часів, переосмислює факти і події, іноді канонізовані у працях істориків і творах письменників. Автор «Дива» намагався відтворити, як він сам про це пише, не тільки побут, обстановку, політичну й моральну атмосферу, а й психологію наших далеких прапращурів.
Серед попередників, ясна річ, на чільному місці Ярослав Мудрий.
У полеміці проти перебільшення значення культури Візантії, й християнства Загребельний іде далі Семена Скляренка.
Загребельний-історик переконливо доводить, що могутня держава спиралась на місцеві сили й традиції:
Тож ведучи мову про «історичний роман Павла Загребельного «Диво», слід неодмінно мати на оці джерела і рушійні сили формування світоглядних категорій та своєрідної культури нашого народу.
Павлові Загребельному вдалося відтворити процес виявлення і формування великого мислительського таланту вихідця з глибини трудового народу. Життєвий і творчий досвід нашого далекого предка втілений в славнозвісному архітектурному шедеврі.
Отже, головний об’єднуючий центр — це образ Софії Київської, незвичайного дива, що «ніколи не кінчається і не переводиться». Своєрідний образ епохи. Він створений у «Диві» шляхом застосування нових жанрово-стильових та образних засобів художнього реконструювання соціально-моральної природи наших далеких предків, їх характерів, взаємин, подій, суспільних обставин, деталей громадського й побутового життя назавжди втраченого світу.
Павло Архипович Загребельний. Характеристика творчості. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма
Повернутися на сторінку Українська література
Повернутись на сторінку Павло Загребельний
Вас можуть зацікавити: