Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

ПЕРЕДМОВА
Павло Загребельний є одним із найпопулярніших українських письменників XX століття. Його твори відомі за межами України, перекладалися багатьма мовами світу. Це також один із найпродуктивніших митців. Тематичний діапазон його творів є надзвичайно широким. Цьому значною мірою сприяють допитлива неспокійна вдача митця, власний життєвий досвід. Його твори завжди привертали увагу критиків, спонукали до пристрасних дискусій.
Серед жанрово-стильового розмаїття романістики Павла Загребельного особливе місце належить його історичній белетристиці.
Увага багатьох поколінь дослідників була звернена до історії Київської Русі. Ми усвідомлюємо, що древом пам’яті для нас повинні стати книги, які б відкривали читачеві і сиві віки, і боротьбу наших пращурів за свободу й незалежність. Саме таким твором є роман Павла Загребельного «Диво». Образ великої держави Київської Русі створив Павло Загребельний у романі «Диво». Звичайно, творів про ті часи було написано багато, але нікому раніше не вдалося так широко розкрити суперечності давньої доби і разом з тим створити такі яскраві художні образи. Це розповідь про справжнє диво архітектурного мистецтва наших предків — Софії Київської, про її складну долю та місце в духовній історії нашого народу. І чому появу шедеврів в історії завжди пов’язують з іменем правителя? А де ж справжній, нікому не відомий творець? Чому не увічнено його ім’я? Відповіді на ці питання хотів дати Павло Загребельний у своєму романі «Диво».
Софія Київська — мистецький витвір, змальований автором як незвичайне диво, що «ніколи не кінчається й не переводиться». Кожен, хто торкнеться сторінок роману, стає свідком створення цього дива.
Талановитий письменник Павло Загребельний у романі «Диво» створив урочистий гімн безсмертю тих, хто в єдності з народом творить дива — символи духовності нації, одним з яких стала Софія Київська.

Тема заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа.

Мета заняття:
методична: удосконалити методику проведення інтерактивної лекції з використанням проблемно-пошукового методу навчання;
дидактична: дати загальну характеристику творчості письменника, його історичної прози; зацікавити ними, спонукати до читання творів; допомогти усвідомити зміст роману «Диво», його історичну основу;
розвивати навички цілісного сприйняття великого за обсягом твору, вміння аналізувати, співставляти суспільні та історичні явища; визначати історичну реальність та художній вимисел; розвивати навички самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі;
формувати навички обґрунтовувати власну думку прикладами з художнього тексту; розвивати критичне мислення, культуру зв’язного усного мовлення;
виховна: виховувати інтерес до національної історичної романістики, прищеплювати зацікавленість, пізнавальний інтерес до історичних творів; висловлювати повагу до митців, усвідомлення потреби в літературній самоосвіті.

Вид заняття: інтерактивна лекція

Тип заняття: інтерактивна лекція з використанням проблемно-пошукового методу навчання

Методи та форми проведення заняття: евристична бесіда, хронологічний диктант, пошуково-аналітична робота «Цитати для роздумів», словесне малювання, поетична хвилина, колективна робота з таблицею, виразне читання, творчий пошук, проблемні запитання, інтерактивні вправи: «Побажай мені успіхів», «Мозковий штурм», «Синтез думок», «Уроки історії»; літературознавчий словник, прийом «Довідкове бюро», літературознавче дослідження «Поміркуй, обґрунтуй!», «Мистецька скарбниця», «Метод ПРЕС», демонстрація слайдів —фото.

Міждисциплінарні зв’язки:
забезпечуючі: історія України, філософія, культурологія
забезпечувані: українська література
Технічні засоби навчання: мультимедійний комплекс
Методичне забезпечення: план-конспект заняття, Біблія, фотоматеріали, повідомлення студентів, презентації
Випереджувальні завдання: ознайомитися з біографією Павла Загребельного та скласти хронологічну таблицю до біографії письменника; підготувати повідомлення про Софію Київську та добу князювання Ярослава Мудрого;

Література:
основна:
1. Мовчан І.В. Авраменко О.Г.
2. Семенюк Г., Ткачук М. Українська література. — Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів — К., «Освіта». 2006.

додаткова:
1. Новиченко Л. Хто звів семибрамні Фіви// Новиченко Л. життя як діяння. — К.,1974.
2. Усі уроки української літератури в 11 кл. академічний та рівень стандарту/ О.П.Ващенко, С.М.Головатюк та ін. — Х.: Вид. група «Основа»,2011.
3. Шаховський С. Романи Павла Загребельного. — К., 1974.
4. Фащенко В. Павло Загребельний. — К., 1984.
5. Дончик В. Істина — особистість: Проза Павла Загребельного. — К., 1984.

ХІД ЗАНЯТТЯ Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

1. Організаційна частина
1.1. Привітання. Перевірка присутності студентів.
1.2. Підготовка аудиторії до заняття.

2. Актуалізація опорних знань студентів
2.1 Евристична бесіда
· Які історичні прозові твори ви вивчали раніше? («Захар Беркут» Івана Франка, «Чорна рада» П.Куліша, «Оборона Буші» М.Старицького)
· Хто ще з письменників працював у жанрі історичної прози? (Роман Іваничук, Юрій Мушкетик, Павло Загребельний та ін..)
· Чому письменники зверталися до історії? (Це давало їм можливість провести паралелі, завуальовано порушити актуальні проблеми, показати приклад сучасникам)
· Чому за радянських часів небезпечно було звертатися до історичної тематики? (Бо історія писалася відповідно до ідеології пануючої партії, підлаштовувалася під неї, і це часто розходилося з правдою, дійсністю)
· Які історичні романи були заборонені у радянський період? («Гетьман Іван Виговський» І. Нечуя-Левицького, «Молодість Мазепи», «Руїна» М. Старицького, «Мальви» Р. Іваничука)
· Кому належить думка: «історична романістика розвивалася однобоко, переважно в рамках подій Київської Русі…»?(Юрію Мушкетику)

2.2 Хронологічний диктант «Життя і творчість Павла Загребельного»
Назвати подію, що відбулася в зазначеному році
· 25.08.1924 Павло Загребельний …
· 1941 …
· Серпень 1941 …
· Серпень 1942 …
· 1942—1945 …
· 1945 …
· 1946—1951 …
· 1957 …
· 1961—1963 …
· 60—70 —ті …
· 1968…
· 1972—1975 …
· 1980 …
· 1983 …
· 1979—1986 …

Очікувані відповіді:
25.08.1924 — народився письменник в с. Солошине на Полтавщині;
1941 — закінчив десятирічку і пішов добровольцем до армії;
серпень 1941 — перше поранення; серпень 1942 — тяжке друге поранення;
1942—1945 — полон, фашистські концтабори смерті;
1945 — працює в радянській воєнній місії в Західній Німеччині;
1946 — 1951 навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету;
1957 — написана «Дума про невмирущого», присвячена воїнському та людському подвигу молодого солдата, який загинув у фашистському концтаборі;
1961—1963 — працює головним редактором «Літературної газети», а пізніше «Літературної України»;
1968 — роман «Диво»;
1972—1975 — історичні романи «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія»;
!980 — отримав Державну премію за роман «Розгін»;
1983 — написав історичний роман «Євпраксія»;
1979—1986 — керував Спілкою письменників України.

2.3. Пошуково-аналітична робота «Цитати для роздумів» (з висловлювань Павла Загребельного)

Студенти пояснюють зміст міркувань письменника і роблять свої висновки про творчу лабораторію Павла Загребельного.

«… Романи не пишуться так, як хвалився один тепер уже забутий український літератор: купуєш бутилочку чорнила на 72 грами, береш у Літфонді дві пачки бумаги і путівку на два місяці до Ірпинського будинку творчості, сідаєш, пишеш — і готово. Роман вибудовується, як велике багатолюдне місто або як ціла держава».

«… Ми не можемо передбачити змін, які принесе наука і техніка… Але можемо з певністю стверджувати, що людське серце не зазнає якихось відчутних змін, бо хіба вже так помітно змінилося воно з часів Платона й Аристотеля? Бути людиною у всьому — ось заповідь для кожного, для письменника ж передовсім».

«Сам він — невтомний шукач, експериментатор, вигадник, людина різносторонніх інтересів, майже фотографічної пам’яті, дотепного розуму, полемічного обдаровання, що засвідчує вся його творчість».
(В.Фащенко)

2.3. «Словесне малювання»
На основі почутого на занятті та висловлювань літературознавців скласти психологічний портрет письменника Павла Загребельного.

Очікувані відповіді:
Працелюбність, одержимість, активна громадська позиція, загострене життєсприймання, винахідливість літературного вимислу, нахил до пошуків, експериментаторство, професіоналізм, енциклопедист, дослідник, живописець слова.

3. Мотивація навчальної діяльності

Епіграф до заняття:
«Історія в деякому розумінні є священна книга
народів: головна, необхідна; свічадо їхнього
буття і діяльності, скрижаль одкровень і правил;
заповіт предків нащадкам; доповнення,
пояснення нинішнього і взірець майбутнього».
М. Каразін

3.1. Слово викладача
Роман «Диво» Павла Загребельного — його перший історичний роман. Здавалося б, саме на такому творі повинна лежати печать учнівства. Але реальність свідчить про цілком протилежне. Роман «Диво» — найкраща річ в історичній романістиці цього письменника. За рівнем художності й актуальністю піднятих проблем з «Дивом» може конкурувати хіба що його роман «Я, Богдан». Всі інші історичні романи Загребельного, незважаючи на їхню велику цінність для нашої літератури, суттєво поступаються цим двом творам, хоча й не за них письменник отримав свої найвищі нагороди.
Письменник прагнув осмислити сам і донести до читачів у романі «Диво» — що ж лишає прийдешнім поколінням історія, проходячи через частоколи століть і так багато гублячи на своєму шляху, що саме з принесеного нею живе сьогодні, ставши духовним скарбом сучасника.

3.2. Поетична хвилина
Роман «Диво» починається словами Б.Брехта, що звеличують безіменних народних творців:
Хто звів семибрамні Фіви?
В книгах стоять імена королів.
А хіба королі лупали скелі й тягали каміння?
А без ліку руйнований Вавілон —
Хто відбудовував його щоразу?
В яких халупах
Жили будівники золотосяйної Ліми?
Куди пішли муляри того вечора,
Як закінчили китайський мур?
Великий Рим повен тріумфальних арок,
Хто спорудив їх? Над ким
Тріумфували цезарі?
І хіба в славетній
Щедро оспіваній Візантії
Були самі палаци для громадян?..
Юний Александр завоював Індію.
Невже сам?
Цезар розбив галлів.
А чи мав коло себе бодай кухаря?
Філіп іспанський плакав,
Коли затонув флот.
Невже ніхто більше не плакав?

Як багато історій.
Як багато запитань.

З цієї поезії, яка відіграє роль епіграфа до всього роману, стає зрозуміло, що Загребельний теж хоче дати відповідь на запитання:
— Хто створив шедеври на його землі?
— Хто безпосередньо був причетний до творення прогресу?
— У чому сила таланту?
— Чи підвладне мистецтво часові?
Над цими та багатьма іншими питаннями ми поміркуємо на сьогоднішньому занятті.

Тема заняття: «Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: історична основа й художній вимисел у романі; глибокий філософський підтекст епіграфа»
Сьогодні ми маємо дослідити великий процес творення з часів Біблії та умови формування і розвитку мистецьких здібностей, розкриємо джерела створення роману «Диво», з’ясуємо історичну реальність та художній вимисел твору.

Очікувані результати: студенти знають зміст твору, вміють розрізняти реальність та художній вимисел у романі, характеризують образ історичної пам’яті та символу духовності Софії Київської, висловлюють свою позицію з актуальних питань, що порушуються в романі.

3.3. Слово викладача
Щоб запам’ятати великий обсяг інформації, її потрібно коротко занотовувати. «Хто записує, той читає двічі», — говорить прислів’я, що дійшло до нас зі Стародавнього Риму. Наукою доведено, що, записуючи думку, людина засвоює її значно краще, ніж у процесі читання.
Для фіксації матеріалу на цьому занятті, а також у подальшій роботі доцільно використовувати план.

3.4. Забезпечення емоційної готовності студентів до заняття.
«Побажай мені успіхів»
Від сьогоднішнього заняття я очікую … (нових знань, нових відкриттів, нових емоцій…)

4. Викладення та вивчення нового матеріалу

4. Лекція викладача
4.1. Вступне слово викладача
Автор роману «Диво» пише: «Призначення твоє на землі й у світі: читай! Читай на землі сліди живі й мертві, камінь і пісок, у листі дерев і в травах, у сонячнім мареві й у дощовій імлі, в течії рік, в очах дітей і жінок, у бігові оленя, в пострибі лева, у співі птахів, у горінні вогню, в мерехтінні зірок, у безконечних просторах неба — читай!
Вогненні літери, випечені в твоїм серці й у мозку, вийдуть з серця і мозку, засяють яскравіше за всі самоцвіти землі, запалають яскравіше всіх вогнів небесних — читай!»
Цей уривок з розділу «Книга» можна назвати своєрідним ключем до розкриття творчого шляху відомого українського прозаїка, лауреата Державної премії Радянського Союзу та Шевченківської премії Павла Загребельного.

4.2. План лекції (студенти записують план лекції у зошити)
«Романний світ митця»
«На початку Бог створив Небо та Землю…»
«Про творчу лабораторію письменника»
«Історична правда та художній вимисел»

4.3. Слово викладача
«Романний світ митця»
Письменницька доля Павла Загребельного дуже щаслива: з перших кроків у літературі до нього прийшло визнання читача. З тих пір вони і йдуть поруч — читач і автор, — підтримуючи одне в одному прагнення відкривати таємниці життя, заглиблюватись у людські долі, у світ непростих стосунків, пристрастей, емоцій. Ця взаємна любов витримала випробування десятиліттями, бо майстер з року в рік дивує читача оригінальними, непередбачуваними творами.
Павло Загребельний не пішов второваним в українській прозі шляхом романтичного пафосу, піднесеності, орнаментальності. Його проза сувора не тільки вибором трагічних тем, але й самим способом розповіді.
Активна громадська позиція письменника, загостреність життєсприймання, прагнення до художньої конкретності, винахідливість літературного вимислу, нахил до пошуків, експериментів — такі грані творчого почерку Загребельного-художника.
Розповідь письменника насичена не тільки інформацією різного змісту й емоційної тональності, а й елементами фантастики. Більшості романів та оповідань прозаїка притаманні полемічність й іронічний тон розповіді.
Працелюбність Павла Загребельного, за словами Олеся Гончара, межує з одержимістю. Адже професіоналізм виробляється так само тяжко і вперто, як будь-яке людське вміння, ремесло, майстерність: постійною, щоденною, часом рутинною працею.
Не випадково французький письменник Жюль Ренар писав, що літературу роблять воли.
Вражає тематична й жанрова поліфонічність прози митця. Вслід за Лесею Українкою, Іваном Кочергою, Олександром Довженком, Олесем Гончаром та іншими визначними письменниками Загребельний розширив обрії української літератури — як у просторовому змалюванні подій, так і в часовому.
Романи, повісті, п’єси, кіносценарії та оповідання Павла Загребельного відзначаються гострим сюжетом, динамічним розвитком дії.
Прозаїк і драматург активно працює і в такому оперативному й мобільному жанрі, як публіцистика; відомий він і як вдумливий дослідник літературного процесу на сучасному етапі («Належними устами: статті, есе, портрети»).
Але найбільша любов П.Загребельного — це роман.

4.5. Виразне читання студентом уривку з Біблії
Під супровід класичної музики зачитати з Біблії момент створення світу і людини:
«На початку Бог створив Небо та Землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». «І був вечір, і був ранок», — день перший. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води». …І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». І Бог на Свій образ людину сотворив, на образ Божий її Він сотворив…

4.6. Слово викладача
З тих пір і почався великий процес Творення. Людина взялася творити, змінювати світ і змінюватися сама. За багатовікову історію землі було багато творців, справжніх мистецьких шедеврів. Імена деяких із них збереглися, інші — загубилися в історії, як, наприклад, зодчого, за чиїм задумом було споруджено Софію Київську, що перевершила свій взірець — Софію Константинопольську і стоїть уже тисячоліття.
За тисячолітню історію планети народилось і пішло у вічність чимало митців.

4.7. Творчий пошук
Робота в парах
Давайте спробуємо пригадати найвизначніших з-поміж митців і показати їхню визначну роль у духовно-моральному та культурному житті людства.
Студенти називають імена Нестора Літописця, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Миколу Реріха, Миколу Лисенка, Каземира Малевича, Катерину Білокур, Ліну Костенко — українців, Рафаеля, Мікеланджело — італійців, Сезана, Ренуара, Дебюссі, Верлена — французів та визначають їхні заслуги перед людством та історією.

4.8. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
— У чому сила їхнього таланту?
— Завдяки чому вони так потужно впливали на свідомість мільйонів людей?
— Чи підвладне мистецтво часові?
— У чому полягають особливості формування світогляду митців?
— Що потрібно для формування і розвитку мистецьких здібностей?
— Спробуйте довести божественну сутність мистецтва, самого процесу творення.

4.9. Слово викладача

«Про творчу лабораторію письменника»
У невеликих за обсягом працях про свої історичні романи П.Загребельний назвав понад п’ятдесят імен і книг: «Анабасис» Ксенофонтова, вітчизняні літописи, «Історія монголів» Карпіні, «Трактат про дві Сарматії» Матвія Міховського, «Руська Правда» Ярослава Мудрого, «Константинополь» Джелала Ессада … Це лише декілька з великої унікальної бібліотеки, зібраної автором для «втішання історією». Так, саме для «втішання», що й засвідчує спеціальний трактат, написаний П.Загребельним до «Роксолани».
Як же розуміти це незвичне заняття — «втішатись історією»? Відповідь на це запитання знайдемо не лише в аналогії до назви книги мудреця Боеція «Втішання філософією», а передусім — у літописі Нестора, де розповідається про Ярослава Мудрого, котрий вважав, що книги — мов ріки, які напоюють собою весь світ, і якщо старанно пошукати в них мудрості, то знайдеш велику втіху й користь для своєї душі. Адже в мудрості не тільки печаль, як то в давнину гадалося, а й радість пізнання й творення світу на краще. Спостереження це таке істинне, що занесене було в «Повість временних літ» поряд з найважливішими подіями історії й до сьогодні не втратило значення та сили одкровення. З нього беруть витоки сучасні думки й уявлення про підґрунтя й корені, без яких людина не рухається вперед. «Твоє походження, твоя історія, — читаємо в П.Загребельного, — історія твого народу ніби підпирає тебе, намножує твої сили, ти набуваєш багатомірності, тобі здається, ніби життя твоє не обмежується скромними вимірами, які дозволяють закони природи, адже ти заволодів ще й законами історії, і ось уже тобі тисяча й десять тисяч років, а попереду — незміримість і необмеженість!».
Джерела цього душевного збагачення — не тільки в історичних студіях, а й у художніх творах, які, на відміну від спеціальних наукових трактатів, адресуються широкому загалу читачів.
Дванадцять мільйонів примірників — загальний тираж опублікованих творів П.Загребельного. Двадцять чотири великих за об’ємом і глибоких за змістом романів побачили світ.
Київська Русь привертала до себе пильну увагу багатьох поколінь дослідників, поетів, оповідачів.
Твір «Диво» написано за науковими джерелами, як завжди у П.Загребельного, докладно дослідженими.
Павло Загребельний відверто і докладно розповідає про свої професійні секрети: «Поряд з процесом обдумування і виношування задуму іде процес накопичення знань, фактів, вивчення всього того, що так або інакше може бути корисним при написанні задуманої книги. На час стаєш немовби фахівцем у тій галузі знань і людської діяльності, до якої дотичний твій твір, ти мусиш знати в тисячу разів більше, аніж напишеш про це, власне, знати безліч, здавалося б, зовсім не потрібних речей, інакше під час писання постійно будеш відчувати обмеженість, невпевненість, не будеш мати під рукою тієї свободи володіння матеріалом, яка тільки й приводить до справжніх літературних винаходів».
Над цим масштабним романом «Диво» письменник працював шість років (1962 — 1968). Павло Загребельний розкрив творчий задум свого твору: «Хотілося показати плинність часів, показати, що великий культурний спадок, полишений нам історією, існує не самодостатньо, а входить у наше життя щоденно, впливає на смаки наші й почування, формує в нас відчуття почуттів і величі, ми ж платимо своїм далеким предкам тим, що ставимося до їхнього належною шанобою, оберігаємо й захищаємо».

4.10. «Літературознавчий словник»
· Що таке роман?
· Які його жанрові різновиди? (соціально-побутовий, соціально-психологічний, філософський, історичний, пригодницький, фантастичний, детективний, автобіографічний та інші)
· Що таке історичний роман? (Студенти записують визначення у зошити)
Історичний роман, побудований на історичному сюжеті, відтворює в художній формі якусь епоху, певний період історії.
В історичному романі історична правда поєднується з правдою художньою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений у межі зображуваної епохи.
· Чим відрізняється філософський роман і «роман зв’язку часів»?
(У романі «зв’язку часів» перехрещення часових площин виконує сюжетотворчу роль; у філософському — перебіг часів використовується задля посилення філософізму, лише як один із прийомів глибинного осмислення буття).

4.11. Прийом «Довідкове бюро»
Студенти зачитують визначення понять «історична правда» та «художній вимисел».
Історична правда — це істинна, невигадана, достовірна інформація про події, факти з історії.
Трактуючи це поняття, треба зазначити, що однозначно пояснити історичні події неможливо, бо історичний процес дуже суперечливий, а усе наше знання про минуле відносно, здобуте не від очевидців фактів та подій, а від «третіх» людей, які при передачі інформації не могли не додати краплю власного трактування, власних емоцій, пов’язаних з подією.
Художній вимисел багато в чому будується на догадці і вірі, тому неминуче включає у себе поряд із достовірним і правильним, недостовірне і неправильне. Втрачаючи в науковій об’єктивності й істинності, людина, користуючись вимислом, виграє в переконливості внутрішнього уявлення, у здатності надати відображеному особливої «рельєфності» і «олюдненості». У вимислі йде від фантазії й почуття.
Л.Толстой багато замислювався над цією проблемою, писав, що «вигадка інколи більша від правди, більша, ніж сама правда», що справа не у вимислі як такому, а в тому смислі, який вкладає автор…

4.12. Слово викладача
«Історична правда та художній вимисел»
Роман Павла Загребельного «Диво» з’явився на хвилі широкого письменницького зацікавлення проблемами історичної пам’яті, осмислення зв’язку часів, морально-етичного досвіду минулого. Автор звернувся до далекої історії — епохи Київської Русі (X—XI ст.), показавши її через велич і трагедію митця з народу — Сивоока.
Чи донесла історія ім’я того, хто збудував Софію Київську?
У «Повісті минулих літ» будівництво цього храму приписується Ярославові Мудрому, але дуже сумнівно, щоб цей князь особисто брав участь у будівництві, а ще менш вірогідно, що він міг бути архітектором Софії Київської. Отже, історія загубила імена і рядових будівничих, і майстра-зодчого. Згадаймо, у драмі І.Кочерги «Ярослав Мудрий» цим архітектором постає вигадана істота — муляр Журейко.
Та Софії Київської все-таки не було би без княжої волі, адже саме Ярослав Мудрий фінансував будову з державної скарбниці, сам вирішував питання потреби Києва у такому храмі. Князю належав задум, ідея, воля.
Павло Загребельний мав свою історичну концепцію твору, своє уявлення про Ярослава Мудрого, свідченням чого стало те, що пізніше в інтерв’ю письменник прямо сказав, що вважає саме цього князя вбивцею своїх рідних братів по батькові — Гліба і Бориса, а не схиляється до відомого в історії підтасування, що кров цих неповнолітніх юнаків на руках Святополка Окаянного.

4.13. Повідомлення студентів про добу князювання Ярослава Мудрого

4.14. Слово викладача
Собор зв’язує покоління, говорить з нами про минуле, про культуру нашого народу. Створений майстром образ Софії Київської проступає крізь імлу століть і втілює невмирущість духу українського народу. За довгу історію свого існування різні завойовники намагалися знищити це диво, та знову й знову поставав собор. Він «стояв уперто, несхитно, вічно, так, ніби не будований був, а виріс із щедрот київської землі…»
Читаючи «Диво», ми ніби переносимося в часи тисячолітньої давності — Київську Русь. Отже, твір — про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра — християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею, яка була колись, що віками формувалася. Вимисел, фантазія Павла Загребельного в «Диві» органічно переплітаються з реальним історичним тлом тогочасного життя Києва, Новгорода, язичницької пущі, доповнюючи та поглиблюючи сприймання зображуваного.
Але це передусім художня творчість, бо найдавніші державні, соціальні, культурні події відображені в загальних картинах і в індивідуальних долях та характерах людей, в їх прагненнях і пристрастях.
Реальною подією в романі є будівництво храму. Але у творі є і авторський домисел, що дозволяє йому полемізувати. Загребельний писав: «Письменникові іноді можливо потрапити до рук документ такої сили, що неминуче виникне бажання перенести його на сторінки роману чи повісті, побудувати цілий роман на цьому документі. Так, коли не буде при цьому необхідного художнього переосмислення, коли письменник не виступить у ролі художника — творця, документ залишиться тим же, чим він був спочатку, і ніякого художнього твору ми не одержимо».
Тому робимо висновок, що Сивоок — вигаданий герой, вся його історія мандрів — свідомо введений автором пригодницький елемент: «Вся ця історія вигадана. Пустивши Сивоока в мандри, я дав читачеві поживу, розширив «географію», залучив до сюжету деякі реальні історичні події. Скажімо, осліплення тисячі болгар — це факт, записаний у хроніках» (П.Загребельний).
Талановитий древлянин багато блукав по Русі, був ченцем у болгарському монастирі, згодом потрапив до Візантії й працював у константинопольського майстра як будівник й оздоблювач храмів. Згодом, дозрілий у своєму таланті й розумінні життя, повернувся до Києва, у рідну землю. Повернувся, щоб створити Софію, собор, у якому використав традиції предків та досвід, набутий по всіх світах. Він — чудовий талант, майстер у мистецькому подвигу, котрому віддав себе до останку.
Спираючись на логіку історичної науки, на психологічні припущення, щедра фантазія Павла Загребельного спородила могутній характер народного митця й мислителя, талановитого художника, архітектора. Це справжній творець дива: «Як же так? — думав Сивоок. — Адже це існує поза всім! Ні з чого з’являється раптом цілий світ. Хіба тут досить простого проведення пензлем? Вкладати треба ціле своє суще, все своє життя, та ще й додавати дещо поза тим — ось справжнє мистецтво!».
Саме завдяки таланту митця ми маємо сьогодні можливість милуватися красою й величчю Софійського собору в Києві.

4.15. Повідомлення студентів про Софію Київську.
(Демонструються слайди — фото загального вигляду Софійського собору та його внутрішнього облаштування).

П.Загребельний у своєму романі зумів показати історію України, об’єднавши три її шари: давнину, Другу світову війну й сьогодення.
А головний об’єднуючий центр — це образ Софії Київської, незвичайного дива з див «во всем полунощи земном».
Якщо говорити про конкретну історію Київської Софії, то сучасні вчені сходяться на тому, що її споруджували й оздоблювали грецькі майстри спільно з місцевими людьми, які, навчаючись у перших, збагачували й «ослов’янювали» їхнє мистецтво, привносили в нього виразні риси древньоруської самобутності.
Часовий пласт Київської Русі у творі найпотужніший. А два інші часові пласти менш вартісні з тієї причини, що саме період, коли писався твір, не давав авторові можливості сказати правду і про посягання якраз радянської влади на собор та інші святині напередодні і в роки Другої світової війни, і про те, що робилося в Києві під закриття «хрущовської відлиги».

4.16. Проблемні запитання:

· З якою метою П.Загребельним було вибрано три часових шари історії: давнина, Друга світова війна та день сьогоднішній (на той час 1966 рік).
(Показати нерозривність часів, те, який великий культурний спадок, залишений нам історією, входить в наше життя, впливає на смаки наші та почування, формує в нас відчуття краси і величі. Ми ж платимо своїм далеким предкам тим, що ставимося до їхнього спадку з належною шаною, оберігаємо та захищаємо його).
· Які історичні періоди відтворені в романі Павла Загребельного?
(міжусобиці князів і розквіт Київської Русі, політичні відносини між європейськими країнами, війна Візантії з Болгарією, боротьба двох світоглядів — язичницького та християнського, висвітлення особистого життя князів, монархів та імператорів).

4.17. Слово викладача
Роман має оригінальну композицію. Історичне минуле в ньому не просто спроектоване на сучасність. Воно існує поряд із цією сучасністю. Композиція «Дива» нагадує архітектуру собору, образно відтворену в романі: незвичність планів, переходів, добудов, але у свавільній асиметричності криється доцільність і гармонія. Усе — наче пісня рідної землі.
Заспів до «Дива» та епіграфи до кожної з його частин глибоко занурені в зміст, вони «промовляють» щось важливе, кидаючи додаткове світло на задум і тему. До розділів про XI ст. взято вислови з літопису Нестора — і це доречно. У самій назві, наприклад, «Рік 1014. Літо. Болгарське царство», є лише літописна констатація. А в епіграфі — вираження гніву, скорботи й непримиренності людського сумління до візантійського тирана, прозваного Болгаробойцею за осліплення чотирнадцяти тисяч полонених: «Толи не будет межю нами мира, оли камень начнеть плавати, а хмель».
Роману «Диво» судилось дивувати не одне покоління читачів. Ніякий переказ, навіть авторський, не може передати всього багатства ідей і характерів, котрі є в ньому. Бо воно — у нерозривній цілісності образів: від назви до ладу мовлення. У ньому, як це не дивно, знайдемо початки наступних історичних романів митця.
П.Загребельний у своїх історичних романах прагнув психологічно найвірогідніше передати історію людської душі на певному відрізку розвитку української нації. Щоправда, варто зважити на те, що це є його власною версією душі, скажімо, Євпраксії, Ярослава Мудрого, Роксолани чи Богдана Хмельницького. Але він, як митець, має право на таку версію, на її суб’єктивний підтекст, навіть більше — зобов’язаний скористатися своєю мистецькою уявою, художнім домислом, хоча, звісна річ, має дотримуватись історичної правдивості зображуваного.

V. Закріплення знань студентів

5.1. Інтерактивна вправа «Синтез думок»
· Що вас збентежило у творчій долі Павла Загребельного? Які випробування переніс він у роки війни? (У 17 років пішов добровольцем на фронт; брав участь в обороні Києва; був тяжко поранений).
· На які тематичні цикли поділяється романістика митця? Назвіть його історичні романи. Яких художніх засад дотримувався автор, пишучи історичні романи? Які з цих творів ви прочитали? (Тематичні цикли: військово-патріотичний, твори про сучасність, історичні романи; «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Диво», «Я, Богдан» — оживають голоси історії та складні постаті минулого, вражають своєю неповторністю різні епохи).
· До яких оповідних форм звертався романіст? Наведіть приклади. (Оповідання, повісті, романи, новели).
· Яку історичну цінність має роман «Диво»?
· У чому новаторський характер роману «Диво»? (Головний об’єднуючий центр — це образ Софії Київської, незвичайного дива. Своєрідний образ епохи. Він створений у «Диві» шляхом застосування нових жанрово-стильових та образних засобів художнього реконструювання соціально-моральної природи наших далеких предків, їх характерів, взаємин, подій, суспільних обставин, деталей громадського й побутового життя назавжди втраченого світу).
· Що вплинуло, підштовхнуло Загребельного до написання роману «Диво»? (Працюючи над «Днем для прийдешнього», Загребельний хотів у цю гостро сучасну книжку, за його ж словами, вставити кілька розділів про Київ найдавніший, щоб поєднати духом історії будови минулого з сьогоднішнім. Але свої наміри зводить до маленького розділу на чотири сторінки. А задумане не полишило Загребельного в спокої: написати твір про сиву давнину).
· Чи можна назвати випадковими зустрічі на перехресті історичних доріг Павла Загребельного і Ярослава Мудрого, Ліни Костенко і Марусі Чурай? Що може об’єднувати цих людей?
· Чому саме до цих постатей національної історії звертається автор
(Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького)? Що може об’єднувати цих людей — роль в історії, спільні світогляди, риси характеру?

5.2. Літературознавче дослідження «Поміркуй, обґрунтуй»
Робота студентів в групах (кожна з 4 сформованих груп має відповісти на запропоновані проблемні запитання, дослідивши текст лекції; аргументувати свої думки).

Перша група. Як ви розумієте співвідношення історичної та художньої правди? Аргументуйте свою відповідь прикладами з творів на історичну тематику.
Друга група. Чи погоджуєтеся ви з думкою Павла Загребельного, що людська пам’ять входить в історичні романи як елемент пізнання у творах про сучасність?
Третя група. Як романіст реалізує у творах свою тезу про нерозривність часів між минулим і сучасним? Чи згодні ви з твердженням Таї: «Людині мало самого тільки собору»?
Четверта група. Як ви розумієте епіграф до заняття? Визначте роль заспіву та епіграфів до частин роману.

5.3. «Мистецька скарбниця»

· Розгляньте та опишіть фото Софії Київської. Яким постає Софійський собор у романі «Диво» П.Загребельного? Як цей храм сприймають персонажі твору? Які роздуми викликає у вас ця історична пам’ятка?

· Розгляньте мозаїку з Софійського собору «Богоматір Оранта». Чим поза Богоматері Оранти відрізняється від інших зображень Богородиці? Розтлумачте напис: «Бог посеред Неї не подвигнеться: допоможе їй Бог перед ранком рано». Що символізує образ Оранти? Чому її вважають заступницею України?

6. Підсумок заняття

6.1. Слово викладача
У Павла Загребельного сотні дійових осіб. Є серед них і художньо невиразні, одномірні. Та людська пам’ять вибіркова, у ній залишається тільки істинне, довершене й необхідне для пізнання й самопізнання.
Більшість людських характерів у творах нашого письменника — життєправдиві, повнокровні. Чим вони цікаві? Неповторністю прояву повторюваного. Вони наче жадають одного: дива. Хто шукає його й знаходить, хто втрачає його або знищує, а хто — і це найважче — творить його в муках і любові…
Прадавня семантика кореня слова «диво» — світити. У слов’янських мовах «диво» — це те, що вражає: чудо, незвичайне, краса. Герої Павла Загребельного знають, що таке диво волі, диво пізнання, диво творчості, диво кохання й взаєморозуміння, диво народження справжніх людей.

6.2. «Метод ПРЕС»
Чому ми, нащадки Сивоока, Ярослава Мудрого, мусимо
зберегти в собі та понести в майбутнє образ Софії Київської?
Готуючи відповідь на запитання, скористайтеся поданою пам’яткою.
Аби бути переконливим, побудуйте висловлювання за такою структурою:

6.3. Інтерактивна вправа «Уроки історії»
— Візьму з собою в життя …
— Засуджую…
— Найбільше запам’яталось …

7. Домашнє завдання
· Переглянути фільм «Великі українці. Ярослав Мудрий» — ознайомитись із досягненнями Ярослава Мудрого в історії. Порівняти, чи так же само підносить образ Ярослава Загребельний. Чим його Ярослав суперечливий?
· Знати зміст роману, визначати провідні ідеї та засоби їхнього втілення.
· Пояснити назву роману «Диво» або скласти сенкен до образу Диво.

Про мозаїку з собору Софії Київської «Богоматір Оранта»

В основному Божа Матір зображується на іконах по пояс, з піднятими до рівня голови руками. Богородиця молилася за все людство і її підняті до неба руки стали символом невпинної, вічної надії, що несе світові захист і надію.
Образ Богородиці Оранти вирізняє з поміж інших ікон Божої Матері його монументальність та велич.
З давніх часів на зображеннях Оранти, на її грудях, розміщений диск, в центрі якого зображується Немовля Ісус Христос, що оточений сяйвом слави.
Ікона є справжнім вікном в загадковий духовний світ, В цьому її символізм.
Одним із таких символів в християнстві є веселка. Веселка в християнстві символізує прощення, домовленість між Богом і людьми.
Оранта — давньохристиянська Богоматір, заступниця людей, покровительниця бідних, образ молитви. Оранта зображувалась з піднятими вгору руками. Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога і означав благання, прохання.
У Біблії розповідається, що під час битви іудеїв з амалекитянами Мойсей молився за свій народ, піднявши обидві руки до неба. До того часу, поки він утримував руки у такому положенні, іудеї перемагали. Коли ж руки опускалися, вороги починали брати гору.
Чудовий мозаїчний образ Богоматері Оранти 11 ст. можна побачити у соборі Софії Київської. Вона висотою 5 метрів 45 сантиметрів. Стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками. Майже 10 століть це зображення Богоматері залишається непошкодженим. На думку вчених, прообразом Оранти була міфічна богиня слов’ян Берегиня.
Ця фреска прикрашає головний аспидний алтарь Собора Святої Софії, на стовпах якого зображена сцена Благовіщення: Архангел Гавриїл та Пресвятая Діва Марія. Саме ці символи мали особливе значення для людей, які мешкали в Києві тисячу років тому. Архангел Гавриїл та Діва Марія були заступниками міста Києва. В давніх літописах вказано, що саме Богородиці й Архангелу Гавриїлу довіряли захист Києва, саме в них просили небесного захисту столиці.
Археологічні дослідження підтверджують, що народи Київської Русі масово шанували Богоматір Оранту, носили медальйони та обереги з її зображенням.
З історичних джерел відомо, що Богоматір Оранта в різних куточках світу величали «захисницею», «хранителькою», так як жіноче начало уособлювало порядок, спокій та мир у місті.
Оранта — це символ миру.

Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа. Шкільні твори, статті, розробки уроків, контрольні роботи, українська література. Павло Загребельний, шкільна програма

Повернутися на сторінку Українська література

Повернутись на сторінку Павло Загребельний

Вас можуть зацікавити:

1. Роксолана — моя улюблена героїня. Характеристика образу (за романом П. Загребельного «Роксолана»)

2. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу. Аналіз твору (за романом П. Загребельного «Диво»)

3. Композиційна різноманітність роману Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

4. Історична правда й художній вимисел у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

5. Історія людської душі в історичний романістиці П. Загребельного. Аналіз творів

6. Світ героїні роману Павла Загребельного «Роксолана». Характеристика образу

7. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю П. Загребельного). Аналіз творів

8. Наближення далекої історії (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

9. Моя улюблена книга (роман П. А. Загребельного «Роксолана»). Аналіз твору

10. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу у романі Павла Загребельного «Диво»

11. Зв’язок релігії та естетики в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

12. Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі

13. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

14. Під небом чужим, безжальним і блідим… (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Аналіз твору

15. Найкращі риси українського народу в образі Роксолани (за романом «Роксолана» Павла Загребельного). Характеристика образу

16. «І нема кращої землі, ніж наша земля…» (за творчістю Павла Загребельного). Аналіз творів

17. Історія на сторінках романів Павла Загребельного. Аналіз творів

18. Історична основа роману Павла Загребельного «Роксолана». Аналіз твору

19. Роздуми над долею Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

20. Мої роздуми над долею Роксолани Павла Загребельного (за романом «Роксолана»). Характеристика образу

21. Символ духовного надбання українського народу в образі Софії Київської (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

22. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

23. Особливості художнього конфлікту в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

24. Поетичний образ Роксолани (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

25. Роксолана — донька України (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

26. Роксолана — султанша-українка (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

27. Роман «Диво» — перший історичний роман Павла Загребельного. Аналіз твору

28. Романи Павла Загребельного: про жінок, про розлуку з рідною землею. Аналіз творів

29. Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного. Аналіз творів

30. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

31. Конфлікт влади й мистецтва у творі «Диво». Аналіз твору

32. Характеристика образу Ярослава Мудрого у творі «Диво» Павла Загребельного. Подання проблеми влади й людини через образ Ярослава Мудрого

33. Аналіз образу Сивоока у творі «Диво» Павла Загребельного. Характеристика образу

34. Аналіз твору «Диво» Павла Загребельного

35. Символ духовності нації у романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

36. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

37. Храм для прийдешніх поколінь (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

38. Мої враження від роману «Диво» Павла Загребельного

39. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі Павла Загребельного «Диво». Аналіз твору

40. Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

41. Образ Софiï Киïвськоï — символ духовного надбання украïнського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

42. Павло Загребельний. Роман «Диво». Образ Сивоока .

43. Роксолана — легендарна дочка українського народу (за романом Павло Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

44. Характеристика образу Роксолани Павла Загребельного

45. Павло Загребельний і його Роксолана (за романом Павла Загребельного «Роксолана»). Характеристика образу

46. Звітуючи перед вічністю (за романом Павла Загребельного «Диво»). Аналіз твору

47. Образ Софії Київської — символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного «Диво»)

48. Суперечливий образ Ярослава Мудрого, героя роману Павла Загребельного «Диво». Характеристика образу

49. Образ князя Ярослава Мудрого (за романом Павла Загребельного «Диво»). Характеристика образу. Аналіз твору

50. Образ Сивоока в романі П. Загребельного «Диво». Характеристика образу

51. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного «Диво»

52. Тестові завдання. П. Загребельний. «Роксолана»

53. Діалог-вікторина. Павло Загребельний. «Роксолана». (розділ «Рогатин»)

54. Питання та відповіді до твору «Диво» Павла Загребельного

55. Павло Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ

56. П. Загребельний. Загальний огляд творчості

57. Павло Загребельний. Історичний роман «Диво»

58. Історична основа й художній вимисел у романі «Диво» Павла Загребельного. Аналіз образів

59. Методична розробка відкритого заняття: Павло Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво»: Історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа

60. П. Загребельний. Роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Софія Київська як історична політика й художній вимисел

61. Один з давнього роду Загребельних або людина одержима працею. Диво від Загребельного (за романом «Диво»)

62. Вечір пам’яті Павла Загребельного «Біль непоправної втрати»

63. Літературний диктант для 11 класу. «Диво» П. Загребельний

64. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 1 варіант

65. Павло Загребельний. Творчість. Роман «Диво». Літературний диктант. 2 варіант

66. Тестові завдання «Так — ні». Павло Загребельний. Життя і творчість.

67. Концепція особистості в романі П. Загребельного «Я, Богдан»

Комментарии закрыты.