Остап Вишня (Максим Рильський)

Остап Вишня (Максим Рильський)

Найхарактернішою, може, рисою Остапа Вишні як письменника є те, що він органічно поєднує в своїй творчості новий, соціалістичний зміст з глибоким національним характером. Це — український письменник передовсім, український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці. Саме оце поєднання видимого світові сміху з незримим світові смутком, таке притаманне народній українській поезії, свідчить, що Остап Вишня справді-таки земляк і духовний родич великого Гоголя, дотепного Котляревського, наївного і милого в тій наївності Квітки, нарешті — Тараса Шевченка, того Шевченка, який зумів так геніально переплести в своїх «Гайдамаках» палючі, вогненні картини народного повстання з одчайдушно-веселими, подекуди й солонуватими піснями Кобзаря Волоха — і закінчити безсмертну свою поему мудрою післямовою, де вимовлена висока мрія, що в майбутньому «житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля».
Я назвав Гоголя, цього великого українця, що на нечувану в світі височінь підніс, поруч ставши з другим велетнем — Пушкіним — найпередовішу в світі російську літературу. Вишня, будучи глибоко національним-українським письменником, чужий, розуміється, усякій національній виключності і обмеженості, він пройшов добру творчу школу у великих російських учителів — того ж таки Гоголя, Салтикова-Щедріна й Чехова. Може, до названих імен варто б ще додати імена Володимира Короленка і Гліба Успенського, з якими ріднить Остапа Вишню багато спільних рис, а в першу чергу — сердечна любов до людини.
Ф. Маківчук в передмові до двотомного зібрання творів Остапа Вишні (Держлітвидав — 1956 р.) розповідає про випадок, коли в одному з колгоспів Вінницької області найтяжчою покарою для ледачого, невмілого і надто прихильного до чарчини голови колгоспу виявилась пропозиція послати матеріали про «подвиги» цього «героя» для фейлетону Остапові Вишні. Відомий і випадок, коли правління якогось колгоспу просило обласне начальство прислати для наведення ладу в господарстві — хорошого агронома, тямущого ветеринара — і Остапа Вишню.
[…] Одна з причин надзвичайної популярності Вишні полягає в тому, що він письменник суто народний, народний у найкращому і найглибшому розумінні слова. Він справді воістину боліє болями свого народу, радіє його радощами, живе його життям, творить і будує разом з народом. Багато, скажімо, приділив уваги Павло Михайлович Губенко (так насправді зветься письменник) колгоспному життю. Читаючи його речі на колгоспні теми, просто дивуєшся, як тонко він знає це життя. Можна сміливо сказати, що в справах організації праці, агротехніки, тваринництва автор «Усмішок» може посперечатися з найкращими практиками-фахівцями. Але в центрі його творчих інтересів завжди стоїть людина, жива людина, людина соціалістичної дійсності, будівник комунізму.
Письменник чудесно пам’ятає старе село з його забобонами й пересудами, з його дикунською «медициною», з його темнотою… І висміює це село. Але це не сміх «з панського ґанку» (саме поняття такого «ґанку» ніяк не в’яжеться з образом Вишні), не сміх згори і збоку, не сміх презирства… Це сміх жалю, це сміх любові, це сміх людини, яка пристрасно жадає, щоб і «малою сліду на землі» не залишилось од тих пережитків «доброго старого часу».
Зовсім уже іншим сміхом, власне, не сміхом, а усмішкою, теплою й лагідною, овіяно такі оповідання Остапа Вишні, як «Діди наші та баби наші», де малюється старих віком, але молодих серцем людей нового села. І вже, власне, ніякого сміху, а тільки трепетна радість повиває слово Вишні, коли говорить він про своє гостювання у Макара Онісимовича Посмітного. Мені самому довелось побувати в колгоспі, де головує Посмітний, і коли я прочитав фейлетон — чи фейлетон це? — про перебування Вишні в отому колгоспі імені Будьонного, то мене просто вразили та рельєфність і точність, з якими малює автор кремезну фізично й духовно постать керівника знаменитого господарства під Одесою. То-то й є, що не вкладається Остап Вишня в оті визначення: фейлетоніст, гуморист, сатирик. Це письменник у повному й глибокому розумінні цього слова, письменник дуже широкого діапазону.

[…] Автор «Усмішок» — дуже своєрідний художник, його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ наслідувати його. От візьмімо хоч би початок його «Автобіографії».
«У мене, нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім, років мабуть із десять підряд — мати казали (саме казали. — М. P.), що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку».
[…] Пристрасний мисливець, палкий поборник охорони природи, Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним, задушевним ліризмом.
[…] З такою ж любов’ю, як про природу, пише Остап Вишня про культуру. Такі речі його, як нариси про Ганну Іванівну Борисоглібську («Народна артистка»), про молодого Гната Юру, як «Літературно-мистецькі усмішки» — «Калиновий гай», «Нащо мені чорні брови», «Про Сергія Воскрекасенка», «Про Степана Олійника», «Про Дмитра Білоуса», «У курсі дєла», виявляють в Остапі Вишні не тільки ентузіаста літератури й театру, а й справжнього знавця. Не хочу закінчувати цей абзац фразою, що аж проситься: «Деякі наші літературознавці і мистецтвознавці могли б позаздрити…» і т. д.
У мене на стіні висить фотографія: Павло Михайлович розказує «на привалі» товаришам по полюванню якусь історію. Історія, очевидно, дуже смішна, бо навіть у строгого Петра Дорошка, що сидить у забоці і обчислює, мабуть, грізні якісь плани проти зайців, з’явилась на устах усмішка. Я радий, що й я є серед слухачів на тій фотографії, як завжди радий бути читачем і відчувати себе сучасником і товаришем по перу нашого Остапа Вишні…

Рильський М. Т. Статті про літературу. — К.: Дніпро, 1980. — С. 327—330

Остап Вишня (Максим Рильський). Українська література, Остап Вишня, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Остап Вишня

Вас можуть зацікавити:

1. Остап Вишня. Сторінки з біографії

2. Остап Вишня. Життя і творчість

3. Остап Вишня. Життєвий подвиг громадянина (життєвий і творчий шлях)

4. Остап Вишня — талановитий і неповторний митець українського народу

5. Гумореска Остапа Вишні «Чухраїнці» та її актуальність сьогодні. Аналіз твору

6. Мотиви любові до рідної землі у творчості Остапа Вишні. Аналіз творів Остапа Вишні

7. Народна вчителька Марія Андріївна (за твором Остапа Вишні «Перший диктант»). Характеристика образу

8. Друг людини, друг природи й праці. Аналіз творчості О. Вишні

9. «Хай живуть зайці!» (Остап Вишня). Сторінки із щоденника

10. «Полювання» за сміхом Остапа Вишні. Аналіз творчості

11. Гумор Остапа Вишні. Аналіз творчості Остапа Вишні

12. «Яке щастя дивитись відкрито в очі свого народу!» (за творчістю Остапа Вишні). Аналіз творчості Остапа Вишні

13. «Отак і пишу…». Життя і творчість Остапа Вишні

14. «Мисливські усмішки» Остапа Вишні: любов до сонця, до вітру, до зеленого листу. Аналіз творів

15. Чим мені подобається творчість Остапа Вишні. Аналіз творів

16. «Моя автобіографія» Остапа Вишні. Аналіз твору

17. Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні. Аналіз творів

18. Ліризм і гумор у творчості Остапа Вишні. Тонкий гумор Остапа Вишні

19. Аналіз творчості Остапа Вишні

20. Шедевр української гумористичної літератури — «Моя автобіографія» Остапа Вишні. Аналіз твору

21. Остап Вишня — письменник, рибалка і мисливець. Сторінками біографії

22. Спогади живуть у нас (Остап Вишня)

23. Усмішки Остапа Вишні — перлини української літератури

24. Майстер гумору Остап Вишня

25. Сатирично-гумористична література Остапа Вишні

26. Гострі проблеми крізь призму сміху (за творчістю Остапа Вишні)

27. Дотепність висміювання відсталості та неуцтва у ранніх творах Остапа Вишні

28. Висміювання міщанства, відсталості та неуцтва у творах Остапа Вишні

29. Теплий гумор Остапа Вишні (за творами «Діди наші та баби наші», «Весна-красна»)

30. Ліризм і гумор у житті і праці простих трудівників (за творами О.Вишні «Діди наші та баби наші», «Весна-красна»)

31. Засоби комічного у творчості Остапа Вишні. Аналіз творів

32. Засоби комічного у творах Остапа Вишні. Аналіз творів

33. Засоби комічного у творчості Остапа Вишні. Аналіз творчості

34. Зображення життя людини засобами ліричного та комічного у творах Остапа Вишні. Аналіз творів

35. Чарівність «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. Аналіз твору

36. Український гуморист Остап Вишня. Аналіз творчості

37. Любов до природи та її захист в «Мисливських усмішках» Остапа Вишні. Аналіз твору

38. Чим мені сподобалися твори Остапа Вишні. Аналіз творів

39. Тяжке життя сільської бідноти (за оповіданням Остапа Вишні «Перший диктант»). Аналіз твору

40. Як діти знання здобували (за оповіданням Остапа Вишні «Перший диктант»). Аналіз твору

41. Зображення життя сільських дітей в оповіданні Остапа Вишні «Перший диктант». Аналіз твору

42. Моя перша вчителька (за оповіданням Остапа Вишні «Перший диктант»). Аналіз твору

43. Образ старенької вчительки Марії Андріївни з оповідання Остапа Вишні «Перший диктант». Аналіз твору

44. Контрольна робота з теми «Творчість О. Вишні, М. Куліша, Б.- І. Антонича, О. Турянського». Тести ( закриті завдання). Варіант 1

45. Контрольна робота з теми «Творчість О. Вишні, М. Куліша, Б.- І. Антонича, О. Турянського». Тести ( закриті завдання) Варіант 2

46. Тестові завдання з теми «Остап Вишня. Життєвий і творчий шлях»

47. Тестові завдання з теми «Остап Вишня. Творчий шлях»

 

Комментарии закрыты.