Твір на тему:
    Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору

    Українська література, твір на тему, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Твір на тему:  Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору. Українська література, твір на тему, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Володимир Винниченко найбільш відомий в Україні як письменник і політичний діяч. Понад п’ятдесят років його життя присвячені українській літературі та боротьбі за українську державність. Немало випробувань випало на його долю. Кількаразове ув’язнення у Лук’янівській тюрмі за політичні переконання, перебування в дисциплінарному батальйоні, на нелегальному чи напівлегальному становищі, вимушені еміграції. І попри все — багата й напружена літературна творчість. Тож не дивно, що ці дві найбільші пристрасті — політика і література — дуже часто взаємно впливали одна на одну. Це давало підстави багатьом сучасникам називати публіцистичним, пропагандистським його художній талант. Темами творів цього письменника дуже часто бували соціальні контрасти й конфлікти, революційні та пореволюційні події. З іншого боку, літературний хист щоразу ставав у пригоді Винниченкові-політику. Щоправда, дехто вважав і вважає, що корінь його політичних невдач — якраз у його мистецькій сутності. Мовляв, пустили до політики лірика та мрійника. Винниченко справді був дуже емоційний, вразливий, щирий — а така людина безпорадна в політичних хитрощах. Нетривале перебування у складі молодого українського уряду, дипломатичні ігри з російською більшовицькою владою переконали його в тому, що даремно чекати «комунізму з українським обличчям». Імперія прагне слабких і слухняних «окраїн». Винниченко змушений був емігрувати, бо неважко здогадатися, яка доля чекала б його, колишнього Голову Української Центральної Ради, у розпал сталінської сваволі.
    Розлука з рідним краєм була його найбільшим болем. Радянська Україна стала жахливою пародією на ту державу, про яку Винниченко мріяв усе своє життя. Його, відірваного від Батьківщини, втомленого роками праці задля української нації, офіційні джерела називали там тепер не інакше як «старим вовком контрреволюції», що зі своєї «буржуазно-націоналістичної» дзвіниці не бачить щасливого майбутнього українського радянського народу. А тим часом до емігрантів-вигнанців доходили жахливі чутки про червоний диктат, голодомори, репресії. І Винниченко, позбавлений не тільки Батьківщини і доброго імені, але й елементарних умов для життя, забутий співвітчизниками у своєму далекому Мужені, пише останній роман — «Слово за тобою, Сталіне!»
    Твір написано за сто днів до смерті. Невдовзі після цього помер і сам кривавий диктатор. А ще за якийсь час почалося повсюдне розвінчування сталінського режиму. Чомусь хочеться бачити у цьому деякий містичний зв’язок, а може, життєву закономірність, відповідно до якої загибель таких, як Винниченко, невідворотно приносить за собою кару на голову того, хто сіяв смерть.
    Винниченко і в цьому романі залишився вірним собі й відданим сином свого народу. Твір задуманий і виконаний як «політична концепція в образах». Отож, письменник до останніх своїх днів болісно шукав рецепту погодження національних українських інтересів із засадами соціальної рівності та справедливості. Навіть більше— не лише в межах України, Радянського Союзу, а в планетарному масштабі він прагнув отієї справедливості, здорового суспільного ладу, шляхетних стосунків між державами і поступового стирання конфлікту між соціалістичною та капіталістичною формами устрою. Це була вартісна, хоч і нездійсненна — принаймні на той час — мрія. І сам автор розумів це, вважаючи роман утопією. Устами «літературного» члена політбюро викладати Сталіну критику ним же виплеканої божевільної імперії, а після цього пропонувати план порятунку ситуації — це була, звісно, велика наївність. Тепер, п’ятдесят років по тому, такою ж наївністю видається і сама ідея «колектократії» — колективної власності на землю, фабрики чи інші об’єкти й місця праці — без знищення права власності як такого.

    Проте є у романі особливість, яка й складає його найбільшу цінність для нас. Винниченко з дивовижною майстерністю «знімає лак» із «щасливої Радянської України». І вибирає для цього найкращий спосіб. Його головний герой із доволі промовистим прізвищем Іваненко робить у Москві доволі стрімку кар’єру. Але одного разу все починає руйнуватися. Його брат — «ворог народу» — перед смертю у таборі для політв’язнів кличе його до себе і передає листа, у якому розповідає про підпільну організацію «термітів», до якої належав і сам. Ці «терміти» начебто непомітно і нещадно «вигризають» зсередини протрухлявілу будівлю радянської імперії, тобто шкодять їй, наближаючи неминучий кінець. Дія відбувається в той страшний період репресій, взаємних підозр і звинувачень, коли кожен донос міг безповоротно визначити долю людини. Тож Іваненка задля спокути гріхів перед партією відряджають на Україну, щоб виявити оту підпільну організацію «термітів». Ретельний службист, він переймається цією місією і прагне очистити від підозр у причетності себе і свою родину.
    Але доля зіграла з товаришем Іваненком сумний жарт. Після приїзду на Україну в ньому прокинулася генетична пам’ять його народу. Він застав справжню руїну на рідній землі. Тільки й того, що по-давньому пахла чебрецем, цвіла вишнями (достоту, сумна іронія на шевченківський мотив). Та на цьому не закінчилося. Роль провокатора так добре вдалася старанному чиновникові, що дуже швидко він познайомився зі всім, що належало скуштувати «термітові». Прийшло страшне прозріння. Згадався закатований брат, сповнилося прокляття зганьбленого, знехтуваного роду. Ні, це не було сентиментальне переродження. Це була наука, втовкмачена в «енка» кийками і кастетами. На Україну їхав перевертень-функціонер — до Москви, пройшовши всі випробування, повертався українець. Він повертався, щоб спокутувати гріхи перед своєю Батьківщиною. Щоб просвітити правдою Сталіна (таке вже було в історії: «цар добрий і справедливий, він просто нічого не знає про це…»). Наївно? Дуже. Реальність була далека від ідилії, і зрозуміло, що Сталіну було відомо все — і більше, ніж усе. Геноцид і репресії входили до програми. Але письменникові добре вдалося щось важливіше. Ця притча про блудного сина потрібна була читачеві, бо вона з великою художньою силою демонструвала, яке жалюгідне існування чекає націю, позбавлену самоповаги і неспроможну на протест проти чужих ідолів.

    Твір на тему:  Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору. Українська література, твір на тему, Володимир Винниченко, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Українська література

    Повернутися на сторінку Володимир Винниченко

    Вас можуть зацікавити:

    1. Характеристика образів Федька і Толі. Контрастне зображення образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    2. Моє ставлення до Федька і Толі. Характеристика образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    3. Хто є хто? (за оповіданням Володимира Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    4. Моє ставлення до головного героя оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образу Федька

    5. Драма життя. Образи двох протилежних дитячих світів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    6. Чи хотів би я мати друга, як Толик (за оповіданням «Федько-халамидник» В. Винниченка). Характеристика образу

    7. Батьки і вчинки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    8. Моє ставлення до Федька і Толі (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    9. Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник”. Характеристика образів

    10. Скарбниця спогадів про власне дитинство («Федько-халамидник»). Аналіз твору

    11. Моє ставлення до Федька й Толі (За оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    12. Моє ставлення до батьків Федька (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    13. Сміливий вчинок розбишаки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

    14. Душевне благородство простого хлопця (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

    15. Протиставлення розбишаки і смирної дитини в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образів

    16. Порівняльна характеристика Федька і Толі з оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»

    17. Дитинство (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    18. Людська порядність і байдужість (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

    19. Дитячий світ (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

    20. Справжня дружба (за оповіданням «Федько-халамидник»)

    21. Актуальність драми «Гріх» В. Винниченка. Аналіз твору

    22. Де грань між праведним і грішним? (за п’єсою В. Винниченка «Гріх») Аналіз твору

    23. Драма Володимира Винниченка «Пророк» — вершина світового модерну в жанрі соціально-психологічної драматургії. Аналіз твору

    24. Герої В. Винниченка (за ранніми творами В. Винниченка)

    25. «Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…». Аналіз творчості В. Винниченка

    26. Парадокси художнього світу В. Винниченка. Аналіз творчості

    27. Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору

    28. Драматичні твори Володимира Винниченка

    29. Аналіз імпресіоністичної прози Володимирa Винниченка (за твором «Момент»)

    30. Викриття (за оповіданням В. Винниченка «Малорос-європеєць» (аналіз твору))

    31. Україна доби першої російської революції в оповіданнях В. Винниченка «Солдатики», «Студент». Аналіз творів

    32. «Сонячна машина» В. Винниченка. Аналіз твору

    33. Зображення тяжкого становища українського народу у творах В. Винниченка

    34. Зображення нестерпного життя українського народу в творах В. Винниченка

    35. Мала проза В. Винниченка та її художні особливості. Аналіз творів

    36. Володимир Винниченко — майстер психологічного аналізу. Аналіз творів

    37. Щастя є проблема? (за оповіданням В. Винниченка «Момент»). Аналіз твору

    38. Творчий спадок і творча індивідуальність В. Винниченка

    39. Особливості прози В. Винниченка. Аналіз творів

    40. «Студент» — хвилююча розповідь про драматичний епізод часів революції 1905 року. Аналіз твору

    41. Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Винниченка. Характеристика образів

    42. Реалістичність зображення людських характерів у творах Володимира Винниченка. Характеристика образів

    43. Володимир Винниченко — літописець бурхливого часу

    44. Актуальність творів В. Винниченка

    45. Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час

    46. В. Винниченко — політик і письменник

    47. Образ Федька – душевно багатого, порядного, чесного хлопчика ( за оповіданням В.Винниченка «Федько — халамидник»).

    48. Урок-дослідження. В. Винниченко. “Федько-халамидник”

    49. Урок-диспут за драмою Володимира Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»

    50. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях письменника

    51. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Оповідання «Федько-халамидник»

     

    Комментарии закрыты.