Новини нашої літератури — Іван Франко про Володимира Винниченка. Українська література, Володимир Винниченко

Новини нашої літератури — Іван Франко про Володимира Винниченка. Українська література, Володимир Винниченко

«І відкіля ти такий узявся?» — так і хочеться запитати д. Винниченка, читаючи його новели, яких в оцій книжці зібрано сім. Серед млявої, тонкоартистичної та малосилої або ординарно шаблонованої та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом, як саме життя, в суміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості, і відкіля ти взявся у нас такий? — хочеться по кожнім оповіданню запитати д. Винниченка.
Перше з поміщених тут оповідань, що дає свій титул цілій книжці «Краса і Сила», се малюнок із життя тих подонків та відпадків суспільності, яких душу відкрив або роздмухав трохи Максим Горький. Соціальне положення тих людей наш автор малює вірно і влучно, але дивиться на нього його власними очима: вони зовсім не тужать за іншим станом, хоч і відчувають прикрості свого побуту. Те, що зі становища суспільності злочин, крадіж, проституція, ошуканство,— тут не має ніякого значення, тут се просто «робота», щоденне заняття, спосіб життя. Як у кожнім нашім фаху, так і тут невдача в «роботі» грозить немилими пригодами, але такі пригоди, як тюрма, бійка і т. д. для них не мають ніякісінького етичного значення; се ж розуміється само собою, на се тільки один спосіб: бережись. І у автора нема ані крихітки жодної сентиментальності, він не обурюється, не сердиться ані на тих людей, ані на суспільність, що їх зробила такими. Се все у нього зовсім натуральна річ, так як для геолога зовсім натуральне те, що внизу лежить граніт, на ньому крейдяна верства, а там далі линка та плодюча земля. В кожній верстві є свої поняття, свої вподобання, своя сила й своя краса. От на такім тлі малює наш автор три фігури: двох парубків-злодіїв і дівчину, що, стоячи між ними, грається ними обома. Один із них, Ілько, то для неї ідеал краси, а другий, Андрій, то ідеал сили-волі. Сей контраст автор малює уже ярко і на дрібних, ніби буденних фактах та розмовах показує хитання дівочої душі між тими двома полюсами, поки рішучий конфлікт, бійка між суперниками, в якій один одержує тяжку рану, не рішає її вибір на користь каторжника. Се оповідання, з яким Винниченко уперше виступив на поле українського письменства, було й першим його тріумфом; воно збудоване дуже гарно, визначається незвичайною драматичністю та ярким колоритом, а при тім певною, пластичною і вірною характеристикою дійових осіб. Ярмаркові сцени, разом з тим поле попису обох героїв у їх «роботі» передані з гумором і свідчать про те, що автор уміє добре обсервувати життєві події.
Прегарно скомпоноване також друге оповідання «Заручини», що було окрасою одного з товстих літературних збірників ще за часів небіжчика абсолютизму. Як у попереднім сферу злодіїв та передміських «жуликів», так тут сферу університетських студентів та тих буржуазних верстов, що стикаються зі студентами, автор малює майстерно, певними і пластичними рисами. Студент Семенюк закоханий в панночці Галі, дочці вдови-полковниці, з якою познайомився в її сусіда Сухобрієва, де давав приватні лекції. Галя вдає ідеалістку, читає книжки, що він дає їй, цікавиться українським питанням і доводить його до кохання, що сьогодні має завершитися їх заручинами. І автор розводить перед нами картину товариства студентів та купчиків, що зійшлися на заручини, характеризує весь той світик «умеренности и аккуратности», в якім за рожевими заслонками скромності, доброго виховання та ідеалізму криються бруднота та рафінована розпуста. Семенюка гостять, упоюють до нестяму, будять «на заручини» — показується, що його Галя заручується з чоловіком, яким бридилась і гордувала, а його бажала звербувати собі на приятеля дому.
Найбільше розміром і найбагатше виведеними в ньому типами оповідання «Голота», майстерна проба змалювання немов у перекрою важкої доби в життю нашого народу — переходу від спокійного хліборобського стану до повної пролетаризації. Тою перехідною добою являється служба в панськім дворі. Винниченко малює нам з великою силою і вірністю немов серце тої верстви — нутро «чорної кухні» при панській економії, немов оазис сірої барви між селом з його густою недолею та рідкою поезією і панським двором у блискучім освітленні. Тут бачимо наглядно, як ламаються давні моральні устої сільського життя, як простий сільський розум позбувається звільна всіх ілюзій і всі карти життя ставить на одно гасло — дбай за себе самого! З двора в злудному світлі пливе лише запах розкоші і цинічної розпусти, а сільське життя для декого вже відійшло в міфологію, а деякі, приміром Андрій, хоч ще ніби вважаються господарськими синами, все-таки мусять служити і заробляти в дворі і, мов риба об лід, б’ються між занепадом села і широким шляхом у повний пролетаріат. Із сього соціалогічного погляду оповідання «Голота» — одно з найглибших і найкращих у Винниченка.
Що значить «ловити життя на гарячім учинку» і в моментальних знімках показати всю його глибінь та різнобарвність, се найліпше бачимо на чудовім нарисі «Біля машини». Тема найпростіша, яку тільки можна здумати: серед українського лану в літню спеку працює молотарка, її обслуговує невеличкий гурток сільських зарібників, над ними держить догляд економ Ґудзик — ось і все. А гляньте ви, який живий, пластичний малюнок зробив із сього Винниченко! Скільки драматичного життя вніс у нього! Якими тонкими, ледве замітними рисами схарактеризував головні дійові особи — економа Ґудзика, безхарактерного панського підлизня, що всією душею ненавидить селян, яких праця годує його, опозиціоніста та бунтівника Карпа, його ніби суджену, що тут же при нім легкомисно віддається паничеві Ясеві для хвилевої втіхи — і зрозуміємо ту глуху, дику ненависть до панів, якою палає українське селянство і яку показало в недавніх розрухах.
У Винниченка гарна рука не лише в малюванні селян та пролетаріїв, але також у представленні інтелігентних сфер. Ми бачили се вже в «Заручинах». Сю саму сферу міської буржуазії малює нам нарис « Контрасти», хоча сей малюнок і не глибокий, а обмежується на зазначенні контрасту між тою назверх блискучою, веселою та гулящою молодіжжю і бездомною біднотою українських пролетаріїв-бурлаків. Менше цікаві оповідання «Антрепреньор Гаркун-Задунайський» та «Мнімий господін». Перше з них представляє мізерію акторського життя в глухій українській провінції, а друге — сценки з воєнного життя, де балакучий фельдфебель, помішаний на тім, що в нього в животі якась хвороба, всю ніч не дає спати своїм підкомандним воякам, утомленим цілоденною службою.
З усім тим ми вважаємо сей том оповідань одним із найкращих дарунків, якими обдарувало нас видавництво «Вік». Не заступаючи вповні попереднього збірника оповідань д. Винниченка, виданого львівською видавничою спілкою і приступною тепер і в Росії, він дає кілька оповідань, яких не було там.

1907 р.

Франко Іван. Новини нашої літератури //Винниченко Володимир. Раб краси: Оповідання, повість, щоденникові записи.— К., 1993.— С 348—350.

Новини нашої літератури — Іван Франко про Володимира Винниченка. Українська література, Володимир Винниченко

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутися на сторінку Володимир Винниченко

Вас можуть зацікавити:

1. Характеристика образів Федька і Толі. Контрастне зображення образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

2. Моє ставлення до Федька і Толі. Характеристика образів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

3. Хто є хто? (за оповіданням Володимира Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

4. Моє ставлення до головного героя оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образу Федька

5. Драма життя. Образи двох протилежних дитячих світів (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

6. Чи хотів би я мати друга, як Толик (за оповіданням «Федько-халамидник» В. Винниченка). Характеристика образу

7. Батьки і вчинки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

8. Моє ставлення до Федька і Толі (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

9. Протиставлення добра злу в оповіданні В. Винниченка “Федько-халамидник”. Характеристика образів

10. Скарбниця спогадів про власне дитинство («Федько-халамидник»). Аналіз твору

11. Моє ставлення до Федька й Толі (За оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

12. Моє ставлення до батьків Федька (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образів

13. Сміливий вчинок розбишаки (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

14. Душевне благородство простого хлопця (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»). Характеристика образу

15. Протиставлення розбишаки і смирної дитини в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник». Характеристика образів

16. Порівняльна характеристика Федька і Толі з оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»

17. Дитинство (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

18. Людська порядність і байдужість (за оповіданням «Федько-халамидник»). Характеристика образів

19. Дитячий світ (за оповіданням В. Винниченка «Федько-халамидник»)

20. Справжня дружба (за оповіданням «Федько-халамидник»)

21. Актуальність драми «Гріх» В. Винниченка. Аналіз твору

22. Де грань між праведним і грішним? (за п’єсою В. Винниченка «Гріх») Аналіз твору

23. Драма Володимира Винниченка «Пророк» — вершина світового модерну в жанрі соціально-психологічної драматургії. Аналіз твору

24. Герої В. Винниченка (за ранніми творами В. Винниченка)

25. «Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій…». Аналіз творчості В. Винниченка

26. Парадокси художнього світу В. Винниченка. Аналіз творчості

27. Останній роман В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!». Аналіз твору

28. Драматичні твори Володимира Винниченка

29. Аналіз імпресіоністичної прози Володимирa Винниченка (за твором «Момент»)

30. Викриття (за оповіданням В. Винниченка «Малорос-європеєць» (аналіз твору))

31. Україна доби першої російської революції в оповіданнях В. Винниченка «Солдатики», «Студент». Аналіз творів

32. «Сонячна машина» В. Винниченка. Аналіз твору

33. Зображення тяжкого становища українського народу у творах В. Винниченка

34. Зображення нестерпного життя українського народу в творах В. Винниченка

35. Мала проза В. Винниченка та її художні особливості. Аналіз творів

36. Володимир Винниченко — майстер психологічного аналізу. Аналіз творів

37. Щастя є проблема? (за оповіданням В. Винниченка «Момент»). Аналіз твору

38. Творчий спадок і творча індивідуальність В. Винниченка

39. Особливості прози В. Винниченка. Аналіз творів

40. «Студент» — хвилююча розповідь про драматичний епізод часів революції 1905 року. Аналіз твору

41. Проблеми емансипації жінки в оповіданнях Винниченка. Характеристика образів

42. Реалістичність зображення людських характерів у творах Володимира Винниченка. Характеристика образів

43. Володимир Винниченко — літописець бурхливого часу

44. Актуальність творів В. Винниченка

45. Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час

46. В. Винниченко — політик і письменник

47. Образ Федька – душевно багатого, порядного, чесного хлопчика ( за оповіданням В.Винниченка «Федько — халамидник»).

48. Урок-дослідження. В. Винниченко. “Федько-халамидник”

49. Урок-диспут за драмою Володимира Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь»

50. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях письменника

51. Тестові завдання. Володимир Винниченко. Оповідання «Федько-халамидник»

 

Комментарии закрыты.